Біля криниці

Нарешті стали на горбку. 
Апостоли обтерли лиця,
А Він в жаданім холодку 
Присів поближче до криниці. 
Невдовзі в глиняний жбанок 
Там жінка воду набирала:
– Дозволиш? Я зроблю ковток, 
Впав голос, наче з-під забрала.
O Господи! Ніхто з краян 
Не бачить дива, окрім неї! 
Ніколи ще до самарян
Не шанувались так юдеї.
Ісус сказав:
– Якби ж то ти 
Збагнула, в чім прохання сила, 
Мене б сама до хрипоти 
Іспити з рук Моїх просила. 
І ми, як самарянка та,
Сліпій вражді живем в догоду.. 
А з благодатних рук Христа 
Вже час живу нам пити воду.

Олег Берман