І хоч, бува, на серці болі

Ім’я твоє — християнин

Іще одне минуло літо

А ти — співай

Ангели плачуть

Батьківська земля

Бог нас кличе

Будую храм

Віра

Ви — гедеони

Воскресіння ("Воскресіння — сила незборима")

Воскресіння ("Спадають теплі небеса")

Все міряється в часі

Дай мені, Боже, Духа любові

Дивний час

Дозрівають слова

Духа Святого прагну

Жорна днів

З молитвою живи

З нами Бог!

Закон збереження любові

Мій час

Мій шлях

Ми різними ішли дорогами

Моє минуле, як туман

Нагірна проповідь

Народження Христа

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч

Не жалійте

Не раз Христа зрікались добровільно

Ниву орали тато

Новорічна ніч

Ну хто нас поєднав, якщо не Бог

Пілігрим ("Безкінечні його дороги")

Пам'ять щастя

Покажи мені сяйво зорі

Поклонись

Посміхнись!

Правда

Прагну неба

П’яте Євангеліє

Різдвяна звізда

Різдвяна ніч ("Хай ця ніч не буде слізною")

Різдвяне ("Затихло все. Лиш в небі зорі")

Різдвяний сніг

Сійся-родися!

Світлий день Воскресіння

Свойого власного шукаймо родоводу

Ти

То не печаль

Уже весна, а за весною літо

Христос воскрес ("Врочистих гімнів ллються звуки")

Це тобою

Цей час — для нас

Чи чуєш, Боже

Чого, скажи, душе, ночами плачеш

Я син Отця

РАЧИНЕЦЬ Сергій

Про автора

Сергій Порфирович Рачинець народився 1 січня 1948 року в с. Іваннє, Дубенського району на Рівненщині в селянській родині. Дуже рано померла мати. Закінчив СПТУ, працював трактористом.

Любов до літератури покликала його до Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка. Ставши журналістом, публікувався в різних часописах, таких як «Жовтень» (нині «Дзвін»), «Ранок», у газетах «Молодь України», «Радянська освіта», «Сільські вісті» тощо. Деякий час очолював літературно-мистецьке об’єднання «Серпанок» на Дубенщині, працював редактором на дубенському радіо, а також науковим співробітником краєзнавчого музею.  Далі – перші збірки віршів «Запах вітру» та «Світлиця голосу».

В 1986 році Сергію Порфировичу довелося залишити улюблену роботу за станом здоров`я – його очі перестали бачити. Ця хвороба поволі прогресувала ще з дитячого віку. Тоді життя змусило його подивитися на світ іншими очима – очима безсмертної душі. Важкі обставини привели Сергія Рачинця в дім молитви, а згодом і до Бога. У 1990 році він залишає членство у партії і стає свідомим християнином. З того часу його творчість присвячена Господеві.

Сергій Рачинець нині є автором понад п'ятдесяти поетичних збірок, текстів більше як двохсот пісень (таких, як «Молитва за Україну» (Помолюся тихо, словом нелукавим), «Лиш до Тебе я молюся», «Спішу до тебе дні і ночі», «Білі крила», «Коли молюся я до Бога», «Село моє чисте» та ін.). Його твори внесено до шкільних підручників. Окремі твори письменника перекладені на англійську мову і надруковані в США.

Творчість С. Рачинця широко відома за межами України, зокрема в Канаді та США. Двічі ставав лауреатом Всеамериканського фестивалю української пісні, нагороджений Грамотою Слов’янського центру штату Каліфорнія, США. На батьківщині нагороджений Кришталевим жолудем і Дипломом у номінації «За самобутність у мистецтві», лауреат міжнародної літературної премії імені Авеніра Коломийця в місцевій Спілці письменників України, перший лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського.

Проживає поет у м. Дубно на Рівненщині.

Сторінка у Вікіпедії

Очі його поезії