Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Дитячі вірші

 

Олена МІКУЛА


Святе Немовля

З книги "Чудова зірка"
Тиха ніч
Різдвяна ніч
Різдвяні дзвони
Радість
Сонячна мрія
Найкращий лікар
Соняшник
Коли я виросту

 



Святе Немовля

Немовлятко мати
Ніжно колисає,
Пісню колискову
Богові співає:

«Синку, баю-баю,
Тут Ти у безпеці.
Я Тебе тримаю
Коло мого серця.

Хай моя молитва
Долетить до неба,
Доленьку щасливу
Вимолю для Тебе.

Я Тобі, мій Отче,
Сина довіряю,
Сни, засни, Синочку,
Лілі, баю-баю».

Зіронька промінням
Ясла огортає:
Нам благословення
Небо посилає.

 



Тиха ніч

Тиша лягає на землю усюди,
Тиша та ніжність у наших серцях.
Ангел співає: «Радійте, всі люди!
Радість і мир на землі й в небесах!»

Подумки вирушимо в Палестину,
У Віфлеєм, у минулі літа.
Зірка укаже дорогу до Сина,
Божого Сина, Ісуса Христа.

Перед святим Немовлям на коліна
Станемо, та принесемо дари —
Золото віри, радості миро,
Смирну та ладан молитви й хвали.

 



Різдвяна ніч

Ніч на землю лягла,
На міста, на поля,
Колискові пісні
Вже доспівано всі.

В полі вогник горить,
І отара вже спить,
А пастух позіхнув:
«Ледь і я не заснув!»

Що це? Світло ясне
Освітило усе,
Хор у небі постав,
Гімн хвали заспівав.

Якщо ти захотів
Теж почути цей спів,
Не барись, вирушай,
Ясла ті відшукай,

Де Спаситель лежить,
Ясна зірка горить.
Ти Ісусу вклонись
Та Йому помолись.

 



Різдвяні дзвоники

Що це? Де це?
Що за дзвін
Дзвоників лунає?
Народився Божий Син! —
Небо сповіщає.

Що це? Де це?
В небесах
Ангели співають.
І луною у серцях
Дзвони оживають.

Що це? Де це?
Срібний дзвін
Кличе у дорогу.
Поспішай у Божий дім,
Помолитись Богу.

Що це? Де це?
Дзвони знов!
Серце завмирає.
То Христос Свою любов
Тобі посилає.

Чуєш? Чуєш?
Відгукнись
На любов святую.
Ти Ісусові вклонись,
Він тебе почує.

Чуєш? Чуєш?
Запроси
Ти Його до себе.
Подарує Бог тобі
Вічність з Ним у небі.

 



Радість

Я дуже радію
У полі дзвіночкам,
Радію зіркам,
Що горять серед ночі.

Радію ланам,
Неосяжним, родючим.
І коням радію
У полі квітучім.

Радію, що річка
Отам, вдалині,
Майнула, мов стрічка
Привітно мені.

Пливіть, кораблі,
У незвіданий край,
А ти, соловейку,
Їм пісню співай!

Радіти я буду,
Що кози пасу
І бачу, як сонце
П’є вранці росу.

Радію метелику,
Бджілці, джмелю,
Бо світ цей чудовий
Я дуже люблю.

Радію, коли
Чую добрі слова,
Коли моє серце
Христос зігріва.

Цю радість із неба
Господь мені дав,
Щоб Ним я хвалився,
Його прославляв!

 



Сонячна мрія

Малювала Соня хату:
Двері, ганок, дах, віконце,
Коло хати мама й тато,
Угорі — яскраве сонце.

А з віконця визирають
Семеро дитячих личок —
Дуже хоче Соня мати
Стільки братиків й сестричок.

Каже мама: «Люба доню,
Замала у нас хатина».
«Ну, гаразд, — зітхає Соня, —
Хай хоча б одна дитина!

Хоч Гануся, хоч Катруся,
Галя, Оля чи Марічка,
Дуже хочу, щоб у мене
Хоч одна була сестричка.

Буду я її возити
На прогулянку в візочку,
Зможу я всього навчити,
Що дізналася в садочку.

Будемо добра ми вчитись
І слухняними зростати.
Я навчу її молитись,
І любити маму й тата».

 



Найкращий лікар

Захворіла Галя наша,
В неї нежить, в неї кашель,
Щохвилини Галя чхає,
Плаче, носа витирає:

— Ой, не хочу я хворіти,
Ліки я не хочу пити!
Ой, які ж вони гіркі,
І пекучі, і бридкі!

Ці пігулки та мікстури
Не зіб’ють температури!
Мамо, дай мені щось інше,
Щось солодше та смачніше.

— Добре, доню, не сумуй,
Чай з лимоном ти скуштуй,
Ось вареннячко з малини —
Гарні ліки для дитини.

А найперше, що нам треба —
Очі підвести до неба
І у Лікаря просити
Нашу дівчину зцілити.

Бог — наш лікар, Він нас чує,
Він хвороби всі лікує.
Захворієш, не барися!
Швидше Богу помолися!

 



Соняшник

На моїм городі сонях
Квітне-розквітає
І за сонцем пильно-пильно
Він спостерігає.

Ріс, до сонечка тягнувся,
Радісний, високий,
І на сонечко став схожий,
Мій золотоокий.

Я на небо теж дивлюся,
Бачу милість Божу.
Бо на Господа Ісуса
Хочу бути схожим.

 



Коли я виросту

Завжди в мого тата
Різних справ багато:
Вранці — на роботу,
У гараж — в суботу.

В вихідні на свято —
Щось ремонтувати,
У неділю — дача.
А дитина плаче…

Коли я, як тато,
Діток буду мати,
Я весь час із ними
Буду разом гратись.

Їх навчу у річці
Карасів ловити,
У м’яча ганяти,
Та авто водити.

Взимку на санчатах,
Будемо кататись,
І у річці влітку
Будемо купатись.

Буду разом з ними
Біблію читати,
Скаже мама: «Сину,
Ти чудовий тато!»

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ