Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Про поезію з гумором

Про поезію з гумором

— А я вірші пишу.
— І як, виходить?
— Наполовину: писати виходить, а вірші — ні…

Лікар оглянув пацієнта і каже:
— Вам потрібно утримуватися від розумової праці. Ви чим займаєтесь?
— Пишу вірші.
— А, ну це можна.

Один поет розповідає знайомим:
— Нещодавно врешті решт видав свою першу збірку віршів.
— І багато продав?
— Багато: комп’ютер, машину, дачу, гараж…

— Скажіть, а ви пишете вірші?
— Думаю, що так, але точно не впевнений — ніколи не пробував.

— Скажіть, а кого можна вважати найталановитішим із сучасних поетів?
— Ну, нас не так уже й багато…

Редактор розмовляє з молодим автором:
— Скажіть, а ви самі написали ці сонети?
— Так.
— У такому випадку, мені дуже приємно з вами познайомитися, пане Петрарка, а то я думав, що ви давно померли!

Редактор — це спеціаліст, який погано знаючи, що таке добре, добре знає, що таке погано.

Деякі книги незаслужено забуваються, але немає жодної, яку б незаслужено пам'ятали. Уїстен Хью Оден

Погана поезія завжди виникає від щирих почуттів. Оскар Уайльд

У більшості людей поняття про поезію настільки туманні, що туманність слугує їм для визначення поезії. Поль Валерії

Поет може витримати все, окрім виправлення. Оскар Уайльд

Якщо хочеш бути попереду класиків — пиши до них передмову. Еміль Кроткий

Молодий поет запитує відомого критика:
— Що Ви думаєте про мої останні вірші?
— Відверто кажучи, це найгірше з усього, що я читав.
— Як? А я вчора продав їх одному видавництву за хороші гроші!
— А ось це вже мистецтво!

— Про що твоя нова поема?
— Про Південу Африку.
— Але ж ти там ніколи не був!
— А ти думаєш ті, хто буде читати поему, там були?

— Мова Ваших віршів дуже бідна, — говорить редактор молодому поетові.
— Ну і що? — відповідає той. — А хто сказав, що бідність це вада?

— Слухай, ти Пушкіна повністю знаєш?
— Нє-є, а ти?
— А я повністю: Пушкін Олександр Сергійович!

Поет-початківець приніс в редакцію свою нову збірку.
— Я не можу допустити, щоб читачі зверталися до непристойних слів, — сказар редактор, прочитавши текст.
— Але ж в моїх віршах немає таких слів!
— Після того, як читачі їх прочитають — будуть.

Поет-початківець приніс відомому критикові свої рукописи і попрохав висловити свою думку.
— Вам потрібно якомога більше читати, читати і ще раз читати, — відповів критик.
— А це обов’язково?
— Звичайно! Чим більше Ви будете читати, тим менше часу у Вас буде на писання.

Один поет признався в інтерв’ю:
— В молодості я довго вагався ким стати: співаком чи поетом.
— І чому ви обрали останнє?
— Я розмірковував так: якщо співак втратить голос, то це кінець його кар’єрі, а поету достатньо замінити загублену ручку на нову.

Молодий поет запитує редактора:
— Ви читали мої вірші?
— Так, молодий чоловіче. Я їх читав ще задовго до Вашого народження.

— Кажуть, геніальність, це хвороба.
— Не переживай, ти виглядаєш цілком здоровим!

— Ти можеш послухати мої вірші? — запитує молодий поет у своєї коханої.
— Я тебе так люблю, що можу все.

— Ви хто?
— Поет.
— Ваше ім’я.
— На жаль, воно ще невідоме.

— Ось вийду на пенсію… Нарешті закінчу свою збірку віршів…
— Ой, ви вірші пишете?!
— Ні, я читаю…

— Ти знаєш, що не надішлю в редакцію, все повертають назад.
— А зі мною такого ніколи не буває.
— А як в тебе так виходить?
— Я ніколи не пишу зворотньої адреси.

— Ти побліднів, схуд, заріс, нікуди не ходиш… Що ти робиш цілими днями?
— Пишу вірші.
— Ну і дивак! Навіщо мучитися, якщо за копійки можна купити готові?

Кімната одного «невизнаного» поета була завалена цілим возом його невдалих віршів, від яких усі відмовилися. Почалася сувора зима, і потрібно було чимось палити. Поет з горя вирішив кинути у грубку декілька пачок своїх віршів і вона відразу ж загорілася. Тут заходить сусід і зі здивуванням каже:
— Що Ви робите — це ж Ваша праця!
— Так. Але я вперше в житті грію руки на своїх творах.

Незнайомий чоловік вривається у кабінет редактора і кричить:
— Руки вверх! Життя чи гаманець!
— Фу-у ти, слава Богу! А я вже подумав був, що Ви хочере змусити мене читати Ваші вірші.

— Знаєте, скажу Вам правду: Ваша поема просто алмаз серед інших відомих мені творів.
— Пробачте, але в чому Ви бачите її схожість з алмазом?
— Вона така ж необроблена.

— Скажіть чесно, Вам сподобався моя друга збірка віршів?
— В порівняні з першою відчувається великий прогрес.
— О, дякую! А в чому ж?
— Друга книжка на сто сторінок менша.

— Ви дуже неуважні, молодий чоловіче, — каже редактор.
— Так, я дуже забудькуватий, але як Ви про це здогадалися? — дивується поет.
— З Ваших віршів… Ви забуваєте вкладати в них душу.

— На жаль, пане редактор, я не зміг принести Вам мою дискету з моїми віршами: мій трирічний син її поламав.
— Яка здібна дитина! Він вже вміє читати?!

— У цій папці зібрані дуже слабенькі вірші. Потрібно було б їх надійно заховати.
— Від кого?
— Від композиторів.

— За ваш цикл віршів я можу Вам дати лише 40 гривень.
— Ви жартуєте! Я лише за папір заплатив 50 гривень!
— Так тоді ж він був чистим!

— Ви знаєте за яких обставин я став поетом? Перший свій вірш я написав після того, коли мені зрадила моя наречена.
— Правду кажуть: біда одна не ходить.

Поет-початківець приносить свої вірші відомому поетові і просить їх оцінити. Той довго та уважно їх читає, а потім запитує:
— А де ви дістали такий хороший папір?

— Ми друкуємо вірші лише людей з відомими іменами.
— Чудово! Моє прізвище усім відоме: Петров.

— Мої вірші тепер читають в два рази більше людей.
— Вітаю, я не знав, що ти одружився.

Продавець у книжковому магазині:
— Ми отримали нове видання Шекспіра! Купіть!
— Не може бути! Він що ще пише?!

Редактор читає збірку поета:
— Мені здається, ці вірші я вже десь читав!
— Можливо, але це були не мої!

Молодий поет приносить в редакцію декілька своїх віршів і каже:
— Повірте, я здатний написати цілу збірку!
— Після прочитання Ваших творів, мені здається що Ви здатні на все!

Поет розповідає своєму приятелеві:
— Уявляєш, сиджу, пишу до пізньої ночі, а потім не можу заснути.
— А ти попробуй прочитати те, що написав.

Марк Твен, як редактор газети, отримав пачку дуже слабких вірші під назвою «Чому я ще живий?». Повертаючи рукопис, Твен відповів автору: «Тому, що Ви надіслали вірші поштою, а не прийшли в редакцію особисто».

В редакцію приходить графоман і каже:
— Сьогодні вночі я написав вражаючий вірш. Він розпочинається: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива»!
Редактор, знітившись:
— А Вам не здається, що ці вірші вже були опубліковані?
— Невже? Виходить, мене знову хтось випередив!

Продавщиця, намагаючись допомогти покупцеві, запитує:
— А чим займається Ваш друг?
— Він поет.
— Тоді подаруйте йому великий кошик для сміття.

У відповідний момент потрібно залишити писати. Навіть не почавши. Станіслав Лем

Графоман — це наполегливість, працелюбство, нахабство плюс бездарність.

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ