Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

 

На крилах молитви

Сторінки  1  2


Господи!, Любов Омельчук
"Коли в дорозі духом занеможу", Марія Звірід
"В щасливі дні, коли на серці сонячно", Марія Звірід

 

Господи!

Я впала Тобі до ніг,
Благаю Тебе щосили:
Господь, поможи мені!
Яви Ти над нами милість!

Бо руку Свою святу
Завжди простягав Ти хворим,
Почуй мого серця стук
І зглянься над нашим горем.

Осново усіх основ,
До Тебе в сльозах лечу я,
Велика Твоя любов
І вірних Своїх Ти чуєш.

До Тебе, надійний Друг,
Несу дорогу людину,
Помилуй нас без заслуг,
Спасителю, Божий Сину

Твоє я Ім`я хвалю
За вічне життя у небі,
За те, що відкритий слух
На наші земні потреби.

Ти бачиш усіх і скрізь,
Хоч молять Тебе мільйони,
Тому до Твоїх я риз
Припала в низькім поклоні.

Припала й чекаю див,
Мов хвора, нещасна жінка,
Яку Ти, Господь, лишив
Для нас на святих сторінках.

Ці приклади міць несуть
І серце ослабле гріють,
А віра в Твою могуть
Дає у житті НАДІЮ.
Любов Омельчук


* * *
Коли в дорозі духом занеможу,
І боляче ступати, мов по бритві,
Тоді приходжу я в присутність Божу
І набираюсь сили у молитві.

Кладу я серце до Його підніжжя
З тривогами, неспокоєм і болем,
Розчарування давні й зовсім свіжі,
Ділюся з Ним і радістю, і горем.

Мені молитва — як бальзам на душу,
Вона зціляє всі душевні рани.
Сльозою Боже серце я зворушу —
Тоді моє боліти перестане.

Молитва — мій єдиний порятунок.
Серед бурхливих хвиль моє спасіння,
Молитва — Богом даний подарунок,
Що у собі несе благословіння.

Немає перешкод, ані ліміту,
І на ім’я давно мене Бог знає,
До Нього доступ є завжди відкритим,
Цілодобово Він мене приймає.

Хто чує грізний рокіт океанів
І шелест крил метелика на квітці,
Мою молитву чує на світанні,
Як сонні очі закриває зірці.

Безперестанку прагну я молитись,
Щоб пізнавать для себе волю Божу.
А поки що щоднини і щомиті
В Його присутність знову я приходжу.
Марія Звірід

 

* * *
В щасливі дні, коли на серці сонячно
І бачу світло Божого лиця,
Тягнусь до Неба обома долонями
З молитвою подяки до Отця.
В ній сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав,
У терції з небесними висотами, —
Це молитовні вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей — на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я,
Без слів схиляюсь до Його грудей —
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.
Молитва — це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця.
В ній дихання життя і справжня сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим.
Молитва — милосердя тепла злива
І віра всім обітницям святим.
Марія Звірід

Сторінки  1  2

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ