Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

 

Віра КУШНІР

Вірші Віри Кушнір російською мовою


Ніколи іншої мене не буде
Зустріч
Невидимі руки

Покличте матір
Камені
"Є вузли, яких не розв’язати"

 


Ніколи іншої мене не буде

Неповторима таїна буття
І незбагненно неповторні люди.
Одного разу світ покину я —
Й ніколи іншої мене не буде.
Але, можливо, те душі тепло,
Яке в мені звучало щирим словом,
У серці іншого поета проросло
І віршами до вас вернеться знову...
Переклад з російської Ольги Міцевської

 



Зустріч

Я часто думаю, якою ж зустріч буде
Там, за земною пристанню, з Христом?
Такою, як закоханих? Де люди,
Вдихаючи любов на повні груди,
Чуття промінять всім своїм єством?

Чи ж скропленою щирими сльозами,
Як зустріч сина й матері тоді,
Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальний
Знайшов очима рідну постать мами
І серцем, й тілом линув лиш туди?

А чи вона подібна буде тому,
Як після довгих і буремних літ
Вертаються із чужини додому,
Де виливають сльози болю й втоми,
Чолом торкнувшись рідної землі?

Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,
Та вірю я, що воєдино в ній
Зіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюди
Нагадують про вічну зустріч людям,
Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.
Переклад з російської Ольги Міцевської

 



Невидимі руки

За роком рік в життєву путь
Крізь болі та розлуки
Нас всіх вперед, вперед ведуть
Невидимії руки.

Тримали нас у першу мить,
Додавши щастя в муки,
Руками матерів земних
Невидимії руки.

Скрізь піклувалися про нас,
Несли, вели, тримали.
Їх дивний доторк ми не раз
Так явно відчували.

Нас пестили в добрі й журбі,
А іноді й карали,
Вели із ворогом в двобій,
Стрічали, проводжали...

Бувало в серці сумнів зрів,
Що ми їх загубили.
О, як ми плакали тоді!
Як їх знайти хотіли!

Та в мить, коли скінчиться путь,
Слова затихнуть й звуки,
Нас в Отчий дім перенесуть
Невидимії руки.

Отець нас прийме в вічний дім —
Життя дасть без розлуки.
І там побачимо тоді
Невидимії руки…
Переклад з російської Ольги Міцевської

 



Покличте матір

Вона в автомобільній катастрофі
Розбилася, а їй ще жить та жить.
Тепер в лікарні. Загострився профіль
І в погляді життя ледь мерехтить.

В халатах білих, як завжди, байдуже
Шепочуться ледь чутно лікарі:
«Така побита дівчина ця, дуже.
І, мабуть, не дотягне до зорі».

Вона почула. Смерть – велике лихо.
І попросила матір привести.
Біля порогу стала мати тихо,
Немов боялась ближче підійти.

«Стань ближче, мамо. Бачиш, я вмираю.
Мене ти вчила співу, танцювать…
І я на піаніно добре граю,
Але тепер потрібно помирать.

Боюся я, бо Бога я не знаю.
Скажи мені, як в вічність увійти?
Ти вчила жити, я ж тепер вмираю,
Та не навчила помирати ти!»

Ми славим матерів щиріше якомога,
Їм хочемо пошану всю віддать…
Лиш мати, яка носить в серці Бога,
Дітей навчить і жить, і помирать.
(Переклад з російської Василя Мартинюка



Камені

«Погляньте на скелю, з якої ви витесані...»
(Іс. 51:1, Єз. 11:9)
Камені. Камені. Будинки із каменю.
Вулиці з каменю, сходи з каменю,
Серця із каменю...
«І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне...»
Коли, Господи?
На полях камені, на долівках камені,
Стіни з каменю, могили з каменю,
Майданчики із каменю, балкони із каменю.
В установах за дверима, куди ведуть
Камінні сходи,
Урядовці з пейсами, в ярмолках,
Чорних капелюхах, чорних пальтах, чорних краватках.
Серця із каменю...
«І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне...»
Коли, Господи?
Східці з каменю — вгору, вниз, з гори, на гору.
Між будинками вузькі проходи з кам’яних східців.
Крамнички торгівців, мов камінні печери на схилах гір.
Загони для овець — купи каміння.
Межи між полями — ряди каміння,
Камені, камені, камені, камені...
В святому місті стіна із величезних каменів.
Люди біля стіни, з внутрішнього боку її,
Цілують стіну, цілують камінь, плачуть біля каменя.
Камінна стіна між ними і їхнім Єшуа Хамашіах,
Їхнім Спасителем і Викупителем.
Серця з каменю...
"І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне..."
Коли вже, Господи?
(Переклад з російської Василя Мартинюка)

 



* * *
Є вузли, яких не розв’язати,
Є шляхи такі, що не пройти.
Таємниці є — не розказати,
І пісні, яких не чув ще ти.

Горе є, приховане є лихо.
Радість є, що в серці бережуть,
Сльози є, які ковтають тихо,
І думки, що спати не дають.

Є і почуття, від серця гнані,
Є слова, що не були в устах.
Речі є омріяні, бажані,
Люди є, які наводять страх.

Та Христос вузли мої розв’яже,
Допоможе на шляху мені,
Тайни всі Йому душа розкаже
Й проспіває геть усі пісні.

Горе все Йому вона відкриє,
Радість всю вона розділить з Ним.
Він один утішить й зрозуміє,
Бо Ісус став Господом моїм.
(Переклад з російської Василя Мартинюка)

Вірші Віри Кушнір на російській мові


Книги, переклади, інтерв'ю Віри Кушнір

Інтерв'ю Віри Кушнір Андреасу Патцу

Книга "Жизнь лишь одна", Вера Кушнир (рус.)

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ