Час
Він то летить, а то повзе, як віз, —
вибоїни колесами рахує.
Він — злету мить чи болісний надріз,
котрий ятрить роками і лінчує.
Несправедливо та щасливі дні —
стрімкі, нестримні, як птахи у небі,
а дні тривожні — наче кораблі,
які завмерли в гавані на рейді.
Він — вимір літ, мереживо епох,
маяк прийдешнього, минулого зарубки,
його, як Світ, створив з любов’ю Бог,
навчив лічити прогріхи й здобутки
Він — ор’єнтир, безмірність і доба,
він — наче дзвін, що кличе до звитяги,
він — богатир і таїнства габа,
вимір Життя, його одвічна сага.
Сучасник епідемій і стихій,
ровесник війн, повстань і революцій —
він, як вояк, завжди спішить у стрій,
константа дій, огранка еволюцій.
Він — і суддя, бо всі земні гріхи,
як через сито, мовчки пропускає,
шле в небуття чи пам’яті віки,
когось карає, а когось прощає.
Та не прощає вбивць і паліїв —
за кров і зраду особлива плата,
то незагойні рани на Землі,
за них Творець велить відповідати.
Ігор Федчишин
Переглядів: 354
