«Струмок не каже: «Я тебе люблю»
* * *
Струмок не каже: «Я тебе люблю»,
Коли людину на шляху стрічає.
Співає тиху пісню він свою,
Тече, шумить, плескоче, поспішає.
А хочеш, подорожній, — підійди
І зачерпни цілющу прохолоду,
Напийся вдосталь з пригорщі води,
У спеку тут знайшовши насолоду.
Не каже сонце: «Я вас так люблю»,
А мовчки чинить місію свою:
Зійде на сході, небо обійде
І тихо в ліс далекий упаде.
А на шляху зігріє, звеселить
Травинки кожної зелену нить,
Поля, долини, села і міста —
Така у сонця місія проста.
У кожну тінь загляне, в кожен діл —
Осяє променем усе навкіл,
В ліси дрімучі, у щілини скель,
Щоб навіть риби в морі знали день.
Творець нас учить в цьому світі жить
І цим прекрасним світом дорожить.
Згаса життя, як світла промінці,
Початок і кінець — в Творця руці.
Хай будуть на слова скупі вуста,
А в серці сяє скинія Христа,
І не хвалися: «Я — християнин»,
Хай це про тебе скаже Божий Син.
Галина Гунченко
Переглядів: 376
