Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

 

Надія КМЕТЮК

Надія Кметюк (нар. 1961р.) – поетка, авторка двох поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), численних публікацій у пресі, колективних збірниках і антологіях, лауреатка премії ім. М.Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”, перша лауреатка премії ім. Андрея Шептицького.
Мешкає у м. Коломия на Івано-Франківщині. Навчалася в Чернівецькому медичному інституті, який за станом здоров'я змушена була покинути. Тяжко хворіє, вже понад два десятиліття майже не виходить з дому. Доглядає Надію старенька мама.

Адреса й телефон Надії Кметюк:
Івано-Франківська обл.
м. Коломия
вул. С. Бандери, 1 кв. 32
тел. 261-56


Материнство
Мольба
"О дерево життя!.. Немов в колисці"
Христові

Благовіст
Плач душі
Тебе, великий Господи, хвалім!
Боже світло
"Воскресни, рідна Україно"
Великдень
Воскресіння
Великодні дзвони
"Благовіщення Діві Марії"
Хресна дорога
Христос в пустині
Єрусалим
Тернова гілка і троянда (Великодня притча)
На Страсну П'ятницю
Божі очі
Бог є любов. Різдво
Христові
"Моя душа — як цей різдвяний сніг"
"Під тишею небесного склепіння"

"Земля і Небо! Небо і земля"
Твоя любов, Ісусе Христе
Божі очі
Бог є любов

Перша зірка
Святий вечір
Колискова для Божого Сина
Свято надії

Святий вечір
Нова зоря
Різдво
Різвяне слово
Освячує Вселенну вічна радість
"В короні Неба — золота колиска"
"Десь із глибин високих світлих марев"
"Різдвяні троянди в букеті палають"
"Розцвіте серед зими різдвяна квітка"
"Христос прийшов до нас, і стало світло"
"Зірки посипались додолу"
"О Різдво! Розпроміниться серце"

 

Материнство

І
Твоя сльоза, смиренна і солона,
Схрестила в тиші землю й небозвід,
Як плід Святого Духа й Твого лона
Благоволінням Неба сходив в світ.
А Ти Любов'ю Сина сповивала.
Розтанув Материнський біль і крик.
Полились з Неба янгольські хорали,
І Бог-Отець дививсь на Вас згори.
Дитинна радість сповнювала груди:
ХРИСТОС прийшов, щоб дати всім Життя!
Всемилістю відлунювало чудо
Господнього Його серцебиття.
Як найніжнішу Ніжність, Немовлятко
Горнула я, тулила до грудей...
Гойдала тишу музика колядок —
Святої ночі зроджувався день...

II
Матусенько моя, печальна сарно,
Голубко тиха, хвора і сумна...
В Твоїй світлиці — лагідно і гарно,
Бо нині Божий Син прийшов до нас.
Ти навколішках молишся і плаченій.
Я знаю: просиш щастя не собі...
Й Предвічний Бог у серденько дитяче
Приймає Твій святий, Твій вічний біль...

Свята ніч, тиха ніч 1998 року Божого.

 

Мольба

О Маріє, Ти плачеш?.. Я знаю ці сльози...
Чистота чистоті сповідається знов.
І різьблена терпінням, і бита морозом —
Я читаю в очах Твоїх вічну Любов.

О Маріє, Ти плачеш... Господнє Дитятко
Пеленають молитви Твої і мої.
Пастушки розплітають віночки колядок.
Моє серденько ж плаче співзвучно з Твоїм.

О Маріє, Ти плачеш... А в синіх просторах
Вже архангели просять Тебе: возрадій!
Ти — воплочена Милість, я — ніжність й покора —
Простягаю до Тебе долоні надій.

О Маріє, Ти плачеш... Неначе просфора,
Божа радість поділена нині на всіх.
Ще ніщо не віщує страждання і горя...
Усміхнися крізь сльози Господній Ясі!

 

* * *
О дерево життя!.. Немов в колисці
Вселенна нині: народився БОГ!
Різдво! Пройшли віки — іконописці,
А вічною лишилась лиш Любов.

У Вифлеємських яслах — Серцевндець,
Пречиста Діва плаче, як й колись...
І           серденько не може не молитись,
Бо в ньому радість з болем обнялись.

Воплочене Господнє Слово й Ласка —
Предвічний БОГ — маленьке Дитинча.
Не гасне з золотої диво-казки
Молитвою голублена свіча.

Іду по тернах... І несу ту свічку.
Над долею — Всевишнього покров.
І знов читаю на ХРИСТОВІМ личку
Високе милосердя і Любов.

 

Христові

Хай не буде, не буде сумна
Нова радість, яка не бувала.
Помолюсь на Дитятко... У снах —
Білий Янгол і зорі — хорали.

У литаври молитвенні б'є
Пріснотиша, різдвяна і сніжна.
Людська доня Тобі віддає
Зі сльозою повінчану ніжність...

«О, не плач, моя рідна! Не плач! —
Богородиця тихо промовить, —
З болю свічка горить! Не зола.
А над свічкою — безмір Любови!»



Благовіст

Найсвітліша мелодія неба — Благовіст.
Дві пелюстки долонь,
Склавши в квітку-молитву, до Тебе Йду —
Одна із малих Твоїх донь.

Як псалом — Твій осяяний погляд.
Гармонійний акорд, гімн життя —
Слово, мовлене з вірою в Бога,
Коли в лоні понесла Дитя.

І щаслива, бо вірила щиро
Тим словам, що архангел сказав.
Щоб колись гроном світла і миру
Виноградна розквітла лоза.

День-пролог найсвятішої з місій.
Сфер небесних прийнявши привіт,
І покірна, і вдячна цій вістці —
Ти стоїш і голубиш весь світ.



Плач душі

Я віднайшла у Небі звуки Баха —
Відлунював в душі святий хорал.
Благословенна Богом біла птаха,
Я всім бажала Світла і Добра.

Співочим квітом зодягала Землю
І Слово Благовісту берегла.
Сльозою написала: не приємлю
Жорстокості, наруги, глуму, зла.

Мій Боже! Як душа зболіла...
І цей останній зойк з очей паде.
Але не висхла — ні! — не обміліла,
Лиш серце виривається з грудей.

Паду зів'ялим листячком до Тебе —
Останній молитовний мій політ.
Я так напилась в світі болю й Неба...
Чи ж розвесниться ще у серці квіт?...

На чорний попіл вигоріла осінь.
Гармонія страждання: біль і прах.
І після птиць, що журно відголосять
У посивілих з горя Небесах.

Зішли мені, о Господи, терпіння!
У тій молитві, що колись навчив.
І воскреси те листячко осіннє,
Зів'яле листя, що в душі кричить...



Тебе, великий Господи, хвалім!

Я довго плакала: чому їх не пустили?..
Сльозу дитячу понесла у світ.
Для них в Творця благала ласки й сили,
Під зіронькою йшла за ними вслід.

І не в одні постукали ми дверці,
Нас залишали в холоді й хулі.
А я молилась і вразливим серцем
Шукала Милосердя на землі.

І гріла душу та свята лампадка,
І Мама усміхалася мені.
Свята Вечеря... Перша шоколадка.
Різдвяник на промерзлому вікні.

Моя сльоза й молитва — на сторожі
Святого Дива після довгих мук.
Я чистим серцем бачу очі Божі
І Серце, що осяяло пітьму.

Від янгольської тиші і блакиті
Здається ще смачнішою кутя.
Немов співочі квіти у букеті,
Дзвіночки срібним співом мерехтять.

Все майже схоже на дитячу мрію,
Лиш болісніше і рідніше все...
Сніги тисячоліть... Смутну Марію
Тепер чекають в кожній із осель.

Вже двері перед нею не зачинять.
ЛЮБОВ і ЧИСТОТА здолали гріх!
Страждальний світ в Її сльозі спочине
Під тихим сяйвом Вічної Зорі.

Як перший пастушок, прийде паломник —
Мов не було цих двох тисячоліть —
І мовить перед яслами в поклоні:
ТЕБЕ, ВЕЛИКИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!

ТЕБЕ, ТЕРПЛЯЧИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!



Боже світло

В іпостасі Воскреслого Божого Сина
Нам Спасіння дароване з синіх Небес.
Великоднього ранку, у світлу годину
Він во Істину Божу із мертвих воскрес.

У терновім вінку розіп'ятий за Світло,
Яке ніс на Голгофу під тяжким хрестом,
Великоднього ранку, коли все розквітло,
«Мир Вам!» — ніжно промовив Воскреслий Христос.

І у Серці, що прощення всім дарувало,
У тім Серці побачив здивований світ
Боже Світло, яке ні на мить не згасало,
Боже Світло, що сяє нам тисячі літ.

Животворним промінням надії і віри,
Стуком Серця Христового б'ється на люди.
І Любов'ю, Любов'ю, Любов'ю без міри
Ллється нині у спраглі і змучені груди.



* * *
Воскресни, рідна Україно!
Воскресни, з болю відродись,
Як в Іпостасі Бога-Сина
Воскресла Істина колись.

На чисті води, ясні зорі
Благословив Тебе Творець.
Воскресни в золоті соборів,
Воскресни в золоті сердець.

Оранто! Витри скорбні очі:
До Тебе йде сьогодні Бог.
Збулись слова святі й пророчі:
Христос Воскрес! Ви нині вдвох.

Хай Дух Святий з Отцем і Сином
Візьмуть Тебе під Свій покров.
Воскресни, рідна Україно,
І воскреси в собі Любов!



Великдень

Великий День відкриє двері неба,
І Херувими, і Архангели святі
Співатимуть для мене і для тебе,
Обнявшись з Богом у небесній висоті.

А на землі до кожного створіння
Така безмежна радість прийде вмить:
Великий День, Великдень, Воскресіння
Очистить душу, рани загоїть.

Христос Воскрес! З'явився в білих шатах.
І ніжним голосом до Серця Свого кличе.
Христос Воскрес! Щоб нас не залишати,
Щоб сльози втерти на заплаканих обличчях.



Воскресіння

Господнє Серце на хресті, пробите терном...
В євхаристійній Чаші — Кров Свята.
Тендітний колосочок — добрі зерна.
Над ними Білий Голуб — Дух зліта.
Жертовність і любов... Палає свічка.
І небо воскресає після гроз.
Моє солоне від сльози, прозоре личко
Тримає у Своїх руках Христос.
З Тобою я молилась в Гефсимані...
З тобою хресні муки перейшла...
А нині впав від гробу сірий камінь,
І я Тебе між мертвих не знайшла.
Воскрес із мертвих! Два тисячоліття
Горить Любов'ю на Голгофі хрест.
В сльозинці болю — Воскресенське Світло,
Над муками розп'яття — Отчий хрест.
Спасителю! Учителю мій ніжний!
Тобі хвалу молитвою воздам.
У нас є віра, камінь є наріжний.
Тож дай нам сил звести Духовний Храм!
Хай мироносиці несуть святу новину,
Хай дзвони сколихнуть блакить небес!
Христос Воскрес! В неділю Світлу Днину
Прийми ж, Вкраїно, серцем Божий жест!



Великодні дзвони

Так натхненно дзвонять Великодні дзвони,
Срібний голос вітер зносить до небес.
Хай ніхто не плаче, хай ніхто не стогне,
Бо Христос сьогодні, бо Христос Воскрес!

По садах квітучих, по траві зеленій
Срібло передзвонів вилилось на світ.
Докотилось в села — у хатки різьблені,
Радістю вгорнуло білий дивоцвіт.

Воскресіння Боже — Милосердя Боже —
Українську душу зцілює сповна.
І стоять дівчатка, мов прекрасні рожі,
В оченятах чистих розцвіла весна.

Слухають, як дзвони великодні дзвонять —
Світанкові гімни Богові й весні,
І, як ніжні рожі пелюсточки ронять,
Личенька їх ронять усмішки ясні.



* * *
Благовіщення Діві Марії.
Чистий подив, дитинно-дівочий.
У покорі опущені вії
Вкрили ясні задумливі очі.

Тиху радість цій Божій Дитині
Таїна сокровенно відкрила.
І Архангел вклонився Людині —
Перед Нею згорнув білі крила.

Благовіщення. Всесвіт квітує,
Очищаючи кров свою згірклу.
Мила пташечка радість вістує,
Знісши крильця-пелюстки на гілку.

Бог шепнув їй ту світлу новину,
І маленька всім серцем співає,
Бо почула, що Божого Сина
Від сьогодні Пречиста чекає.

Біля церкви в живому віночку
Небесам тихо моляться віти,
Жде народження перших листочків
Поетичний замріяний квітень.

В одкровенні весняному світу
Розцвітають в душі псалмоспіви —
Мов бальзамові трави, мов квіти
Стелять землю для Чистої Діви.



Хресна дорога

Червона рута там зростала,
Де Кров Господня з ран стікала...
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Жахливий розпач серце студить.

Заціпеніли всі створіння,
Німий переляк стис сумління.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Як ваша совість жити буде?!

На глум і сміх Христа пустили,
Наругою і терням вкрили.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Чи є в вас розум й серце в грудях?!

Криваве Тіло аж здригалось,
Каміння плакало, здавалось...
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Згадаєте, як пізно буде...

Плюють, сміються — аж регочуть:
Ну, що їм Правда — чуда хочуть
Ті, що над Господом глузують,
А перед демоном плазують.

Назустріч Скорбна Божа Мати:
«Мій Сину, Ти ідеш вмирати...»
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Ви ж — не пилати, не іуди.

Під тягарем хреста безсило
Паде зболіле Боже Тіло.
О! Хрест покути і Любові
На Тілі, збитому до Крові...

Побожний Киринейський Симон
Ступає поруч з Божим Сином,
Несе дорогою скорботи
Той хрест важезний до Голготи.

Дорога болю, сліз дорога...
Жорстокий світ вбиває Бога...
Ще каяття до них прибуде —
Спаде з очей і душ полуда.

І лиш хустина Вероніки
Обтерла очі і повіки,
Чоло скривавлене і губи.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!

Єрусалимські доньки плачуть:
Хай Божий Син за все пробачить.
О! Що ж ви робите з Ним, люди?!!
Вас плем'я правнуків осудить.

Беззахисний перед катами,
За що зневажений так вами?!
За що знущаєтесь, о люди,
Щоб потім бити себе в груди?!

Христові муки пам'ятає
Червона рута, що зростає,
Мов краплі крові по Вкраїні,
І плачуть, плачуть люди нині...

О! Що ви робите?! О люди!
Чи є в вас розум й серце в грудях?!
Опам'ятайтесь, помоліться!
1 від гріхів тяжких звільніться.



Христос в пустині

В пустині, серед голого каміння,
Де не зустрінеться жива душа,
В Святому Дусі, в чистому терпінні
Схилилась постать тихого Христа.

Син Чоловічий, Божий Син
Готується прийняти хресні муки.
Вже босі ноги збиті до колін,
І терпнуть від безсилля ніжні руки.

Вже сорок днів у пості так минає,
До крові збиті об каміння білі ноги,
А серце болісно і тяжко завмирає
Від голоду, від спраги і тривоги.

До болю виснажені ясні Божі Очі,
Напевно, сльози вмили їх не раз...
В самотності минають дні і ночі,
А Він все молиться і молиться за нас.

Втирає піт з гарячого чола,
Та не зрікається Господньої дороги.
Усі спокуси спалює дотла
Святим вогнем любові й віри в Бога.

В пустині, серед голого каміння,
В молитві, у духовній чистоті,
У Божому смиренні і сумлінні
Ісус Христос схилився до землі.

Стікало Кров'ю на хресті Господнє Тіло.
Вінком терновим Серце обплели.
Розп'яли Світло — небо почорніло,
За що вбивали, мучили, кляли?..

Розп'яли Бога... Господи! Як страшно!
Христос поніс за нас тяжке ярмо.
Холоне кров... і боляче, і лячно:
На людський рід лягло страшне клеймо.

Жорстокий світ, жорстокі в ньому люди...
«За що?!» — спитають потім дочки і сини,
І будуть плакати і бити себе в груди:
На Нім немає жодної вини...



Єрусалим

Єрусалим... Єрусалим... Єрусалим...
Я знаю, що колись тебе побачу.
І стане боляче за світ цей перед Ним,
Коли стоятиму перед Стіною Плачу.

Єрусалим... Єрусалим... Єрусалим...
Чому ж ти впав в гріховні руки страху?!
Чому ти зрікся й не пішов тоді за Ним,
Подарувавши за Любов жорстоку плаху?..

Єрусалим... Єрусалим... Єрусалим...



Тернова гілка і троянда (Великодня притча)

Так дивно... Розцвіла собі троянда
На гілочці терновій серед ночі,
А вранці сльози, наче діаманти,
Скропили в Воскресінні Божі Очі.

То були сльози Божої Любові,
І крізь ті сльози поглядом Небес
Дивився в нашу душу, в нашу совість
Христос, який Воістину Воскрес!

І думкою, що терня те колюче
Не зможе погубити Дух життя,
Що Істина, воскресши, неминуче
Покличе багатьох до каяття.

Тією думкою троянді усміхнулась:
Вже не вселяло страх колюче терня,
Бо ніжними пелюстками торкнулась
І на Очах Христових сльози втерла...



На Страсну П'ятницю

Обтяжені, засмучені, невтішні,
Прийдіть! Переступіть лишень поріг!
Ми всі на цьому світі такі грішні,
Прийдіть і поклоніться аж до ніг.
Дивіться: о, які болючі рани...
Як плаче нині серце і душа.
Як сумно, як жалобно нині в храмі
Весь світ прийшов оплакати Христа.
Не лаврами — колючим терням вкрили.
Ясне чоло і золоте Його волосся,
І на хресті вмирати залишили,
Пробивши наскрізь руки й ноги босі.
Струмками крові ллється із розп'яття.
Велика жертва Сина і Отця.
За всіх нас, мої сестри, мої браття,
За всіх, з початку світу й до кінця.



Божі очі

Коли біль і туга серце крають,
Лиш молитвою ім'я Його торкнусь —
Йде до мене, руки простягає
У небесній мантії Ісус.

І глибокі Очі, сині-сині,
Божі Очі Доброго Христа,
Мов маленькій сплаканій дитині,
Заспокоять душу аж до дна.

І очистять, і, благословлять так просто
Божі Очі, повні доброти,
Що, здається, станеш вище зростом
Від життєвої мирської суєти.

Божі Очі завжди сяють миром,
У Любові їхній світ зроста.
В кожну мить хтось кличе-кличе щиро
У небесній мантії Христа.

Тільки, як у гордості жорстокій
Ступиш раптом на нечистий шлях,
Божі Очі зранить біль глибокий,
Сльози затремтять у тих Очах...



Бог є любов. Різдво

О Різдво! Розпроміниться серце
Від Пречистого ймення: Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домівок й церков.

Над Вселеною — голуб надії —
Богодух. Над Христом — янголя.
Породілля крізь сльози радіє.
Пеленає святе Немовля.

Між зірками вчувається: «АVЕ —
Чисте лоно Твоє і святе...»
Коронація Божої слави —
Хай Дитятко Господнє росте!

О гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
А Любов — це найвище з мистецтв!



Христові

Альфа і омега християнства.
Істина, дорога і життя.
Серця і душі моїх багатство —
Дівою народжене Дитя.
Я візьму Його із рук Мадонни —
Таємниче, світле, неземне,
Що зійшло у світ з святого лона
Й святістю наповнило мене.
О! Блаженство! І вже слів не треба.
Бо душа молитвою стає,
Я щаслива! В мене стільки Неба!
Хай святиться в нім ім'я Твоє!



* * *
«Камінь, що в мене кидають,
В чорнозем душі своєї ловлю.
Ростуть ломикаменем квіти —
Люблю Вас, Люблю Вас. Люблю».
о. Ярослав Лесів

Моя душа — як цей різдвяний сніг,
А серце — наче свічечка пречиста.
Святиться ніч... Тремтять святі вогні.
Вже моляться небесних сфер хористи.

І разом з ними молиться душа:
Ще хвилька, і зійде з Небес Спаситель!
І я заплачу квітами в віршах,
І буду всіх, як Він — ХРИСТОС, любити!



* * *
Під тишею небесного склепіння
Пройшов пророк, нічого не втаїв.
Душа, різьблена болем і терпінням,
Перед Дитятком-Господом стоїть.

З волхвами поклоняється Дитяті:
Хто вірував і йшов, той вже — блажен.
В стаєнці — не в хоромах, не в палаті
Небесний ангел тишу береже.

Тремтять у тиші спогади болючі,
З Маріїних очей сльоза паде.
Благословен Твій біль! І Він — Грядучий
В ім'я Любови й Правди до людей!



* * *
Земля і Небо! Небо і земля
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера і блакитні ріки.

Це — Божий світ, і ти у нім — дитя.
Бог дарував тобі своє найвище чудо.
Бог дав тобі прекрасний дар — життя.
Світись життям, світись на радість людям!

Неси тих Десять Божих Заповідей в світ,
Щоб вберегти усі Його творіння.
Гармонію і вічний дивосвіт,
І Божу Істину, і Боже Воскресіння.



Твоя Любов, Ісусе Христе... (молитва)

Твоя Любов, Твоя Любов, Ісусе Христе,
Допомагає знести тяжкий хрест.
Твоє Ім'я — святе, високе, чисте
Возносить людську душу до небес.

Є вічна мука — мука Бога-Сина
За грішні душі, знайдені в пітьмі.
Щоб їх Молитва Покаяння воскресила.
Рятунком ставши тим, хто вже на дні.

Любов і мука, зрошені сльозами
Коліноприклоненого Христа.
Молитву Серця промовляють разом з нами
Твої Божественно-святі живі уста.

Почуй нас, Христе, в Храмі на поклонах.
Очисти душу, розум просвіти,
Навчи нас жити по Святих Законах
Довершеності, віри, чистоти.

Твоя Любов, Твоя Любов, Ісусе Христе,
Покликана здолати темний гріх.
І Божі Очі, й Серце променисте
Благословляють на добро сьогодні всіх.

Осяй Любов'ю, Христе, душі наші,
Храни нас від спокус, гірких падінь,
Застережи від заздрості і фальші
І від лукавого ізбави нас. Амінь.



Божі очі

Коли біль і туга серце крають,
Лиш молитвою ім'я Його торкнусь —
Йде до мене, руки простягає
У небесній мантії Ісус.

І глибокі Очі, сині-сині,
Божі Очі Доброго Христа,
Мов маленькій сплаканій дитині,
Заспокоять душу аж до дна.

І очистять, і, благословлять так просто
Божі Очі, повні доброти,
Що, здається, станеш вище зростом
Від життєвої мирської суєти.

Божі Очі завжди сяють миром,
У Любові їхній світ зроста.
В кожну мить хтось кличе-кличе щиро
У небесній мантії Христа.

Тільки, як у гордості жорстокій
Ступиш раптом на нечистий шлях,
Божі Очі зранить біль глибокий,
Сльози затремтять у тих Очах...



Бог є Любов
(Біблія. Перше Соборне Послання Св. Апостола Івана, 4:8)

О Любове, вічна і святая!
Перед образом Твоїм стою.
У молитві руки простягаю
В золотисту ауру Твою.

Освяти, Любове, наші душі!
Хай горить в них іскри Божий дар.
Відроди Едем посеред суші
І поклич до себе на вівтар.

І тоді в душі розквітнуть знов
Лілії, троянди, орхідеї...
Хай святиться на землі Любов!
Станьте на коліна перед Нею.



Перша зірка
(Спогад)

Велика таїна в роках не згіркла.
Ну, з чим її ще можна порівняти?..
Святвечір... і Пречиста Перша зірка,
Яку шукали в небі оченята.

Найперша Зірка! Як вона світилась!
Дивилась в чисту душу з високості.
А серденько в одвіт їй так молилось
До сокровенної сльози, святої млості...

І так побожно, щиро сповідалось
Перед Народженням Господнього Дитяти,
Що в пам'яті на все життя зосталась
Та Перша Зірка, що принесла в хату Свято.



Святий вечір
Посвята рідним

Мов таїна, мов диво-мрія,
Приходить Вечір цей до Тебе.
Прекрасна зірка вже зоріє
На темнім оксамиті неба.

Найперша зірка, срібна-срібна,
Така божественна і ясна.
Весь світ схилився на коліна,
І свічка на столі не гасне.

Молитва... Тиша... Мить прекрасна...
В душі — і радість, і надія.
Дитятко Боже — вже у яслах,
І молиться над Ним Марія.

З небес злетілись янголята,
Молитвенно затихли люди.
Прийшло на землю добре Свято,
Звершилось незбагненне чудо.

Сім'я сідає до Вечері,
Святі Батьківські побажання.
Святвечір відкриває двері
Сердечним, щирим віншуванням.



Колискова для Божого Сина

Спи, Маленький Божий Сину!
Люлі-лю, Святе Дитя.
В добру, зоряну годину
Ти почав земне життя.

І Тобі, що всю Вселенну
Нам тримаєш у руці,
Ми вклоняємось натхненно,
Як вклонялись мудреці.

Ладан, золото та смирну
Ніс Тобі Далекий Схід.
Ми ж — Вкраїну вільну, мирну,
І душі, і серця цвіт.

Люлі-люлі, Божий Сину!
Спи, Малесенький, засни.
Ангелятка — на колінах,
Принесли для Тебе сни.

Розпростерли білі крила,
І тремтить легенький пух.
Тут — Любов і Божа Сила,
І Святий Небесний Дух.

Над Тобою — Божа Мати
Проронила дві сльози...
Світ ще прийде Вас вітати,
З Вас напише образи.

І в віках, тисячоліттях
Буде линути цей спів.
І батьки продовжать в дітях
Віру прадідів-дідів.

Люлі-люлі, Божий Сину!
Спи, Малесенький, засни.
Колискова з України
Ніжно ллється в Твої сни.

Хай ніщо не потурбує
Твій Дитячий Божий сон.
Хай у Всесвіті панує
Колисково-світлий тон.

Спи, Маленький Божий Сину!
Люлі-лю, Святе Дитя.
Спи і знай, що Україна
Береже Твоє ім'я.



Свято надії

Свято надії, що завжди з Тобою, —
Вічне Пречисте Різдво.
Божа Любов постає над журбою
В серці страждальному — Бог.

Діви Святої й Дитяточка лики
Світять крізь терни й пітьму.
З княжого роду ідуть три владики,
Йдуть поклонитись Йому.

В світлу поезію тихої ночі
Ллється мелодія зір.
Діви Терплячої лагідні очі
Вмиті в криштальній сльозі.

АУЄ, Маріє! Святе Твоє лоно...
Послух... Покора... Любов...
Хай береже Вас з Дитятком, Мадонно,
Світло моїх молитов.

Ти народила в убогій яскині,
Бо ж не пустили ніде.
Я заспіваю Господній Дитині,
Я притулю до грудей:

Спи Вифлеємське Дитятко кохане,
Очка свої зажмури.
Музика зір, мов прекрасний орнамент,
Світиться дивом згори.

Хай Богодух коронує Вселенну.
Досить вже горя і сльоз.
Возвеселіться, співайте натхненно,
Бо народився ХРИСТОС!



Святий вечір

Мов таїна, мов диво-мрія,
Приходить вечір цей до тебе.
Прекрасна зірка вже зоріє
На темнім оксамиті неба.

Найперша зірка, срібна-срібна,
Така божественна і ясна.
Весь світ схилився на коліна,
І свічка на столі не гасне.

Молитва... Тиша... Мить прекрасна...
В душі — і радість, і надія.
Дитятко Боже — вже у яслах,
І молиться над Ним Марія.

З небес злетілись янголята,
Молитвенно затихли люди.
Прийшло на землю добре Свято,
Звершилось незбагненне чудо.

Сім'я сідає до вечері,
Святі батьківські побажання.
Святвечір відкриває двері
Сердечним, щирим віншуванням.



Нова зоря

Нова Зоря засяяла над світом
По милості Великого Творця,
Щоб очищали ми — Господні діти
Її промінням душі і серця.

Нова Зоря звістила нам новину,
Яку несуть народи з уст в уста,
Благословляючи ту зоряну годину,
Як світ побачив юного Христа.

І непорочний Агнець, так пророче
Народжений під золотом зорі,
Вдивляється сьогодні в наші очі,
Проміниться добром на вівтарі.

Христос рождається, щоб вічно бути з нами!
І знову світ вітає те Маля!
Бог є Любов, яка не перестане,
І сяє в небесах Нова Зоря!



Різдво

Різдво! Величне свято серця —
Во ім'я істини і вічності життя.
Пречиста Діва Богоматір'ю вже зветься,
І німбом святості осяяне Дитя.

Серед мільйонів свіч, що нині сяють,
Моя різдвяна свічечка горить.
І міріади зір з небес вітають
Цю неповторну мить, різдвяну мить.

Маленький Бог, покладений у ясла,
До сліз зворушує серця і душі знов.
І воскресає в тих серцях, де вже погасла,
Дитятка Божого освячена Любов.

Різдвяне свято — вічне й неповторне:
Хтось молиться, хтось хоче каяття,
А хтось цнотливо-трепетно пригорне
І вперше поцілує це Дитя...

Так довго марив світ і світу снилось
Небесне сяйво Божої зорі.
І ось Дитятко Боже народилось,
Щоб сяять у віках на вівтарі!

Накинувши посріблену мережку,
Милують око голубі сади.
І Сам Господь благословляє нині стежку,
Яка веде до свята коляди.

Облагородженою, світлою ходою
Ступає по землі святе Різдво —
Із таїнством вертепу, з колядою.
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЖЕ ЙОГО!



Різвяне слово

Стражденні і покривджені, і хворі,
Возвеселіться в цю врочисту ніч!
Возрадуйтеся всі, хто нині в горі,
І зойки втріть, і сльози втріть із віч!

Святе Різдво! О юність споконвічна!
Царі вклонились, зорі мерехтять.
Беззахисне Господнє й Чоловіче
В людські долоні віддане Дитя.

Людино! Чуєш: будь, як світлий Ангел, -
І втілюй мир в трудах твоїх земних!
Завісу відхиливши, Божий Агнець
Введе тебе в глибини таїни.

Людино! Чуєш: будь, як Чиста Діва, -
Віддайся в розпорядження Небес.
Господнє провидіння – вічне диво –
Осяє шлях земний, полегшить хрест.

Людино! Чуєш: будь, як добрий Йосип, —
І слабкість і невинність захисти!
Ісус Христос, рожденний нині, просить:
Любов’ю серця до небес рости!

І пастушком іди в шуканнях Бога,
Вклонись, знайшовши, як вклонився цар, —
Й зболіле серце, сповнене тривоги,
Наповнить благодаті світлий дар!



Освячує Вселенну вічна радість

Так тихо-тихо стало на землі,
Гойдаються дерева в білих тогах.
Знов серце бачить ангела політ,
Молитвословить з зіркою до Бога.

Сніжисті ружі, лілії, євшан
Різдвяно вимальовують морози.
Над свічечкою молиться душа,
Роняючи на землю вдячні сльози.

А світ непевний, світ такий крихкий,
Вмивається у хвилях благодаті,
І зойком породіллі крізь віки
Освячує вселенну вічна радість.

Ідуть снігами юні посланці,
Предивну тишу сколихнув дзвіночок.
Тримає Діва зіроньку в руці,
А в яслах спить народжений Синочок.



* * *
В короні Неба — золота колиска.
Блакитноперий Ангел нахиливсь.
Вселенна... І зоря пречиста зблизька:
Ісус Христос від Діви народивсь.

Божественно. Пресвітло. І казково.
У діадемі Вічної Краси
Дитятком Споконвічне стало Слово,
І світ Його Молитвою зросив...



* * *
Десь із глибин високих світлих марев,
Де розпрозорюються крильця в Янголят,
У тиху ніч до вбогої кошари
Молитва Божа лине... Свято свят:
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Велике вічне диво —
Животворяща Істинна Любов.
Благословенна мить — всміхнулась Діва
З Дитятком — в ореолі молитов.



* * *
Різдвяні троянди в букеті палають,
Дзвіночки пролили на світ голоси,
Красуні ялинки гірляндами сяють —
Запрошують в свято добра і краси.

Молитвенно-чистим і ніжно-родинним
Це свято приходить до кожного в дім.
Дитятко Ісус йде до серця людини,
З небес несучи Свій Божественний німб.

А в небо різдвяна молитва хай лине,
І в ній — наша віра, надія, любов
До Того, Хто з іменем Божого Сина
До кожного серця сьогодні ввійшов.

Минули ті дні, як на рідній землиці
В нас Бога вбивали, калічили дух.
Але на Свят-вечір в батьківській світлиці
Ми в серці ховали Христа від наруг.

Минули ті дні, любі сестри і браття,
З Христовим Різдвом! Не соромтесь сльози.
Сьогодні немає ні зла, ні прокляття.
Є люди і Бог, Бог Добра і Краси!



* * *
Розцвіте серед зими різдвяна квітка,
Як молитва розцвітає у душі.
Знов покличе золота прекрасна зірка
До Святої Вифлеємської землі.

Тут весь світ з любов'ю колихає
(Бо й молитва, й колискова — на устах)
І голубить, і до серця пригортає
Ніжного маленького Христа.



* * *
Христос прийшов до нас, і стало світло,
Мов Сонце народилось для землі.
І білим снігоцвітом все розквітло,
І ангел ніс нам зорі на крилі.

В убогому вертепі стало ясно —
Благословив це таїнство Господь.
А Син Його лежав сповитий в яслах,
Маленьким Серцем промовляючи: приходь!..

Осяяний вертеп запрошує до себе,
Дух таїнства не сходить з його стін.
А Він — Христос — вже дивиться із неба,
Як йдуть і йдуть до Нього на поклін...



* * *
Зірки посипались додолу,
Цілують Ангели сніги.
І заквітчавши душу кволу,
І затопивши береги,

Благословенна Небесами
Велика радість, мов ріка,
Тече Господніми світами —
В свічках, в молитвах і зірках…

Сніги… Дороги… Мрії сині…
Святиться звіздами Різдво.
Блаженні ті, що плачуть нині, —
Прийшов, прийшов на землю БОГ!



* * *
О Різдво! Розпроміниться серце
Від пречистого слова — Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домів і церков.

Ця гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
Бо Любов — це найвище з мистецтв!


 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ