Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Біблійні мотиви у творчості класиків

Пантелеймон КУЛІШ
(1819-1897)


Варіація першої Давидової псальми
Молитва природи
Ангельський хор

 



Варіація першої Давидової псальми

Блаженний, хто прямує битим шляхом,
Котрий до ласощів усяку погань надить,
Хто не тривожиться спасенним страхом,
Що до погибелі широкий путь провадить.

Блажен, блажен той муж премудро ниций,
Що не заглядує, мовляв, до нечестивих,
Кого лестять баби і молодиці,
Що він собі мовчить серед людей злосливих,

Та хилиться під грішничі закони,
Та знає, що удень, а що вночі робити:
Бабам низькі одважує поклони,
І вміє молодиць десятками любити.

Росте сей муж, мов дерево розкішне:
Баби йому щодня коріння поливають,
Жінки його за слово люблять пишне,
А чоловіки їх великим об'являють.

* * *
Я не такий, о Боже мій правдивий!
Я все прикидливе, усе зловредно тайне,
Як чоловік воістину злосливий,
Ясую всюди, щоб було між миром явне.

Не знаючи, чого до церкви ходять,
Вчащаю залюбки в ту нечестиву раду,
Де братчики шукають і знаходять,
Як в серце громадян вселити суд і правду.

І не хилюсь під грішничі закони,
Що грішники велять до йоти виповняти,
Притиснувши темноти міліони
І заказавши їм про волю міркувати.

Невже ж устоять сі лукві злюки
У тебе, господи, на праведному суді,
І предаси ти нас в катівські руки,
І царству грішників конця вовік не буде?

Ти, Посподи, путь праведників знаєш
І бачиш добре путь ледачих лицемірів:
Про що ж ти їм сей попуск попускаєш?
Побий їх правдою, щоб їм ніхто не вірив.

 



Молитва природи

Великий Боже, отче й творче світу!
Ти чуєш, як тебе в роспуці зву.
Чи то ж бо призовеш мене к одвіту?
Хіба ж на те грішу, про те живу?

Ой Боже Отче! чи мені ж пропасти?
Ти зриш душі моєї темноту...
Ти й горобцеві не даєш упасти, —
Рятуй, создателю, мене, рятуй!

Твоїх церков ніяких я не знаю, —
Вкажи мені твою спасенну путь.
Про всемогущество твоє гадаю,
Як можу розумом своїм збагнуть.

Нехай ханжі тобі молельні строять
І звати божим ділом їх велять,
Нехай до оглуху у дзвони дзвонять
І видумками розум туманять.

Як! щоб творця небес та в мур заперти,
Під римські й візантійські ковпаки!
Твій храм, — його стовпами не підперти, —
Розгоруто в нім зоряні книжки.

Чи Богові ж та рід наш осудити
На вічні муки у якімсь аду?..
За те, що хтось один не зміг терпіти
Жадоби й голоду, нам всім капут?

Як! щоб святий кукобився на небі
І засилав таких людей, як сам,
Пектись да мучитись в гидкім Еребі,
Що вірують не так, як Ной та Хам!

Чи вірою ж, обпершись на незнанні,
Придбати рай чи пекло без кінця?
Чи розумом же в темряві й тумані
Дознатись задуму й мети творця?

Ті, не в апостолах і не в пророках, —
У творивах Твоїх Твою всю правду чту...
Но я безсилок, я тону в пороках, —
Рятуй! зорнути нам не в моготу.

Рятуй мене! бо ти й звізду рятуєш,
Як по світах чужих вона летить,
Ти всюди в боротьбі стихій вартуєш
І всюди по землі Твій слід лежить.

Ти, що мене премудро так устроїв,
Ти чуєш глас мій, я тебе молю,
Простри твою правицю надо мною:
В Твоїх законах твердо я стою.

До Тебе, Боже, творче мій, взиваю!
Хто б мислив чи добро мені чи зло,
Я на Твою протекцію вповаю,
Щоб так, як ти благоволив, було.

Мій прах ізнов обернеться у землю,
І дух на крилах чистих возлетить, —
Я образ Твій духовний восприємлю,
Щоб, хвалюби тебе, вовіки жить.

Коли ж легке диханнє се в могилі
Із тілом заспе віковічним сном,
Твоїй благій животворящій силі
Я й серцем покоряюсь, і умом.

І се — у смирноті тобі співаю
І дякую за всі твої дари:
Бо знов життє мандрівне се, вповаю,
З Тобою злучиться як світ зорі.

 



Ангельський хор

Слава Богу в високостях
І на землі тихо!
Минулося добрим людям
Віковічне лихо.

Народилася Премудрість
Од чистої Діви;
Осіяв незаходимий
світ землі преділи.

Радуйтеся, веселітесь,
праведники Божі:
Зникне злоба і темнота,
Творива ворожі!

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ