Воскрес Христос

Помер Христос! Прийшла: ось гріб — немає,
Лиш камінь геть відкинутий лежить…
Сад Гетсиманський сонця схід стрічає,
І вітер листям саду шелестить.

Схилилася над гробом, заридала,
На серці камінь: тяжко, так болить… 
Хоч мертвого побачити бажала,
Але немає… А он хто стоїть?

Подумала: це садівник. «Можливо,
Ти взяв Його? Скажи, де заховав.
Мені Його забрати так важливо…
Ось пахощі для похоронних справ!»

— Не плач, Маріє, годі сумувати!
Радій, Маріє, Я — Спаситель твій.
— Учителю! — лиш встигла проказати — 
І впала-поклонилася до ніг.

І так зраділа, що й не передати.
В душі пісень подячних благодать.
Хотіла обнімати, цілувати — 
Й побігла в місто учням розказать…

Подія ця — людей благословіння — 
Записана у Слові в добрий час.
Христове благодатне воскресіння
Дарує радість й кожному із нас —

Велику, неосяжну і безмірну
Спасіння радість, радість майбуття.
Він Сам воскрес — і наші смертні душі
Він воскресив для вічного життя.

Радій, Маріє, і сьогодні, нині.
Христос воскрес! Христос повік живий!
І більш не вмре — й ніколи не покине
Тебе Учитель і Спаситель твій.

Михайло Клекоць