«Постелилась крута дорога»

*   *   *

Постелилась крута дорога
Просто в небо почерез літо
Там, де жінка молила Бога
Аби зглянувся над цим світом...
І довкіл булО тихо-тихо,
Лиш дзвеніли слова молитви,
Я благаю Тебе, Владико,
Аж цілую камІнні плити,
Припадаю до патерИці.
Отче, Отче, життя, мов ятір...
Коли Син Твій не покорився,
Чи Ти думав тоді про матір,
Що носила Його у лоні,
І згодилась його зачати?
Били цвяхи в його долоні,
А вона, аби не кричати,
Ревно вірила в Тебе, Боже,
Триєдиного і святого...
Ти казав, що світам поможе.
А насправді, що вийшло з того?
Боже вічний... Цілую руки,
І молюсь, і ридаю гірко...
Про його Великодні муки
Знов засвітить Різдвяна зірка...

Богдан Томенчук

Разработка веб сайтов