CREDO

До височин, де зоряний простір,
Де далечінь така безмежно синя,
Я переможно підіймаю зір
Як обрана для Вічності людина.

Життя мойого тисячі доріг
З’єднала ув одну вузька стежина:
Її кінець — то Батьківський поріг,
Її початок — смерть Боголюдини...

Цей світ мені не стелить споришем —
В його словах любов на крок від зради:
То біля серця проповзе вужем,
То обдає ураз холодним градом.

Та я живу, я уперед іду,
Хоч вкрилась путь уламками граніту,
Бо силу в Бозі віднаходить дух,
А не в отруйній каламуті світу!

Храню у серці Істини слова —
Вони життя основа непорушна,
В них віра благодатна і жива,
Що з прірви смерті визволяє душі...

До неосяжних Божих височин
Я кожноденно піднімаю очі...
Благослови, прошу, святий почин
Мого життя, Спасителю і Отче!

Тарас Вихованець

Разработка веб сайтов