Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Дитячі вірші

Дитячі вірші Ольги МІЦЕВСЬКОЇ

Мамі
Божа подоба
Горобчикова пісня
Промінець

Діанчина радість
Перші молитви
Колискова

"Де Бога побачити можна?"
" Нічка сонечко ковтнула"

 



Мамі

В круговерті клопотів одвічних
День новий несе нові тривоги...
«Мамо, прочитай мені про Бога!» —
Шепіт доні — наче з неба вістка.

Я в проханні цьому чую дивну
Ангельську мелодію стокрилу.
...Знаю, мамо, часто бракне сили —
Але не відмов — знайди хвилину.

Прочитай — натхненно і красиво —
Щирістю війни в дитячу душу.
Хай і в ній розквітне невмирущо
Божого спасіння вічне диво.

 



Божа подоба

— Кажуть, схожий я на татка,—
Хвалиться мале хлоп’ятко.—
Ніс і брови, і хода —
Я увесь на нього вдавсь.
Тільки очі, й сам не втямлю,
Сині-сині, як у мами.
Та про це я не журюся,
Я ж люблю свою матусю.
А в небесній вишині,
Як казав татусь мені,
Другий Батько є у мене,
Він створив лани зелені,
Сонце, небо, місяць, зорі,
Квіти, птахів, ліс і гори.
Любить Бог Своє творіння,
Дощик шле, ясним промінням
Землю щедро зігріває —
Милість Господа безкрая.
Я на Нього бути схожим
Хочу — я ж подоба Божа!

 



Горобчикова пісня

На гілці за моїм вікном
Горобчик оселивсь.
Виводить зрання й допізна
Простенький свій мотив.

— Цінь-цінь-цвірінь, — співає він
Подяку для Творця.
І прийме з радістю Господь
Хвалу від горобця.

 



Промінець

Пустотливий промінець,
Золотий веселунець
Зиркнув в дзеркальце й кричить:
«Зайчик сонячний! Ловіть!»

Цей промінчик осяйний
Сонечка синок малий.
Непосида хоч — однак
Світить він неабияк.

Ти — для світу промінець —
Юний Божий посланець.
Тож даруй завжди і всюди
Дивне Боже світло людям.

 



Діанчина радість

Дощик стукає в віконце,
Задрімало в хмарці сонце,
Та попри негоду зранку
В дитсадок спішить Діанка.

Плаче хмарка – ллються сльози,
Засмутились перехожі
Й мамі дощик сум навіяв,
А Діаночка радіє.

Каже: «Як же не радіти?
П’ють водичку трави, квіти…
А у мене є обнова –
Парасолька кольорова».

І Господь Всевишній в небі
Тішиться, коли у тебе
В дні сльотливі чи в погожі
В серці радість переможе.

 



Перші молитви

Заплющили квіточки очі.
Шепочуть: «Спокійної ночі».
Голівки додолу схиляють
І Богу подяку складають
За сонця промінчики ніжні,
За крапельки дощику свіжі.
За те, що їх Бог, як на свято,
Вбирає щодня в пишні шати.

Тре личко долоньками доня,
І очки у неї вже сонні.
Та донечка сон проганяє
Й коліна в покорі схиляє.
Лунає молитва простенька,
Бо й доня ще зовсім маленька,
Та чує Отець наш Небесний
Ці перші молитви чудесні.

 



Колискова

Спи, дитинко, у вечірній тиші
Ангел сон твій осіня крилом.
Он хмаринка сонечко колише,
Квітка задрімала під вікном.

Пташка вже співає колискову
Для своїх пташаток-діточок,
Дядько-місяць на хмарки шовкові
Розсипає сотні зірочок.

Завтра день новий настане знову,
В нім чекають нас нові дива…
Спи дитинко… Й під святим покровом
Господа завжди перебувай.

 



* * *
— Де Бога побачити можна? —
Запитує доня тривожно.
— Його я не бачу! Не бачу! —
Заледве малеча не плаче.

Та мама спішить на підмогу:
— Хто ж краще розкаже про Бога,
Ніж Боже творіння величне —
Земля й небеса предковічні.

Прислухайсь до голосу вітру,
Шепоче він тиху молитву.
Поглянь, як хмарки в піднебессі
Творця величають чудесно.

І кожна травинка-стеблинка,
Комашка, пташина, росинка
Нам свідчать, що Бог всемогутній
Невидимо всюди присутній.

Надбати лиш кожному треба
Те серце, що прагне до неба.
Хто ж в небо спрямує дороги,
Той зможе побачити Бога.

 



* * *
Нічка сонечко ковтнула
Чорним ротом хмари,
Розтягнулися довкола
Тіні, як примари.

Стиснув міцно страх Вікусю
У свої лещата.
Знов кричить мала: «Боюся!
Де ви, мамо, тату?!

Ось погляньте з-попід ліжка
У моїй кімнаті
Виповзають змії нишком,
Як тут можна спати?»

Татова рука надійна
Вмить весь страх розвіє:
— Придивись — це ж лише тіні,
Де тут взятись зміям?

Ти забула, що за нами
Наш Господь пильнує?
Клич Його, як тата й маму, —
Він тебе почує.

…Руки-тіні простягнула
Нічка до Вікусі.
— Не боюсь! — мала всміхнулась. —
Я тепер з Ісусом!

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ