Ісус і самарянка

А Твій Вітер віє де хоче

А Твої долоні — долоні Садівника

Бог мене любить

Божі очі

Боже! Дякую Тобі за траву

В очікуванні свята

Від храму мого серця

Він воскрес!

Віра (діалог з Богом)

Вдячна молитва

Великоднє

Весна у серці (Триптих)

Вечір зажмурив вічка

Визираю я зорю над містом

Вогник

Гра (молитва)

Для молитви я схилю коліна

Доторк неба (диптих)

Дякую!

Зелені свята (триптих)

Золотаве диво, небес усмішка

Зустріч з Богом (цикл)

Кожен день, як урок довіри

Коли плаче Бог…

Коли сіль ізвітріє...

Колисанка

Крапелька

Легенда

Мама

Медитація про воскресіння

Молитва до Дитятка Божого

Молитва до Слова

Молитва юності

На відстані подиху

На що Небесне царство схоже?

Навчи мене стати зерном...

Небесний Єрусалим

Осінній славень

Пасхальне

Переді мною світ...

Плоди Святого Духа

Поле, волошки, пшениці

Привіт, горобчику! Ти знаєш

Притча про діалог

Притча про сіяча

Про християн

Різдво ("Ніч як ніч. Вифлеєм. Зорі сяють")

Різдвяні віншування

Різдвяне диво

Різдвянки (цикл)

Ранкова молитва

Ранок Великодня

Роздуми у передвеликодню ніч незадовго до світанку

Світ зіщулився і завмер

Серце моє… (Передвеликоднє)

Скажи мені Ім’я Твоє...

Скажу Тобі тишею ту таємницю

Слава Богові за літо!

Слава Богу за дар Воскресіння! (Великоднє)

Сонце зійшло і морок щез

Сповідь будяка-чортополоха

Твої руки

Три хрести

Тримає Бог в долонях цілий світ

Хліб

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Через вогонь

Чорний вірш

Шепоче вітер вдячності молитву

Я

Твої руки

Я ніколи не бачила Твої руки.
Хоч створили вони всі смарагдові луки,
Килими застелили шовкові,
Свічечки запалили бузкові
І суниці в червоне розмалювали,
А троянди росою вмивали,
Вишивали волошки в пшениці,
Розбудили джерела-криниці…
Я ніколи не бачила їх,
Хоча осені плач і весни юний сміх
Чула в пісні дощу, що вони посилали.
Часто як Твої руки мене колисали,
Витирали сльозу, рани в серці криваві
Лікували вони і терпляче, й ласкаво
Утішали біль втрати, розлуки.
Я ніколи не бачила Твої руки –
Їх підтримку щомить відчувала:
Скільки раз вони мене підіймали,
Як я падала втомлена, хвора,
Як уже не дивилася вгору,
Не чекала звідкільсь допомоги,
Як збивалась з вузької дороги,
Загубившись на ярмарку зла…
Я ніколи сама не була!
Бо зі мною завжди Твої руки,
Що створили смарагдові луки,
Що морозом на шибці малюють…
Я колись руки ці поцілую!

Зоряна Живка