Ісав

А істинна любов у серці — жертва

А ніч тоді була…

Апостол Петро

Блудниця

Буває дивне: у страшну жару

В Тебе на долоні

Він народився…

Вересневий ранок

Говорить Бог мені вустами серця

Господь знайшов нас

Господь покликав вас

Дух Божий знає Божі таємниці

З ким поділюся болем і журбою?

З наближенням Різдва…

Зіткав мене Всевишній чоловіком

Запахла ти мені, мов яблуневі квіти

Земне життя не для забав

Мій Боже, захисти мене, благаю

Мій Господи, які жорстокі люди

Мій край і зрада

Мій любий краю

Малий синок, побачивши вогонь

Марії

Минуло літо. Вересень настав

Мир

Ніхто не може без надії жити

Ніч ясна

Народився Хліб

Ненавиджу! Люблю!

О Великодню

О Дух Святий!

Очікування Різдва

Прийдешньому 21-ому

П’ятидесятниця

Різдвяні сонети

Різдвяна ніч

Стражденне серце в Бога на долоні

Сяє сонце у небі яскраво

Такий маленький, такий хороший

Твоє – тобі

Тебе, Ісусе, увінчали терном

Теплом війнуло на сумні поля

Ти бачиш...

Ти відплатив любов’ю

Ти — вільний дух. Ти крила розпростер

У Віфлеємі

Хоч я в тяжкій роботі дні та ночі

Хто б душу полюбив мою, як власну

Що може бути краще, ніж свобода

Щоб Господу віддати щиру шану

Я із мочару Богом взятий

Я так шукав Тебе!..

Він народився…

Він народився зовсім не по-царськи –
В хліві убогім на постелі з сіна…
Марія ніжно сповивала Сина
У переповненні жертовності та ласки.

І очі сліз її щасливих повні,
Хоч болю стільки – аж лилося з чаші…
І усміхнулася собі, згадавши,
Як Він штовхався у святому лоні,

І як Іван відчув Його присутність,
Хоч їх обох ще не було на світі,
І як Єлизавета у привіті,
Їй провіщала осяйну майбутність.

А нині очі жінки бачать диво –
Дитятко Боже і свою кровинку.
– Який Ти любий, найдорожчий Синку,
І як я хочу, щоб Ти жив щасливо!

В промінні осяйному явлень віщих
Була готова Сину все віддати.
Та не могла збагнути ніжна мати,
Що народився Він для щастя інших.

Його в палатах царських не вітали –
В хліві убогім на постелі з сіна…
Але у небі зазвучала пісня,
Якої жодному цареві не співали.

Василь Мартинюк