І знову мороз, не здається зима

Ісус воскреслий, гора Оливна

Іще не виросли сини

А душа за ґратами вмирала

Багатодітним матерям

Бере розбіг нове тисячоліття

В душі моїй купається блакить

Він — Божий Син. Він небом обцілований

Вдовині лепти

Велика благочестя таїна

Вибирай!

Воскресіння ("То був ранок нової доби")

Глибока ніч. В принишклому саду

Годинник, маятник і часу плин

Два прохання

Дружині

Життя не перепишеш…

Життя своє присвячую Тобі

Зійшла предтечею зоря

Закружляв яблуневий вальс

Земля просякла до основ гріхами

Камо грядеші

Листопаду підставив долоні я

Людям страшно зустрітися з Богом…

Мій рідний краю

Мій родовід сягає в давнину

Мамі ("Твої літа — для нас свята")

Мамин сон

Мамина зима

Ми живемо між вчора і завтра

Ми не дволикі

Молитва віри

Молитва мами

Молитва — це пісня

Моя українська мово

Наче подзвін, в серці засторога

Не кидай каменем

Не стихає у серці біль

Нехай святий освячується ще

Нехай я ляжу спати натще

Обновлення

Осіннім сумом схлипують шибки

Отче наш

Пірнути в море Божої любові…

Палестинська духмяна ніч

Перлина

Перші промені сонця

Плакала пізня осінь

Повертався самотній. З поразкою

Початок

Приготуйся, душе…

Пророк

Різдво («Такого дива ще не бачив світ»)

Різдво мені пахне дитинством

Різдвяне («Змовкає нічна Палестина»)

Розпочну з молитви день новий

Сім слів Ісуса

Спалахнув світанок

Так недавно гриміла хвала…

Тепер нічим нікого не здивуєш

Терпеливо ідемо угору

Ти від мене далеко, як зорі чужі

Ти Господь мій…

Тримає нас земне тяжіння

У кожного своє Різдво

Умиті руки — печальна повість

Храм

Час жене нас вперед і нещадним бичем

Чекання

Я до Бога іти не мушу

Я до Тебе прийду

Я до Тебе прийшов молодим

Я додому іду

Як залишаюсь я з Тобою

Як подзвін, в серці засторога

Якби молитва мала кольори

Вибирай!

О, страшна і нещасна свобода людей
В світі зла і неправди, й облуди!
Я не бачив страшнішого рабства ніде,
Коли Господом нехтують люди.

І в покорі невільницькій, ницій, німій
Безпорадно, по-рабськи, злиденно
Не панують, плазують, як робить те змій,
Вчора, нині та завтра – щоденно!

Смертні люди невільні, свободи раби,
Жалюгідні заручники світу,
Вам би встати з колін, відійти від юрби
І звільнитись від смертного гніту.

Незалежними стати від світу принад,
Подолавши душевну знемогу,
Розірвати невільницький, рабський канат,
Переставши противитись Богу.

О блаженнеє рабство Господніх синів!
Я вільнішої волі не знаю
І в покорі сердечній Цареві царів
Бути нині й щоденно бажаю!

Вільну пісню співають невтомні вуста
Про свободу Нового Завіту.
Краще підданим бути Ісуса Христа,
Ніж монархом гріховного світу.

Володимир Сад