Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Біблійні мотиви у творчості українських поетів

 

Леся УКРАЇНКА


Єврейська мелодія
Єврейські мелодії
     "Як Ізраїль діставсь ворогам у полон"
     "Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі"

 



Єврейська мелодія

Ти не мій! розлучив нас далекий твій край,
     І вродлива чужинка забрала!
Ти там, може, знайшов незаказаний рай,
     Я ж без тебе, мов квітка, зів'яла.

І зостались мені лиш пісні та думки…
     Ті пісні наші бранці зложили,
Прислухаючись, як край Євфрату-ріки
     Вавілонськії верби шуміли.

Ті пісні не співались, у дні жалібні
     Арфи висіли смутно на вітах
І гойдались, неначе журились, сумні,
     По веселих утрачених літах.

На мовчазних устах не лунав тихий спів,
     Він на крилах думок у пустиню,
У зруйноване божеє місто летів
     І оплакував рідну святиню:

«Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм,
     Вороги найсвятіше сплямили,
На твоїм олтарі неправдивим богам
     Чужоземці вогонь запалили.

Всі пророки твої від тебе відреклись,
     І левітів немає з тобою.
Хто погляне на стіни, величні колись,
     Покиває, сумний, головою.

Ти не наш, але вірними будуть тобі
     На чужині ізраїльські люди, –
Що господь сам обрав за святиню собі,
     Те довіку святинею буде!»

Милий мій! ти для мене зруйнований храм,
     Чи я зрадити маю святині
Через те, що віддана вона ворогам
     І чужій, неправдивій богині?
26.06.1896

 



Єврейські мелодії

* * *
Як Ізраїль діставсь ворогам у полон,
то рабом своїм бранця зробив Вавілон.

І, схиливши чоло, подолані борці
переможцям своїм будували дворці.

Тії руки, що храм боронили колись,
до чужої роботи з одчаю взялись;

тая сила, що марна була на війні,
будувала підвалини й мури міцні.

Все здалось до роботи: перевесло й шнур,
плуг, сокира й лопата виводили мур,

всяк, хто мав який знаряд, мав працю собі,
тільки арфу співець почепив на вербі.

 



* * *
     Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!
Певне, серце господь тобі дав із твердого кришталю:
ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, –
як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?

     Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє?
Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, –
певне, чарами ти гартував тоді серце своє,
що на ньому ламалися навіть ворожії стріли!

     По війні ти на звалищах міста лишався один,
і палкі твої сльози точили холодне каміння,
і луна розляглась така серед смутних руїн,
аж найдальші нащадки почули твоє голосіння.

     Єреміє! ти, вічная туго, тебе не збагну:
як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?
Бо джерело гаряче і скелю зрива кам'яну.
Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю!
2.12.1899

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ