«Прекрасна Єва з голубого раю»
* * *
Прекрасна Єва з голубого раю
Забула, що вона лише з ребра,
І у земних турботах догоряє,
А вже й додому, Євонько, пора.
Оглянься перед тим, як тихо й поспіль
Вузенькі двері часу ти відхилиш —
Іще димиться щастя твого попіл
Грибочком непорушної могили.
Летіли, як собаки навіжені,
Людські бажання, на поживу ласі...
У цьому світі, міченім олжею,
Кому не хтілось хоч краплини щастя?
Є точність слова й фраз тонка обтічність.
Бог дав нам волю: знай і вибирай.
Та поруч — гріх. А десь далеко — вічність...
Та ще й чи є він, той хвалений рай?
Забракло часу, щоб його побачить...
Зір не туманить скупості сльоза?
Жертовність Бога і людська невдячність
На всесвіту високих терезах.
Прости нам, Боже, всі дрібні бажання,
Що, як вужі, в серця вповзали наші.
Як витрачали ми літа безжально,
Химерне щастя з ніжністю обнявши.
Хто пил століть із душ холодних витре
У лаконічній точності ознак...
О, як бриніла на веснянім вітрі
Душі чиєїсь порвана струна!
Чи ми щасливі, чи таки — блаженні,
Коли поглянем в світлі очі Спаса?
Дай, Боже, нам за вічною межею
Не розминутись в просторі і часі.
Ольга Чорномаз
Переглядів: 367
