КУШНІР Віра

Про автора

Віра Сергіївна Кушнір (09.1926 - 14.01.2011) — російська поетеса.

Віра Кушнір народилася у вересні 1926 р в родині Сергія Абрамовича (Абрамова) і Євгенії Розенберг, яка проживала в м Сталіно (нинішньому Донецьку) і була третьою дитиною в родині. Незважаючи на труднощі з самого раннього дитинства Віра отримала гарну освіту і виховання.

Її батько, Сергій Абрамов походив із знатної дворянській сім'ї. Після закінчення гімназії вступив на юридичний факультет Одеського університету, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною, матір'ю Віри, яка вчилася на історико-філологічному факультеті. На той час вона була євангельською християнкою, відвідувала гурток християнської молоді при університеті, організований відомим письменником і проповідником професором В. Ф. Марцинковським.

Дідусь Віри Кушнір по матері Леон Лазарович Розенберг був пастор і місіонер, єврей, християнин, засновник протестантської місії «Вефіль», яка з 1900 по 1922 рр. працювала серед євреїв Одеси.

Перед кінцем Другої Світової війни сім'я потрапила на Захід. Вірі тоді довелося багато і важко працювати: і у селян на полях, і на будівництві бараків, і на авіаційному заводі у токарного верстата, якого вона ніколи раніше не бачила.

Вийшла заміж за Євстахія Миколайовича Кушніра близько 1946 р а в кінці 1940-х рр. переїхала в США.

Сама Віра Кушнір про це говорила так: «Обидва молоді (мені 19 років, а він на два роки старший), недосвідчені, дурні і вперті. Батьки готувалися їхати за океан, а нам треба було залишитися і чекати своєї черги ще два з половиною роки.

Наша перша дитина померла — наслідок падіння на велосипеді на п'ятому місяці вагітності. Через два місяці народився малюк, а через п'ять годин після народження помер. Я дуже страждала, впала в депресію, довго не могла одужати. Мама прийшла до мене перед похоронами дитини і сказала: «Віра, Господь тебе любить. Це Він говорить з тобою. Іноді Йому доводиться застосовувати такі суворі заходи, щоб привернути нашу увагу до Себе...» Я обурювалася, не погоджувалася, не могла зрозуміти любові, яка заподіює так багато болю, але серце тягнулося до цього дивного, незрозумілого Богу і хотіло ближче пізнати Його. Незабаром батьки і дві мої сестри виїхали до Сполучених Штатів.

Одного разу я пізно поверталася додому від подруги. Ніч була місячна, небо було всипане яскравими зірками, і я не могла відірвати погляду від нього. Я дивилася в цей нерукотворний купол, і знайоме почуття побожного трепету, яке я відчула колись у дитинстві, вперше увійшовши до будівлі церкви, наповнило мене. Сльози покотилися з очей. Я реально відчула присутність Бога. І ім'я мого Спасителя, яке я так часто чула від матері, прийшло мені на пам'ять. Я знала, що маю справу саме з Ним. В той урочистий момент Дух Святий відкрив мені, що я грішниця і потребую прощення. Він вказав мені на певні вчинки і гріхи, але головним чином — на мій гріх невір’я і відкидання Месії Ісуса. Я гірко плакала і каялася перед Ним, просила вибачення і знала, що отримала його, тому що неземної світ наповнив моє серце.

Умиротворена і щаслива, я прийшла додому. Мій чоловік нічого не зрозумів з того, що я йому розповіла. Він повірив десять років по тому, завдяки свідченням мого дідуся.

В транзитному таборі перед від'їздом до Америки від щеплень померла і наша друга дочка. Їй був майже рік, вона вже починала ходити. Господь випробовував мою віру, і я витримала цей іспит. Я змогла зі сльозами і болем в серці від тяжкої втрати прийняти Його волю, і вже без обурення. У новій країні Він подарував нам ще чотирьох дітей. В Америці Господь рясно благословив моє життя. Тут, в Санта-Барбара, в Каліфорнії, ми виростили нашу «четвірку» і привели їх до Христа».

З 1959 р Віра Кушнір брала участь в євангельському радіомовленні російською мовою, де також читала і свої вірші й оповідання, видала п'ять збірок духовної поезії, оповідання для дітей.

З 1980 р працювала в директораті місії «Вефіль» в США, а після 1994 р деякий час була директором місії, заснованої її дідом, яка займалася роботою серед євреїв.

Дуже довгий час працювала разом з Миколою Воднєвским, будучи членом редакційної колегії газети «Наші Дні», що видається в місті Сакраменто Тихоокеанським Об'єднанням Слов'янських Баптистів. Її вірші постійно друкувалися на сторінках журналу «Віра і життя», «Стежина», «Менора» та інших відомих християнських виданях. Багато з віршів Віри Кушнір покладені на музику.