«Колючу зиму всує не суди»
* * *
Колючу зиму всує не суди,
І не вклоняйсь, як ідолові, літу.
Лукавий час катком туди-сюди
Розтринькаєш та й — продавайсь зі світом...
Тут юний сад уже тобі не друг
(Чи їстимеш з його цвітіння плоду?)
Бо рве безжальний вітер все навкруг:
Важенні хмари, листя, мрії, вроду...
Чи є якась опора, чи бодай
Якесь осердя, що стліва не дуже?
Що глибше в час, то більшає питань,
Що ближче край — боязкіше за душу...
Я автором цих слів не мала б буть,
Якби не дивний привілей щ сказати:
Є вихід! Є незмінна Вічна Суть.
Лиш не переставай її шукати!
Лариса Мельник
Переглядів: 318
