Слово

Виношую слово, неначе дитя, 
Обточую, мов діаманти, 
Різьблю сокровенне різцями таланту, 
Проводжу крізь душу до з'яви в життя.

Плекаю-шліфую у мислі ясній, 
Його захищаю від бруду, 
Скидаю, мов зношений одяг, огуду, 
Щоб дзвінко звучало у силі новій.

Бо рідного слова мелодія-пісня 
Вела мій народ крізь віки лиховісні, 
Служила сурмою єднання.

У слові, як в серці, пульсуюча сила, 
Надії і духу напняті вітрила 
В одвічному вирі змагання.

Мирослава Данилевська-Милян

Переглядів: 372


Разработка веб сайтов