Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com





Увага!
Це стара вірсія сайту. Через деякий час вона не працюватиме.
Переходьте на нову версію сайту "Українська християнська поезія"

 

Християнство в поезії

Дух Святий

 

"Відбери від мене все, Господи". Галина Манів


"Дай мені, Боже, Духа любові!". Сергій Рачинець
"Доторкнись до мене, Дух Святий". Віка Яричевська
Дощі. Галина Левицька
"Дух Божий знає Божі таємниці". Василь Мартинюк
Дух Святий — Утішитель. Ірина Колошина
"Дух Святий на Церкві опочив". Лідія Гапонюк
Дух Святий. Лариса Козинюк
Духа Святого прагну. Сергій Рачинець

Епіцентр. Дмитро Довбуш

Зростання у Святому Дусі. Юрій Монда

Ісус воскреслий, гора Оливна. Володимир Сад

Молитва Святому Духу. Юрій Монда

"О Дух Святий! Ти трудишся без міри". Неллі Лаговська, переклад з рос.
О Дух Святий!. Василь Мартинюк
"О, Дух Святий!, Ти — всемогутній!". Лідія Гапонюк
"Осінь дарує промінчик скупий". Віка Яричевська

П`ятидесятниця. Василь Мартинюк
"Прийміть Духа Мого". Юрій Вавринюк

"Ти — вільний дух. Ти крила розпростер". Василь Мартинюк
"Ти — мій Творець, я — твориво земне". Ольга Лазарук
Трійця. Ірина Колошина

Хто Ти, Дух Святий? Юрій Монда

Я так шукав Тебе. Василь Мартинюк
Як теплий вітер навесні повіє. Лідія Гапонюк

 

* * *
Відбери від мене все, Господи,
Тільки Духа Твого Святого
не відбирай у мене!
Хай покинуть усі мене,
                                       Господи,
Тільки Ти не покинь
благаю!
Хто я без Тебе? —
                                       камінь,
що не знає тепла живого,
Хто я без Тебе? —
                                       попіл,
що його вітерець розвіє.
Моє серце таке жорстоке,
                          воно мало б Тебе любити,
                          щоб згоріти у тій любові,
а натомість воно ледь тепле,
б’ється в грудях спокійно й рівно.
Але Ти не відходь, мій Боже!
                          Я навчуся Тебе любити,
                          я навчуся Тобі співати,
                          як співають птахи небесні.
О лише не відходь від мене!
Хто я без Тебе, Отче? —
                                       камінь без Тебе, попіл…
Галина Манів

 

* * *
Дай мені, Боже, Духа любові!
Непереможний буду з Тобою,
Стану на чатах Слова Твойого,
Від легковажності, погляду злого…
Хай воно в темряві душ наших світить,
Хай воно буде, як світло для світу,
Хай воно кличе людей до спокути, —
Як же без Нього нам жити й бути?
Дай мені, Боже, Духа, що в Тебе,
Щоби душа моя прагнула неба,
Щоб від гріха вона вільною стала,
В вірі до Тебе щоденно зростала
І не томилася в темряві ночі…
Дай мені Духа Святого, мій Отче!
Сергій Рачинець

 

* * *
Доторкнись до мене, Дух Святий.
Заспіває серце стоголосо.
В пісню, наче у дівочу косу,
Ти любові сяєво вплети.
Все, що маю, назавжди Твоє.
Подумки в майбутню зустріч лину.
Що не так, хай Слово розіб’є,
Кров Ісуса змиє геть провину.
Ти — моя опора, щит і захист.
Мотлоху земного вже не треба.
Світлого бажання юна птаха, —
Ти політ благослови до неба.
Віка Яричевська

 

Дощі

Весняний дощ! Він лагідний, живий.
Ласкавим плином землю омиває,
Шепоче ніжно: «Прокидайсь, живи!»
І силу нову у земне вливає…

О, Дух Святий, пролий Свої дощі,
Щоб оживали насінинки Слова,
Щоб ми були освячені, готові
Суть Благовістя в грішний світ нести!!!
Галина Левицька

 

* * *
Дух Божий знає Божі таємниці.
Він, свідок Божих дум і Божого лиця,
Тепер відвідує усі земні темниці,
Щоб визволити втомлені серця,

Що сковані в кайдани сатаною
І вже для боротьби не мають сил,
І гнані, йдуть невпинною ходою
До відчаю, до холоду могил.

А Дух, звільнивши, їм відкриє Бога:
— Дивіться, Він, Котрий страждав й воскрес!
І їхня побіжить дорога
До Господа любові, до небес.

Дух Божий не покине у свободі:
Напоїть в спрагу, втішить у жалю
І шепотітиме стривоженому: «Годі,
Утішся, Я з тобою, Я люблю!»
Василь Мартинюк

 

Дух Святий — Утішитель

Світ тримають крила променисті,
І хода планет — у Його волі,
Він собою, наче світлом чистим,
Пронизав весь світ і людські долі.

Він покликав Всесвіт із безодні,
І вдихнув життя в усе, що суще,
Його Дух тоді, як і сьогодні,
Проникає у творіння й душі.

Він життю дає відкритті очі,
Піднімає сонце над горою,
Кожен найтендітніший листочок
Він животворить Самим Собою.

Щоб пітьма нам очі не закрила,
Він запалює любов святую
І душі дарує легкі крила,
Бо у серці вічний храм будує.

І від цього серце завмирає:
Як змогло воно в собі вмістити
Того, Хто весь Всесвіт цей тримає?
Не збагнути це, не оцінити.

Той, Хто пов’язав в сузір’я зорі,
Хто крокує космосом безмежним,
Моє серце утішає в горі,
Розмовляє ніжно й обережно.
Ірина Колошина,
переклад Галини Кондратенко,
журнал «Віра та життя

 

* * *
Дух Святий на Церкві опочив
У Великий день пятидесятий.
Кожне серце світлом осінив,
Сили дав про Господа звіщати.

І простим рибалкам завдяки
Полонився світ Христовим вченням.
Слава Богу, що через віки
Ми сьогодні в Церкві і спасенні!

Хай же Дух Господній, як колись,
Сповнить силою усіх присутніх.
Вір, душе, надійся і молись.
Вічний Бог такий же Всемогутній!
Лідія Гапонюк

 

Дух Святий

Як дозріває в чистім полі
Налитий колос молодий,
Так сповнює мене поволі
Своєю міццю Дух Святий.

Пориви вітру гнуть колосся,
Дощ прибиває до землі.
І вже в ту мить мені здалося:
Тече сльозою сік в стеблі.

Цілюще сонце благодаті
У полудень своїм теплом
Зігріє колоски прим’яті
І випрямить назад стебло.

І Дух Святий поллється в серці,
І буде сповнювати ще.
І не сльоза вже по стебельці,
А сік невпинно потече.

Стрункі, вусаті колосочки
Шепочуться до самих жнив.
Як неба синього шматочки,
Цвітуть волошки поміж них.

Це краплі Божої любові
У полі нашого життя.
Не мислю іншої я долі,
Як тільки — Божеє дитя!

Росою правди вмитись вранці,
Боротись з вітром що є сил
І затискати серп у пальцях,
Щоб вижинати бур’яни.

Зерном багатий буде колос,
Як Дух Святий його зростить.
Нехай пречистий Божий голос
В тобі лунає кожну мить,

Що це життя —як довга нива,
Яку нелегко перейти.
І доля в того лиш щаслива,
Хто став колоссям золотим.
Лариса Козинюк

 

Духа Святого прагну

Осінь… І пада листя.
І так уже безліч літ.
Вчора, а не колись там,
Жовтнем сурмили в світ,
Зводили барикади
Кликали знов і знов,
Щастя людського ради
Йти проливати кров…
І проливали часто,
Йшли в Соловки за ним.
Дивне, мабуть, те щастя:
Вже не батьки — сини
Марно його шукали,
Вірили в чудеса…
Осінь мене торкає
Листям і кличе в сад.
Світла така, врочиста
Тиша, ще й листопад,
Вчора, а не колись там,
Жовтню був, як брат.
В серці жила спокуса —
З ним досягну надій.
Але зустрів Ісуса —
Все зрозумів тоді:
Як же я так без Нього
Шлях цей земний пройду
Через тривог облоги,
Злої неправди дух?
Хоч при здоров’ї ніби,
Тільки працюй і їж…
Все ж не єдиним хлібом
Жити, як жив раніш.
Справді, спокуса сильна
Щастя легке знайти.
Ти вже, Господній Сину,
Слабість мою прости.
Духа Святого прагну —
Дай мені для життя,
Щоби тепер по праву
Бути твоїм дитям.
З Ним не боюся стріти
Того, хто спокуша,
Всі його гострі стріли
Спалить моя душа.
О, чи ж бо раз без Тебе він
Звабити все волів,
Й нині ревучим левом
Ходить ще по землі…
Не відступись від мене,
В пору тяжку згадай.
Духом Твоїм натхненний
Славу Тобі воздам.
Сергій Рачинець

 

Епіцентр

1. Цунамі
Тихо! Чуєш? Відкрий своє серце і слухай!
Наближається гуркіт, мов падають тонни води!
Подивись! Це — цунамі Святого Духа!!!
І воно уже близько! Воно йде прямо сюди!

Брами пекла не встоять — нестримно і безкомпромісно
Хвиля Божої сили змиває ворожі війська!
Боже Царство гряде — у могутності Доброї Звістки,
Щоб зрівняти з землею твердині держави гріха!

2. Сінай
Довга подорож... Стомлені діти пустелі
Очі, повні надії, звели до скелястих висот.
Там — вогонь, дим і попіл! Дрижать і ламаються скелі!
І крізь голос сурми промовляє Господь Саваот!

Небеса оживили Сінай електричним розрядом,
Закріпляючи силою грому святий Заповіт.
І мільйонами вольт епіцентр Господньої Правди
Увійшов у серця, що здобудуть Обіцяний світ!

3. Голгофа
Вечоріло. Повільно розходився натовп юдеїв.
Тіло спазмами болю благало про смерть.
По щоці Чоловіка скотилась краплина — і з нею
Полетіло життя, щоб, упавши, розбитись об твердь.

Час спинився. Сльоза, навантажена тоннами болю,
Гіркоти та скорботи народів, торкнулась землі:
Затрусилась планета — завіса роздерлась надвоє!
Епіцентром спасіння став хрест на Голгофській горі!

4. Горниця
Біль, що сковував серце лещатами страху,
Нерішучості щем, що ваганнями душу ятрив...
Все позаду. Дух Божий пішов в контратаку:
Затрусилась земля від молитви Господніх мужів!

Час звершився — збулися пророцтва Йоіля!
Вже відчинено вікна і засуви зняті з дверей...
Ураганом з небес, дарувавши сміливість і силу,
Епіцентр вогню увійшов у Господніх дітей!

5. В’язниця
Тиша ночі. Замовкло бряжчання кайданів.
В’язні краплі розради шукали в тривожному сні.
Тільки двоє не спали. Вони — в надприроднім єднанні
З небесами — співали Творцю величальні пісні!

І ожив землетрус — епіцентром в нестримному серці!
Захитались основи в’язниці. Упали замки.
Хвиля Божої слави, не давши ні шансу для смерті,
Розірвала іржаві кайдани гріха на шматки!

6. Ти
Ось — Цунамі Вогню, що пройшло крізь роки й кілометри,
Набираючи швидкості й сили в сміливих серцях!
І тепер воно тут — щоб зробити тебе епіцентром
Землетрусу спасіння, свободи й нового життя!

Ти ще спиш? Відкривай свої очі негайно!
Землетруси Господні проходять по цілій землі —
Піднімаються Доброї Звістки нестримні цунамі.
Якщо ти вже тремтиш — епіцентр відкрився в тобі!
Дмитро Довбуш

 

Зростання в Святому Дусі

О Дух Святий! Як думка, Ти літаєш
Туди в молитві, де Отець, де Син:
Про що Ти молиш, і про що благаєш
Своїм єством і голосом моїм?

О Дух Святий, Учитель мого серця,
Свята, Велика Божа таїна:
Скажи, мій Боже, як Тобі живеться
В моєму серці, все ще дикуна?

Мені Ти руку простягнув — не бачу!
Даєш дари — мій дух не поміча!
Я аж зігнувся в тягарах, аж плачу,
Але не вмію скинуть їх з плеча...

Тепер, мій Боже, вже прийшла година
Відчуть Тебе, засвоїть Твій урок,
Бо у житті, як та мала дитина,
Зробив свій перший, свій свідомий крок!

О Дух Святий, моя духовна стеле!
Суєтність плоті вже в мені стиха:
Вже обминає нечисть, ніби скелю —
З Тобою я сильніший від гріха!

О Дух Святий, для мене Ти як Мати,
Бо святість Божа над Тобою скрізь.
І як прекрасно Храм Твій будувати
В мені, мій Боже, із солодких сліз!

Святий мій Боже, я сміюсь і плачу,
Бо милість Божа ллється без кінця.
І я Тебе у небі ще побачу,
Коли мій дух прибуде до Отця.
Юрій Монда

 

* * *
Ісус воскреслий, гора Оливна,
Любимі учні, довкіл краса…
Вже наближалась хвилина дивна —
Піти на хмарі у небеса.

І Він піднявся. Небесні брами
Повідчинялися Царю царів,
Щоб наші храми, сердечні храми,
Наповнив подих Його дарів.

Чекають учні, росте напруга.
У місті свято, врочиста мить.
Надходить ера Святого Духа,
Щоб, запалавши, завжди горіть.

І — шум раптово, мов сильний вітер,
В очах надія, в серцях любов.
Чекають Духа Господні діти —
За мить священну пролита кров.

А далі — сяйво, немов вогненне,
Затріпотіло, та не пекло.
Народ побачив щось незбагненне,
Те, що чекали, таки зійшло.

Вогнем любові в сердечнім храмі,
Вогнем священним на вівтарі —
З небес утіха злилась дарами,
Як обітниця Цяря царів.

Небесний Отче, Ти Свого Сина
Послав на землю — і Він нас спас,
А потім Духа Ти дав людині,
Щоби сирітство минуло нас.

Щось більше дати вже неможливо
І ближче стати ніхто не зміг.
Життя з достатком, таке щасливе,
Тобі, Ісусе, кладу до ніг.
Володимир Сад

 

Молитва Святому Духу

О мій Господь — Премудрий Дух Святий!
Хто виміряв Твою небесну силу,
І глибину Твоєї доброти,
Ціну дарів, що Ти несеш на крилах?

Як Лікаря незвільнених сердець,
Як Матір нерозумної дитини —
Тебе послав на землю Бог-Отець,
Щоб до Едему Ти вернув людину.

В її душі Ти зводиш вічний Храм —
Як Ной ковчег — ладнаєш брус до бруса
Новій людині — щоб молилась там
З Тобою разом в Імені Ісуса.

Єлеєм Неба, ніжністю долонь
Знімаєш біль і думи невеселі,
Запалюєш живильний Свій вогонь
В людському серці — у пісках пустелі.

І там розводиш Свій квітучий сад,
І сієш в ньому дивні, пишні квіти,
І вчиш уста співать на Божий лад,
Навчаєш серце Господа любити.

Стає людина так дитям Твоїм:
Несе у серці помисли із неба,
Як ті, Дванадцять, що ходили з Ним.
А кращого — не буде.
                                       І не треба.
Юрій Монда

 

* * *
О Дух Святий! Ти трудишся без міри
У цьому світі зла і марноти.
Невірству відчиняєш двері віри
І грішних до хреста приводиш Ти.

Вогнем святим жертовної любові,
Яку явив на ділі нам Господь,
Прийнявши з грішних рук вінець терновий,
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.

Провадиш до Голгофського підніжжя,
Показуєш Спасителя-Царя
І залишити хибне роздоріжжя
Гріха й невірства кличеш ще здаля.

І близько-близько грішників нещасних
Підводиш до розп'яття, до хреста,
Щоб у Христі навіки дати щастя
Тим, хто із рук Його прийняв життя.

О дух надії, мудрості та світла,
Дух збудування, істини і сил!
Твоїм промінням й неживе зігріте —
Ти піднімаєш мертвих із могил.

Крізь морок проникаєш у темницю,
В пишноту замків, в хижок бідноту.
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість,
Велиш до ніг схилитися Христу.

Відвідай тих, хто мається в пороках,
Живущу воду вилий і на них.
Хай повняться Твої святі потоки
У душах миром чистим, неземним!

О, забери всі сумніви й тривоги,
Зрости в нас віру, гордість спопели,
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога
І мир собі в Його руках знайшли.

Дай нам звіщати істину щоднини
Безстрашно, як Христос заповідав.
Хай будуть з нами, Боже Триєдиний,
Твої любов, єднання, благодать!
Неллі Лаговська
Переклала з російської Ольга Міцевська

 

О Дух Святий!

О Дух Святий, палай в душі незгасно,
Щоб не було життя як чорний дим,
Щоб іскри із Твого багаття вчасно
Упали в душі рідним і чужим.

О Дух Святий, вогню науки й втіхи,
Лиш в полум'ї Твоїм усього суть.
Впади ж на ті солом’янії стріхи,
Де страх, гординя й сумніви живуть.

Впади, спали усе, що непотрібне.
Впади, зігрій, що інеєм взялось,
Щоб, як Христос у день останній йтиме,
Жаліти й плакати не довелось.

О Дух Святий, палай в душі бурхливо,
Щоб підступу не мало жодне зло,
Щоб кожне слово полум’ям пашіло,
Щоб кожне діло жертвою було.

Аби на цім шляху життя земного
Ні хвилі надаремно не згубить.
Дай у горнилі полум'я святого,
Немов офіра Господу, згоріть!
Василь Мартинюк

 

* * *
О, Дух Святий!, Ти — Всемогутній!
Щасливий, хто в Тобі живе!
У душах вірою присутній
Ти твориш прагнення нове!

Над кожним серцем Ти працюєш!
Звіщаєш правди благодать...
То дотиком Судді схилюєш,
Щоб спокій серед бурі дать.

То ніжно-ніжно обнімаєш...
Кайдани падають тоді!
Як добре, що усе Ти знаєш,
І не залишиш у біді!

Охоплюєш красою неба,
Зовеш у вічність знов і знов...
Мій друже, чуєш? Це для тебе
Бог Духа дав — Свою Любов!
Лідія Гапонюк

 

* * *
Осінь дарує промінчик скупий.
Вранці й увечері мерзнуть дерева.
Духа Святого вода кришталева.
Спрагненим серцем — схилися і пий.
Гордість у спогадах літа покинь.
Пісня дзвінкіша в святій простоті.
Хай не зостанеться жодних твердинь.
Меч перемоги твій там — на хресті.
Віка Яричевська

 

П’ятидесятниця

День п’ятдесятий, як воскрес Господь...
Всі учні ув очікуванні дива.
Молитва їхня, щира і горлива,
Як фіміам, струмує до висот.

Він говорив... Так-так, Він говорив:
«Не йдіть з Єрусалима, любі діти,
Бо скоро Духом буду вас хрестити
І приготую до великих жнив».

Так-так, казав Він: силою одягне
І свідками пошле по всій землі
Робити чуда, утішать жалі
І напоїти всіх, хто неба прагне.

І раптом шум. Здивовані зіниці.
Знялася буря? Вітер? Ніби, ні...
З’явились язики, як огняні,
Й на голови осіли поодинці.

О, що це? Радість. Як її втаю?
Слова із вуст. Я вперше їх промовив...
Це Дух Святий, це Дух тебе наповнив, —
Бог виконав обітницю Свою.
Василь Мартинюк

 

"Прийміть Духа Мого"

«Дух Господній на Мені...», (Лук. 4:18).
«Вони сповнилися Духом Святим»,( Дії 2:4).


Над Йорданом громи гриміли,
З неба голос могутній линув.
Цілий Всесвіт вставав з могили:
Бог давав обітницю Сину.

Але в цій демонстрації сили
І у величчі Бога-Єгови
Ніжним подихом білі крила
Говорили гучніше слова.

Дух Святий, немов голуб миру,
На Ісуса з-за хмар спускався.
Як проміння в погоду сіру,
День за обрієм новий займався.

І пішов по землі Месія
Із натхненням Святого Духа,
Що нещасним несло надію
І спасало людей з розпуки.

Просіяло лице промінням
Неземного відтінку слави.
Його святість, як добре насіння,
Проростала у плідні справи.

Свідкували слова та вчинки
Про той Дух, що спочив на Ньому:
Він спасав перелюбну жінку,
Він до митника йшов додому.

Дух Святий керував Ісусом,
Керувала любов Отцівська.
Через бурі життя й спокуси
Прокладав Він стежину в вічність.

Та пішов із життя Спаситель —
Душі людськії мучила спрага:
Де ж слова Твої, мудрий Вчитель?
Де ж той Дух, що давав наснагу?

Нам бракує Твоєї сили,
Що вела б нас усіх до бою.
На Йордані Бог Духа вилив,
А тепер Він іде з Тобою.

Але вірний Син Божий слову:
«Не залишусамих вас, діти,
Не дозволю в безсиллі скніти,
Дух Святий подарую знову.

Дам вам силу творити чудо,
Дам натхнення спасати душі.
Він ознакою з неба буде,
Що ваш батько — Єдиносущий.

І той Дух, що зійшов на Мене
Там, на плесах, поміж верболозу,
Залікує душевні рани,
Захистить серед хуг й морозу.

З нетерпінням Земля чекала
Обітниці земного Сина.
І Йорданом новим постала
П’ятдесятниці ждана днина.

Затремтіли гріха основи —
Сатани не збулася мрія:
Бог давав для людини нову
Силу й владу, що мав Месія.

І зціляла та сила хворих,
Від меча захищала вчасно.
Рятувала від бур на морі
Та надію несла нещасним.

Оцей Дух, що зійшов у храмі
У вогні та у нових мовах,
Нині також живе між нами
І хитає земні основи.

Розбиває зчерствілі душі,
Піднімає калік, безсилих,
Дає віру серцям байдужим
Бог, що Духа Святого вилив.

Вже немає вагань та страху,
Не страшні на землі спокуси,
Бо веде і дає наснагу
Цей же Дух, Який вів Ісуса.
Юрій Вавринюк

 

* * *
Дух дихає, де хоче…
Євангелія від Івана, 3:8

Ти — вільний дух. Ти крила розпростер
Й ширяєш у невимірній безодні.
Ти свариш чорних дір, які завжди голодні,
Й цілуєш зорі, мов своїх сестер.
Ти лагідний і був, Ти лагідний тепер.
Тебе так ваблять на малій планеті
Малі істоти і палкі, і вперті.
З них кожен бунтівник і саможер.

Ти покидаєш дивні високості —
Не шкода всіх приваб отих висот.
Ти хочеш бачити життя істот
Й поставити їх на дороги прості.
Вони заплутались у доброті і злості.
Ти їм відкриєш радості секрет
І виплутаєш їх з усіх тенет,
Бо є величне щось у їх пігмейськім зрості.

Ти — вільний Дух. Близька Твоя мета.
І в тій істоті, в тій малій людині
Думки зародяться Твої — і чисті, й вільні —
І землю називатимуть — свята.
Василь Мартинюк

 

* * *
Ти — мій Творець, я — твориво земне,
Недосконале по гріховній суті.
Якби Ти Духом не родив мене,
Як я жила б і що могла б збагнути?

В земних турботах про щоденний хліб,
В житті марнотнім у гріховнім тілі,
Що б знала про навколишній цей світ —
Духовний світ — яким він є на ділі.

Якби Твій Дух мене не осіяв,
Коли пітьму побачивши, злякалась,
Й мені Ти Духом руку б не подав,
То як тоді промовила би: «Каюсь?»

Хто зняв би з мене тягарі гріхів,
І хто б запевнив прощення й спасіння,
Якби не Дух, якого Ти вселив
В моє єство на знак удочеріння?

І немовлям в колисці не лишив,
Але ростиш, ведеш з дитинства в зрілість.
Хто ще крім Тебе так би це зробив?
Хто як не Дух про Божі знає цілі?

Ти виповняєш кожну з обітниць —
Мене хрестив і інших хрестиш Духом.
Якби не так, як із Твоїх криниць
Я напилася б у часи посухи?

Моїм вустам Ти мову дав Свою.
Якби не Ти, чи я б оце зуміла
Тобі сказати: «Таточку! Люблю!»
І про таємне якби розповіла?

Ти — на престолі, я — в місцях земних.
Щоби від Тебе інших підкріпляти,
Коли промовлю до сердець людських
Якщо Твій Дух не буде наповняти?

У людській мові мало вдячних слів
І на слова хвали вона убога,
Але мене Ти Духом збагатив,
Щоб я Тебе прославила як Бога.

Хвала Тобі! І знов кажу — хвала!
В моїм сирітстві став моїм Ти Татом…
Яка без Тебе бідна я була!
Яка тепер Тобою я багата!
Ольга Лазарук

 

Трійця

Зійди, пролийся, Дух Святий,
На Церкву Божу.
Хай, як в садку, зростають в ній,
Плоди хороші.

Хай благодать живе у ній,
Любов і милість,
Щоби на поклик, Боже, Твій
Женці з’явились.

Даруй, щоби усі завжди
Нас розуміли,
Від зайвих слів нас захисти,
Дай слову сили.

Над світом перемогу дай,
Підтримай, Боже,
І будуть Твої діти хай
На Тебе схожі.

Дорога наша поросла
Уся терниною,
Дай, Боже, нам у світі зла
Іти невпинно!

Щоб шлях розумний і прямий
Привів туди, де Ти,
Струсили порох з ніг земний
Ми коло брам святих.
Ірина Колошина,
переклад Галини Кондратенко,
журнал «Віра та життя»

 

Хто Ти, Дух Святий?

Хто дав Тобі всесвітній розмах крил?
І скільки справ у Тебе за плечима —
Бог — Дух Святий, Господь небесних сил,
Могутній Бог із добрими очима?
Ти Слово склав, підніс Його в руці,
Ним освітив народам шлях єдиний,
І множиш славу Богові-Отцю,
І прославляєш Божу Службу Сина.
І Церкву грієш у теплі долонь,
Ростиш її, годуєш, напуваєш,
І чистий, світлий Божий Свій вогонь
В Господнім храмі щедро роздуваєш.
І служиш людям до останніх днів
Дитячим серцем, сповненим любові:
Серця їх трощиш — грішні, кам’яні,
Аби воскресли в чистоті, в обнові.
Вразливий, ніжний, мов мале дитя,
Шукаєш тих, які й самі, як діти,
Щоб стати другом їм на все життя,
Їх в мудрості із вірою водити.
Бог ніжності, Бог трепетний, палкий,
Бог Сили Трійці, величі і дива —
Тіка від злого помаху руки,
І обминає впертих та зрадливих.
Бог правди — як страждаєш від брехні!
Бог Істини — як мучишся від фальші! —
Собою хочеш всім заповнить дні
І стати щастям і багатством нашим.
Ти засіваєш їх серця зерном —
Зерном Надії, Віри та Любові;
Чи проросло, і як росте воно —
Вертаєшся, щоб визначити знову.
О браття, сестри! Це Його вогонь
У нас любов’ю Бога пломеніє!
Це із Його таких рясних долонь
І благодать, і милість Божа віє.
Здружіться з Ним! Ідіть в майбутнє з Ним!
Не залишайте в смутку серце Боже!
І буде шлях ваш дивним, осяйним,
А ніч — на день під сонцем буде схожа.
Юрій Монда

 

Я так шукав Тебе!..

Я так шукав Тебе!.. Не міг здолати смутку
І серце гамував надміру ревне,
З надією вслухався в кожну чутку,
Що Ти десь близько, поруч, біля мене.

Я так шукав Тебе, аби лишень відчути,
Аби лишень побачити, обняти,
Аби навік єством своїм збагнути,
Як сяє погляд Твій й Твої вогненні шати.

Я так шукав Тебе!.. У крику, в шумі,
У подвигах, у реві буревію.
Втомився від шукання, від задуми
І віднайти утратив всю надію.

Ти Сам прийшов у час мого смирення,
Коли зламавсь я у своїй гордині,
Коли забракло сили і натхнення
Тебе знайти й Твої оселі дивні.

І Ти прийшов неначе ніжний легіт,
Немов весна, мов пахощі розмаю.
І я почув Твій довгожданий шепіт:
— Я Дух Святий, тебе благословляю!
Василь Мартинюк

 

Як теплий вітер навесні повіє…

Як теплий вітер навесні повіє,
Та до землі торкнеться Дух Життя,
Сухе насіння лагідно зігріє
І воскресить оновленням буття, —

Все запульсує, зашумить у русі.
Дивуюся могутності такій.
Зернинка пророста — вона розрусі
Піддасть усе, що заважає їй.

Тріщить асфальт — травичка зеленіє,
Хоч він міцний, та мертва сила та.
Насіння має те, що не зотліє,
В нім є частинка від Творця свята.

Невидима, незнана, невідома…
Вона живе у Всесвіті, в тобі.
Якщо у небо прагнеш, як додому,
То знаєш її силу в боротьбі.
Лідія Гапонюк

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ