«Вірую…У зрадливих друзів»

* * *

Вірую…
У зрадливих друзів 
Та зраджених ворогів.
У безглуздість осуду
І ніч – не глупу, а незрячу.

Вірую…
Простягаю долоні
І не згораю в Вогні.
Ти даєш мені голос
І вирівнюєш вдачу.

Вірую…
Замість сліз посміхаюся.
Знову «йтиму на ти»
Із чуттями дитинними,
Щоби зрілим дитям Твоїм бути.

Вірую…
На галяві засніженій
Віднаходжу єдині сліди.
Це дорога в Еммаус.
Тут судилося нам прозріти.
Жити – вірою.
Вірую…

Світлана Пиза