Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Біблійні мотиви у творчості українських поетів

 

Микола ФІЛЯНСЬКИЙ

(1873—1938)


Клятьба пророка Ездри
"Покаянія отверзи"

 



Клятьба пророка Ездри

Вечірніх жертв курився дим,
Кругом ридала вся країна,
І перед Господом своїм
Пророк спустився на коліна:

«О Боже привий! Тяжкий гріх
Від літ колишніх ліг над нами!
Наш край — в ярмі владик чужих!
З-над нас їх меч, і клейно їх
лежить над нашими устами.

У них в руках — наш труд, наш сон,
Їх глузд, їх воля — нам закон.
І в зраді, Боже, край наш весь,
І сором наш досяг небес.

О Творче наш! В сю мить ридання
За весь народ і вмісті з ним
Несу всі сльози, всі зітхання
Перед олтарем Твоїм святим.

Клянусь, що ми свій тяжкий гріх
Замолим, Боже пред Тобою!
Ми змиєм кров нечисту тих,
Хто весь наш край повив нудьгою;

Що тих, хто нас держав у млі,
Зметем ми з рідної землі.
І буде знов наша країна,
Як перш, і славна, і єдина.

І вже «назад» не буде знати
Путі їх дух, їх рід проклятий.

І клявсь пророк, і клявсь народ,
І їх з небес почув Господь!...

 



"Покаянія отверзи"*

І

Сумний, поважний дзвін
І свічі восковії,
На шатах золотих — таємно-тихий світ;
Поклони до землі
І словеса святії,
Кадила сизий дим і чорний оксамит.
О як ви занеслись,
Далеко десь зостались!
Як сумно догоря над серцем ваш привіт!
І хоч холодний ум
Забув ваш заповіт —
Ще серце з вами не прощалось.
* Покаяння відкрий (старосл.)

II
"Отверзи двері покаянні!
Заутра дух мій лине в храм небес…
Мій храм земний —
в гріхах і в сквернах весь;
Очисть, о щедрий мій, душі моєї рани —
Отверзи двері покаянні!"
І злії помисли, і тяжкії діяння
Одні в душі моїй, лютуючи, стоять;
Підходе судний день
і близько час останній,
І, весь ридаючи, молю я, окаянний:
"Отверзи двері покаянні!"

III
Я не молюсь давно…
Кому молитись буду?
Відкіль, з яких висот богів собі зніму?
Мій бог — краса землі,
Його не знають люди…
Богам небес німих — відкіль я слів візьму?

ІV
"Як Каїн совісті — без жалю, без зітхання
Я тіло язвами покрив,
І боготканнеє убрання
Як ризами — студом* кровавим оповив…
Від прірви мук моїх, з гріховної темниці,
О милосердний наш —
молю Тебе — візьми!
Як миро чистеє прияв ти від блудниці —
О щедрий творче наш,
сльозу мою прийми!"
* Студ — сором

V
Коли б я певен був,
що погляд мій ти знаєш,
Яких би я словес в душі своїй набрав!
Коли б я, боже, знав,
що жертву ти приймаєш, —
Який би я олтар в душі своїй скував!


"На древі хресному крізь муки, крізь німії
Єдиним поглядом світ сонця ти вгасив,
І землю рушив ти, і гори роз'єднив —
О глянь же, творче мій, на муки неземнії!
Неправди тернієм своє обвив я тіло
І серце кригою гріховною скував;
Вінок терновий сам ти, господи, прияв;
О Спасе наш — спаси,
о боже наш — помилуй!"

VІІ
Тремтять живі огні,
Живуть німії стіни,
І зве до себе тінь розп'ятого за нас…
Дзвенить срібло кадил,
І хиляться коліна…
Таємна мить душі, таємний серця час.

VІІІ
"Кого покличу я на тяжкеє ридання,
Кому, кому слізьми безодню мук зіллю!
Тобі єдиному — всі сльози і зітхання,
Тебе єдиного в останній час молю…
Ти бренієм своїм з землі мене підняв,
Ти серця і душі вложив живії сили,
І час суда твого небесного настав:
З огня геєнського візьми мене, помилуй!"

ІХ
І в'ється фіміам,
І шату золотую
Вінком живим він сягне всю обнять.
І я стою, ловлю
Красу її земную,
Не знаючи, кому хвалу свою послать…
І тільки знаю я,
Що, як би я не славив
Красу землі й небес, я слізьми не заллюсь!
Я до молитви не вернусь…
Як на шляху в Дамаск
святий апостол Павел —
Я не проснусь.

X
Сумний, поважний дзвін
І свічі восковії,
На шатах золотих — таємно-тихий світ;
Поклони до землі
І словеса святії,
Кадила сизий дим і чорний оксамит.

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ