Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com





Увага!
Це стара вірсія сайту. Через деякий час вона не працюватиме.
Переходьте на нову версію сайту "Українська християнська поезія"

 

Дитячі вірші

 

Моя родина

Сивина, Сергій Рачинець
Дідусева сопілка, Сергій Рачинець
Колись я виросту, Сергій Рачинець
Хай ще не раз. Сергій Рачинець
Сонячна мрія, Олена Мікула
Коли я виросту, Олена Мікула

 



Сивина

У дідуся — сивина,
Голова — в тумані…
Звідкіля взялась вона?
Із Афганістану.

Ой, нелегко там було!
Смерть дивилась в вічі.
Безліч друзів полягло,
Відійшли у вічність.

А пішли з життя вони
Не за власні цілі…
Є чимало у війни
Чорних фарб і білих.

Тож не дивно, що дідусь
Світить сивиною,
Пам’ятає, не забувсь
Зустріч із війною.
Сергій Рачинець

 



Дідусева сопілка

Змайстрував сопілочку дідусь.
Кажуть: в нього руки — золоті.
І тепер я грати на ній вчусь,—
Буду музикантом у житті.

Грай, моя сопілка, вигравай,
Яке веселе літечко в гаю!
Хай співає радо дітвора
Про Вітчизну сонячну мою.

Кожна нотка: до-ре-мі-фа-соль,—
Чарівними звуками бринить.
Грай,моя сопілочко! Дозволь
Душу звеселити хоч на мить.

Бо твоя калинова душа,
Вірю, що приглянеться комусь…
Грай, сопілко! Кожного — втішай.
Змайстрував сопілочку дідусь.
Сергій Рачинець

 



Колись я виросту…

Так, є у кожного свій шлях.
І я лечу, неначе птах,
І дякую батькам за долю.
Колись я виросту, колись
Згадаю друзів, з ким я вчивсь,
Учителів і рідну школу.

Хай в небі сонце виграє,
Наснагу жити нам дає,
Добро творити у любові,
Бо тільки з ним не згасне світ.
Бо тільки батька заповіт
Веде сьогодні нас до Бога.

Тож хай веселим зріє день,
На струни сонячні кладе
Свою мелодію мажорну.
Розквітне барвами земля —
Всміхнешся ти, всміхнуся я,
І світ, розбурханий, як море.
Сергій Рачинець

 



Хай ще не раз

У весняну вишневу заметіль
Злетяться соловейки звідусіль
І заспівають давню пісню знов
Про світлу й щиру батьківську любов.

Хай лине пісня ця у небеса —
Сріблиться спів у наших голосах.
Від нього роси зблиснуть в споришах,
Народиться веселка у житах.

Тож ми сьогодні — доньки і сини,
Уклін батькам приносимо земний.
За мир і спокій, сонячну ясу,
За рідну землю, за її красу.

За день дзвінкий, що вигнувся, як лук,
За дивну ніжність материнських рук,
За той вогонь життя, що у серцях,
За віру в Бога, нашого Творця.

Хай ще не раз — вишнева заметіль,
Злетяться соловейки звідусіль
І заспівають давню пісню знов
Про світлу й щиру батьківську любов.
Сергій Рачинець

 



Сонячна мрія


Малювала Соня хату:
Двері, ганок, дах, віконце,
Коло хати мама й тато,
Угорі — яскраве сонце.

А з віконця визирають
Семеро дитячих личок —
Дуже хоче Соня мати
Стільки братиків й сестричок.

Каже мама: «Люба доню,
Замала у нас хатина».
«Ну, гаразд, — зітхає Соня, —
Хай хоча б одна дитина!

Хоч Гануся, хоч Катруся,
Галя, Оля чи Марічка,
Дуже хочу, щоб у мене
Хоч одна була сестричка.

Буду я її возити
На прогулянку в візочку,
Зможу я всього навчити,
Що дізналася в садочку.

Будемо добра ми вчитись
І слухняними зростати.
Я навчу її молитись,
І любити маму й тата».
Олена Мікула

 



Коли я виросту

Завжди в мого тата
Різних справ багато:
Вранці — на роботу,
У гараж — в суботу.

В вихідні на свято —
Щось ремонтувати,
У неділю — дача.
А дитина плаче…

Коли я, як тато,
Діток буду мати,
Я весь час із ними
Буду разом гратись.

Їх навчу у річці
Карасів ловити,
У м’яча ганяти,
Та авто водити.

Взимку на санчатах,
Будемо кататись,
І у річці влітку
Будемо купатись.

Буду разом з ними
Біблію читати,
Скаже мама: «Сину,
Ти чудовий тато!»
Олена Мікула

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ