Петро

Коли ворон, як ніч, б'є крильми у вікно,
Коли ворог не знає ні чести, ні міри,
То по вірі твоїй тобі сили дано.
А для сили тобі дана віра...
То ще твій «Отче наш..» Ще далеко «АмІнь».
Носиш хрест по усіх перехрестях...
В пересохлій душі наскидалось камІнь,
Їх пора позбирати, нарешті...
І шукаєш очима найвищу із круч,
І до неї ідеш, як творець, а не жертва.
І зібравши волосся у срібний обруч,
З тих камінь вимуровуєш церкву...
То вже дяка Йому за терпенний твій дар,
І за храм, що возносиш на скалах.
І молитву несеш на Господній вівтар,
Ту, де Слово засвічує спалах...

Богдан Томенчук

Разработка веб сайтов