Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Переклади українською мовою

Переклади українською мовою

Ольга МІЦЕВСЬКА

Вірші Ольги Міцевської


"О Дух Святий! Ти трудишся без міри", Неллі Лаговська
Білий рояль, Олександр Шевченко
"Судити — лишень себе" , Олексій Дунаєв
"У миті смутку й хвилювання"
, Олексій Дунаєв
"Прийду до Господа уклінно"
, Олексій Дунаєв
"Світ непостійністю не налякає"
, Олексій Дунаєв
Про друзів, Євген Сергієня
Посланець, Євген Сергієня
Невидимі руки, Віра Кушнір
Ніколи іншої мене не буде, Віра Кушнір
Зустріч, Віра Кушнір

 



* * *
О Дух Святий! Ти трудишся без міри
У цьому світі зла і марноти.
Невірству відчиняєш двері віри
І грішних до хреста приводиш Ти.

Вогнем святим жертовної любові,
Яку явив на ділі нам Господь,
Прийнявши з грішних рук вінець терновий,
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.

Провадиш до Голгофського підніжжя,
Показуєш Спасителя-Царя
І залишити хибне роздоріжжя
Гріха й невірства кличеш ще здаля.

І близько-близько грішників нещасних
Підводиш до розп'яття, до хреста,
Щоб у Христі навіки дати щастя
Тим, хто із рук Його прийняв життя.

О дух надії, мудрості та світла,
Дух збудування, істини і сил!
Твоїм промінням й неживе зігріте —
Ти піднімаєш мертвих із могил.

Крізь морок проникаєш у темницю,
В пишноту замків, в хижок бідноту.
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість,
Велиш до ніг схилитися Христу.

Відвідай тих, хто мається в пороках,
Живущу воду вилий і на них.
Хай повняться Твої святі потоки
У душах миром чистим, неземним!

О, забери всі сумніви й тривоги,
Зрости в нас віру, гордість спопели,
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога
І мир собі в Його руках знайшли.

Дай нам звіщати істину щоднини
Безстрашно, як Христос заповідав.
Хай будуть з нами, Боже Триєдиний,
Твої любов, єднання, благодать!
Неллі Лаговська
Переклад з російської

 



Білий рояль

Бог сідає за білий рояль.
І крізь сніжну вуаль
Проростає конвалія.
А душа, що за ґратами мучиться,
Поринає у музику,
Як до клавіш Господь доторкається.
Бог нам грає,
І вірить в весну підсніжник.
Звівши погляд на зоряний розсип,
Раптом навіть запеклий грішник
Щиро прощення просить.
Бог нам грає.
Звучить Його славний рояль,
Ллються струмені дивних мелодій.
Вічний дух у захопленні вдаль
Виривається птахом із плоті.
Звук розтане — і люди зануряться в будні,
Повернувшись в земну печаль.
Тільки кожен вірою жити буде
Знов почути Небесний Рояль.
Олександр Шевченко
Переклад з російської

 



* * *
Судити —
лишень себе.
Любити —
усіх довкола.
Щоб досягти
небес,
Треба схилитись
долу.
Йти —
то лишень вперед
Бігти —
nо тільки швидко.
Той, хто не впав —
живе:
Вистрелив гріх
не мітко.
Лікаря —
як болить,
Бога —
якщо шукати.
Трохи —
якщо просить,
Щедро —
якщо віддати.
Олексій Дунаєв
Переклад з російської

 



* * *
У миті смутку й хвилювання,
Як в серці гаснуть сподівання,
Бо шлях, здається, — лиш з тривог,
Людина в паніці: «Де Бог?»

Господь великий, незбагнений,
У повноту благословення
Виводить нас із темноти,
Зовучи лагідно: «Де ти?»
Олексій Дунаєв
Переклад з російської

 



* * *
Прийду до Господа уклінно —
Гріховне стане враз святим.
Віддалене — близьким, родинним,
А недосяжне — нескладним.

І де крехтів, не міг піднятись,
На крилах віри полечу,
Щоб серцем вічність обійняти
Й нести любов, немов свічу.

Щоб мріяти не просто марно,
А з вірою аж до кінця
Іти назустріч вітру й хмарам,
Не прикриваючи лиця.

І щоб, зчерствівши, в гріх не впасти,
Стлумивши серце у журбі.
Та осягти, що справжнє щастя
І перемога — у Тобі.
Олексій Дунаєв
Переклад з російської

 



* * *
Світ непостійністю не налякає:
З народження звикав до боротьби.
Боюсь лиш впертості, що меж не знає,
Боюся зради тихої в собі.

Хоч є бажання зрозуміти інших,
Та безліч загадок і в нас самих.
Для чого нам чужі комоди й ніші,
Коли нема порядку у своїх?

На карті власного життя — пунктири:
Шляхи минулі значаться на ній.
Згубитись страшно у гріховнім вирі,
Та ще страшніше — у душі своїй.
Олексій Дунаєв
Переклад з російської

 



Про друзів

«Буде зраджений Господа Син!» —
Прикра учням була новина ця.
Але зрадник був тільки один,
Друзів же у Христа одинадцять.

Прийде розпач на кілька годин,
Що й ні з ким не захочеться знатись.
Заспокойся, бо юда один,
Решта — друзі, а їх одинадцять.

Як почуєш між прикрих новин:
«Знову з'явиться христопродавця!»
Пам'ятай: буде юда один,
Ну а друзів-таки — одинадцять.
Євген Сергієня
Переклад з білоруської

 



Посланець

Я стою і стукаю у двері.
Як почуєш, відчини Мені.
Увійду — й розділимо вечерю
Лиш на двох в сердечній таїні.

У розмові словом задушевним
Розв'яжу турбот твоїх гужі.
Відчини, за засувом, напевно,
В почуттях ти сам собі чужий.

Через просвіток дверей побачиш
Сяйво дивне, вчуєш спів зірок.
Відчини, бо знаю: серцем плачеш…
Це до втіхи буде перший крок.
Євген Сергієня
Переклад з білоруської

 



Невидимі руки

За роком рік в життєву путь
Крізь болі та розлуки
Нас всіх вперед, вперед ведуть
Невидимії руки.

Тримали нас у першу мить,
Додавши щастя в муки,
Руками матерів земних
Невидимії руки.

Скрізь піклувалися про нас,
Несли, вели, тримали.
Їх дивний доторк ми не раз
Так явно відчували.

Нас пестили в добрі й журбі,
А іноді й карали,
Вели із ворогом в двобій,
Стрічали, проводжали...

Бувало в серці сумнів зрів,
Що ми їх загубили.
О, як ми плакали тоді!
Як їх знайти хотіли!

Та в мить, коли скінчиться путь,
Слова затихнуть й звуки,
Нас в Отчий дім перенесуть
Невидимії руки.

Отець нас прийме в вічний дім —
Життя дасть без розлуки.
І там побачимо тоді
Невидимії руки…
Віра Кушнір
Переклад з російської

 



Ніколи іншої мене не буде

Неповторима таїна буття
І незбагненно неповторні люди.
Одного разу світ покину я —
Й ніколи іншої мене не буде.
Але, можливо, те душі тепло,
Яке в мені звучало щирим словом,
У серці іншого поета проросло
І віршами до вас вернеться знову...
Віра Кушнір
Переклад з російської

 



Зустріч

Я часто думаю, якою ж зустріч буде
Там, за земною пристанню, з Христом?
Такою, як закоханих? Де люди,
Вдихаючи любов на повні груди,
Чуття промінять всім своїм єством?

Чи ж скропленою щирими сльозами,
Як зустріч сина й матері тоді,
Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальний
Знайшов очима рідну постать мами
І серцем, й тілом линув лиш туди?

А чи вона подібна буде тому,
Як після довгих і буремних літ
Вертаються із чужини додому,
Де виливають сльози болю й втоми,
Чолом торкнувшись рідної землі?

Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,
Та вірю я, що воєдино в ній
Зіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюди
Нагадують про вічну зустріч людям,
Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.
Віра Кушнір
Переклад з російської

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ