Terra incognita — грішна душа

Благоговійно, вдячно, у сльозах

Він вже настав, цей світлий добрий день

Господи праведний, дай сили нам

Допоки ще живе маленьке наше «я»

Дощ, невідступний, як передчуття

Душа перед тобою на колінах

Згадай мене, Господи

Коли стають іудами брати

Мій Боже, дякую, що Ти мене позвав

Ми стільки літ не бачили тепла

Ми у гріхах народжені, однак

Мої слова розбились об байдужість

Мов золото — ці кучері на плечі

Мовчить Голгофа і мовчить каміння

Нікому не дано зійти з хреста

Наш світ минає віри острівець

Не хлібом єдиним живемо

Незбагненний, сяючий, незвичний

Повік Розп’яття над жорстоким світом

Прекрасна Єва з голубого раю

Сирітський притулок

Спекотна тиша обіймає сад

Сухим, безрідним перекотиполем

У вашім домі хай горить свіча

У світі лицемірства і олжі

У тім саду, у Божім винограднику

Уже дійшли до краю. До межі

Холодний присмерк пізніх покаянь

Холола кров Господня на хресті

Цей галасливий ярмарок амбіцій

Шляхи, які обираємо ми

Як дорого заплачено за гріх!

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!

«Як сяяла зоря! Як пахло сіно!»

*   *   *

Як сяяла зоря! Як пахло сіно!
У сповиточку спало Немовля
— Господня Сутність вічна і єдина,
Яку всі наші немочі болять.

Яку болять всі пристрасті й лукавства,
Відверта... тайна, та — нечистота.
Душе моя, прозри. Прозри й покайся,
Зніми із себе чорну тінь хреста.

І цвяхи вийми з Божих рук всесильних —
Сльоза твоя пребуде неземна! 
Якою мукою Христу чоло зросило!..
Хоч зараз вже Його не розпинай.

Бог не бажав ні жертв, ні цілопалень, 
А тіло Синові приготував.
Ще Ця нога на землю не ступала, 
Ще Ці уста не мовили слова...

Лукавий світ мечем добра розтяти 
(Одвіку не було таких народжень!) 
Прийшов Господь беззахисним Дитятком,
Щоб «виконати волю Твою, Боже».

Він на землі — хвилина по хвилині —
Дитя Небесне, чисте і святе.
Марія бачить в Ньому тільки Сина, 
А це Спаситель світу вже росте.

Спаситель світу гордого та злого 
Принизився до праведної плоті. 
Безкомпромісний, безкінечний Логос –
І докір самоправедним чеснотам.

Пливла зоря небачена над світом... 
А люди спали, до гріхів готові.
Скінчився вік Старого Заповіту — 
Була вже ера по Різдву Христовім.

Пливла зоря небачена над світом... 
І деревом ще був Господній хрест,
Він ще гойдав густе мовчазне віття 
Під пильним поглядом зачинених небес.

Пливла зоря небачена над світом...
А люди спали й сни дивились зайві. 
І незбагненна вічності палітра 
Вбирала в себе те небесне сяйво.

Ольга Чорномаз

Разработка веб сайтов