"Тихо. В горнятку чай..."

* * *

Тихо. В горнятку чай
Ніжним теплом лоскоче.
П’ю заварну печаль
З чорної чашки ночі.

Знову біжу від снів,
Ніч пережити важко...
Сидячи на вікні,
Осінь читає Кафку.

Чорного скла квадрат
Крику не пропускає!
Тишу пустих кімнат
П’ю гіркотою чаю.

Іскорками зіниць
Плавлю воскову тугу.
Перечекаю ніч!
Перетерплю недугу!

Тиша шепоче: «Знай,
В ночі ― немає сили!»
Правда, міцна, як чай,
Жаром проймає тіло!

Хтось доторкнеться щік
Лагідними перстами.
Вирвуться з-під повік
Мрій-зоряниць фонтани!

Хто незбагненний Ти,
Що без одного звуку
Зорями з темноти
В чай насипаєш цукру?

Дмитро Довбуш

Переглядів: 1033


Разработка веб сайтов