Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

Ігор ФЕДЧИШИН


Божий дар

З Великоднем

Молитва матері

Під звуки полонезу
Про блага земні і небесні
Прочани

Різдво

Спасибі, Боже!
Стою я просто неба і молюсь"

Хресна хода
Христові муки
Христос Воскрес!


Божий дар

Коли малі з’являємось на світ,
Бог роздає нам долі, як забаву.
Одним – красу, одним – політ
В великім спорті, третім – почесть й славу.

Одним Творець послав великий ум,
А другим – тіла міць й залізні м’язи,
Одним – надвитривалість,сили дух,
А іншим – те і cе чи все одразу.

Не нам дари ділити від Творця,
Не нам судити, по якій причині
Одним – багатство, другим – чин жерця,
А третім – те і те пополовині.

Такий Його-бо справедливий суд,
За стиль батьків, за вчинки наших предків
Отримуєм таланти з його рук,
Неначе «оскарів» златії статуетки.

Та зрозуміти, що тобі дано
Судилося пізнать лише з роками,
Коли вже видно Вічності панно,
Й перед Творцем постати треба саме.

До цього ж треба жити і творить,
Щоб кожну іскорку ту божого таланту
В ім’я Життя й Любові запалить
Й не дати їй потухнуть до останку!

Щоб діти не платили за гріхи,
Яких самі ніколи не робили,
І в день народження отримали дари
Такі, які насправді заслужили!


З Великоднем!

Воскреснути! Яка блага мета!
Воскреснути! Після тортур і гніту.
Воскреснути подібно до Христа
і воскресіння дарувати світу!
Отцю небесному вклонитися затим,
зерно добра засіяти на ниві –
нехай віддасть врожаєм золотим
й вквітчає землю посміхом щасливим.
Тож воскресай, Вітчизно дорога,
напій живильний скуштувавши волі,
воістину мета твоя блага,
Христос воскрес в надії і любові!

 

Молитва матері

«О, Господи, спаси моє дитя! –
ридала мати в напівтемній хаті. –
Спини літ кулі, що чатує на життя,
не дай упасти міні чи гранаті.
Розплав багнети жаром блискавиць,
щоби синочку не пробили груди,
спаси від ран, Всевишній, і в’язниць,
каліцтво відверни й хвороби згубні».
Єдиний син, надія і любов,
її кровинка зараз в самім пеклі,
бо ворог знов границю перейшов,
стріля, вбива й радіє кожній смерті.
Проник фашист підступний в рідний край,
загарбав Крим, Донбас тероризує,
то сину з побратимами нехай
Господь поможе вигнать банду злую.
«Великий Боже, дякую Тобі
за ту сміливість, що Ти дав дитині,
не дай мені зів’яти у журбі,
не дай моїй загинуть Батьківщині!»


Під звуки полонезу

Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
злетіли в небо, вище сивих гір,
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.

Навіки-віків,
за вінок гріхів
для сиріт і вдів
прохати людству нині милосердя.

Плеяди виливають жаль
в туманну Андромеди шаль,
пожовк Чумацький шлях, неначе віск,
кори земної чути тріск, –
до дати самознищення аршин.
Молімось Богу, Він у нас лише один.

Чи прийдемо до каяття,
щоб вберегти земне життя,
чи знищимо вогнем свою планету,
потопимо, або війни стилетом
ударим в груди, гострогранним лезом, –
й схоронимо під тужні звуки полонезу.

Навік-віки
за тяжкі гріхи
з Божої руки
даруй нам, Отче, милосердя.

Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
знялись у небо, вище сивих гір,
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.


Про блага земні і небесні
о. П. Панасюку

Не збирайте собі скарбів на землі… прагніть вічних Небесних дарів.
Ісус Христос (Мт.6:19-33; Лк.12:21-33)

Колись Ісус в Кесарії Петра
Спитав, за кого той Його вважає,
і пролунала відповідь проста:
«Ти – Божий Син, Ісусе! Всі те знають».
На ті слова Ісус мовив таке:
«Щасливий той, хто вчує Слово Бога,
хто каже правду, вірою живе
і всім до Бога вказує дорогу.
До скелі схожі Віра і Любов,
які і є фундаментом для храму
зі стінами із щирих молитов,
а купол стане Божими Устами.
Ти є та Скеля, Петре, на яку
стане спиратись церква вся Христова,
бо першим Голос Господа почув
й наваживсь повторити слово в слово».
З тих пір багато храмів возвели,
мільйони послідовників Ісуса.
Хто вірить в Бога – стрінеться із Ним
і вчути Голос неодмінно мусить!


Прочани

Йдемо шляхом Ісуса по землі,
Його Завіт оспівуєм псалмами.
Спокутуємо вчинене в журбі
під тягарем ваги хреста із власними гріхами.

По Via Dolorosa йдуть прочани босі,
на Via Dolorosa молитовний сум.
З Via Dolorosa Господа попросим
Воскресіння віри для подертих струн.

Прочанами зробилися давно,
земні гріхи спокутуєм шляхами,
дорогами скорботи ідемо
і, каючись, у Господа помилувань благаєм.

По Via Dolorosa йдуть прочани босі,
на Via Dolorosa молитовний сум.
З Via Dolorosa Господа попросим,
Воскресіння віри для подертих струн.

Вогнем Творця освятимо серця,
і скрипка Віри одізветься раєм
у душах, ще не вмерлих до кінця,
та виллється в симфонію Вселенського розмаю.


Різдво

Від посміху дитячого весь світ
заграв у барвах і здобрів в поклоні.
«Ісус родився!» – голосом трембіт
забили на церквах співуче дзвони
і розпустився навіть змерзлий цвіт.
Пішла блукати краєм коляда,
господар за вінчівку сипле дари.
«Славім його!» – лунає попід хмари.
Зібрались біля пастора отари –
Різдво Христове. Божії свята.

 

Спасибі, Боже!

От знову рік записую в актив,
Ще цілий рік додав до свого статку.
Спасибі, Господи, що я його прожив
Від першодня до самого остатку.

Спасибі за цих триста з лишком днів,
За кожен ранок, за промінчик сонця,
За триста з чимось виділених снів,
За вітерець з відкритого віконця.

Спасибі, що позволив пережить
Зимові стужі, спекотні зеніти,
Я дякую тобі за кожну мить,
За кожен квант тепла у цьому світі.

Спасибі! Не суди мене, Творець,
Якщо не так ще все роблю, як треба.
Дай час мені. Прошу, Святий Отець!
Я виправлюсь, перш як прийти до тебе!

 

* * *
Стою я просто неба і молюсь,
Крізь час я заглядаю в товщу неба.
О, де ти, Боже?! І мовчиш чомусь,
Тоді, коли кричати в простір треба.

Зійди до нас і освіти той шлях,
Який нам завтра суджено обрати.
Відкрий нам очі та прослав в віках
Цю мить прозріння, що зумів нам дати.

Відкрий і покажи зворотній бік,
Ту яму – свіжо вириту могилу,
В яку ми можем вкинути навік
Прийдешні покоління й Україну!

Я тут, Всевишній, виглянь із-за хмар!
Якщо я не правий – прости (Ти можеш)!
Та дітям лиш не шли ніяких кар.
Карай мене! Якщо це допоможе...

 

Хресна хода

Ти від народження вражала світ
В святилищі хрестилась Бористена,
Моя Вітчизно, протягом століть
Твій хресний шлях у муках і у тернах.

Тебе вели на страту крізь віки,
І на хресті жорстоко розпинали,
Щораз міняли тернові вінки,
Кували цвяхи з свіжого металу.

Та Ангел Волі камінь відсував,
На місці ран хліби родили щедро,
І у промінні Воскресенських барв
Лунало гучно світу «Ще не вмерла...»

З тернових віток виростуть сади,
Зітліє багряниця до останку,
Живинкою дніпрової води
Дитя твоє охрестим на світанку.

Назвемо Воля, щоб вовік жила,
Щоб на хресті уже не помирала,
Щоби тобі, священная земля,
Дитя принесло велич, міць і славу!


Христові муки

Уївся терен
в зболене чоло,
і руки оніміли
і отерпли.
Пробитий бік,
осине мов жало,
ятрить, пустивши
метастази смерті.

Пітьма і морок,
стогін зжатих вуст,
що всі у солі –
піт змішався з кров’ю.
Свідомість мук
і сухожилля хруст,
що, наче струни,
натягнулись з болю.

Легені обпікає
пломінь ран,
і смерті щупальця
повзуть до серця плоті.
Болить обвислий,
задубілий стан
і поцілунок
від Іскаріота.

Клітини мозку
оповив павук,
тускніють очі,
нутро холодніє...
Душа летить
тунелем вічних мук
на неймовірне світло
у надії.

У сяйві тім
встає Господь-Творець
і, збадьоривши
ще криваву душу,
гласить: «Кріпися,
це ще не кінець!
Ти ще вернутись
на цю землю мусиш!»

 

Христос Воскрес!

Пасхальний дзвін лунає звідусіль,
оділа Україна вишиванку.
«Христос воскрес! Воістину! Амінь!»
І крашанки в корзинах спозаранку.

Христос пройшов через тортури й біль,
він переміг зловісний відблиск смерті
і нам вказав, що з вірою батьків
воскресне, коли навіть треба вмерти.

«Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес!» – лунає без упину.
І піднімаєм руки до небес:
«Христос воскрес! Воскресне й Україна!»

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ