Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Біблійні мотиви у творчості українських поетів

Григорій СКОВОРОДА
(1722 - 1794)

Зміст

Сад Божественних пісень
ПЂСНЬ 1-я
ПЂСНЬ 2-я
ПЂСНЬ 3-я
ПЂСНЬ 4-я
ПЂСНЬ 5-я
ПЂСНЬ 6-я
ПЂСНЬ 7-я
ПЂСНЬ 8-я
ПЂСНЬ 9-я

ПЂСНЬ 10-я

 

САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПЂСНЕЙ,
ПРОЗЯБШІЙ ИЗ ЗЕРН СВЯЩЕННАГО ПИСАНІЯ



ПЂСНЬ 1-я
Сложенна 1757 лЂта в сію силу: Блаженны непорочн[ы], в путь ходящ[іи] в законЂ г[осподнем].

Боится народ сойти гнить во гроб,
Чтоб не был послЂ участный,
ГдЂ горит огнь неугасный;
А смерть есть святая, кончит наша злая,
Изводит злой войны в покой.
О, смерть сія свята!
Не боится совЂсть чиста ниже Перуна
огниста, ни!
Сей огнем адским не жжется,
Сему жизнь райска живется.
О, грЂх-то смерть родит, живу смерть наводит,
Из смерти ад; душу жжет глад.
О, смерть сія люта!
Блажен, о блажен, кто с самых пелен
Посвятил себе Христови,
День, ночь мыслит в его словЂ,
Взя иго благое и бремя легкое,
К сему обык, к сему навык.
О, жребій сей святый!
Кто сея отвЂдал сласти, вЂк в мірски
Не может пасти, ни!
В наготах, в бЂдах не скучит;
Ни огнь, ни мечь не разлучит;
Все сладость разводит, на сердце не всходит
Раз†тому, естли кому.
Дал знать искус драгій.
Христе, жизнь моя, умерый за мя!
Должен был тебЂ начатки
ЛЂт моих, даю остатки.
Сотри сердца камень; зажжи в нем
твой пламень;
Да смерть страстям и злым сластям
Живу тебЂ мой свЂт.
А как от грЂхов воскресну, как одЂну
плоть небесну,
Ты в мнЂ, я в тебЂ вселюся,
Сладости той насыщуся,
С тобою в бесЂдЂ, с тобою в совЂтЂ,
Как дня заход, как утра всход.
О, се златых вЂк лЂт!

ПIСНЯ 1-ша (Переклад)
Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм».

Боїтъся народ зiйти гнить у гроб
I впасти в жереб нещасний,
В якому вогонь незгасний.
А смерть є свята, зло певне стопта,
Зведе навiть вiйни в спокiй.
О смерть ця свята!
Коли совiсть в тебе чиста, не страшний
Перун огнистий, нi!
Пекла вогнем вiн не палить,
А має життя райське, хвалить.
Грiхи смерть народять — живу смерть наводять,
Iз смертi — ад; тлить душу глад.
О люта смерть та!

Блажен, о блажен, хто з перших пелен
Себе присвятив Христовi,
День-нiч в його мислить словi,
Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє,
До того звик, до цього навик —
Це жереб святий!
Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!
В гopi й бiдi не скучить,
Hi меч, нi вогонь не розлучить —
Все сладiсть розводить, на серце не сходить,
Хiба тому, знати кому
Скус далось дорогий.

Життя ти, — Христе, за мене вмер теж!
Мав початки дати швидко
Лiт моїх, а дав послiдки,
Зiтри серця твердiсть, вогню
пали щедрicть;
На смерть марнотi i злому в життi
Живу тобi, мiй свiт!
Коли ж вiд грiхiв воскресну, вдягну я
плоть небесну,
Ти в менi — в тобi вселюся
I солодкого нап'юся,
3 тобою в бесiдi, з тобою в совiтi,
Сонце зайде, сонце зiйде —
Це вiк злотих лiт!
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 2-я
Цикл "Сад Божественних пісень"


Из сего зерна: По землЂ ходяще, обращеніе имамы на небесЂх.

Оставь, о дух мой, вскорЂ всЂ земляныи мЂста!
Взойди, дух мой, на горы, гдЂ правда живет свята,
ГдЂ покой, тишина от вЂчных царствует лЂт,
ГдЂ блещит та страна, в коей неприступный свЂт.
Оставь земны печали и суетность мірских дЂл!
Будь чист, хоть на час малый, дабы ты выспрь возлетЂл,
ГдЂ Іаковль Господь, гдЂ невечерня заря,
ГдЂ весь ангелскій род лице его выну зрят.
Се силоамски воды! омый скверну от очес,
Омый всЂ членов роды, дабы возлетЂть до небес,
Ибо сердцем нечист не может Бога узрЂть,
И нелзя до сих мЂст земленному долетЂть.
Душа наша тЂлесным не может довольна быть;
Она только небесным горит скуку насытить.
Как поток к морю скор, так сталь к магниту прядет,
Пламень дрожит до гор, так дух наш к Богу взор рвет.
Кинь весь мір сей прескверный. Он-то вточь есть темный ад.
Пусть летит невЂжь враг черный; ты в горный возвысись град.
И, по землЂ ходя, вселися на небесах,
Как учит Павел тя в своих чистых словесах.
СпЂши жь во вЂчну радость крыльми умными отсель,
Ты там обновиш радость, как быстропарный орел.
О треблаженна стать, всего паче словесе!
Кто в свой ум может взять, раз†сшедый с небесе?

ПIСНЯ 2-га (Переклад)
Iз цього зерна: «Що на землi ти зв'яжеш, те зв'язане буде на нe6i».

Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста!
Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята,
Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт,
Країна де вабна, де неприступний є свiт.

Залиш печалi свiту и марнотнiсть мирських дiянь!
Щоб в небо возлетiти, хоч на хвилю чистий стань!
Де Господь Яковий є, де невечiрня зоря,
Ангелiв рiд встає — вид його священний зрять.

Це сiлоамськi води! 3 очей полуду омий,
Тут тiло змить нагода — до небес лети мерщiй!
Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiть
И до мiсць отих земний не здолає долетiтъ.

А душу лиш тiлесним не можна задовольнить,
Вона лише небесним смуток хоче наситить,
Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе,
До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве.

Кинь свiт цей злотворний. Вiн завжди є темний ад.
Хай летить геть ворог чорний, в горнiй пiдiймися град.
Хоч по землi йдеш ти, поселись на небесах,
Павло так вчить святий тебе в чистих словесах.

Спiши на вiчну радiсть, крильми розуму вдягнись,
Ти там обновиш радicть, як орел, пiдеш у вись.
О триблаженна стать! А найбiльше словеса!
Їх-бо в розум може взять, хто побув у небесах.
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 3-я
Цикл "Сад Божественних пісень"


Из сего сЂмени: Прорасти земля быліе травное, сирЂчь: Кости твоя прозябнут, яко трава, и разботЂют (Исаіа).

Весна люба, ах, пришла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сады расцвЂли и соловьев навели.

Ах ты, печаль, прочь отсель! Не безобразь красных сел.
БЂжи себЂ в болота, в подземныи ворота!

БЂжи себЂ прочь во ад! Не для тебе рай и сад.
Душа моя процвЂла и радостей навела.

Щастлив тот и без утЂх, кто побЂдил смертный грЂх.
Душа его — Божій град, душа его — Божій сад.

Всегда сей сад даст цвЂты, всегда сей сад даст плоды,
Всегда весною там цвЂтет, и лист его не падет.

О Боже мой, ты мнЂ — град! О боже мой, ты мнЂ — сад!
Невинность мнЂ — то цвЂты, любовь и мир — то плоды.

Душа моя есть верба, а ты еси ей вода.
Питай мене в сей водЂ, утЂшь мене в сей бЂдЂ.

Я ничего не боюсь; одних грЂхов я страшусь.
Убій во мнЂ всякій грЂх: се — ключ моих всЂх утЂх!

ПIСНЯ 3-тя (Переклад)
Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину». Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi».

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвiли й солов'їв навели.

Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!
Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.

В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!
Душа моя процвiл , радостi менi дала.

Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.
Душа його — Божий град, душа його — Божий сад.

Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,
I весною все пахтить, — листя тут не облетить.

Боже мiй! Це ти — мiй град! Боже мiй! Це ти — мiй сад,
А невиннicть — то мiй квiт, мир, любов — ото наш плiд.

Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,
Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.

Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,
В менi вбий усякий гpix — це є ключ моїх yтix!
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 4-я
Цикл "Сад Божественних пісень"

Рождеству Христову. Из сего зерна: С нами Бог, разумЂйте языцы, сирЂчь: Помаза нас Бог духом. Посла духа Сына Своего в сердца наша.

Ангелы, снижайтеся, ко землЂ сближайтеся,
Господь бо, сотворшій вЂки, живет нынЂ с человЂки.
Станте с хором вси собором,
Веселитеся, яко с нами Бог!

Се час исполняется! Се Сын посылается!
Се лЂта пришла кончина! Се Бог посылает Сына.
День приходит, дЂва родит,
Веселитеся, яко с нами Бог!

ОбЂщан пророками, отчими нароками,
РЂшит в 6 послЂдня лЂта печать новаго завЂта;
Дух свободы внутрь нас родит,
Веселитеся, яко с нами Бог!

Даніилов каменю! Из купины пламеню!
НесЂченный отпадаеш! Огнь сЂна не попаляеш!
Се наш камень! Се наш пламень!
Веселитеся, яко с нами Бог!

Расти ж благодатію, новый наш ходатаю!
Расти, да возможеш стати, да попалиш супостаты,
Да вселенну, зря спасенну,
Веселимся вси, яко с нами Бог!

Мы ж тебЂ рожденному, гостеви блаженному,
Сердца всЂх нас отверзаем, в душевный дом призываем.
ПЂснь спЂвая, восклицая,
Веселящеся, яко с нами Бог!

ПIСНЯ 4-та (Переклад)
Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм». «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили».

Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся,
Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi
з чоловiком,
Станьте з хором, всiм собором,
Веселіться, адже з нами Бог!

Це час наближається! Це син посилається!
Це лiта прийшла кончина. Це Бог посилає сина.
День приходить — Дiва родить.
Веселiться, адже з нами Бог!

Звiщений пророками, отчими нароками,
В останнiм буде лiтi, це є в Новiм Заповiтi.
Дух свободи нас в нас родить,
Веселіться, адже з нами Бог!

Даниловий каменю! Iз купини пламеню!
Несiчений одпадаєш! Вогнем сiна не спаляєш.
Це наш камiнь! Це наш пламiнь.
Веселiться, адже з нами Бог!

Рости, благодавче наш, новий ходотавче наш!
Рости, щоб мiг повстати — i попалиш супостати.
Свiт даремний, хоч спасенний.
Веселiмся всi, адже з нами Бог!

Ми ж тобi, рожденному, гостевi блаженному,
Серия вcix нас розчиняєм, у дiм
духа запрошаєм.
Пiсень спiваем i гукаєм:
Веселiмося, адже з нами Бог!
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 5-я
Цикл "Сад Божественних пісень"

Рожд[еству] Христову . Из сего зерна: Роди сына своего первенца, и повит его, и положи его в яслЂх. Тайна странна и преславна!

Се — вертеп вмЂсто небес!
ДЂва херувимов главна,
И престолом вышним днесь.
А вмЂщен тот в яслЂх полно,
Коего есть не довольно
ВмЂстить и небо небес.

О блаженны тіи очи,
Что на сію тайну зрят,
Коих в злой мірской полночи
Привела к богу заря.
Ангелскій ум тайну видит,
А плотскій муж ненавидит,
Та бо всЂм им буйство есть.

Мы же секрет сей небесный
Всегорящим сердцем чтим
И, хоть как скот безсловесный,
Из-под Христа сЂно ядим.
Поколь, в мужа совершенна
Взросши, возможем блаженна
Самаго бога вкусить.

ПIСНЯ 5-та (Переклад)
Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його».

Тайна явна i преславна!
Це — вертеп замiсть небес!
Дiва, херувимiв панна,
Iз престолом вишнiм днесь.
Тут у ясла i поклали
Того, кому мiсця мало
I серед самих небес.
О блаженнi тiї oчi,
Що на тайну цю зорять
I яких в мирянськiй ночi
К Богу привела зоря.
Розум ангела це видить,
Плотський муж це ненавидить,
Буйство тим шаленим є.
Ми секрет такий небесний
Серцем всепалким чтимо,
Як товар ми безсловесний,
Сiно з-пiд Христа їмо.
Доки в мужа досконало
Не зростем, тодi б лиш мали
Бога справжнього пiзнать.
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 6-я
Цикл "Сад Божественних пісень"

В конец сего: Испусти змій за женою из уст своих воду, яко рЂку, да ю в рЂцЂ потопит. Той сотрет тебЂ главу.

Вонми, небо и земля, нынЂ ужаснися!
Море, безднами всЂми согласно двигнися!
И ты, быстротекущій, возвратися, Іордане,
Прійди скоро крестити Христа, Іоанне!

Краснозрачныя лЂса, стези отттворите,
Предитечу Іоанна ко Христу пустите.
Земныи же языци, купно с нами всЂ ликуйте,
Ангелскія хоры, вси в небЂ торжествуйте!

Снійде спас во Іордан, ста в его глубинЂ,
Се снійде на нь и дух свят в видЂ голубинЂ.
Сей есть сын мой возлюбленны, отец из
облак вЂщаше,
Сей Мессія обновит естество все ваше.

Освяти струи и нам, змію сотри главу,
Духа твоего, Христе, росу даждь и славу,
Да не потопит нас змій. И мы всЂ от земна края
Да почити полещем до твоего рая.

ПIСНЯ 6-та (Переклад)
Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї». «Але розтрощить Бог голову».

Слухай, небо i земля! Нинi ужаснися,
Море, безднами вciма, погiдно двигнися!
I ти, швидкотекучий, повернися, Iордане,
Прийди скоро хрестити Христа, Ioанне!

Красногляднiї лicи, стежки вiдслонiте,
Передтечу Iоанна до Христа впустiте.
Рiзномовнiї народи, разом з нами порадiйте,
Ангельськiї хори всi в небi славу пiйте!

3iйде Спас во Iордан, стане у глибинi —
Це зiйде на нього дух в тiлi голубинiм:
— Це улюблений мiй син є, — батько хмар такеє вicтить, —
Це месiя, вiн єство людськеє очистить.

Освяти струмки i нам, змiя ж — в порохняву!
Твого духа, Христе, дай нам росу i славу.
Не потопить нехай змiй. I ми всi з земного краю
Полетiмо, щоб спочить, до твойого раю.
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 7-я
Цикл "Сад Божественних пісень"

Воскресенію Христову. Из сего зерна: Единонадесять ученицы идоша в Галилею на гору, амо же повелЂ им Іисус. Пасха!

Кто ли мене разлучит от любви твоей?
Может ли мнЂ наскучить дивный пламень сей?
Пусть весь мір отбЂжит!
Я буду в тебЂ жить, о Іисусе!

Веди мене с тобою в горній путь на крест;
Рад я жить над горою, брошу долню персть.
Смерть твоя — мнЂ живот,
Желчь твоя — сластей род, о Іисусе!

Язвы твои суровы — то моя печать,
ВЂнец мнЂ твой терновый — славы благодать,
Твой сей поносный крест —
Се мнЂ хвала и честь, о Іисусе!

Зерно пшенично в нивах естли согніет,
ВнЂшность естли нежива, нов плод внутрь цвЂтет.
За один старый клас
В грядущій лЂтній час сторичный даст плод.

Сраспни мое ты тЂло, спригвозди на крест;
Пусть буду звнЂ не цЂлой, дабы внутрь воскрес.
Пусть внЂшный мой изсхнет,
Да новый внутрь цвЂтет; се смерть животна.

О новый мой Адаме! О краснЂйшій сын!
О всегосвЂтный сраме! О буйства Афин!
Под буйством твоим свЂт,
Под смертью — жизнь без лЂт. Коль темный закров!

ПIСНЯ 7-ма (Переклад)
Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «Одинадцять же учнiв пiшли в Галiлею на гору, куди звелiв їм Icyc». Паска!

Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть,
А чи вогонь iз неба схочу я задуть?
Хай весь свiт — у забуття,
Лиш в тобi життя, о Icyce!

Веди мене з собою, в горну путь на хрест,
Радий жить над горою, кину земну персть.
Смерть твоя — то життя,
Жовч — солодке пиття, о Icyce!

Рани твoї бiд вi — то моя печать,
А твiй вiнок терновий — слави благодать,
Твiй цей поносний хрест,
Хвала менi i честь, о Icyce!

Пшеничная зернина хоч в нивi згнива,
Та з мертвого рослина i плiд ожива.
Одне зерно оте
В наступний рiк зросте, сторицею — плiд.

Розпни моє ти тiло, прибий на той хрест,
Хай зовнi я не цiлий, в нутрi ж бо воскрес.
Засохну зовнi я,
В нутрi заквiтну я, це смерть — не життя.

О мiй новий Адаме! Прегарний ти син!
О всьогосвiтнiй сраме! О буйство Афiн!
Пiд буйством твоїх свiт,
Пiд смертю — безлiч лiт. Як темний покрив!
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 8-я
Цикл "Сад Божественних пісень"

Воскресенію Христову. Из сего зерна: О! о! БЂжите на горы! (Захарія). Востани, спяй! Покой даст бог на горЂ сей (Исаіа).

Объяли вкруг мя раны смертоносны;
Адовы бЂды обойшли несносны;
Найде страх и тма. Ах година люта!
Злая минута!

Бодет утробу терн болЂзни твердый;
Скорбна душа мнЂ, скорбна даже к смерти.
Ах, кто мя от сего часа избавит!
Кто мя исправит?

Так африканскій страждет елень скорый;
Он птиц быстрЂе пить спЂшит на горы,
А жажда жжет внутрь, насыщенна гадом
И всяким ядом.

Я на Голгофу поскорю поспЂю;
Там висит врач мой меж двою злодЂю.
Се Іоанн здЂ при крестЂ рыдает!
Крест лобызает.

О Іисусе! О моя отрадо!
ЗдЂ ли живеши? О страдалцев радость!
Даждь спасительну мнЂ цЂльбу в сей страсти,
Не даждь вЂк пасти.

ПIСНЯ 8-ма (Переклад)
Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «О, о! Бiжiте за гори» (Захарiя). «Чого ти спиш, уставай». «Спокiй дасть Бог на горi цiй» (Iсая).

Мене посiли рани смертоноснi,
Пекельнi бiди обсiли незноснi,
Найде страх i тьма. Ах, люта година —
Злая хвилина!

Терно хвороби нутро шматує,
Душа сумує, до смертi сумує.
Ах, хто мене зможе з цieї митi
Якось зцiлити?

Так африканський i олень страждає,
Вiн в гори швидше пташок вилiтає,
Вiд з'їдених гадiв жага його в'ялить,
Трутою палить.

Иду на Голгофу, бiжу i поспiю,
Висить там лiкар помiж двох злодiїв,
Це Iоанн тут при хрестi ридає,
Хрест обiймає.

О Йсусе, нам ти люба вiдраднiсть!
Чи тут живеш ти? О страдальцям радiсть!
Дай менi лiки, цiльбу вiд напастi,
Не дай пропасти!
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 9-я

Святому Духу. Из сего: Дух твой благій наставит мя на землю праву Снизшед языки слія. Разгласная возшумЂ.

Голова всяка свой имЂет смысл;
Сердцу всякому своя любовь,
И не однака всЂм живущим мысль:
Тот овец любит, а тот козлов.
Так и мнЂ вольность одна есть нравна
И безпечальный, препростый путь.
Се — моя мЂра в житіи главна;
Весь окончится мой циркуль тут.

Ты, святый Боже и вЂков творец,
Утверди сіе, что сам создал.
При тебЂ может все в благій конец
Так попасти, как к магниту сталь.
Аще ж не право зрит мое око,
Ты мене, отче, настави здЂсь;
Ты людских видиш, сидяй высоко,
Разных толь мнЂній безщетну смЂсь.

Тот на восточный, сей в вечерній край
Плывет по щастье со всЂх вЂтрил,
Иной в полночной странЂ видит рай,
Иный на полдень путь свой открыл.
Один говорит: вот кто-то косит!
А другій спорит: се ктось стрижет,
А сей: у воза пять кол, голосит.
Скажи: кій бЂс нам в прах мысль сЂчет?

ПIСНЯ 9-та (Переклад)
Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi». «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мoви, щоб не розумiли вони мови один одного».

Свій смисл усяка голова трима,
А серце всяке — свою любов,
В думках одного у людей нема,
У вівцях, козах хтось смак знайшов.
Мені ж свобода лиш одна вабна
I безпечальна, препроста путь,
В життi це мiрка є основна,
З'єднає коло циркуль отут.

Святий мiй Боже i вiкiв творець,
Стверди, що клав був ти на скрижаль,
Нехай потягне з кiнця в кiнець
Наш свiт, як тягнуть магнiти сталь.
Коли неправо бачить десь око,
Навчи хуткiше, отче ти мiй,
Людей ти бачиш, сидиш високо, —
Думок даремних в них рiзнобiй.

Один на схiдний, той — вечiрнiй край
Пливуть по щастя з ycix вiтрил,
Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай,
На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив.
Один та й каже: «Онде хтось косить»,
А iнший мовить: «Мабуть, стриже».
А цей: «У воза п'ять колic», — голосить.
Скажи: який бic мислi сiче?
Переклад В. Шевчука

 



ПЂСНЬ 10-я

Из сего зерна: Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разумЂ своем поучается святынЂ (Сирах).

Всякому городу нрав и права;
Всяка имЂет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков,
А мнЂ одна только в свЂтЂ дума,
А мнЂ одно только не йдет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет,
Федька-купец при аршинЂ все лжет.
Тот строит дом свой на новый манЂр,
Тот все в процентах, пожалуй, повЂрь!
А мнЂ одна только в свЂтЂ дума,
А мнЂ одно только не йдет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
ТЂ формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак, —
А мнЂ одна только в свЂтЂ дума,
А мнЂ одно только не йдет с ума.

Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
ТЂх безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур, —
А мнЂ одна только в свЂтЂ дума,
Как бы умерти мнЂ не без ума.

Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, гдЂ мужик, а гдЂ царь, —
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чія совЂсть, как чистый хрусталь....

ПIСНЯ 10-та (Переклад)
Iз цього зерна: «Блажен муж, що в премудростi помре i що в разумi своїм повчається святинi» (Сирах).

Всякому мiсту звичай, права,
Всяка тримає свiй ум голова,
Всякому серцю любов своя є,
Всякому горлу до смаку своє.
А я у полонi одних лиш дум,
Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Панськi Петро для чинiв тре кутки,
Федiр-купець обдурити прудкий.
Той зводить дiм свiй на новий манiр,
Iнший гендлює, вiзьми перевiр.
А я у полонi одних лиш дум,
Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Той безперервно стягає поля,
Той iноземних завозить телят,
Ti на ловецтво готують собак,
В цих дiм, як вулик, гуде вiд гуляк.
А я у полонi одних лиш дум,
Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Той панегiрик сплiтає з брехнi,
В лiкаря мертвi iдуть в пiдряднi.
Туза картяр i шанує, й честить,
В позов Степан, як на свято, бiжить.
А я у полонi одних лиш дум,
Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Ладить юриста на тон свiй права,
З диспуту учню трiщить голова,
Тих непокоїтъ Венерин амур,
Всякому голову крутить свiй дур.
В мене ж турботи лише однi,
Щоб безрозумно не вмерти менi.

Знаю, що смерть, як коса замашна,
Навiтъ царя не обiйде вона,
Байдуже смертi, мужик то чи цар,
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну iї сталь?
Той, чия coвicть, як чистий кришталь.
Переклад В. Шевчука

 

Сторінка в процесі наповнення.
Повний цикл "Саду Божественних пісень"
буде додано пізніше.

Усі твори Григорія Сковороди

Біографія Григорія Сковороди

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ