Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

Олег БЕРМАН


Біля криниці
Блага вість

Ірод

Лицемірство

Перепис

 

 

Біля криниці

Нарешті стали на горбку.
Апостоли обтерли лиця,
А Він в жаданім холодку
Присів поближче до криниці.
Невдовзі в глиняний жбанок
Там жінка воду набирала:
– Дозволиш? Я зроблю ковток,
Впав голос, наче з-під забрала.
O Господи! Ніхто з краян
Не бачить дива, окрім неї!
Ніколи ще до самарян
Не шанувались так юдеї.
Ісус сказав:
– Якби ж то ти
Збагнула, в чім прохання сила,
Мене б сама до хрипоти
Іспити з рук Моїх просила.
І ми, як самарянка та,
Сліпій вражді живем в догоду..
А з благодатних рук Христа
Вже час живу нам пити воду.

 

 

Блага вість

З’явився Ангол діві непорочній.
Як звичаїв веліла давнина,
Вже Йосипу судилась неохоче…
Сором’язливо слухала вона.
— Возрадуйся, о Діво Благодатна!
Почуй скоріш Небес благую вість —
До тебе неземний прибуде Гість,
Прийми Його покірно і ошатно.
Хай будеш в жонах ти благословенна,
Коли в своєму чреві понесеш,
В ім’я всіх душ — живих і Ним спасенних —
Ісусом Сина Божого назвеш.

 

 

Ірод
Ні, Ірод не простив волхвам —
Щоб так царя вони дурили!
Він має досить влади й сили,
Тож покарає винних сам…
У кожен дім і двір підряд,
Поки що Немовля десь близько,
Обложно діючи, без ризку,
Послав безжалісний наряд —
Про жоден ледь помітний лаз
Ніхто забути хай не сміє,
І з Сином не втече Марія,
Як царський виконать наказ:
З осілих трапляться, з чужих,
Під руку дітки до двох рочків —
Аби лиш син був, а не дочка, —
Хапати й нищити усіх!
Сльозами горя не заллєм…
Біла була глуха, незряча,
Такого стогону і плачу
Не знав одвіку Віфлеєм.
Де деспот, там і круговерть —
По колу ходить лють недремна.
Тоді вона була даремна:
Царя своя спіткала смерть.

Хоч долі вершаться в свій строк,
Ісус, не знаючи вагання,
Пройшов крізь славу і страждання, —
Крізь те, чого й не знав пророк.

 

 

Лицемірство

Тут піддані покірні. Ось вони –
В одну юрбу зростаються потворно,
Щоб перед Ним ревіти: «Розіпни!»
Єдиним лютим, вже нелюдським горлом.
Правитель зволікає і хитрить,
В своїм безсиллі грізно супить брови:
Цей Молодик не винен вочевидь,
А як кричать, як прагнуть Його крові!
Не усмирив би, певно, ані цар,
Ні кесар ту озлоблену ораву...
– Прийміть на Пасху з милості мій дар, –
Що ж, відпустіть... Розбійника Варавву. —
Намислив, що уникне він біди,
Коли віддасть безвинного на муки:
– Судіть самі. Мені ж несіть води. –
Я не втручаюсь; умиваю руки.

З хреста в безсмертя вирушив Ісус,
Намісник смерті ждав злодійкувато...
Тож кожний можновладний боягуз
У світі й зветься Понтієм Пілатом.

 

 

Перепис

Велів правитель Сирії Квіриній ,
Погордою і кесарю під стать,
Весь свій народ — в шовках він чи в овчині,—
Де хто живе, хоч раз переписать.
Відбути цю докучливу анкету,
Дорожню спеку цідячи крізь «Ох!»,
Із Галілеї йшов, із Назарета,
І Йосип-столяр з жінкою удвох.
Та там йому знайшлось важніше діло,
Ніж записати їхні імена:
Марії ж бо в Юдеї підоспіло,
І хоч-не-хоч — родитиме вона.

Світило дня скотилося й погасло,
Примовкла ніч, вся в зореній імлі…
Родивши Сина, повила у яслах
В чийомусь запустілому дворі.
Так на Різдво вписався кожен житель
Не кесарем, а Богом за гріхи,
Як благовіст, що в світ прийшов Спаситель,
Найпершими почули пастухи.

Що ж, Віфлеєм? Від мала і до стара
Ти ніс дари, бо віри — ні гроша…
Йому ж в віках не буде більше дара,
Ніж наша спокутована душа.

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ