Колисанка

Люлі, засни, моє серденько миле, 
Ніч темнокрила вже землю накрила,
Вийшов з яруги клубами туман,
Срібний в тумана, мов пана, жупан,
Ангели в небі, як ті свічечки,
Вже запалили ясні зірочки.
Вже загасив світлячок свій ліхтарик,
Пісню свою відзвенів і комарик,
Вітер шепоче у кронах крислатих:
“Люлі, дитинонько, спатоньки-спати…”

Місяць заснув поміж яблунь гіллястих,
Має роса срібним зерням упасти…
Хай Боже Слово для твого серденька
Буде росою живою і зерням!
Хоч твоє серце маленьке ще в грудях,
Хай же слухняним воно Богу буде,
Лиха й лукавства нехай не пізнає, 
Підступи стежка твоя обминає!..
Он у травиці цвіркун скрипалює:
“Спатоньки-спати, дитинонько, люлі…”

Котик для тебе прийшов воркотати,
Чуєш муркоче: ”Спатоньки-спати…”?
Завтра Бог ранок покличе до хати,
Знову в нас буде роботи багато:
Схочуть сунички збирать рученята,
Квітку шукати в траві оченята,
Будуть бадьорі твої ноженята
Стежкою-в’юнкою знов чебиряти.
Божа долоня хай сон твій пильнує!
Люлі, дитинонько, спатоньки, люлі…

Зоряна Живка


Разработка веб сайтов