Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

 

На крилах молитви

Сторінки  1  2


Молитва, Лідія Вудвуд
Розмова з Богом, Лідія Вудвуд
Анастасія. Галина Левицька
"Дай, Боже, зранечку снаги". Лариса Козинюк
Господи!, Любов Омельчук
"Коли в дорозі духом занеможу", Марія Звірід
"В щасливі дні, коли на серці сонячно", Марія Звірід

 

Молитва

Не допусти, щоб заздрості іржа
Закралась в душу й руйнувала віру,
І щоб у серці причаїлась лжа,
Яка вдягнулась в істини порфіру.
Не дай байдужості застигнути в очах,
В душі сумління чисте не приспати,
Щоб раптом загубити Божий страх
І серцем на чуже щось посягати.
Та сіллю, що звітріла, стать не дай,
Свічею, що у темряві зітліла,
Пташиною, що лине в дальній край,
Та не зміцніли для польоту крила.
Не дай же стати колосом пустим,
Половою, яку вітри розвіють.
Дай істину серцям всім донести,
Любов Твою, і Віру, і Надію.
Лідія Вудвуд

 

Розмова з Богом

Я відкриваю вічне Боже Слово,
З Тобою в тиші хочу говорить.
І замовкають всі земні розмови,
Коли Твій голос у душі бринить.

Вслухаюся в мелодію високу,
Її приймаю всім своїм єством
І відчуваю в серці десь глибоко,
Як сповнюється дух мій торжеством.

Душа моя полинула до Тебе,
У небеса, неначе білий птах.
Забулися усі земні потреби,
Лише пісні хваління на устах.

Землі тяжіння вже не відчуваю,
Не розділяє нас уже межа,
І Дух Святий на крилах підіймає —
З Тобою поєдналася душа.
Лідія Вудвуд

 

Анастасія

Сьогодні радість в серці у Ісуса!
Для Нього радість, а для когось шок:
В сільському клубі молиться бабуся,
Вона стоїть, зіпершись на ціпок...

В сільському клубі молиться бабуся,
У кожнім слові біль, любов, краса!
В сільському клубі молиться бабуся,
Здригаються земля і небеса!

Вона стара. В дугу зігнулось тіло.
Душа – неначе перелітний птах…
І руки ні хвилиночки без діла…
Але Господній спокій у очах!

В молитві слово, ніби вершник в русі.
Вогненна міць! Глибинна чистота!
Господь! Я дякую, що є такі бабусі,
Що моляться за села і міста!

Прошу для неї, дай їй підкріпитись
З руки Твоєї: хліба і вина!
О, Господи! навчи мене молитись
Всім серцем, так, як молиться вона!
Галина Левицька

 

* * *
Дай, Боже, зранечку снаги,
У полудень — примножуй сили,
Під вечір мудрості пошли
І сон опівночі щасливий.

Дай, Боже, в серце співчуття,
А на уста — ласкаве слово.
Прикрась любов’ю все життя,
Довготерпіння дай Христове.

Розвій з душі і страх, і біль,
І витри сльози безнадії.
Родай до столу хліб і сіль,
Навчи любить…
Я ще не вмію…
Лариса Козинюк

 

Господи!

Я впала Тобі до ніг,
Благаю Тебе щосили:
Господь, поможи мені!
Яви Ти над нами милість!

Бо руку Свою святу
Завжди простягав Ти хворим,
Почуй мого серця стук
І зглянься над нашим горем.

Осново усіх основ,
До Тебе в сльозах лечу я,
Велика Твоя любов
І вірних Своїх Ти чуєш.

До Тебе, надійний Друг,
Несу дорогу людину,
Помилуй нас без заслуг,
Спасителю, Божий Сину

Твоє я Ім`я хвалю
За вічне життя у небі,
За те, що відкритий слух
На наші земні потреби.

Ти бачиш усіх і скрізь,
Хоч молять Тебе мільйони,
Тому до Твоїх я риз
Припала в низькім поклоні.

Припала й чекаю див,
Мов хвора, нещасна жінка,
Яку Ти, Господь, лишив
Для нас на святих сторінках.

Ці приклади міць несуть
І серце ослабле гріють,
А віра в Твою могуть
Дає у житті НАДІЮ.
Любов Омельчук


* * *
Коли в дорозі духом занеможу,
І боляче ступати, мов по бритві,
Тоді приходжу я в присутність Божу
І набираюсь сили у молитві.

Кладу я серце до Його підніжжя
З тривогами, неспокоєм і болем,
Розчарування давні й зовсім свіжі,
Ділюся з Ним і радістю, і горем.

Мені молитва — як бальзам на душу,
Вона зціляє всі душевні рани.
Сльозою Боже серце я зворушу —
Тоді моє боліти перестане.

Молитва — мій єдиний порятунок.
Серед бурхливих хвиль моє спасіння,
Молитва — Богом даний подарунок,
Що у собі несе благословіння.

Немає перешкод, ані ліміту,
І на ім’я давно мене Бог знає,
До Нього доступ є завжди відкритим,
Цілодобово Він мене приймає.

Хто чує грізний рокіт океанів
І шелест крил метелика на квітці,
Мою молитву чує на світанні,
Як сонні очі закриває зірці.

Безперестанку прагну я молитись,
Щоб пізнавать для себе волю Божу.
А поки що щоднини і щомиті
В Його присутність знову я приходжу.
Марія Звірід

 

* * *
В щасливі дні, коли на серці сонячно
І бачу світло Божого лиця,
Тягнусь до Неба обома долонями
З молитвою подяки до Отця.
В ній сльози щастя змішані із нотами,
В ній радість у найвищій із октав,
У терції з небесними висотами, —
Це молитовні вдячності слова!
Коли в хвилини розпачу й неспокою
Стискає серце невимовний біль,
Душа стає такою одинокою,
А співчуття людей — на рани сіль.
Тоді приходжу у Присутність Божу я,
Без слів схиляюсь до Його грудей —
І тихий спокій для душі знаходжу там
Від доторку долонь й тепла очей.
Молитва — це душі моєї крила,
Які мене підносять до Отця.
В ній дихання життя і справжня сила,
Натхнення і відрада в ній моя.
Лише в молитві я жива й щаслива,
Благословенна Батьком дорогим.
Молитва — милосердя тепла злива
І віра всім обітницям святим.
Марія Звірід

Сторінки  1  2

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ