І знову мороз, не здається зима

Ісус воскреслий, гора Оливна

Іще не виросли сини

А душа за ґратами вмирала

Антистрес

Багатодітним матерям

Бере розбіг нове тисячоліття

Божий вернісаж

В душі моїй купається блакить

Відбивалося сонце спочиле

Відкричали, охрипши: «Варавву!»

Він — Божий Син. Він небом обцілований

Вдовині лепти

Велика благочестя таїна

Вибирай!

Воскресіння ("То був ранок нової доби")

Гефсиманія

Глибока ніч. В принишклому саду

Глумилися над гідністю Месії

Годинник, маятник і часу плин

Два прохання

Двері несміло тихцем відхилю

До небес

Дружині

Едемський сад — Всевишнього творіння

Життя не перепишеш…

Життя своє присвячую Тобі

Зійшла предтечею зоря

Закружляв яблуневий вальс

Земля просякла до основ гріхами

Камо грядеші

Листопаду підставив долоні я

Людям страшно зустрітися з Богом…

Мій родовід сягає в давнину

Мамі ("Твої літа — для нас свята")

Мамин сон

Мамина зима

Ми в запасі життя не маємо

Ми всі підзвітні перед вічністю, панове

Ми живемо між вчора і завтра

Ми не дволикі

Молитва («Надія в серці холоне»)

Молитва віри

Молитва мами

Молитва — це пісня

Моя земля

Навала ординська

Наче подзвін, в серці засторога

Не дитяче

Не кидай каменем

Не стихає у серці біль

Нескорена

Нехай святий освячується ще

Нехай я ляжу спати натще

Обновлення

Осіннім сумом схлипують шибки

Отче наш

Піднось мене, Любове, догори

Пірнути в море Божої любові…

Палестинська духмяна ніч

Перлина

Перші промені сонця

Плакала пізня осінь

Повернення

Подяка

Познімаймо засуви з серця

Половіють утомлені роки

Помолюся Богу мовчазно

Посеред міста сліпий хлопчина

Початок

Приготуйся, душе…

Пророк

Рідна мова

Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)

Різдво мені пахне дитинством

Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)

Розпочну з молитви день новий

Сім слів Ісуса

Таїна молитви

Так недавно гриміла хвала…

Тата й мами давно вже немає

Тепер нічим нікого не здивуєш

Терпеливо ідемо угору

Ти від мене далеко, як зорі чужі

Ти Господь мій…

Тиждень тому гриміла хвала

Тримає нас земне тяжіння

У кожного своє Різдво

Умиті руки — печальна повість

Храм

Час жене нас вперед і нещадним бичем

Чекання

Ще не загасла зірка

Я до Бога іти не мушу

Я до Тебе прийду

Я до Тебе прийшов молодим

Я додому іду

Як залишаюсь я з Тобою

Як не хочеться, щоб пустоцвітом

Як подзвін, в серці засторога

САД Володимир

Про автора

Володимир САД народився 1956 року в с. Великі Телковичі на Рівненщині. Навчався у Рівненському державному музичному училищі, в Рівненському біблійному інституті. Працював художником-оформлювачем. Нині виконує служіння пастора в церкві «Нове життя» с. Підгайці, що біля Луцька.

Проживає в с. Лище Волинської області.

Одружений. Разом з дружиною Любов’ю виховує дев’ятеро дітей.

Вірші Володимира Сада друкувалися в журналах «Євангельський голос», «Благовісник», в збірнику «Плід несу – дитячу святість», альманахах «Осоння 2016», «Осоння 2017» та «Осоння 2018». Автор поетичних збірок «Скрижаль серця», «Літо моєї осені» та «Погляд».

Член Спілки християнських письменників України.

Разработка веб сайтов