Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Переклади українською мовою

Переклади українською мовою

Василь МАРТИНЮК

Вірші Василя Мартинюка


"Я мрію не у мрії жить", Олексій Дунаєв
Рішення
, Олексій Дунаєв
Випробування на міцність, Олексій Дунаєв
Самотність
, Олександр Азовський
"Синь неба мій дім залила", Яків Бузинний
Не та віра, Яків Бузинний
Армагедон, Юрій Камінський
Різдво, Юрій Камінський
Квіти прощення, Михайло Козубовський
Покличте матір, Віра Кушнір
Камені, Віра Кушнір
"Є вузли, яких не розв'язати", Віра Кушнір
"А море піниться", Микола Шалатовський

 



* * *
Я мрію не у мрії жить.
Надіюсь не на сподівання.
Життя ― не слави ненасить,
Не самоправедності вбрання.

Мета ― не у хвалі людській
І не у лестощах народу.
Я хочу мати спокій Твій,
В якім володарка ― свобода.

Я хочу спокою в душі,
Щоб і стихії розбивались.
Як шкода: ще гниють ті всі,
Що із пороками з'єднались.

Кричати й плакати, бува,
Нам від безсилля так охота.
Мовчати ― злочин і вина,
Коли бредуть серця в болото.

Я мрію не у мрії жить,
А йти до неї неухильно.
Та на хресті розп'ясти б хіть,
Щоб жив Господь в мені превільно.
Олексій Дунаєв

 



Рішення

Прости, Ісусе: думу довгу
Гадав, як рішення приймав.
Нещасний, ждав біля порогу,
Ти ж увійти у щастя звав.

Прости надмірне мудрування:
Хотів книжки всі осягти.
Життя поліпшать не бажання ―
Йому назустріч треба йти.

Іти без пафосного шуму
І без фанфар в простій судьбі.
Прости, що надто довго думав ―
Боявсь довіритись Тобі.
Олексій Дунаєв

 



Випробування на міцність

Даремно мовлені слова
В часи сердечної негоди.
Життю без плоду, як дровам,
Згоріти у роках ― тай годі.

Згоряє все, що небесам
Не віддали навік без жалю.
Димить і тліє пиха вся,
І плавляться людські медалі.

Згорять і забаганки, зло ―
Гріховних справ велика груда.
І навіть ті, кому везло,
Досліджені на міцність будуть.

Згоряє мотлох всіх заслуг,
Хоча на них роки втрачають.
І тільки душі Божих слуг,
Ні, не горять в огні, а ― сяють!
Олексій Дунаєв

 



Самотність

Страшно жити самим без Христа.
Що без Нього самотні варті?
Суєта. Темнота. Пустота.
Не втішають безбожні жарти.

Важко так без Христа одному.
Без Христа — як у клітці пташка.
Ворог робить з життя тюрму —
І сумує душа-бідолашка.

Конструюючи в мріях своїх
Із невір'я замки надхмарні,
Відчуваєш, що це все гріх,
Що без Нього зусилля марні.

Дуже тяжко вмирать без Христа,
Як минуло життя безшабашно.
Пекло. Демони. Темнота.
Помирати без Господа страшно!

Можна мати великі карби
І в житті влаштуватися добре,
Та у вічність без Бога йти —
Катастрофа, велике горе!

І на Божий останній суд
Гірше всього прийти одиноким.
Там і гори — о ні! — не спасуть,
Там невір'я вилізе боком.

Все в Христових руках лежить.
Поза Ним — і оманно, й фальшиво.
Можна якось без Нього жить,
Та спастись без Христа неможливо.
Олександр Азовський
Переклад з російської

 



* * *
Синь неба мій дім залила,
Наповнила серце блакить,
І буря життєвого зла
Навколо мене мовчить.

Почув я голос Христа
І двері свої відімкнув.
Від вдячності плакав я,
Що глибоко небо вдихнув.

«Ісусе, це Ти прийшов,
Ввійди, прожени всяке зло».
Ввійшов — і Його любов
Осяяла все житло.

І з гостем моїм дорогим
Велика радість прийшла.
Душа не розлучиться з Ним,
Бо в Ньому спасіння знайшла.
Яків Бузинний
(Переклад з російської

 



Не та віра

Я жезлом вдарив по скелі,
Але джерело не забило.
Гукнув я в небесні оселі,
Та полум'я не злетіло.

За словом зробив все, як треба.
Ждав чуда всією душею.
Та не відповів Бог з неба
Так, як Іллі чи Мойсею.

Мабуть, що жезл в мене грішний,
І час, і молитва сіра.
О ні! Все те саме, не інше,
Ті ж самі слова — не та віра!
Яків Бузинний
Переклад з російської

 



Армагедон

Від хвилювання — аж пітні долоні,
І вся земля здригнулась до основ,
Коли добро і зло в Армагедоні
Зійшлися й захлинулась кров'ю кров.

Здавалося, що зло не подолати,
Що скоро ночі вічне торжество,
Та той, ому Господь любив прощати,
Хто стільки вже разів зрікавсь Його, —

Ізраїлі народ подужав звіра
Й, клякнувши врешті-решт для каяття,
Гордині зрікшись — вбивчого кумира,
Побачив Господа свого — Христа.

Я здогадався, про талан щасливий:
Народе мій, не опускай рамен,
Тебе Бог вибрав, щоби ти, як рівний,
Прийшов до інших безлічі племен,

Щоб світових торкнувшись щастя дзвонів,
У згоді жити з совістю, не в злі,
Щоб більше не було Армагедонів
Ніколи відтепер на цій Землі.
Юрій Камінський
Переклад з російської

 



Різдво

Як день весни, що заходу не знає,
Як мудрості живої торжество,
Як сім небес, що в шибці кожній сяє,
Господь наш людям дасть у дар Різдво.

І ось вночі накресленим порядком
Над немовлям в колисці — над Царем —
Засяяла зоря, щоб стати нам світанком,
Прозорливцем віків й поводирем.

Дитя наділять щедрими дарами
Волхви зі сходу. Та чи зможеш ти
З людьми їх порівняти і серцями,
Які Йому приносим, як світи?

Йому до ніг, Хто жив не як лінивий,
А, зруйнувавши пекло вогняне,
Своїм життям заплатить в час великий
За душ людських безсмертя осяйне.
Юрій Камінський
Переклад з російської

 



Квіти прощення

В білосніжнім платті, як сніжинка,
(В гості чи у дім батьків своїх)
Дівчинка йшла по в'юнкій стежинці
Із букетом квітів запашних.

Гарна, мов тополя срібнолиста,
І весела, як дзвінкі струмки.
Їй щось ніжно шепотіло листя
І всміхались щиро пелюстки.

Сонечка закохане проміння
Кучерів розчісувало сад.
Дівчинка ж, як чистоти царівна,
Цілувала пелюстки троянд.

І в очах — росинках променистих —
Вигравала всіх небес блакить.
Ось, здавалось, мов пушинка чиста,
Над осик тремтінням полетить.

Йшла й щасливо, радісно співала
В супроводі музики весни.
І світліше навкруги ставало
Від ясної сукні білизни.

Хтось позаздрив на безхмарне щастя
І, нагнувшись, щось у жменю згріб…
Й раптом до білесенького плаття
Бруду шмат бридкий прилип.

Раптом, але світ не захитався,
Тільки хто й за що так покарав?..
Шибеник нахабно посміхнувся,
Щурив очі й руки потирав.

Не заплакала на ті брутальні плями,
Не картала гордуна за гріх.
Усміхнулася — і свій букет духмяний
Хулігану кинула до ніг.

Він, мотнувши стрижкою рудою
(Серце є, звичайно, й в пустуна),
Знітивсь, засоромлений собою
Й тим, що так помстилася вона.

Якщо люди злі, хоча душа невинна,
Вам в життя жбурнуть образ брудних,
Ви та само, як дівча-сніжинка,
Прощення квітками киньте в них.
Михайло Козубовський
Переклад з російської

 



Покличте матір

Вона в автомобільній катастрофі
Розбилася, а їй ще жить та жить.
Тепер в лікарні. Загострився профіль
І в погляді життя ледь мерехтить.

В халатах білих, як завжди, байдуже
Шепочуться ледь чутно лікарі:
«Така побита дівчина ця, дуже.
І, мабуть, не дотягне до зорі».

Вона почула. Смерть – велике лихо.
І попросила матір привести.
Біля порогу стала мати тихо,
Немов боялась ближче підійти.

«Стань ближче, мамо. Бачиш, я вмираю.
Мене ти вчила співу, танцювать…
І я на піаніно добре граю,
Але тепер потрібно помирать.

Боюся я, бо Бога я не знаю.
Скажи мені, як в вічність увійти?
Ти вчила жити, я ж тепер вмираю,
Та не навчила помирати ти!»

Ми славим матерів щиріше якомога,
Їм хочемо пошану всю віддать…
Лиш мати, яка носить в серці Бога,
Дітей навчить і жить, і помирать.
Віра Кушнір
Переклад з російської



Камені

«Погляньте на скелю, з якої ви витесані...»
(Іс. 51:1, Єз. 11:9)
Камені. Камені. Будинки із каменю.
Вулиці з каменю, сходи з каменю,
Серця із каменю...
«І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне...»
Коли, Господи?
На полях камені, на долівках камені,
Стіни з каменю, могили з каменю,
Майданчики із каменю, балкони із каменю.
В установах за дверима, куди ведуть
Камінні сходи,
Урядовці з пейсами, в ярмолках,
Чорних капелюхах, чорних пальтах, чорних краватках.
Серця із каменю...
«І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне...»
Коли, Господи?
Східці з каменю — вгору, вниз, з гори, на гору.
Між будинками вузькі проходи з кам’яних східців.
Крамнички торгівців, мов камінні печери на схилах гір.
Загони для овець — купи каміння.
Межи між полями — ряди каміння,
Камені, камені, камені, камені...
В святому місті стіна із величезних каменів.
Люди біля стіни, з внутрішнього боку її,
Цілують стіну, цілують камінь, плачуть біля каменя.
Камінна стіна між ними і їхнім Єшуа Хамашіах,
Їхнім Спасителем і Викупителем.
Серця з каменю...
"І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне..."
Коли вже, Господи?
Віра Кушнір
Переклад з російської

 



* * *
Є вузли, яких не розв’язати,
Є шляхи такі, що не пройти.
Таємниці є — не розказати,
І пісні, яких не чув ще ти.

Горе є, приховане є лихо.
Радість є, що в серці бережуть,
Сльози є, які ковтають тихо,
І думки, що спати не дають.

Є і почуття, від серця гнані,
Є слова, що не були в устах.
Речі є омріяні, бажані,
Люди є, які наводять страх.

Та Христос вузли мої розв’яже,
Допоможе на шляху мені,
Тайни всі Йому душа розкаже
Й проспіває геть усі пісні.

Горе все Йому вона відкриє,
Радість всю вона розділить з Ним.
Він один утішить й зрозуміє,
Бо Ісус став Господом моїм.
Віра Кушнір
Переклад з російської

 



* * *
А море піниться й реве мільярдом хвиль.
Щоб втишити його в людей замало сил.
Віки минають, настає пора —
І суходолом робляться моря.
Чи порівняюсь з морем буйним я?
Тремка росинка — це моє життя.
Зцілилися ми ранами Христа.
Дала спасіння нам від смерті жертва хресна.
В крові, яку пролив Господь з хреста,
Безкраїй океан безсмертя і блаженства.
Микола Шалатовський
Переклад з російської

 


 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ