«Незбагненний, сяючий, незвичний»
* * *
Незбагненний, сяючий, незвичний
Наш Едем, наш вічно юний сад.
Ми побачим Господа Обличчя
На обітованих небесах.
І обнімуть нас Отцівські руки,
І розквітне музика надій —
Після безкінечної розлуки
Ми повернемось в Отцівський дім.
Мить — як вічність в горнім Отчім краї,
Вічність, наче мить — у небесах,
Мудрість Божа часу грань стирає —
Зору відкривається краса.
Брами відчиняються високі,
А за ними — сяйво без кінця.
Несміливі і щасливі кроки —
У обійми вічного Отця.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 551
