Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнська поезія

Степан КОХАНЕЦЬ


Пізнай Його
Життя
Використовуйте час
Суди
Не хлібом єдиним
Кредо ("Людина живе і накреслює плани")
Крапельки роси
Бути чи не бути?
Не кажіть неправди
Вибір
Він — Бог, я — раб
Кредо ("Живе людина в світі, — вчиться, діє")
"Життя щодня нам щось нове несе"
Нове життя
Моє кредо ("Навіки залишив я розкіш Содому")
За все дякуйте
Любить нас Бог
Сила слова
Молитва
Молитва покаяння
«Встану, піду…»
Я бачити хочу!
Господь — Пастир мій
Осінній сонет
Поет

 



Пізнай Його

Фил.3, 8-14

Життя без цілі — бідне! Страшно жити
Без боротьби за щастя для душі.
Ой, скільки в світі сліз гірких пролито!
Тому що «не подумав, поспішив…»

Хто руку положив свою на рало,
Назад уже свій зір не повертай.
І навіть в час, коли сутужно стало,
Іди вперед — у тебе є мета.

Щасливий той, хто хрест несе покірно,
Кому Голгофа — в царство компас вірний.
Кому Христос тепер спасінням став!

А з Ним завжди так радісно і любо,
Він знає все — обійме, приголубить…
Найбільше щастя — це пізнать Христа!

 



Життя

Мт.5, 16

«Життя — клейнод», — так мовиться в народі,
Найбільший скарб від Бога даний всім;
Воно одне, прожити треба в згоді,
Цікаво і розумно в світі цім.

Життя — це школа вищої освіти,
Переживання — наші вчителі.
Завжди спіши добро усім робити,
Запам’ятай: діла ідуть услід!

Життя — це дія. В світі все минає.
Немає щастя, друже, від тривог.
Прийми Христа, лиш Він допомагає,
Він твій Творець і Всемогутній Бог!

 



Використовуйте час

Завжди правдиве слово віще:
Все, що постало, — зникне теж.
Настане день — і смерть Бог знищить;
Одна любов Творця — без меж.

Проходять дні, проходять ночі,
Летять роки без вороття,
Збуваються слова пророчі…
І в цьому істина життя.

Ще рік один Бог дав зустріти.
Хвала за ласку Богу сил,
Що Він для нас продовжив літо —
Свічу життя не погасив.

Бог дав нам знов: хліб-сіль, зібрання,
Чудові дні і вечори…
Нехай же душ вогонь єднання
Ще у стократ ясніш горить.

Так хоче Бог і хочуть люди.
А щоб вогонь цей не погас —
Живіть по Слову! В свято, в будень
Використовуйте свій час!

 



Суди

1 Кор.11,3 1—32

Ой, як багато є судів земних,
Що між собою дуже-дуже схожі;
Є вищі два, відмінні з-поміж них:
Суд совісті. Але найвищий — Божий.

На суд неправих, люди, не ходіть!
Така є в Слові Божім засторога.
Самі себе щодня, щодня судіть,
Розп’ясти «я» — найбільша перемога.

Суд совісті — чистилище душі!
Ось цим судом себе судити треба.
Слова Христа: «Іди і не гріши!» —
Найкращий компас на путі до неба.

Наставник — Дух (Його нам Бог послав)
І Слово закликають: люди, люди,
Судіть себе, свої думки, діла…
І Божий суд страшним для вас не буде.

Той суд останній — людям, сатані.
І без касацій вироки Господні:
Життя в раю, чи муки у вогні…
А час не жде, подумайте сьогодні.

 



Не хлібом єдиним

Мтв.4, 4

Бринить мажором степу далина
І чути спів колосся. Ні, не сон це —
Іде процес народження зерна,
Учасники — земля, вода і сонце.
Причасна і людина-хлібороб,
Та над усе — великий Бог причина,
І, мабуть, нас на світі не було б,
Якби не Божий дар — свята хлібина.

Адам і скіф, полянин і дуліб
Вже сіяли зерно пшениці й жита.
Хвала Творцеві за насущний хліб!
І все ж: «Не тільки хлібом будем жити…»

 



Кредо

Пр.Сол.19, 21

Людина живе і накреслює плани:
Скажу, побудую, поїду, прийду…
Сьогодні — це наш день. А завтра — настане?
Ніхто не очікує смерть чи біду.

І кожна людина — билинка у полі,
Росте, розцвітає, щоб дати свій плід.
І всі ми, залежно від Божої волі,
В земному житті залишаємо слід.

Хто слово, хто дерево, дім чи стежину —
Важливо, щоб пам’ять достойна була.
І кожен по-своєму йде до вершини,
А тінню за нами — слова і діла.

В житті є долини і гори, і межі,
Святкові дні сонця і ночі тривог.
Без Бога чи з Богом — від нас це залежить,
А долю вирішує праведний Бог.

І пізньої ночі, і ранньої днини
Він Сам береже нашу душу і плоть.
Багато є задумів в серці людини,
Та станеться те, що призначив Господь!

 



Крапельки роси

О Боже мій, молюсь в сльозах,
Коли встаю й лягаю спати,
Щоб бути чистим, як роса,
І завжди добру совість мати.

За все хвалу Тобі несу,
За те, що став моїм спасінням;
В Тобі пізнав життя красу
І віру в світле воскресіння.

Ласкавий Спасе, Боже сил,
У центрі серця поселися —
Як сонце в крапельці роси,
Так Ти в мені відобразися.

 



Бути чи не бути?

Повт.Зак.30,15-20

З початку світу і донині
Летить у космосі земля.
Вкінці зупинка: Небо синє —
Оселя Бога і землян.

Горить зорею Ельдорадо
В хаосі битв, земних тривог.
Та є одна верховна влада —
Керує всім Незмінний Бог.

В усі віки була потреба
В душі вельможі і раба:
Пізнати Бога й жити в небі —
Життєва мрія голуба.

Потужний розвиток прогресу
Спасе не камінь чи броня.
Були і є, і будуть стреси,
Допоки люд і світло дня.

Життя чи смерть — єдиний вибір:
Господнє літо чи зима…
Є два путі (хоча б не схибить),
Відомо, третього нема.

Господь є світло, сила й пісня!
Нема величніших ідей.
Спішіть, бо завтра буде пізно,
Сьогодні Бог ще кличе, жде.

Знаходять різні атрибути;
Великі люди і малі.
Питання: бути чи не бути —
Найбільш насущне на землі.

 



Не кажіть неправди

1 Іван.5, 17

Слово Боже тільки правду мовить,
Цим застерігаючи усіх
(Біблія — це істини основа):
«Люди, знайте, що неправда — гріх!»

Правда Божа щира і відверта!
Так звучить Євангельський устав.
Всім відомо — гріх веде до смерті…
Ой, як страшно вмерти без Христа!

«Бог карає — Бог і приголубить», —
Скаже той, хто з Ним єднання мав.
В Бога — тільки правда, друзі любі,
А неправді місця там нема.

І в людей є теж добра закони
(Звісно, все це взяте від Христа):
«Краще правда і гірка, й солона,
Ніж неправда з медом на вустах».

Від неправди в світі повно бруду,
Зла, що нищить серце і вуста.
Від неправди часто гинуть люди,
Гинули з її вини й міста…

Правда є, була і буде завжди!
Згине лиш неправда, вчинки злі,
Скоро всіх прихильників неправди
Вічний Бог змете з лиця землі.

Не спасуть неправду білі шати,
Золото, каміння, перли — ні!
Той, хто хоче чисту совість мати —
Перетоплюй всі слова в огні!

Кожне слово, діло явним буде,
Тож, щоб потім в серці не жаліть,
Не кажіть неправди, люди! Люди,
Завжди тільки правду говоріть!

 



Вибір

Це було в лікарні. Догоряла осінь.
За вікном бриніли далі голубі.
В небо піднімалась пісня стоголоса
В шелестінні листя кленів і дубів.

У палаті — тихо. Біля ліжка — мати,
Син її єдиний стомлений, блідий…
Спогади дитинства… Серце знов на чатах:
«Він повинен жити, він ще — молодий.

Ой, невже погасне рання юність сина?» —
Пролітали кадри відчайдушних дум;
Пестила крізь сльози, мов малу дитину,
Звісно, намагалась відвернуть біду.

Жити так хотілось матері і сину!
«Вибирай!..» — не скаже небо голубе.
Та, щоб стався вибір, — він би був єдиним:
Мати без вагання віддала б себе…

                    ——————

Друзі, наш Спаситель — більше, аніж мати,
Кожен з нас у Бога — любеє дитя.
Вічності не купиш ні за яку плату,
Кров Христа святая — ось ціна життя.

Грішнику, мій друже, це для всіх природно —
Жити, жити хоче стомлена душа;
Пам’ятай, що в Бога день один — сьогодні,
Благодать прийняти, раджу, поспішай!

Нині голос Божий ніжно закликає:
Ти живеш дочасно — вічність вибирай!
З Богом чи без Бога — третьої немає:
Грішників жде пекло, а спасенних — рай!

 



Він — Бог, я — раб

Пс.118, 14

Слабке відлуння величі Творця —
Моє єство: мій розум, сила, дія…
До неба очі зводжу без кінця,
Бо тільки в Бозі — вічності надія.

Він — Бог, я — раб! І в цьому правди суть,
Найвища мудрість чесної людини.
Душі всі болі й радощі несу,
(Приймає Він без вихідних щоднини.)

Коли ослабне тіло і мій дух,
Він, вічний Лікар, Сам спішить в палату,
Його незмінні стражі — зір і слух
Безкомпромісно служать не за плату.

Любов і милість — ось що двига Ним,
Вони одвічно сущі і без міри,
Творцеві неба всім єством земним
Завдячую — живу, радію, вірю.

Не змовкне спів осанни на вустах
І в будні дні, і в світле воскресіння;
Ісус — мій Бог — надійним Другом став
І силою, і піснею, спасінням!

 



Кредо

Відкр.2, 10

Живе людина в світі, — вчиться, діє,
Складає плани власного життя.
І так завжди — в душі плекає мрію,
Надіється на краще майбуття.

Один є Бог, а іншого немає!
Він в радощах зі мною і в біді.
І Слово Боже правду відкриває:
Земля — моя колиска, а не дім.

«Не завжди людство житиме в колисці»,
Так значить є країна — Божий рай.
Зриває час роки, як вітер листя —
Все ближче, ближче, ближче рідний край.

Вчить Божий Дух щодня по слову жити;
Ісус мене навіки оправдав!
З дитинства я бажав Йому служити,
А в юності обітницю вже дав.

Що кращим є? Як бути вірним сином?
(Не зрадити священний родовід).
Я — патріот святої Батьківщини,
Щоб жити в ній — до Бога йду на звіт.

 



* * *
Життя щодня нам щось нове несе.
І доля в цьому, ні, непогрішима,
За прейскурантом платимо за все:
Своїм життям, свободою, грошима.

Від повсякденних стресів і тривог,
Без різних препаратів і есенцій
Спасти людину може тільки Бог,
А не якісь там чудо-екстрасенси.

Життя і смерть — це давні вороги!
І наслідки діянь не ідентичні.
І мертві істукани – не боги;
Один є Бог – живий, правдивий, вічний!

Літопис християнства — від Христа,
У вірності Ісуса — колір синій;
Любити всіх Він ще не перестав,
А місія любові — у спасінні.

Сьогодні — час. До Господа спішіть!
Бо суть життя лиш в Нім, а не в женьшені…
Любіть Його до глибини душі
І жертвуйте — до глибини кишені!

 



Нове життя

Нове життя нового прагне слова.
М. Рильський

Земне все минуле, а вічне — небесне.
Сьогодні ми вільні — уже не раби,
Бо вірили всі: Україна воскресне,
Із попелу встане, з вогню боротьби.

На прапорі кольори: небо і сонце…
Вагомо, що символу крові нема.
Народ український став вільним — не сон це,
Бо воля народу сильніша гармат.

Проснулась надія, і віра міцніє,
У більшості в грудях палає любов.
О люди, сьогодні шукайте Месію —
І вийде назустріч вам праведний Бог!

«Прийдіть всі до Мене!» Почуй, Україно,
Від Нього в минуле нема вороття.
Бо кожен, хто став перед Ним на коліна,
Піднявся на ноги з достатком життя.

В Ісусі — надія, життя, воскресіння!
А ласка Господня — хліб, Слово дала!
За щастя, за волю, за вічне спасіння
Єдиному Богу належить хвала!

 



Моє кредо

Ів.8, 36; Фил.1, 21

Навіки залишив я розкіш Содому,
І слава Єгипту не вабить мене.
Дорога моя — до Небесного дому,
Все інше — дочасне, бо тлінне, земне.

Що скарби і слава? — Міраж в непогоду…
Служити Ісусу я твердо рішив!
Найбільше й найкраще багатство — свобода!
Бо щастя людини — свобода душі!

Він дав мені зерна свободи і віри,
І іскра таланту, мабуть, таки є.
«Ще Духа Святого подай в повній мірі —
І все, що Ти дав мені, буде Твоє!»

Ісусе мій, Боже, Тобі все відомо,
Ти бачиш — нотую я вірш чи псалом…
Хотів би писати, не знаючи втоми,
І вмерти отак, за робочим столом.

Коли ж я складу свої крила орлині,
Й погасне в очах моїх світу яса,
Тоді я до Тебе душею полину,
Щоб жити там вічно в святих небесах!

 



За все дякуйте

1Сол.5, 18

Для мене найдорожче в світі —
Це книга Божих заповітів,
Що шлях вказала до Христа.
Хіба мовчатимуть уста?
Я грішник… Боже, Боже милий,
Господь, Ти — пісня, скеля й сила,
Бо Ти моїм спасінням став.

Ні, ні, мовчать не буду я!
Хвала Тобі за жертву Сина
Хай лине завжди безупинно!
Я б вмер в гріховності своїй,
Та спас Ти, визволив від гніту;
Хвала за кров святу пролиту,
Щоб жив я вічно, Боже мій!

За все я дякувати буду,
І свідчить всьому-всьому люду:
Христос — є суть і сенс життя!
Хвала тобі за хліб, за воду,
Повітря, сонце, за свободу,
За те, що я всього вінець,
Що я — дитя, а Ти — Отець.

Змовкає розум, слів нема…
Хвала Тобі за зиму й літо,
За аромат пахучих квітів,
За те, що день і нічка є,
Веселка в небі, місяць, зорі;
За всі дари землі і моря,
Бо все творіння те — Твоє.

Ти сиплеш сніг — земля дрімає
І жде пробудження весни.
Хвала Тобі за дощ рясний,
За теплі-теплі срібні роси,
За хор пташок дзвінкоголосий,
За спів соліста-солов’я,
За все хвалу складаю я.

Хвала за віру і любов,
Ти Сам вселив в мене надію
І я ніколи не жалію,
Що вибрав шлях тернистий — йти;
З Тобою йду не манівцями,
А віри твердої східцями,
Все вище й вище до мети.

Хвала Тобі за Дух Святий,
За всі Його дари і силу.
В Тобі все щастя, Боже милий!
В Тобі не знаю я тривог
Завжди: в негожий день і мряку.
Прийми ж, прийми хвалу й подяку
За все, за все, мій вічний Бог!

 



Любить нас Бог

Ів.3, 16

Любить нас Бог безмірно
Вчора й сьогодні теж.
В слові незмінний, вірний,
Милість Його без меж.

Він доказав це ділом —
В жертву за нас віддав
Любого Сина тіло,
Спас нас і оправдав.

Жертва Христа єдина
За всі гріхи людей.
В землю лягла зернина —
Виріс спасіння день.

Співом Христа прославте,
Кров Він за нас пролив.
Тож і сьогодні й завтра
Жде Він від нас хвали.

Будемо жити свято,
Більше любить Творця,
Духом Святим палати
В душах, палких серцях.

Хай же звучить «Осанна!»
Всіх рас і поколінь
На всіх меридіанах:
«Слава Христу!» Амінь.

 



Сила слова

Євр.4, 12

За словом Божим всі шляхи планет
У всесвіті закладені від віку.
Священне Слово — це авторитет
Для кожного, хто вірить, чоловіка.

Промовив Бог — і зразу стало так!
Збуваються й тепер слова пророчі.
Священне Слово для людей — маяк,
Що світить навіть в бурю серед ночі.

Безсильним Слово не буває, ні!
Міцніше від граніту і броні,
Ним стало все, воно — життя основа.

За Словом Божим збудеться усе,
А вірним всім блаженство принесе
Всесильне і незмінне Боже Слово!

 



Молитва

До тебе лине душа моя,
О Боже милий,
Ти — Бог всесильний, пилинка — я,
Лежу безсилий.

Прости, що мало Тебе любив
(Тобі відомо),
Не всім ще людям добро зробив
І надто вдома.

Спазм душить горло, кінець життя…
Сіріє небо…
Життя початок і майбуття —
Усе від Тебе!

Пливуть у вічність осінні дні…
А біль, як бритва…
О Боже, Боже, прости мені,
Почуй молитву.

Мені так тяжко. І час спішить
Свій біг звершити…
Я жити хочу. Я хочу жить!
Я хо-чу жи-ти…

 



Молитва покаяння

Пс.50

Згрішив, згрішив перед Тобою.
О Боже мій, Ти знаєш все…
Помилуй, зглянься наді мною,
Молюсь, не дам собі спокою,
Аж доки милість не спасе.

В життєвих розкошів просторах
Душі я щастя знайшов.
Не раз я бачив сльози, горе…
Та все ж ішов життєвим морем…
Ой, як далеко я зайшов…

О Боже, визволи від муки,
Гріха, неправди та біди.
Я визнаю свій гріх великий,
Я блудний син, візьми за руку!
Тримай і Сам тепер веди!

 



«Встану, піду…»

Луки 15, 18

Христос спасіння всім дарує людям,
До Нього йшли, ідуть і будуть йти.
Він був, і є, і вічно вірним буде,
Він — двері й путь до світлої мети.

О друже мій, сьогодні не вагайся
Прийняти в серце Господа Христа.
Йому, Йому душею ти віддайся,
Бо в Нім життя і правди повнота.

Сьогодні Він тебе ще ніжно кличе:
«Вернись додому, сину, сину мій…»
Тобі добра і щастя щиро зичить
Цей голос тихий, лагідний, святий.

Вернись, бо хмари грізні вкрили небо…
Ой, не ховайсь від Божого лиця!
Ступи хоч крок, а Він, знай, — два до тебе…
Його любов без міри, без кінця.

Скажи: «Згрішив, згрішив перед Тобою,
Прийми мене в число найменших слуг».
І над гріхом в нерівному двобої
Вір — допоможе правди Божий Дух.

І буде радість в серці, буде свято.
(Святі на небі славлять Бога сил!)
Тебе Христос жде й Церква — рідна мати,
Коли ж ти Богу серце віддаси?

 



Я бачити хочу!

Мр.10, 46-52

Проснулось місто, і сонце поволі
Проміння розсипало в ніжну блакить.
Дорога… Стоять, мов сторожа, тополі.
І листя, співаючи пісню, шумить.

Дорогою тою любили ходити
В село з Єрихону багато людей.
Сюди для прожитку виходив просити
Грошей або хліба сліпий Вартимей.

Ось вухо чутливе сліпого вловило
Чийсь голос: «Ісус Назарянин іде!»
Все ближче і ближче, мов море шуміло…
З Ісусом йшов натовп великий людей.

В душі запалала враз віри надія:
«Покличу, Він може… Я чув вже не раз…
Почути хоч слово від Нього я мріяв,
А нині настав той бажаний час».

Зібравши всі сили й піднявши вверх руки,
Він крикнув, а сльози з очей полились.
— О Сину Давидів! Споглянь на каліку…
Ісусе, помилуй, я вірю… спаси!

Словами обурення, гніву, зневаги
Сварились на нього, щоб він замовчав.
Та він не звертав на ті крики уваги,
Хотілося бачить — й він знову кричав:

— Ісус, Син Давидів, Мій любий Учитель!
Споглянь на сліпого, Ти можеш спасти.
Я буду служити Тобі, мій Спаситель!
І хрест свій щоденно з терпінням нести…

Сидить Вартимей при дорозі й сумує,
Хотілось хоч слово почути Того,
Котрий має силу. Невже Він не чує?
Ісус зупинився: — Покличте Його!

Скажіть, нехай прийде! Чого він так плаче? —
Сліпий вловив слово з Ісусових вуст.
Ось учні вже кличуть. «Як хочеться бачить!...»
— Устань, тебе кличе Спаситель Ісус!

— Що хочеш від Мене, о бідний каліко?
Скажи і Я дам, все у владі Моїй.
Підвівшись на ноги, заплакав він гірко:
—Я бачити хочу, Учителю мій!

Болючим до щему було кожне слово,
Чимало зазнав у житті він біди.
Ісус подивився і тихо промовив:
— По вірі твоїй нехай буде! Іди!

— О радість! Я бачу Ісуса і небо!
Людей, все творіння; я щастя знайшов.
Віднині вже гроші просити не треба…
Сказав і услід за Ісусом пішов…

Брати мої, сестри, всі друзі, сьогодні
Не будьте байдужі до Спасових слів:
Сьогодні ще кличе всіх ласка Господня,
Щоб кожен, хто в темряві досі, — прозрів!

О любий мій друже, прийди до Ісуса,
Він очі відкриє, дасть радість, спокій.
Скажи, як той бідний сліпий при дорозі:
— Я бачити хочу, Спасителю мій!

 



Господь — Пастир мій

Пс.23

Мій Пастир — Бог! Не буду у нестатку.
На пасовиська добрі Він веде.
Мене на тиху воду запровадить
І там я п’ю. Я в Нім безмежно радий!
Ні, не піду я більше до людей.

Я в Нім знайшов для серця відпочинок,
Він відживляє душу там мою.
Він — стежка правди, радості й надії,
Його любив, мов сонце, душу гріє.
Тепер, немов на скелі, я стою.

Він Сам — Життя! Немає більше щастя,
Душе моя! Від радості співай!
Мене ніщо здолати вже не може,
Бо в тяжкий час Христос мені поможе,
І доведе в той вічний щастя край.

Коли піду й долиною темряви,
То не боюся навіть злого я.
І в світлий день, і в пітьмі серед ночі
За мною стежать пильно Твої очі,
Зі мною — Ти і палиця Твоя.

Ти стіл мені готуєш для поживи,
Слова Твої — дорожчі за життя.
Всіх тих, хто ще чатує наді мною,
Мов вітром гониш правдою святою,
І ворогам немає вороття.

Твоє добро і вічне милосердя
Мене не лишать тут, на цій землі.
І я не лишу дім святий Господній.
Любов Твоя і вчора, і сьогодні,
І вічно буде — прапором моїм!

О Пастир мій! З Тобою не боюся.
Ти залишив для прикладу сліди…
Вночі й удень до Тебе я молюся:
— Не випусти із рук Своїх, Ісусе,
Тримай! І сам до вічності веди!

 



Осінній сонет

Міняє листя кольорову гаму,
Летять роки, як думи, в небуття.
Незмінне і високе слово «МАМА»!
Допоки світ — в цім слові суть життя.

Від мами все: і крок, і перше слово,
Любов до праці і таланту скарб,
Чуття добра і пісня колискова,
І рідна мова — найдорожчий скарб.

Колись малим і в юності не раз
Був неслухом… і біль в душі не згас —
Хоч знаю, мама не таїла злості…

Мій погляд, думи, мрії — все до Вас;
І, доки є здоров’я, сили, час,
Матусенько, я знову їду в гості!

 



Поет

Поет — це воїн, зброя — щире слово,
Щодня стає з неправдою на прю,
Людинознавець і співак у мові
Спішить зустріти вранішню зорю.

Без вихідних. Поезія — це доля,
Багато справ, а час біжить, біжить…
Життя поета — щире зерня в полі,
Обов’язок і сенс — для інших жить!

Він має дужі плечі, як в Антея,
В душі палає іскра Прометея,
Всі болі світу в серце увібрав.

Не можна спать, коли зло правду топче.
Та й він по правді відпочити хоче
У затінку любові і добра.

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ