Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Біблійні мотиви у творчості українських поетів

 

Павло ТИЧИНА


"І являвсь мені Господь"
Із циклу «Сотворення світу»
Скорботна мати

 



* * *
І являвсь мені Господь
В громі, бурі і росі,
У веселках, зореницях
І в симфонії комах.

І являвсь мені Господь
В танці, сміху і сльозах.
У душевних змінах — ранах
І в безумстві наших дум.

Говорив я: знаю я,
Що ти тихий як роса,
Многодумний як веселка,
І, як буря, молодий.

Говорив я: знаю я,
Що тебе лиш я люблю.
І ставаа в я на коліна
Слухав господа велінь.

І коли явивсь Господь
У крові моїх братів, —
Заридала в серці віра
І вжахнулася душа.

— Господи, владарю сил!
Не збагну діянь твоїх.
Нащо нищиш ти скрижалі,
Що при зорях дав ти сам?
(1916-1917)

 



Із циклу «Сотворення світу»

I
Споконвіку не було нічого —
     тільки сила,
          рух!
Споконвіку замість Бога
     огняні крила,
          а над усім Дух…

     І підняв огонь свої долоні:
     бурі веселі! —
          хоче думать туман.

Змовкли хори червоні.
     І встали скелі.
     Зашумів океан…

день перший

II
Вже би' заснув сиз вечір.
       Заснула Єва — тихо.
       Лежить отара — ніч.
Адам з шатра виходить.
       Прийшов і став — печера.
       Розклав огонь — кує.
Взоріли бяху зорі.
       Збудилась Єва — тихо.
Дзвенить залізо? — ніч.
       Прийшла: йди спать! — не чує.
       Стоїть Адам — задумавсь.
       А коло нього — плуг.
День другий

 



Скорботна мати

Пам'яті моєї матері

І

Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами!

Поглянула — скрізь тихо.
Чийсь труп в житах чорніє...
Спросоння колосочки:
Ой радуйся, Маріє!

Спросоння колосочки:
Побудь, побудь із нами!
Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.

Не місяць, і не зорі,
І дніти мов не дніло.
Як страшно! ...людське серце
До краю обідніло.

ІІ
Проходила по полю —
Зелене зеленіє...
Назустріч учні Сина:
Возрадуйся, Маріє!

Возрадуйся, Маріє:
Шукаємо Ісуса.
Скажи, як нам простіше
Пройти до Еммауса?

Звела Марія руки,
Безкровні, як лілеї:
Не до Юдеї шлях вам,
Вертайте з Галілеї.

Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату —
Ачей вам там покажуть
Хоч тінь його розп'яту.

III
Проходила по полю,
В могилах море мріє —
Назустріч вітер віє:
Христос воскрес, Маріє!

Христос воскрес? — не чула,
Не відаю, не знаю.
Не буть ніколи раю
У цім кривавім краю.

Христос воскрес, Маріє!
Ми — квіти звіробою.
Із крові тут юрбою
Зросли на полі бою.

Мовчать далекі села.
В могилах поле мріє.
А квітка лебедіє:
О згляньсь хоч Ти, Маріє!

IV
Проходила по полю...
— І цій країні вмерти?
Де Він родився вдруге,—
Яку любив до смерти?

Поглянула — скрізь тихо.
Буяє дике жито.
— За що Тебе розп'ято?
За що Тебе убито?

Не витримала суму,
Не витримала муки,—
Упала на обніжок,
Хрестом розп'явши руки!.

Над нею колосочки
«Ой радуйся!» — шептали.
А янголи на небі
Не чули і не знали.
(1918)

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ