Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Переклади українською мовою

Переклади українською мовою

За авторами

За перекладачами


Божий дизайн, автор невідомий, переклав Дмитро Довбуш
"О Дух Святий! Ти трудишся без міри", Неллі Лаговська, переклала Ольга Міцевська
Білий рояль, Олександр Шевченко, переклала Ольга Міцевська
"Світ непостійністю не налякає", Олексій Дунаєв, переклала Ольга Міцевська
"Прийду до Господа уклінно", Олексій Дунаєв, переклала Ольга Міцевська
Випробування на міцність, Олексій Дунаєв, переклав Василь Мартинюк
"У миті смутку й хвилювання", Олексій Дунаєв, переклала Ольга Міцевська
"Судити — лишень себе", Олексій Дунаєв, переклала Ольга Міцевська
"Не проміняти б віру на обряд", Олексій Дунаєв, переклав Володимир Сад
Істина, Олексій Дунаєв, переклав Дмитро Довбуш
Рішення, Олексій Дунаєв, переклав Василь Мартинюк
"Я мрію не у мрії жить", Олексій Дунаєв, переклав Василь Мартинюк
Не вбивай, Олексій Дунаєв, переклав Юрій Вавринюк
Про вік, Олексій Дунаєв, переклав Юрій Вавринюк
Про друзів, Євген Сергієня, переклала Ольга Міцевська
Посланець, Євген Сергієня, переклала Ольга Міцевська
Посланець, Євген Сергієня, переклав Володимир Сад
Посланець, Євген Сергієня, переклав Дмитро Довбуш
Невидимі руки, Віра Кушнір, переклала Ольга Міцевська
Ніколи іншої мене не буде, Віра Кушнір, переклала Ольга Міцевська
Зустріч, Віра Кушнір, переклала Ольга Міцевська
Самотність, Олександр Азовський, переклав Василь Мартинюк
"Синь неба мій дім залила", Яків Бузинний, переклав Василь Мартинюк
Не та віра, Яків Бузинний, переклав Василь Мартинюк
Армагедон, Юрій Камінський, переклав Василь Мартинюк
Різдво, Юрій Камінський, переклав Василь Мартинюк
Квіти прощення, Михайло Козубовський, переклав Василь Мартинюк
Покличте матір, Віра Кушнір, переклав Василь Мартинюк
Камені, Віра Кушнір, переклав Василь Мартинюк
"Є вузли, яких не розв'язати", Віра Кушнір, переклав Василь Мартинюк
"А море піниться", Микола Шалатовський, переклав Василь Мартинюк

 

Божий дизайн

В дизайні Божому панує злагода,
Мир і простота.
Там продумані пильно
Кольори і почуття.
Там завжди гомін і сміх,
Там немає убогих, хворих і старих.

В дизайні Божому немає сумніву,
Вади і жалю.
Він щодня і щоночі
Душу береже твою.
І кожен ― бажаний там.
Там не зраджують друзів і не мстяться ворогам.

Приспів:
Там барви файні ―
В Його дизайні.
Там сліз ніхто не витирає від самотності.
Там ясне сяйво, і ти не зайвий.
Тебе там люблять і чекають
У сім'ї святій.

В дизайні Божому є місце кожному,
Там потрібні всі,
Бо у кожній усмішці ―
Образ Божої краси.
Й за тебе в тому числі
Син небесного Батька був розп'ятий на хресті.
Автор невідомий
Переклав з російської Дмитро Довбуш



* * *
О Дух Святий! Ти трудишся без міри
У цьому світі зла і марноти.
Невірству відчиняєш двері віри
І грішних до хреста приводиш Ти.

Вогнем святим жертовної любові,
Яку явив на ділі нам Господь,
Прийнявши з грішних рук вінець терновий,
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.

Провадиш до Голгофського підніжжя,
Показуєш Спасителя-Царя
І залишити хибне роздоріжжя
Гріха й невірства кличеш ще здаля.

І близько-близько грішників нещасних
Підводиш до розп'яття, до хреста,
Щоб у Христі навіки дати щастя
Тим, хто із рук Його прийняв життя.

О дух надії, мудрості та світла,
Дух збудування, істини і сил!
Твоїм промінням й неживе зігріте —
Ти піднімаєш мертвих із могил.

Крізь морок проникаєш у темницю,
В пишноту замків, в хижок бідноту.
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість,
Велиш до ніг схилитися Христу.

Відвідай тих, хто мається в пороках,
Живущу воду вилий і на них.
Хай повняться Твої святі потоки
У душах миром чистим, неземним!

О, забери всі сумніви й тривоги,
Зрости в нас віру, гордість спопели,
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога
І мир собі в Його руках знайшли.

Дай нам звіщати істину щоднини
Безстрашно, як Христос заповідав.
Хай будуть з нами, Боже Триєдиний,
Твої любов, єднання, благодать!
Неллі Лаговська
Переклала з російської Ольга Міцевська

 



Білий рояль

Бог сідає за білий рояль.
І крізь сніжну вуаль
Проростає конвалія.
А душа, що за ґратами мучиться,
Поринає у музику,
Як до клавіш Господь доторкається.
Бог нам грає,
І вірить в весну підсніжник.
Звівши погляд на зоряний розсип,
Раптом навіть запеклий грішник
Щиро прощення просить.
Бог нам грає.
Звучить Його славний рояль,
Ллються струмені дивних мелодій.
Вічний дух у захопленні вдаль
Виривається птахом із плоті.
Звук розтане — і люди зануряться в будні,
Повернувшись в земну печаль.
Тільки кожен вірою жити буде
Знов почути Небесний Рояль.
Олександр Шевченко
Переклала з російської Ольга Міцевська

 



* * *
Світ непостійністю не налякає:
З народження звикав до боротьби.
Боюсь лиш впертості, що меж не знає,
Боюся зради тихої в собі.

Хоч є бажання зрозуміти інших,
Та безліч загадок і в нас самих.
Для чого нам чужі комоди й ніші,
Коли нема порядку у своїх?

На карті власного життя — пунктири:
Шляхи минулі значаться на ній.
Згубитись страшно у гріховнім вирі,
Та ще страшніше — у душі своїй.
Олексій Дунаєв
Переклала з російської Ольга Міцевська

 



* * *
Прийду до Господа уклінно —
Гріховне стане враз святим.
Віддалене — близьким, родинним,
А недосяжне — нескладним.

І де крехтів, не міг піднятись,
На крилах віри полечу,
Щоб серцем вічність обійняти
Й нести любов, немов свічу.

Щоб мріяти не просто марно,
А з вірою аж до кінця
Іти назустріч вітру й хмарам,
Не прикриваючи лиця.

І щоб, зчерствівши, в гріх не впасти,
Стлумивши серце у журбі.
Та осягти, що справжнє щастя
І перемога — у Тобі.
Олексій Дунаєв
Переклала з російської Ольга Міцевська

 



Випробування на міцність

Даремно мовлені слова
В часи сердечної негоди.
Життю без плоду, як дровам,
Згоріти у роках ― тай годі.

Згоряє все, що небесам
Не віддали навік без жалю.
Димить і тліє пиха вся,
І плавляться людські медалі.

Згорять і забаганки, зло ―
Гріховних справ велика груда.
І навіть ті, кому везло,
Досліджені на міцність будуть.

Згоряє мотлох всіх заслуг,
Хоча на них роки втрачають.
І тільки душі Божих слуг,
Ні, не горять в огні, а ― сяють!
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



* * *
У миті смутку й хвилювання,
Як в серці гаснуть сподівання,
Бо шлях, здається, — лиш з тривог,
Людина в паніці: «Де Бог?»

Господь великий, незбагнений,
У повноту благословення
Виводить нас із темноти,
Зовучи лагідно: «Де ти?»
Олексій Дунаєв
Переклала з російської Ольга Міцевська

 



* * *
Судити —
лишень себе.
Любити —
усіх довкола.
Щоб досягти
небес,
Треба схилитись
долу.
Йти —
то лишень вперед
Бігти —
nо тільки швидко.
Той, хто не впав —
живе:
Вистрелив гріх
не мітко.
Лікаря —
як болить,
Бога —
якщо шукати.
Трохи —
якщо просить,
Щедро —
якщо віддати.
Олексій Дунаєв
Переклала з російської Ольга Міцевська

 



* * *
Не проміняти б віру на обряд,
Живе моління — на бездушну звичку.
Не зупинитись і не йти назад,
І не загаснути огарком свічки.

Суєтна віра — лише звук пустий.
Життя будуймо на міцній основі.
Не треба зваб чужої красоти,
А — укріплятись у Господнім Слові.

Як небезпечно йти на міражі,
Боятися тривог, зрікатись ноші.
І це вважати щастям для душі,
Мені ж дорожчі перевірки Божі.

Де ж сенс лиш самолюбством жити, де?
Адже усе земне іде в могилу.
Та люблячи і Бога, і людей,
Ми знайдем для життя нового силу.
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Володимир Сад

 



Істина

З тих пір, як створена земля,
Від старту й до фіналу світу,
Єдине в істини ім'я,
А от тлумачень ― не злічити!

Та в захисті основ своїх
Від ворогів святого неба,
Чи від зневажників ― повік
Вона не матиме потреби.

І не залежить правди злет,
Що не підвладний впливу плоті,
Ні від розміщення планет,
Ні від життєвих поворотів.

Немов сузір'я, що здаля
Буває важко розібрати,
Єдине в істини ім'я,
Прибите до хреста Пилатом!
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Дмитро Довбуш

 



Рішення

Прости, Ісусе: думу довгу
Гадав, як рішення приймав.
Нещасний, ждав біля порогу,
Ти ж увійти у щастя звав.

Прости надмірне мудрування:
Хотів книжки всі осягти.
Життя поліпшать не бажання ―
Йому назустріч треба йти.

Іти без пафосного шуму
І без фанфар в простій судьбі.
Прости, що надто довго думав ―
Боявсь довіритись Тобі.
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



* * *
Я мрію не у мрії жить.
Надіюсь не на сподівання.
Життя ― не слави ненасить,
Не самоправедності вбрання.

Мета ― не у хвалі людській
І не у лестощах народу.
Я хочу мати спокій Твій,
В якім володарка ― свобода.

Я хочу спокою в душі,
Щоб і стихії розбивались.
Як шкода: ще гниють ті всі,
Що із пороками з'єднались.

Кричати й плакати, бува,
Нам від безсилля так охота.
Мовчати ― злочин і вина,
Коли бредуть серця в болото.

Я мрію не у мрії жить,
А йти до неї неухильно.
Та на хресті розп'ясти б хіть,
Щоб жив Господь в мені превільно.
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



Не вбивай

Не вбий себе в собі запекло!
Не дай себе гріхом убити,
Жорстокістю сліпою пекла
В самоупевненості ситій.

Не вбий себе байдужо лінню
Й зі світом грішним поєднанням.
Неси до Господа моління,
Очисти душу покаянням.

Не вбий без сорому сумління
На манівцях смердючо-хибних.
Корчуй гріхи в душі з корінням.
Ти так Творцеві ще потрібний.

Не вбий себе в собі божками,
Втонувши в бруді словоблудства.
І потаємними гріхами
Собі не вчиниш самогубства.
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Юрій Вавринюк

 



Про вік

Чого не вистача на білім світі,
Без чого щастя серце не знайде,
Щоб нам радіти щиро, наче діти,
Кохати, як подружжя молоде?

І про життя судити ніби старці,
Що мають досвід сиво-мудрих літ,
Щоб прозу днів писати не абзацом,
А римувати строфи в моноліт.

Лише у Тім знанню немає міри,
Хто постраждав жорстоко на хресті.
Дай, Господи, нам мати вчинки зрілі
В дитячій непідробній простоті.
Олексій Дунаєв
Переклав із російської Юрій Вавринюк

 



Про друзів

«Буде зраджений Господа Син!» —
Прикра учням була новина ця.
Але зрадник був тільки один,
Друзів же у Христа одинадцять.

Прийде розпач на кілька годин,
Що й ні з ким не захочеться знатись.
Заспокойся, бо юда один,
Решта — друзі, а їх одинадцять.

Як почуєш між прикрих новин:
«Знову з'явиться христопродавця!»
Пам'ятай: буде юда один,
Ну а друзів-таки — одинадцять.
Євген Сергієня
Переклала із російської Ольга Міцевська

 



Посланець

Я стою і стукаю у двері.
Як почуєш, відчини Мені.
Увійду — й розділимо вечерю
Лиш на двох в сердечній таїні.

У розмові словом задушевним
Розв'яжу турбот твоїх гужі.
Відчини, за засувом, напевно,
В почуттях ти сам собі чужий.

Через просвіток дверей побачиш
Сяйво дивне, вчуєш спів зірок.
Відчини, бо знаю: серцем плачеш…
Це до втіхи буде перший крок.
Євген Сергієня
Переклала із російської Ольга Міцевськаї

 



Посланець

Я стою і стукаю у двері.
Відчини, так стукає лиш Бог.
Сядемо ми разом до вечері
І розділимо її удвох.

За розмовою, Я щирим словом
Розв'яжу всі зав'язки душі.
Не ховайся: за глухим засовом
Ти зробився сам собі чужий.

Двері прочини і ти побачиш
Голубінь небес і спів зорі.
Прочини, бо чую: серцем плачеш
Я ж тебе втішатиму згори.
Євген Сергієня
Переклав із білоруської Володимир Сад

 



Посланець

Я стою і стукаю у двері.
Хто почує й відімкне замок ―
Я зайду для тихої вечері,
І вечеря буде лиш на двох.

В бесіді порадою простою
Розв'яжу гризот твоїх гужі.
Відчини: напевно за стіною
Ти здаєшся сам собі чужим.

Крізь дверну щілину ще побачиш
Світло, ще почуєш спів стожар!
Відчини, бо чую: серцем плачеш...
Я ж прийшов забрати твій тягар.
Євген Сергієня
Переклав із білоруської Дмитро Довбуш

 



Невидимі руки

За роком рік в життєву путь
Крізь болі та розлуки
Нас всіх вперед, вперед ведуть
Невидимії руки.

Тримали нас у першу мить,
Додавши щастя в муки,
Руками матерів земних
Невидимії руки.

Скрізь піклувалися про нас,
Несли, вели, тримали.
Їх дивний доторк ми не раз
Так явно відчували.

Нас пестили в добрі й журбі,
А іноді й карали,
Вели із ворогом в двобій,
Стрічали, проводжали...

Бувало в серці сумнів зрів,
Що ми їх загубили.
О, як ми плакали тоді!
Як їх знайти хотіли!

Та в мить, коли скінчиться путь,
Слова затихнуть й звуки,
Нас в Отчий дім перенесуть
Невидимії руки.

Отець нас прийме в вічний дім —
Життя дасть без розлуки.
І там побачимо тоді
Невидимії руки…
Віра Кушнір
Переклала із російської Ольга Міцевська

 



Ніколи іншої мене не буде

Неповторима таїна буття
І незбагненно неповторні люди.
Одного разу світ покину я —
Й ніколи іншої мене не буде.
Але, можливо, те душі тепло,
Яке в мені звучало щирим словом,
У серці іншого поета проросло
І віршами до вас вернеться знову...
Віра Кушнір
Переклала із російської Ольга Міцевська

 



Зустріч

Я часто думаю, якою ж зустріч буде
Там, за земною пристанню, з Христом?
Такою, як закоханих? Де люди,
Вдихаючи любов на повні груди,
Чуття промінять всім своїм єством?

Чи ж скропленою щирими сльозами,
Як зустріч сина й матері тоді,
Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальний
Знайшов очима рідну постать мами
І серцем, й тілом линув лиш туди?

А чи вона подібна буде тому,
Як після довгих і буремних літ
Вертаються із чужини додому,
Де виливають сльози болю й втоми,
Чолом торкнувшись рідної землі?

Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,
Та вірю я, що воєдино в ній
Зіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюди
Нагадують про вічну зустріч людям,
Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.
Віра Кушнір
Переклала із російської Ольга Міцевська

 



Самотність

Страшно жити самим без Христа.
Що без Нього самотні варті?
Суєта. Темнота. Пустота.
Не втішають безбожні жарти.

Важко так без Христа одному.
Без Христа — як у клітці пташка.
Ворог робить з життя тюрму —
І сумує душа-бідолашка.

Конструюючи в мріях своїх
Із невір'я замки надхмарні,
Відчуваєш, що це все гріх,
Що без Нього зусилля марні.

Дуже тяжко вмирать без Христа,
Як минуло життя безшабашно.
Пекло. Демони. Темнота.
Помирати без Господа страшно!

Можна мати великі карби
І в житті влаштуватися добре,
Та у вічність без Бога йти —
Катастрофа, велике горе!

І на Божий останній суд
Гірше всього прийти одиноким.
Там і гори — о ні! — не спасуть,
Там невір'я вилізе боком.

Все в Христових руках лежить.
Поза Ним — і оманно, й фальшиво.
Можна якось без Нього жить,
Та спастись без Христа неможливо.
Олександр Азовський
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



* * *
Синь неба мій дім залила,
Наповнила серце блакить,
І буря життєвого зла
Навколо мене мовчить.

Почув я голос Христа
І двері свої відімкнув.
Від вдячності плакав я,
Що глибоко небо вдихнув.

«Ісусе, це Ти прийшов,
Ввійди, прожени всяке зло».
Ввійшов — і Його любов
Осяяла все житло.

І з гостем моїм дорогим
Велика радість прийшла.
Душа не розлучиться з Ним,
Бо в Ньому спасіння знайшла.
Яків Бузинний
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



Не та віра

Я жезлом вдарив по скелі,
Але джерело не забило.
Гукнув я в небесні оселі,
Та полум'я не злетіло.

За словом зробив все, як треба.
Ждав чуда всією душею.
Та не відповів Бог з неба
Так, як Іллі чи Мойсею.

Мабуть, що жезл в мене грішний,
І час, і молитва сіра.
О ні! Все те саме, не інше,
Ті ж самі слова — не та віра!
Яків Бузинний
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



Армагедон

Від хвилювання — аж пітні долоні,
І вся земля здригнулась до основ,
Коли добро і зло в Армагедоні
Зійшлися й захлинулась кров'ю кров.

Здавалося, що зло не подолати,
Що скоро ночі вічне торжество,
Та той, ому Господь любив прощати,
Хто стільки вже разів зрікавсь Його, —

Ізраїлі народ подужав звіра
Й, клякнувши врешті-решт для каяття,
Гордині зрікшись — вбивчого кумира,
Побачив Господа свого — Христа.

Я здогадався, про талан щасливий:
Народе мій, не опускай рамен,
Тебе Бог вибрав, щоби ти, як рівний,
Прийшов до інших безлічі племен,

Щоб світових торкнувшись щастя дзвонів,
У згоді жити з совістю, не в злі,
Щоб більше не було Армагедонів
Ніколи відтепер на цій Землі.
Юрій Камінський
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



Різдво

Як день весни, що заходу не знає,
Як мудрості живої торжество,
Як сім небес, що в шибці кожній сяє,
Господь наш людям дасть у дар Різдво.

І ось вночі накресленим порядком
Над немовлям в колисці — над Царем —
Засяяла зоря, щоб стати нам світанком,
Прозорливцем віків й поводирем.

Дитя наділять щедрими дарами
Волхви зі сходу. Та чи зможеш ти
З людьми їх порівняти і серцями,
Які Йому приносим, як світи?

Йому до ніг, Хто жив не як лінивий,
А, зруйнувавши пекло вогняне,
Своїм життям заплатить в час великий
За душ людських безсмертя осяйне.
Юрій Камінський
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



Квіти прощення

В білосніжнім платті, як сніжинка,
(В гості чи у дім батьків своїх)
Дівчинка йшла по в'юнкій стежинці
Із букетом квітів запашних.

Гарна, мов тополя срібнолиста,
І весела, як дзвінкі струмки.
Їй щось ніжно шепотіло листя
І всміхались щиро пелюстки.

Сонечка закохане проміння
Кучерів розчісувало сад.
Дівчинка ж, як чистоти царівна,
Цілувала пелюстки троянд.

І в очах — росинках променистих —
Вигравала всіх небес блакить.
Ось, здавалось, мов пушинка чиста,
Над осик тремтінням полетить.

Йшла й щасливо, радісно співала
В супроводі музики весни.
І світліше навкруги ставало
Від ясної сукні білизни.

Хтось позаздрив на безхмарне щастя
І, нагнувшись, щось у жменю згріб…
Й раптом до білесенького плаття
Бруду шмат бридкий прилип.

Раптом, але світ не захитався,
Тільки хто й за що так покарав?..
Шибеник нахабно посміхнувся,
Щурив очі й руки потирав.

Не заплакала на ті брутальні плями,
Не картала гордуна за гріх.
Усміхнулася — і свій букет духмяний
Хулігану кинула до ніг.

Він, мотнувши стрижкою рудою
(Серце є, звичайно, й в пустуна),
Знітивсь, засоромлений собою
Й тим, що так помстилася вона.

Якщо люди злі, хоча душа невинна,
Вам в життя жбурнуть образ брудних,
Ви та само, як дівча-сніжинка,
Прощення квітками киньте в них.
Михайло Козубовський
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



Покличте матір

Вона в автомобільній катастрофі
Розбилася, а їй ще жить та жить.
Тепер в лікарні. Загострився профіль
І в погляді життя ледь мерехтить.

В халатах білих, як завжди, байдуже
Шепочуться ледь чутно лікарі:
«Така побита дівчина ця, дуже.
І, мабуть, не дотягне до зорі».

Вона почула. Смерть – велике лихо.
І попросила матір привести.
Біля порогу стала мати тихо,
Немов боялась ближче підійти.

«Стань ближче, мамо. Бачиш, я вмираю.
Мене ти вчила співу, танцювать…
І я на піаніно добре граю,
Але тепер потрібно помирать.

Боюся я, бо Бога я не знаю.
Скажи мені, як в вічність увійти?
Ти вчила жити, я ж тепер вмираю,
Та не навчила помирати ти!»

Ми славим матерів щиріше якомога,
Їм хочемо пошану всю віддать…
Лиш мати, яка носить в серці Бога,
Дітей навчить і жить, і помирать.
Віра Кушнір
Переклав із російської Василь Мартинюк



Камені

«Погляньте на скелю, з якої ви витесані...»
(Іс. 51:1, Єз. 11:9)
Камені. Камені. Будинки із каменю.
Вулиці з каменю, сходи з каменю,
Серця із каменю...
«І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне...»
Коли, Господи?
На полях камені, на долівках камені,
Стіни з каменю, могили з каменю,
Майданчики із каменю, балкони із каменю.
В установах за дверима, куди ведуть
Камінні сходи,
Урядовці з пейсами, в ярмолках,
Чорних капелюхах, чорних пальтах, чорних краватках.
Серця із каменю...
«І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне...»
Коли, Господи?
Східці з каменю — вгору, вниз, з гори, на гору.
Між будинками вузькі проходи з кам’яних східців.
Крамнички торгівців, мов камінні печери на схилах гір.
Загони для овець — купи каміння.
Межи між полями — ряди каміння,
Камені, камені, камені, камені...
В святому місті стіна із величезних каменів.
Люди біля стіни, з внутрішнього боку її,
Цілують стіну, цілують камінь, плачуть біля каменя.
Камінна стіна між ними і їхнім Єшуа Хамашіах,
Їхнім Спасителем і Викупителем.
Серця з каменю...
"І візьму із плоті їх серце кам’яне,
І дам їм серце плотяне..."
Коли вже, Господи?
Віра Кушнір
Переклав із російської Василь Мартинюк




* * *
Є вузли, яких не розв’язати,
Є шляхи такі, що не пройти.
Таємниці є — не розказати,
І пісні, яких не чув ще ти.

Горе є, приховане є лихо.
Радість є, що в серці бережуть,
Сльози є, які ковтають тихо,
І думки, що спати не дають.

Є і почуття, від серця гнані,
Є слова, що не були в устах.
Речі є омріяні, бажані,
Люди є, які наводять страх.

Та Христос вузли мої розв’яже,
Допоможе на шляху мені,
Тайни всі Йому душа розкаже
Й проспіває геть усі пісні.

Горе все Йому вона відкриє,
Радість всю вона розділить з Ним.
Він один утішить й зрозуміє,
Бо Ісус став Господом моїм.
Віра Кушнір
Переклав із російської Василь Мартинюк

 



* * *
А море піниться й реве мільярдом хвиль.
Щоб втишити його в людей замало сил.
Віки минають, настає пора —
І суходолом робляться моря.
Чи порівняюсь з морем буйним я?
Тремка росинка — це моє життя.
Зцілилися ми ранами Христа.
Дала спасіння нам від смерті жертва хресна.
В крові, яку пролив Господь з хреста,
Безкраїй океан безсмертя і блаженства.
Микола Шалатовський
Переклав із російської Василь Мартинюк

 


 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ