Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

Різдво Христове

 

А ніч тоді була, Василь Мартинюк
Агнець, Юрій Вавринюк
Ангельський хор, Яна Синюк

Блага вість, Олег Берман
Бог є любов. Різдво
, Надія Кметюк

"В короні Неба — золота колиска", Надія Кметюк
"В маленькій колисочці серця", Тетяна Свірська
"Велика благочестя таїна", Володимир Сад
Відвічна ласка, Микола Щербак
Він народився, Василь Мартинюк
Він народився, Лідія Меланіч
"Володарю світу, о Господи сил!", Михайло Михайлюк
"Вона вдивлялась в темні очі неба", Ольга Міцевська
Втілення, Юрій Вавринюк

"Гляньте, люди, цей день всміхається", Лідія Меланіч
Господь родився, Лідія Меланіч

Два царі, Дмитро Довбуш
День Різдва, П. Олійник
"Десь із глибин високих світлих марев", Надія Кметюк
Дорога до Царя, Юрій Вавринюк

Жити на Різдво, Юрій Тітов

З наближенням Різдва, Василь Мартинюк
З нами Бог, Лідія Меланіч
З Різдвом Христовим, Україно, Михайло Клекоць
"З яким же трепетом вдивлялася ув очі", Юрій Вавринюк
"Земля і Небо! Небо і земля!", Надія Кметюк
"Зійшла предтечею зоря", Володимир Сад
"Зірки посипались додолу", Надія Кметюк
Зоря Надії, Вікторія Рутковська
"Зоря стояла прямо над вертепом", Юрій Вавринюк

Йосип, Ольга Міцевська

Імення Боже сяє у думках, Юрій Тітов
Ірод, Олег Берман

"Коли діти приходять у світ", Лариса Козинюк
Колискова для Божого Сина, Надія Кметюк
Колискова, Марія Звірід
Колядка, Вікторія Рутковська
"Кому з людей довірити Святе", Галина Манів
Кружляє сніг, ховаючи дороги, Тетяна Свірська

Маріє-діво, он зоря, Т. Сміщук
Материнство, Надія Кметюк
"Мовчить зачумлена гріхом земля", Петро Ящук
Мольба, Надія Кметюк

На святий вечір, Вікторія Рутковська
Народження надії, Юрій Вавринюк
Народився хліб, Василь Мартинюк
Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч, Сергій Рачинець
"Несуть подарунки Христу на Різдво", Марія Звірід
Ніч перед Різдвом, Вікторія Рутковська
Ніч ясна, Василь Мартинюк
Нова зоря, Надія Кметюк

"О дерево життя!.. Немов в колисці", Надія Кметюк
"О Різдво! Розпроміниться серце" , Надія Кметюк
Освячує Вселенну вічна радість, Надія Кметюк
"Отари мирно спочивали", Юрій Вавринюк
Очікування Різдва, Василь Мартинюк

"Палестинська духмяна ніч", Володимир Сад
Перепис, Олег Берман
Перша зірка, Надія Кметюк
"Під тишею небесного склепіння", Надія Кметюк
Побожності хвилини, Юрій Тітов
Покажи мені сяйво зорі, Сергій Рачинець
Правда, Сергій Рачинець

Різвяне слово, Надія Кметюк
Різдво — 2016, Вікторія Рутковська
Різдво Христове ("Різдво, народження Ісуса"), Лариса Козинюк
Різдво Христове ("Бог бачив, що нещасні, бідні люди"), Василь Мартинюк
Різдво ("Від посміху дитячого"), Ігор Федчишин
Різдво ("Запалала свічечка життя"), Лідія Вудвуд
Різдво ("Ніч як ніч"), Зоряна Живка
Різдво ("Різдво! Величне свято серця"), Надія Кметюк
Різдво ("Такого дива ще не бачив світ"), Володимир Сад
Різдво ("Як день весни, що заходу не знає"), Юрій Камінський
"Різдво мені пахне дитинством", Володимир Сад
Різдвяна молитва, Олеся Білоус
Різдвяна ніч, врочисто світять зорі, Сергій Бичковський
Різдвяна поема, Вікторія Рутковська
Різдвяне ("Засніжену Симфонію Різдва"), Марія Звірид
Різдвяне ("Змовкає нічна Палестина"), Володимир Сад
Різдвяний мотив, Світлана Касянчик
Різдвяний сніг, Сергій Рачинець
Різдвяний сонет, Володимир Ляшкевич
Різдвяні сонети, Василь Мартинюк
"Різдвяні стежки ведуть не до ясел", Юрій Вавринюк
"Різдвяні троянди в букеті палають", Надія Кметюк
Розкажи мені зіронько, Світлана Касянчик
"Розцвіте серед зими різдвяна квітка", Надія Кметюк

Свята зоря, Невідомий автор
Святвечір, Юрій Вавринюк
Святий вечір, Надія Кметюк
Святі вогні, Микола Щербак
Свято надії, Надія Кметюк
Сказати — просто слів не вистачає", Лариса Козинюк
Сяйво Різдва, Лідія Меланіч
Сьогодні Бог, Лідія Меланіч

"Такий маленький, такий хороший", Василь Мартинюк
Тінь Голгофи, Юрій Вавринюк
Тебе, великий Господи, хвалім!, Надія Кметюк

У Віфлеємі, Василь Мартинюк
"У кожного своє Різдво", Володимир Сад

Христові ("Альфа і омега християнства"), Надія Кметюк
Христові ("Хай не буде, не буде сумна"), Надія Кметюк
"Христос прийшов до нас, і стало світло", Надія Кметюк

"Як сяяла зоря! Як пахло сіно!", Ольга Чорномаз

 

А ніч тоді була…

А ніч тоді була така глуха,
Така сліпа, що осліпила світ.
І він безтямно рився, наче кріт,
У ґрунті безпросвітного гріха.

І був тягар, і був печалі щем…
Та жевріла надія між примар,
Що прийде ось Месія — дивний Цар —
І розжене пітьму Своїм мечем.

І залунає переможний гук,
І полум’я шугатиме вгорі…
А Він прийшов під сяєвом зорі,
Під шурхіт сіна і копитець стук.

Тоді співали ангели й зірки,
Бо то була вже зовсім інша ніч.
І спали із осяяних облич
Віки чекання і гріха віки.
Василь Мартинюк

 

 

Агнець

Хилився хлів убого. Старі рипіли двері.
Далекий гомін міста лякливо повз у кут.
Свята сім’я над сином молилась по вечері.
Осли ліворуч ясел всі збилися у гурт.

І пахло сіно полем. В кошарі спали вівці.
А в яслах — новий житель дивився перші сни.
Він був такий маленький. По глиняній долівці
Його маленькі ніжки ще й кроку не пройшли.

Спросоння посміхався, здригались злегка очі,
Як в сонного ягняти, що спало край ясел.
Вони з’явились разом, в одну годину ночі
Якраз у тій кошарі, де спав старий осел.

Мале ягня дрімало, невинне і покірне,
Не знало, що чекає його у майбутті.
Не знало, як-то доля його жорстоко кине,
Які-то перевали високі та круті.

Радіти буде сонцю, травинці між камінням,
Стрибатиме щасливо по березі життя...
Та раптом все це зникне, і вечором осіннім,
Як чорний коршун з неба, так люди налетять.

Його, невинне, чисте, пов’яжуть та без жалю
За гріх чужий як жертву у храмі принесуть...
Та ще було далеко до того зблиску сталі,
Ще поки мирно спали ягнятко та Ісус.

Не знали мати й батько, яка в них спільна доля,
Що жертвою за когось обом їм треба стать...
Вони щасливо спали. І сіно пахло полем,
І тесля ще не скоро почне хреста тесать.

Ще десь зірки в пустелі стежини прокладали
Для тих, кому відкрилось народження Царя.
Про мир небесний людям ще ангели співали
І тільки-но вставала від Якова Зоря.

Ще довгий шлях чекає на Того, Хто любов’ю
Освітить з неба людство, гріховне та німе.
...А я хреста вже бачу: на нім стікає кров’ю
Той Агнець, що на Себе гріхи мої візьме...
Юрій Вавринюк

 

 

Ангельський хор

Як натягнуті струни у хорі стоять хористи.
Їх увага прикута до рук і очей диригента.
Ще лиш мить – голоси їхні гостро і чисто
Зірвуть тишу, підкресливши велич моменту.

Народився Ісус. Кожен з них піднесе свій голос,
Щоб у співі весь світ віддав Йому честь і хвалу.
В землю кинуте зерня. Вони – співають про колос.
Їхня пісня про ниву, готову до жнив, живу.

І звучить АЛІЛУЯ могутньо, в багатоголоссі.
І в гармонії співу чути кожну струну.
Я не чула цього, та серцю раптом здалося,
Що я вловлюю духом в століттях дзвінку луну.

Як натягнуті струни у хорі стоять хористи.
Вони славу готові до краю небес нести.
…Тільки зараз під ними не пасовисько, а місто…
Вони дивно співали, коли вперше молився ти…
Яна Синюк

 

Блага вість

З’явився Ангол діві непорочній.
Як звичаїв веліла давнина,
Вже Йосипу судилась неохоче…
Сором’язливо слухала вона.
— Возрадуйся, о Діво Благодатна!
Почуй скоріш Небес благую вість —
До тебе неземний прибуде Гість,
Прийми Його покірно і ошатно.
Хай будеш в жонах ти благословенна,
Коли в своєму чреві понесеш,
В ім’я всіх душ — живих і Ним спасенних —
Ісусом Сина Божого назвеш.
Олег Берман

 

Бог є любов. Різдво

О Різдво! Розпроміниться серце
Від Пречистого ймення: Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домівок й церков.

Над Вселеною — голуб надії —
Богодух. Над Христом — янголя.
Породілля крізь сльози радіє.
Пеленає святе Немовля.

Між зірками вчувається: «АVЕ —
Чисте лоно Твоє і святе...»
Коронація Божої слави —
Хай Дитятко Господнє росте!

О гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
А Любов — це найвище з мистецтв!
Надія Кметюк

 

 

* * *
В короні Неба — золота колиска.
Блакитноперий Ангел нахиливсь.
Вселенна... І зоря пречиста зблизька:
Ісус Христос від Діви народивсь.

Божественно. Пресвітло. І казково.
У діадемі Вічної Краси
Дитятком Споконвічне стало Слово,
І світ Його Молитвою зросив...
Надія Кметюк

 

 

* * *
В маленькій колисочці серця
родився Вселенський Спас...
Колись Він зійшов на землю,
розіп’ятим був за нас...
                                 Чи нами?..

Свобода вибору...
Свобода обрати шлях...
Свободу, як вседозволеність,
виношуємо в віках.

І вкотре здригнеться небо,
заплачуть усі святі,
бо нами дороги вибрані
просторі і знов не ті.

І все, здається, намарно,
не видно хибам кінця.
Відкинуті і осміяні
великі дари Творця.

Та відбувається диво —
темряві наперекір
іскра спалахує в серці
і оновлює зір.

Вщент розлітаються догми.
Всупереч усьому,
світлий промінчик віри
нищить гріха пітьму.

Це у чиємусь серці
рождається вічний Спас.
Він знову сходить на землю.
                                 До нас.
Тетяна Свірська

 

 

* * *
Велика благочестя таїна
Зорею спалахнула незгасимо —
Благословенна Діва і Жона,
Свята Марія народила Сина.

Радіє світ, народи, племена.
Із неба даний знак: прийшов Спаситель,
А з Ним Його священні імена —
Він Пастир Добрий і Благий Учитель,

Порадник, Дивний, Цар, Еммануїл,
І влада на раменах Князя Миру.
Найдивовижніше зі всіх світил
Зійшло і запалило в серці віру.

І правда над народами зійшла,
І в повний зріст над світом стало Слово,
Як Світоч і Колос над царством зла,
Благословенний день — Різдво Христове.
Володимир Сад

 

 

Відвічна ласка

Усе минає, гасне і сплива,
Лише вона над грішною землею
Сріблиться милосердною зорею,
Відвічна ласка Божого Різдва!
Небес прещедра голуба канва
І білий світ над чорною ріллею —
Сам Бог тебе леліє, цвіт-лілеє, —
О, Україно, ти віки жива!
Ти, як і Він, з народження терпіла,
Але рука Господня охрестила
Твій люд, і землю, і твоє буття . . .
Цвітіть, ряснійте, ниви колоскові!
У Нім, у Нім — у Вічному Христові
І доля й щастя, сила і життя!
Микола Щербак

 

 

Він народився…

Він народився зовсім не по-царськи –
В хліві убогім на постелі з сіна…
Марія ніжно сповивала Сина
У переповненні жертовності та ласки.

І очі сліз її щасливих повні,
Хоч болю стільки – аж лилося з чаші…
І усміхнулася собі, згадавши,
Як Він штовхався у святому лоні,

І як Іван відчув Його присутність,
Хоч їх обох ще не було на світі,
І як Єлизавета у привіті,
Їй провіщала осяйну майбутність.

А нині очі жінки бачать диво –
Дитятко Боже і свою кровинку.
– Який Ти любий, найдорожчий Синку,
І як я хочу, щоб Ти жив щасливо!

В промінні осяйному явлень віщих
Була готова Сину все віддати.
Та не могла збагнути ніжна мати,
Що народився Він для щастя інших.

Його в палатах царських не вітали –
В хліві убогім на постелі з сіна…
Але у небі зазвучала пісня,
Якої жодному цареві не співали.
Василь Мартинюк

 

 

Він народився

Він народився. Чуєте оркестр?
То ангели несуть хвалу Отцю.
Він народився. Він прийшов з Небес,
Щоб кров’ю землю освятити цю.

Він народився! Сонні пастухи
Покидали отари між полів.
Він народився! Взявши посохи,
Ішли Царю вклонитися царі.

Він народився. Віфлеєм дрімав…
Дрімала Кафа, Рим і світ увесь…
Усе живе затихло по домах,
Лиш в яслах тихо шелестів овес.

Він народився. Тіні майбуття
Звисали з павутиння у хліву,
І через сон всміхалося Дитя,
Торкаючись м’яких овечих вух.

Він народився, Пастор пасторів,
Облишив світлий трон Святих Небес
І освітив любов’ю бідний хлів…
Він народився. Чуєте оркестр?
Лідія Меланіч

 

 

* * *
Володарю світу, о Господи сил!
Ти дав нам Дитя, народився Твій Син!
Палає у серці любові вогонь,
І влада Твоя на раменах Його.

Він дивний Порадник, Князь миру й сердець,
І вічність Його — мов коштовний вінець.
Його царюванню немає кінця.
Хай множиться слово Його у серцях!

Він — Альфа й Омега, Початок й Кінець.
Любов Його вічна, вона не мине.
Терпляча вона і блага над усе,
І кожному радість спасіння несе.

Христос народився! Славімо Його!
Несе Він по світу любові вогонь.
До кожного стукає, просить: «Впустіть,
Вас хочу на Божім суді захистить».

Він стукає, не опускаючи рук,
Як стукає серце — почуй оцей звук.
А стане воно — і стуку нема…
Без Господа — темна пекельна зима.

Володарю світу, о Господи сил!
Ти дав нам Дитя, народився Твій Син!
Палає у серці любові вогонь,
І влада Твоя на раменах Його.
Михайло Михайлюк

 

 

* * *
Вона вдивлялась в темні очі неба.
Питала скрушно: «Господи, чому
Твоєму Сину народитись треба,
Там, де немає прихистку Йому».

Вслухалась пильно в перший крик дитяти,
Стискала ніжно пальчики малі…
Отій, що дано небо обіймати,
Чомусь забракло місця на землі.

Не все вона тоді могла збагнути —
Їй не відкрився Божий задум весь.
Але в ту мить так мріялось почути
Всевладний голос з осяйних небес.

— Чому не відгукнулись на потребу? —
Гнітили серце болю шкарваші.
Вона ж в руках своїх тримала Небо…
Воно — тримало Всесвіт у душі.
Ольга Міцевська

 

 

Втілення

Величний, святий, неосяжний,
Надзоряних сфер Володар,
В могутнiй субстанцiї Слова
Всього свiту Творець i основа
Прийшов до овечих кошар.
Далекий i близький,
Слабкий та могутнiй,
На сiнi Син Божий лежить.
Щоб там, на Голгофi,
Для мене, для тебе
В блакитнеє небо
Дорогу спасiння вiдкрить.
Ласкавий i добрий,
Для хворих утiха,
По грiшнiй землi Вiн пройде.
I злодiя-митника,
Грiшницю жiнку,
Для вiчних осель вiднайде.
Пастух i мудрець,
I багатий, i бiдний
До свiтла живого iдуть.
Бо лиш з Вiфлеєма,
З нового Едему
Для спрагнених рiки течуть.
Юрій Вавринюк

 

 

* * *
Гляньте, люди, цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Гляньте, люди, Христос рождається
Тож віддаймо хвалу Йому!

Чули, люди, ця звістка котиться
Вслід усім чотирьом вітрам?
Чули, люди, Ісус народи всі
Закликає в Небесний храм!

Знайте, люди, що взявшись кригою,
Річка Господа прославля,
Знайте, люди, усе, що дихає
Й квітне — славить Його ім’я.

Вірте, люди, що скоро станеться
Нове Небо й Земля нова.
Вірте, люди, що дні останні це
Скоро збудуться всі слова.

Подивіться — цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Нам Спаситель-Христос роджається,
Тож віддаймо хвалу Йому!
Лідія Меланіч

 

 

Господь родився

Схилилась над колискою Марія —
Дитя Святе так тихо, мирно спить.
Над Віфлеємом вісник пломенить
І небо дивним відблиском зоріє.

А вже зі Сходу родженому з Діви
Йдуть мудреці вклонитися Царю,
Й дивуються, побачивши зорю
Не над палацом царським, а над хлівом.

Господь родився. Став таким, як ми,
Подобу взяв людську — Свого творіння.
І паростки дало сухе насіння.
І в небі засурмили всі громи.

Дрімала ніч — така ж, як всі. Земля
Так само тихо бігла по орбіті…
Але коли Ісус родився, в світі
Все стало гучно Бога прославлять.

Піски шептали вітру: «Диво з див»,
Роса в траві дзвеніла: «Спас родився!»
І навіть чорний космос прихилився
До Того, Хто колись його створив.

Співайте ж Богу пісню — Славний Він!
Співайте пісню — наступило свято!
Аби по всій землі пронісся дзвін!
Щоб люди Господа змогли пізнати!
Лідія Меланіч

 

 

Два царі

Бенкет, веселощі, блиск золота й каміння.
Вечірня тиша, мекання овець.
Вино і сміх. Ясельця, запах сіна.
Палац. Хлівець.

Червоний килим. Глиняна долівка.
Вельможні гості. Вбогі пастухи.
Пістрявий натовп. Чоловік і жінка.
Прикраси. Пелюшки.

Сп'янілий регіт. Тиха колискова.
Лукаві очі. Чисте сяйво зір.
Облесливі слова. Проста розмова.
Тривога. Мир.

М'які перини. Стоптані дороги.
Народна шана. Збурення й протест.
Солодкий сон. Молитва до знемоги.
Трон. Хрест.

Обійми смерті, вічне рабство тління.
Пуста гробниця, урочистий спів.
Жалоба, траур. Свято Воскресіння.
Цар Ірод. Цар Царів.
Дмитро Довбуш

 

 

День Різдва

Велике свято — день Різдва —
Ми відзначаєм знову,
Бо із народженням Христа
Відкрилась в рай дорога.

Прийшов на землю Божий Син,
Дитям у світ родився,
Його в домах не прийняли —
Знайшов у яслах місце.

Чудову вістку пастухам
Приніс із неба ангел:
«Радійте, бо сьогодні вам
Доба настала славна.

Родився вам Еммануїл,
Приніс усім свободу.
Хвала Творцеві в вишні,
Мир на землі народам!»
П. Олійник

 

 

* * *
Десь із глибин високих світлих марев,
Де розпрозорюються крильця в Янголят,
У тиху ніч до вбогої кошари
Молитва Божа лине... Свято свят:
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Велике вічне диво —
Животворяща Істинна Любов.
Благословенна мить — всміхнулась Діва
З Дитятком — в ореолі молитов.
Надія Кметюк

 

 

Дорога до Царя

Які важкі ці перші кроки!
Дорога вперлась під ребро.
То дощ згори, то прірви збоку,
То снігом далі замело.

Та за зорею не згубитись
І не зійти на манівці.
Спішать уклінно поклонитись
Святому Богу мудреці.

Хоча мета свята і чиста,
Та довго йти за горизонт.
Здається, поряд уже місто,
Але ще вистачить пригод.

Й хоча важкі до Бога кроки
Серед каміння і тривог,
Все ж перший крок у світ широкий
Зробив із неба вічний Бог.

Він залишив багатство й славу
І вибрав ясла у хліві,
Щоб перший промінь у темряві
Шляхи осяяв вузлові,

Щоби вела до перемоги
Небесна зірка-пілігрим,
Щоб люди йшли в житті до Бога,
Бо Він іде назустріч їм.
Юрій Вавринюк

 

 

Жити на Різдво

Я сніг в долонях збережу,
Своїм повітрям обігрію.
Розтане він, а я скажу:
«Не тань моя Різдвяна мріє!»

Дорогу довгу зав’яжу.
Змете її морозний Січень.
Вона погасне, я скажу:
«Є, ще горять Різдвяні свічі!»

Я хочу жити на Різдво,
Коли у спину б’є хуртеча.
Моє завіяне чоло
Благаннням дивиться у вечір.

Я хочу жити на Різдво,
Від зір лице не відвертати.
Торкнутись серденьком всього,
Дійти до Бога-немовляти.

Свята сльозо, святим плачем
Не дай загинути без сліду.
Маленьке чадо біль січе —
І розтають морозні біди.

Не стерти погляду того —
Співають янголи у зорях.
Я буду жити на Різдво —
Хвалу нести в Святому хорі.

Молитва з вуст, тепло долонь
Нехай зігріють крок жаданий.
Боронь нас, Боженьку, боронь,
Щоб не минути мить Різдвяну!
Юрій Тітов

 

 

З наближенням Різдва…

З наближенням Різдва багато суєти.
Враховано листівки і дарунки,
Ялинка, іграшки та… власні шлунки,
Що прагнуть смакоти.

Вибагливий бо дуже нині світ.
Йому замало молока і хліба.
Заморські фрукти та червона риба
Йому навряд вгамують апетит.

І кожного святковий день веде
То на базар, то в різні магазини.
Заповнюються кошики й торбини,
Шукаємо, купуємо й т.д.

Святкової вечері прийде час –
Молитва поспіхом, а далі – частування,
Розмови про життя, про втрати, про кохання,
А ще колядок кілька в різноглас.

Між іншим, може, пригадає хтось
Банальну давнину – події історичні:
Ангелики у небі феєричні,
Як пастухів злякати їм вдалось.

Верблюди ще з волхвами на горбі,
Зоря, дари – різдвяні атрибути…
А так потрібно на Різдво відчути
Народження Ісусове в собі,

Щоб радість ангельська у серці зайнялась,
Й воно освідчилося Богові в коханні,
Щоб звільнена душа у дні різдвяні
Із піснею до Нього піднялась!
Василь Мартинюк

 

 

З нами Бог

Він тут, Він з нами, в кожнім серці —
Хто був, Хто є, і знов прийде…
Відкрито в вічність, долі дверці —
У яслах спить Дитя Святе.

Все, що було, все, що минуло,
Лишилося в пилу епох.
Аж небо золотом сипнуло,
Зашелестіло: «З нами Бог».

Віддай-но, земле, все, що маєш,
В дарунок! Дар несіть, поля!
Світанок в кошик сни збирає,
А в небі пломенить зоря.

Для пастухів зорить дорога,
Сріблиться шлях вузький волхвам.
Той самий шлях до перемоги
Освітить дивне світло нам.

Новину радісну приймайте:
Родився Бог — Дитя Святе!
Прийдіть! Тому хвалу віддайте,
Хто був, Хто є, і знов прийде!
Лідія Меланіч

 

 

* * *
З Різдвом Христовим, Україно!
В зимові радісні свята
Хай кожен дім, кожна родина
Відчують благодать Христа.

Чудовій, з ангельських уст вістці
Дві тисячі минуло літ,
Але й сьогодні в кожнім місці
Вона звучить як заповіт.

Для вас Спаситель народився –
Радійте, тіштеся усі!
Сам Бог для нас, людей, явився
У славі, величі й красі.

Родивсь у яслах, на соломі,
Щоб пастухи і мудреці
Прийшли й побачили у Ньому
Царя й Спасителя душі.

Щоб і сьогодні кожен житель
Вкраїнських милих сіл і міст
Сказав усім: «Це мій Спаситель!
Я серце в дар Йому приніс».

І зацарює в тому серці
Його любов і доброта.
Й душа, врятована від смерті,
Прославить Господа Христа.

І зникне гіркота полинна,
Добро настане, красота.
Не вмре, не згине Україна,
Як прийме благодать Христа.
Михайло Клекоць

 

 

* * *
З яким же трепетом вдивлялася ув очі:
Вона вже мати! Господи, ось він!
Промінчиком надій засяяв серед ночі,
Її кровинка, милий, рідний син.

І пахло немовлям у яслах свіже сіно.
Й дитячі очі — як гірська вода…
Але не знаєш ти, що то не очі сина —
То вічність тобі в душу загляда.

То Сущий Бог невинним поглядом дитини
Таємних душ торкається людських.
Він зазирне у душу князя й сиротини,
Він гляне в очі грішних і святих.

В лукаво-каламутні очі фарисея,
В заплакано-приречені вдови.
Той погляд сколихне згріховлену Юдею,
Яка прийма Месію у хліві.

Не раз із тих очей сльоза тремтливо сплине,
Розбившись об жорстоке: «Розіпни!»
…Ти тішишся, Маріє, сном земного сина.
Дрімає він, заплющив очі сині
І дивиться ще поки мирні сни.
Юрій Вавринюк

 

 

* * *
Земля і Небо! Небо і земля!
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера та блакитні ріки.

Це — Божий світ, і ти у нім — дитя.
Бог дарував тобі своє найвище чудо.
Бог дав тобі прекрасний дар — життя.
Світись життям, світись на радість людям!

Неси цих Десять Божих Заповідей в світ,
Щоб вберегти усі Його творіння,
Гармонію і вічний дивосвіт,
І Божу Правду, й Боже Воскресіння!
Надія Кметюк

 

 

* * *
Зійшла предтечею зоря
Над тихим небом Палестини.
І ніч, почувши крик дитини,
Збудила пастуха й царя.

Земля зустріла небеса.
Благословенна будь, Маріє!
В серцях німих надія дніє,
Безсмертям в душах воскреса.

Звучить від ангелів хвала.
В сімействі Діви сталось чудо.
І тільки темна тінь від Юди
По яслах миттю перейшла.
Володимир Сад

 

 

* * *
Зірки посипались додолу,
Цілують Ангели сніги.
І заквітчавши душу кволу,
І затопивши береги,

Благословенна Небесами
Велика радість, мов ріка,
Тече Господніми світами —
В свічках, в молитвах і зірках…

Сніги… Дороги… Мрії сині…
Святиться звіздами Різдво.
Блаженні ті, що плачуть нині, —
Прийшов, прийшов на землю БОГ!
Надія Кметюк

 

 

Зоря Надії

Божа милість з неба ллеться…
Зле й погане – все минеться!
Крізь буремні вітровії
Світить нам Зоря Надії.

Світ, життя тьмяніють зразу
Без цього дороговказу.
Зло від правди, сум від щастя
Відрізнити нам не вдасться.

Дар, принесений Ісусом,
Вберігає від спокуси,
Осяває в покаянні
Сенс людського існування.

Крізь пітьму, зневіри морок,
Крізь брехні й омани гори,
Зірки сяйво переможне
Шлях знайти нам допоможе.

Ця зоря незгасна, чиста
Світить з неба променисто.
І на Заході, й на Сході
Хай ніколи заходить!
Вікторія Рутковська

 

 

* * *
Зоря стояла прямо над вертепом
І заглядала мовчки з-за плеча
Марії-матері. І небом
Пропахли ясла. Капала свіча.

Тримала ніжно сина в сповиточку,
Співала стиха. Щастя — аж до сліз!
«Що жде тебе, маленький мій синочку,
Яку ти долю в світ оцей приніс?»

Вдивлялась пильно в очі немовляти,
Не вірилось: яка велика честь!
Та й звідки їй, такій щасливій, знати,
Яким важким голгофський буде хрест,

Яким болючим стане материнство,
Коли заб’ють, як в власну руку, цвях…
А поки що безхмарністю дитинства
Зоря його благословляє шлях.
Юрій Вавринюк

 

 

Йосип

Він її покохав за цнотливість,
Чисту душу і погляд ясний.
Але раптом удар — чи ж можливо
Так було помилитися в ній?

Міркував, за яку ж то провину?
То ж, напевно, таки неспроста:
Палко мріяв про власного сина,
А натомість осміяним став.

Ледве стримував серця ридання.
Шепотів лиш одне: «Не прощу!
Вщент розбиті усі сподівання.
Хай іде собі геть — відпущу!»

Трохи втишився біль… Можна й спати —
В серці намір твердий. Але ось:
«Ти не бійся Марію прийняти», —
В сні до нього проказує хтось.

Кожне слово в душі карбувалось —
Він впізнав голос свого Ягве:
«Знай — від Мене усе оце сталось!
Мого ж Сина — Ісусом назвеш…»

Більше вже не шукав він провину.
Знав напевно — усе неспроста.
Мріяв бавити власного сина,
Але батьком Господнього став.

Добре в серці бажання плекати,
Але десь на перетині мрій
Буде вибір — і треба обрати
Божий намір здійснити чи свій.
Ольга Міцевська

 

 

Імення Боже сяє у думках

Дозволь Христу до тебе увійти,
Дозволь собі духовно оновитись,
Перед Дитям Господнім нахилитись
І шлях до істин праведно знайти.

Дозволь собі замислитись над тим,
Чого не можна на роки відкласти.
Нехай у тихих спалахах причастя
Засяє зірка світлом провідним.

Помнож себе на іскорки святинь,
Щоб вогнищем сподіваним налитись,
Щоб жодним кроком віри не спинитись,
І не зректися доброти корінь.

Стихає все в яснім передчутті,
Згорають всі вагання недоречні,
І обнімає непорочно вечір
Цю ніч святу, що світиться в Христі.

Дозволь собі, чого не дозволяв,
Зіграй на струнах суті й одкровення.
Промов молитву за свій край стражденний,
Яку ніхто, як ти, не промовляв.

Різдвяна ніч у зорях і свічках,
Як вишиванку, небеса гаптує.
З надією душа твоя святкує,
Імення Боже сяє у думках.
Юрій Тітов

 

Ірод

Ні, Ірод не простив волхвам —
Щоб так царя вони дурили!
Він має досить влади й сили,
Тож покарає винних сам…
У кожен дім і двір підряд,
Поки що Немовля десь близько,
Обложно діючи, без ризку,
Послав безжалісний наряд —
Про жоден ледь помітний лаз
Ніхто забути хай не сміє,
І з Сином не втече Марія,
Як царський виконать наказ:
З осілих трапляться, з чужих,
Під руку дітки до двох рочків —
Аби лиш син був, а не дочка, —
Хапати й нищити усіх!
Сльозами горя не заллєм…
Біла була глуха, незряча,
Такого стогону і плачу
Не знав одвіку Віфлеєм.
Де деспот, там і круговерть —
По колу ходить лють недремна.
Тоді вона була даремна:
Царя своя спіткала смерть.

Хоч долі вершаться в свій строк,
Ісус, не знаючи вагання,
Пройшов крізь славу і страждання, —
Крізь те, чого й не знав пророк.
Олег Берман

 

 

* * *
Коли діти приходять у світ,
В небесах посміхаються зорі,
І у душах світлішає від
Неземної краплинки любові.

А коли народилось Дитя —
Спадкоємець святого престолу —
На землі, скільки буде життя,
Воно буде багате любов’ю.

Почалася епоха нова:
Всепрощення, добра, благодаті.
— Слава Богу! — лунають слова.
— Слава в вишніх! — нумо співати.

Загорілися вогники мрій,
Прочинилися двері спасіння.
Я — Господь, Визволитель Я твій!
Я є правда, життя, воскресіння!

Я Месія, Якого давно
Із молитвою людство чекає.
Я є віра, надія, любов,
Посланець із небесного краю.

Я до ніг всього людства кладу
Своє серце божественне радо,
Я на хрест добровільно іду,
Щоби страх перед смертю здолати.

Я збираю до Себе овець,
Що блукають в гріхах манівцями.
Я є лікар розбитих сердець,
Скільки будете жити, Я з вами.

З нами Бог! Від Різдва й дотепер,
Ми не сироти, ми не самотні.
Як би час не хотів, він не стер
Перший прихід на землю Господній.

Ми святкуємо свято життя,
Ми співаємо Богу осанну.
Наші мрії у небо летять —
Божий Син первородний із нами.

Ми — Христові, відроджений дух
Має спільність із Богом Всевишнім.
Він найкращий у світі наш друг,
Він нікого із нас не залишить.

Божий Син народився для нас!
Як же можна віддячити Богу?
Треба кожному зараз, в цей час,
На Різдво народитись для Нього.
Лариса Козинюк

 

 

Колискова для Божого Сина

Спи, Маленький Божий Сину!
Люлі-лю, Святе Дитя.
В добру, зоряну годину
Ти почав земне життя.

І Тобі, що всю Вселенну
Нам тримаєш у руці,
Ми вклоняємось натхненно,
Як вклонялись мудреці.

Ладан, золото та смирну
Ніс Тобі Далекий Схід.
Ми ж — Вкраїну вільну, мирну,
І душі, і серця цвіт.

Люлі-люлі, Божий Сину!
Спи, Малесенький, засни.
Ангелятка — на колінах,
Принесли для Тебе сни.

Розпростерли білі крила,
І тремтить легенький пух.
Тут — Любов і Божа Сила,
І Святий Небесний Дух.

Над Тобою — Божа Мати
Проронила дві сльози...
Світ ще прийде Вас вітати,
З Вас напише образи.

І в віках, тисячоліттях
Буде линути цей спів.
І батьки продовжать в дітях
Віру прадідів-дідів.

Люлі-люлі, Божий Сину!
Спи, Малесенький, засни.
Колискова з України
Ніжно ллється в Твої сни.

Хай ніщо не потурбує
Твій Дитячий Божий сон.
Хай у Всесвіті панує
Колисково-світлий тон.

Спи, Маленький Божий Сину!
Люлі-лю, Святе Дитя.
Спи і знай, що Україна
Береже Твоє ім'я.
Надія Кметюк

 

 

Колискова

Спить Вічність на руках Марії.
І сон гойдається на віях.
Свята земля…
А з неба Батько споглядає,
Як мати ніжно колихає
Це Немовля.

Його чекали стільки років,
Про Нього писано в Пророках.
Він слави Цар.
Христос дитятком народився,
У бідних яслах помістився
Небесний Дар.

Співа Марія колискову.
Дрімає тиша вечорова.
Святе Різдво!
А над землею ера нова,
І вже видніється Голгофа.
Прийшов Христос!

Подароване людям Різдво!
Над гріхом і над злом торжество!
У маленькій Дитині світу добра новина
І спасіння на землю зійшло!
Марія Звірід

 

 

Колядка

По білому снігу
Від хати до хати
Ватагою йдемо
Колядки співати.

І в кожній оселі
Нас щиро вітають.
Всі люди веселі
Христа прославляють.

В цю світлу, святкову
І радісну днину
Бажаємо злагоди
Вашій родині!

Щоб повні були
І комори, і скрині!
Щоб щастя й тепло
Було з вами віднині!

Хай спокій і радість
Завжди з вами будуть!
Христос народився!
З Різдвом Святим, люди!
Вікторія Рутковська

 

 

* * *
о. Максиміліанові

Кому з людей довірити Святе?
Кому з людей Дитя охороняти?
Ти — обраний, в твоїм саду цвіте
Трояндою любові Юна мати.

За спиною сміються вороги,
Бо не для них прекрасна таємниця,
Що сповнений натхнення і снаги
Ти, Йосипе старий, — найперший лицар.

Ти, Йосипе, не зрадив до кінця,
Протистояв нестаткам, бурям, бідам.
Тебе любила, знаю, жінка Ця, —
Найкращого з усіх синів Давида.

Тебе любив як рідного Малюк,
Ти й був такий для малюка земного,
Йому віддав тепло та ніжність рук
І все, що тільки міг, зробив для Нього.

Тож хай собі сміються вороги,
Бо їм не пощастило зрозуміти:
Що Йосип — лицар, сповнений снаги,
Якого не можливо не любити.
Галина Манів

 

 

* * *
Кружляє сніг, ховаючи дороги.
Поглинув холод древній Віфлеєм.
А ми, уперто дивлячись під ноги,
за тридцять срібних душу продаєм.

Вона кровить. Вона — суцільна рана.
Але не чути звуків каяття.
Ми кесарю вигукуєм: «Осанна!» —
без ідолів не мислячи життя.

Безумствуєм в невігластві своєму
і за собою палимо мости.
Ми кесареві Боже віддаємо
і щедро стелим пальмові листи.

Усе проходить. Рік, як день, спливає.
Хвилини косить вправно марнота.
А з Віфлеєма зірка осяває,
стежинку до Голгофського хреста.
Тетяна Свірська

 

 

* * *
Маріє-діво, он зоря
Уже горить на небосхилі.
Ти не сама, ти не сама
Радієш ось оцій хвилині.

Вже сходять ангели з небес
І Божу славу сповіщають,
І пастухи, почувши це,
До Віфлеєма поспішають.

Й хвалили Господа вони,
Розповіли, як Божа слава
Осяяла їх з вишини
І про Ісуса їм звіщала.

Вела зоря і мудреців,
Що прибули зі Сходу
Вклонитися, Дитя, Тобі,
Спасителю всього народу.

Прийшли, зраділи, що знайшли
Марію і святу Дитину.
Йому з поклоном піднесли
І ладан, золото і смирну.

І дивувалися усі,
І гомоніли між собою:
«Велика радість на землі
Прийшла, Спасителю, з Тобою».

Родивсь, родивсь Спаситель в світ,
Прийшов для слави і на муку,
Через яку спасає всіх,
І Сам один несе спокуту.

І Богу слава в висоті,
І дана людям добра воля…
Та Бога славили не всі,
Вже підступала зла сваволя.

Уже збирались вороги
Смертельне нагострити жало…
А Ти ще спи, а Ти ще спи,
Ще їхнє право не настало.

Ще прийде той щасливий час,
Коли увійдеш Ти до храму,
Навчиш в любові жити нас
І віру нам даси жадану.

Ще будуть славити Творця,
Здивовані Його ділами,
Спитають Сина про Отця,
Не раз підступними словами.

А Він очистить і зцілить,
Відкриє роду темні очі,
Научить ворогів любить
І як прийти до Тебе, Отче.

Ще будуть праведні діла,
І буде ще небесна слава…
Але тепер ще не пора,
Ще та година не настала.

І гомоніли тихо всі,
А нічка зорями сіяла.
Марія ж всі слова святі
У серце глибоко складала.

Ясніли очі, і душа
Її схилялась у покорі,
Молилась ревно до Творця
Над Немовлям… Вже гасли зорі.
Т. Сміщук

 

 

Материнство

І
Твоя сльоза, смиренна і солона,
Схрестила в тиші землю й небозвід,
Як плід Святого Духа й Твого лона
Благоволінням Неба сходив в світ.
А Ти Любов'ю Сина сповивала.
Розтанув Материнський біль і крик.
Полились з Неба янгольські хорали,
І Бог-Отець дививсь на Вас згори.
Дитинна радість сповнювала груди:
ХРИСТОС прийшов, щоб дати всім Життя!
Всемилістю відлунювало чудо
Господнього Його серцебиття.
Як найніжнішу Ніжність, Немовлятко
Горнула я, тулила до грудей...
Гойдала тишу музика колядок —
Святої ночі зроджувався день...

II
Матусенько моя, печальна сарно,
Голубко тиха, хвора і сумна...
В Твоїй світлиці — лагідно і гарно,
Бо нині Божий Син прийшов до нас.
Ти навколішках молишся і плаченій.
Я знаю: просиш щастя не собі...
Й Предвічний Бог у серденько дитяче
Приймає Твій святий, Твій вічний біль...
Надія Кменюк

 

 

* * *
Мовчить зачумлена гріхом земля,
І тільки з неба голос віщий:
«Спасіння явить Боже немовля
крізь вихор епохальних зміщень».
Дрімає галілейський Назарет.
Заручений з ім’ям — Марія,
Господній янгол від віків рече:
«Радій, благословенна, за надію... »
Потужний чинить милість з роду в рід,
І величають душі Спаса
За той єдиний шлях з усіх доріг,
Що він із вічності — над часом.
Благовістила істина земним,
Що в ній — ні тіні, ані плямки,
В ній — слава Богу, і землі всій — мир,
І людям — добра воля зранку,
Коли роса запліднює любов
На вірність, на дієвість й працю,
Щоб кожній крапельці життя був Бог
Без людськослівних варіацій.
Петро Ящук

 

 

Мольба

О Маріє, Ти плачеш?.. Я знаю ці сльози...
Чистота чистоті сповідається знов.
І різьблена терпінням, і бита морозом —
Я читаю в очах Твоїх вічну Любов.

О Маріє, Ти плачеш... Господнє Дитятко
Пеленають молитви Твої і мої.
Пастушки розплітають віночки колядок.
Моє серденько ж плаче співзвучно з Твоїм.

О Маріє, Ти плачеш... А в синіх просторах
Вже архангели просять Тебе: возрадій!
Ти — воплочена Милість, я — ніжність й покора —
Простягаю до Тебе долоні надій.

О Маріє, Ти плачеш... Неначе просфора,
Божа радість поділена нині на всіх.
Ще ніщо не віщує страждання і горя...
Усміхнися крізь сльози Господній Ясі!
Надія Кменюк

 

 

На Святий вечір

Стихає веремія суєти…
Ось-ось на небі з’явиться зірниця…
До нас на землю Вечір йде Святий
Й несе з собою диво-таємницю.

За вікнами морозить, сніг січе —
Зима світ одягнула в білі шати…
І ллється сяйво радості з очей —
Ісуса породила Діва-Мати.

У стаєнці сповитий Він лежить —
Йому так тепло, затишно у сіні!
Повсюди світла новина летить,
Ми славимо Різдво Святого Сина!

І де б не був ти, у яких краях,
А на Свят-Вечір маєш повернутись!
Лети до рідного гнізда, як птах,
Щоб єдність душ, сердець близьких відчути!

Господар давній звершує обряд,
Над стравами чаклує господиня,
На небосхилі вже зійшла зоря
І за столом зібралася родина.

Вогонь свічок… Дух предків завітав…
Таємна дивна магія… Різдвяна!
Молитва «Отче наш», дванадцять страв,
Дзвіночки і колядки, Богом дані.

І торжествують Небо і Земля!
Народженню Ісуса люд радіє!
Ясним промінням освятилась мла —
Зійшла Зоря Любові і Надії!
Вікторія Рутковська

 

 

Народження надії

Похмуре небо сумувало,
Сховалось сонце із жалю —
Адама й Єву виганяли
Назавжди з Божого раю.

Усе пропало — щастя, мрії,
Спокійне, радісне життя.
Нема рятунку чи надії,
Нема в Адама майбуття...

Хіба нема? Адаме грішний,
Бог є любов!
Настане час, в північній тиші
З тобою стрінеться Він знов.

Сріблястий місяць буде знову
Пливти у тиші міст і сіл,
На древню землю Віфлеєма
Зійде з небес Еммануїл.

Він зможе щастя повернути,
Сльозу утерти із очей
І від ворожої наруги
Спасти загублених людей.

Він зможе з рабства відкупити
Планету, зболену гріхом.
Щоб ти і я могли вдихнути
Свободу, втілену Христом.

І щоб зустріти знову Бога,
Щоб рай загублений знайти,
Потрібно всім у ясла вбогі
З простою вірою прийти.
Юрій Вавринюк

 

 

Народився Хліб

Віфлеєм — дім хліба.
Я — хліб життя.
Ісус Христос


Голодний невимовно світ.
Він хліба життєдайного шукає.
Хоч плоть, здається, зовсім не болить,
Але душа і мліє, і ридає.

Волає мозок: «Де пожива, де,
Яка дасть пружності не тільки крові,
Яка і дух з безсилля підведе?
Де хліб смачний, поживний хліб любові?

Юдея ним багата? Може, Рим?
Краї далекі чи місця таємні?
Коли насичусь хлібом пресмачним?..»
І хліб життя з’явивсь у Віфлеємі.

У Домі Хліба народився Хліб!
Хліб милості, надії й оправдання,
Який з любов’ю заглядає вглиб
Сердець
            й дає Себе на споживання!

У Домі Хліба народився Хліб!
І відчаю розсипалася глиба.
І світ, який від голоду осліп,
Прозрів, коли того наївся Хліба.

Ісусе мій — Ти Хліб! Твоє Різдво
Величне радістю й метою благородне.
Тебе скуштує зболене єство —
Й ніколи не залишиться голодне!
Василь Мартинюк

 

 

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч

Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч,
О, скільки, їх, – злічити не беруся,
Вони горять, як міріади свіч,
Над Немовлям, що назване Ісусом.

Родився ж Той, до Кого звідусіль
Несли свій біль, журбу свою і втому…
І Він умів допомогти усім,
Не відмовляв ніколи і нікому.

Родився ж Той, Хто дав нам Заповіт
Зректись гріха і примиритись з Богом,
Лишив для сущих неповторний слід,
Котрий веде до Отчого порогу.

В цю ніч родився Той, Хто для людей
Віддав Себе в Любові до останку,
Але воскрес уже на третій день,
Як тільки-тільки зачинався ранок.

З тих пір пройшло немало вже сторіч,
Та все одно, попри закони часу,
Не гаснуть зорі у Різдвяну ніч,
Усім нагадують про Спаса.
Сергій Рачинець

 

* * *
Несуть подарунки Христу на Різдво
Золото святості, ладан молитви.
Смирну впокорення, доблесть у битвах,
Душ поклоніння, хвалу й торжество!

Я до ясел своє серце несу,
Інших коштовностей в мене немає,
Тихо в куточку коліна схиляю,
І споглядаю Різдвяну красу.

Як розійдуться гості поважні,
Стане тихенько в старенькім хліву,
Серце скраєчку своє покладу,
Змучене трошки, та зате справжнє.

В ньому є бісер усіх моїх сліз,
Сліз боротьби, і молитви спокути,
Радості ноти і смутки забуті,
Болю стокатто і щастя реприз.

Непоказним є даруночок мій,
Поряд є золото, ладан і смирна,
Я ж подарую Ісусові вірність,
Що проростає у серці моїм.

Хай воно лишиться в Нього назАвжди,
Повна безпека в долонях Його,
Тільки таким є для мене Різдво,
Тут на соломі мій Цар, — Він є справжній!

Хоч пролетіли дві тисячі літ,
Ангели в небі нічнім відспівали,
Свіжість Різдва втратив нинішній світ,
Я ж у присутності Божій лишаюсь.
Марія Звірід

 

 

Ніч перед Різдвом

В цю ніч святу не чутно мови —
Лунає тільки Коляда.
Це — символ вічної любові,
Яку Господь нам щедро дав.

Народження Ісуса-Сина
Ми славимо у небесах
По всіх кутах і закутинах,
Далеких селах і містах.

Природа ніби оживає
І відбуваються дива.
Повсюди радісно лунають
Прадавні святочні слова:

– Щоб в ніч Різдвяну вашу хату
Не оминала Коляда,
Щоб статки множились багаті,
Щоб дім обходила біда!

Величним кантом «Бог предвічний»
Небесний задзвенів метал.
Співають Ангели над ніччю
Врочистий Господу хорал:

– Во Вифлиємі, во Вифлиємі
Сталася новина:
Пречиста Діва, Пречиста Діва
Породила Сина.
Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царіє вітають,
Пастиреві грають, поклін віддають,
«Чудо! Чудо!» — повідають.
Вікторія Рутковська

 

 

Ніч ясна

Ніч ясна. На небі ниві
Зорі золоті тремтять.
Очі матері щасливі
Пестять поглядом дитя.

А від ясел світло ллється
На Маріїне лице.
Мати плаче і сміється
На велике диво це.

Ніч ясна. На небі ниві
Зорі золоті мовчать.
Нині ангели щасливі
Сповіщають благодать.

Кличе в радісну дорогу
Зірка високо вгорі.
Мудреці ідуть зі сходу
І несуть свої дари.
Василь Мартинюк

 

 

Нова зоря

Нова Зоря засяяла над світом
По милості Великого Творця,
Щоб очищали ми — Господні діти
Її промінням душі і серця.

Нова Зоря звістила нам новину,
Яку несуть народи з уст в уста,
Благословляючи ту зоряну годину,
Як світ побачив юного Христа.

І непорочний Агнець, так пророче
Народжений під золотом зорі,
Вдивляється сьогодні в наші очі,
Проміниться добром на вівтарі.

Христос рождається, щоб вічно бути з нами!
І знову світ вітає те Маля!
Бог є Любов, яка не перестане,
І сяє в небесах Нова Зоря!
Надія Кметюк

 

 

* * *
О дерево життя!.. Немов в колисці
Вселенна нині: народився БОГ!
Різдво! Пройшли віки — іконописці,
А вічною лишилась лиш Любов.

У Вифлеємських яслах — Серцевидець,
Пречиста Діва плаче, як й колись...
І серденько не може не молитись,
Бо в ньому радість з болем обнялись.

Воплочене Господнє Слово й Ласка —
Предвічний БОГ — маленьке Дитинча.
Не гасне з золотої диво-казки
Молитвою голублена свіча.

Іду по тернах... І несу ту свічку.
Над долею — Всевишнього покров.
І знов читаю на ХРИСТОВІМ личку
Високе милосердя і Любов.
Надія Кменюк

 

 

* * *
О Різдво! Розпроміниться серце
Від пречистого слова — Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домів і церков.

Ця гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
Бо Любов — це найвище з мистецтв!
Надія Кметюк

 

 

Освячує Вселенну вічна радість

Так тихо-тихо стало на землі,
Гойдаються дерева в білих тогах.
Знов серце бачить ангела політ,
Молитвословить з зіркою до Бога.

Сніжисті ружі, лілії, євшан
Різдвяно вимальовують морози.
Над свічечкою молиться душа,
Роняючи на землю вдячні сльози.

А світ непевний, світ такий крихкий,
Вмивається у хвилях благодаті,
І зойком породіллі крізь віки
Освячує вселенну вічна радість.

Ідуть снігами юні посланці,
Предивну тишу сколихнув дзвіночок.
Тримає Діва зіроньку в руці,
А в яслах спить народжений Синочок.
Надія Кметюк

 

 

* * *
Отари мирно спочивали,
Багаття блимало в степу,
Сріблясті зорі нахиляли
Голівки в темряву сліпу.

Ще цар Давид отак, напевно,
Свою отару мирно пас.
Століття злинули даремно —
Тут зупинивсь, здавалось час.

Можливо, й досі в Палестині
Вартують стада пастухи.
Ті ж самі скелі брудно-сині,
Ті ж самі стоптані шляхи.

Але історія планети
Свій хід змінила ще тоді,
Коли отари спочивали
І пахли трави молоді.

Коли над сонними шляхами
Всесвітній подих зупинивсь,
І ангел в полі з пастухами
Враз сповістив: «Він народивсь!»

Здригнувся світ. А Палестина
Так і лишилась в самоті.
Ісус Христос — її дитина —
Розп’ятий нею на хресті.

Ні хори ангелів над нею,
Ні важкі кроки мудреців
Не розбудили в ній святої
Надії тисяч праотців.

Але ми дякуємо небу,
Що ця надміру довга ніч
Збудила в нас святу потребу
Зустрітись з Богом віч-на-віч.

І ми прийшли до ясел вбогих,
Як ті єврейські пастухи.
Бо лиш туди, в присутність Бога,
Ведуть житєвії шляхи.
Юрій Вавринюк

 

 

Очікування Різдва

Ще не було Різдва щасливих днів,
Ще світ був повен відчаю і болю,
Він мав любов, та не зустрівсь з Любов`ю,
Яка б його спасала від гріхів.

Ще не було Різдва, та світ ним снив,
Вже мить його надходила невпинно…
Воли жували сіно безневинно,
Коли дверима Йосип зарипів.

Ще не було Різдва, та вже в імлі
З’являлись обриси великої події,
Вже у потуги й стогони Марії
Вслухалась кожна мишка у хліві.

І раптом крик. Родилось Немовля,
Як родяться усі на світі діти,
Та небо почало співати і радіти,
І радісно всміхнулася земля.

На цілий всесвіт в небі заяснів
Гарячий промінь зірки осяйної,
Уже різдвяної, щасливої, святої,
Й покликав у дорогу мудреців.

Вже є Різдво! Відвідав землю Він —
Творець життя і втілення любові,
Хто не жалів Себе й Своєї Крові
І знаний як Ісус і Божий Син.
Василь Мартинюк

 

 

* * *
Палестинська духмяна ніч.
Ангелів слово – знакове.
Над печаллю німих стріч
Зірка зійшла від Якова.

Посміхнулось Дитя вві сні
Променем миру світлого.
В піднебесся звучать пісні
Серця мого розквітлого.

Зарум’янилася земля,
Стрінувши Небожителя.
Обживає святе Маля
Бідні земні обителі.

Не збідніло небо, о ні!
Слава небес — однакова!
Палестинську осяяв ніч
Промінь зорі від Якова.
Володимир Сад

 

Перепис

Велів правитель Сирії Квіриній ,
Погордою і кесарю під стать,
Весь свій народ — в шовках він чи в овчині,—
Де хто живе, хоч раз переписать.
Відбути цю докучливу анкету,
Дорожню спеку цідячи крізь «Ох!»,
Із Галілеї йшов, із Назарета,
І Йосип-столяр з жінкою удвох.
Та там йому знайшлось важніше діло,
Ніж записати їхні імена:
Марії ж бо в Юдеї підоспіло,
І хоч-не-хоч — родитиме вона.

Світило дня скотилося й погасло,
Примовкла ніч, вся в зореній імлі…
Родивши Сина, повила у яслах
В чийомусь запустілому дворі.
Так на Різдво вписався кожен житель
Не кесарем, а Богом за гріхи,
Як благовіст, що в світ прийшов Спаситель,
Найпершими почули пастухи.

Що ж, Віфлеєм? Від мала і до стара
Ти ніс дари, бо віри — ні гроша…
Йому ж в віках не буде більше дара,
Ніж наша спокутована душа.
Олег Берман

 

 

Перша зірка
(Спогад)

Велика таїна в роках не згіркла.
Ну, з чим її ще можна порівняти?..
Святвечір... і Пречиста Перша зірка,
Яку шукали в небі оченята.

Найперша Зірка! Як вона світилась!
Дивилась в чисту душу з високості.
А серденько в одвіт їй так молилось
До сокровенної сльози, святої млості...

І так побожно, щиро сповідалось
Перед Народженням Господнього Дитяти,
Що в пам'яті на все життя зосталась
Та Перша Зірка, що принесла в хату Свято.
Надія Кметюк

 

 

* * *
Під тишею небесного склепіння
Пройшов пророк, нічого не втаїв.
Душа, різьблена болем і терпінням,
Перед Дитятком-Господом стоїть.

З волхвами поклоняється Дитяті:
Хто вірував і йшов, той вже — блажен.
В стаєнці — не в хоромах, не в палаті
Небесний ангел тишу береже.

Тремтять у тиші спогади болючі,
З Маріїних очей сльоза паде.
Благословен Твій біль! І Він — Грядучий
В ім'я Любови й Правди до людей!
Надія Кметюк

 

 

Побожності хвилини

Святвечір.
Спокій.
Сподівання.
Дванадцять страв і смак куті.
Заснули болі та страждання.
Душа з Творцем на самоті.

Найперша зірка.
Спомин тихий.
Усе, як є.
Про що гадать?
Моя країна-терпилиха
Повинна черствість подолать.

Бо Він прийшов.
Бо Він явився.
І як душі не калатай –
У Нім однім весь світ відбився.
О, краю мій!
В Хресті палай!

Ніщо думок не половинить.
Справдешній час торкнувсь мети.
Різдво.
Побожності хвилини.
Молитва.
Вічність.
Бог і ти.
Юрій Тітов

 

 

Покажи мені сяйво зорі

Покажи мені сяйво зорі,
Що над містом зійшла Віфлеємом,
Щоб, нарешті, я серцем прозрів
В цьому грішному світі моєму.

Щоб розмерзлась душа, розцвіла
І тягар свій зняла, наче камінь.
Я не хочу щоденного зла,
Закриваю ридання руками.

У молитві Господнє ім’я
Кличу, доки надія не згасла.
Може, я вже насправді — не я,
А — лиш тінь в цьому просторі й часі?

Скільки маю пройти ще доріг,
Щоб себе віднайти і не впасти?
Покажи мені сяйво Зорі,
Без якої — ні долі, ні щастя.
Сергій Рачинець

 

 

Правда

Вона родилась в місті Віфлеємі.
У бідних яслах Правду ту знайшли.
Живе й тепер — за нею ми ідемо
До світла в небі з вікової мли.

На жаль, не всім вона є до вподоби,
Тому й не дивно — добирають грим.
Брехню вдягають в дорогі оздоби —
Знаходяться і гроші, і майстри.

Облудним словом залізають в душі
І сіють в них чорнобиль чи дурман.
І пишуть, пишуть долю нам, забувши,
Що в неї вже майбутнього нема.

А люди йдуть, приречені на муки —
Без Правди тої грішні і сліпі.
І що не день, то вже тривожні звуки —
Здається, світ розколеться навпіл.

А що брехня? У неї нині сила,
Ударила Чорнобилем — і все.
Сама жахнулась і сльозу пустила,
Подумала: «А може, й пронесе?»

А далі знову обкрадає душі,
Підступно, хитро, як в Едемі змій.
Готова вдруге вдарити ще дужче,
Та тільки Правда заважає їй.

— А де ж вона? — хтось запита. — В чиєму
Явилась серці з вікової мли?
Вона родилась в місті Віфлеємі,
У бідних яслах Правду ту знайшли.
Сергій Рачинець

 

 

Різвяне слово

Стражденні і покривджені, і хворі,
Возвеселіться в цю врочисту ніч!
Возрадуйтеся всі, хто нині в горі,
І зойки втріть, і сльози втріть із віч!

Святе Різдво! О юність споконвічна!
Царі вклонились, зорі мерехтять.
Беззахисне Господнє й Чоловіче
В людські долоні віддане Дитя.

Людино! Чуєш: будь, як світлий Ангел, -
І втілюй мир в трудах твоїх земних!
Завісу відхиливши, Божий Агнець
Введе тебе в глибини таїни.

Людино! Чуєш: будь, як Чиста Діва, -
Віддайся в розпорядження Небес.
Господнє провидіння – вічне диво –
Осяє шлях земний, полегшить хрест.

Людино! Чуєш: будь, як добрий Йосип, —
І слабкість і невинність захисти!
Ісус Христос, рожденний нині, просить:
Любов’ю серця до небес рости!

І пастушком іди в шуканнях Бога,
Вклонись, знайшовши, як вклонився цар, —
Й зболіле серце, сповнене тривоги,
Наповнить благодаті світлий дар!
Надія Кметюк

 

Різдво — 2016

Тисячоліття люди на землі —
Дорослі й діти, в місті і селі
Різдво Христове радісно стрічають,
Ісуса урочисто прославляють.

Різдво — чудова, радісна пора
Нам додає любові і добра,
Це — казка неповторна, старовинна,
Це — мир і спокій кожної родини.

Вертеп, колядки і смачна кутя —
Як символ віри нашого життя.
Передаються з роду і до роду
Звичаї українського народу.

На Покуті поважно Дідух став,
А на столі — дванадцять пісних страв.
Нам Віфлеємська зірка ясно сяє —
Небесне світло зло перемагає.

Згадаємо в Свят-Вечір ми з теплом
Й кого немає з нами за столом.
Звертаємось в молитві ми до Бога:
— Нехай ведуть додому їх дороги!

«Хай в Україну швидше прийде мир! —
Благаємо в своїх молитвах ми, —
Нехай в країні запанує згода
І закінчиться вже війна на Сході!»
Вікторія Рутковська

 

 

Різдво Христове

Різдво, народження Ісуса,
Чи є ще більше свято на землі?
До Нього усім серцем пригорнуся
І поцілую рученьки малі.

Ці руки сонце яснеє держали
І розсипали в небесах зірки…
В ці руки люди люто забивали
Великим молотом залізнії гвіздки.

Схилилась Мати над Дитям Господнім,
До серця пригортаючи Його.
Всі діти Божі до Христа сьогодні
У молитвах звертаються кругом.

О Боже мій! Спасителю єдиний!
Любов’ю народись в моїм житті,
Щоб на землі до кожної людини
Я виявляла почуття святі.

Різдвяна ніч за літній день ясніша,
Вогнями вишита негаснучих зірок…
Яка свята, яка прозора тиша —
Я чую ангелів у небі кожний крок.

Заглянь у ясла, де так пахне сіном,
Там твій Господь народжений лежить.
Ти перед Ним схилися на коліна
Й запам’ятай оцю священну мить.

Коли тебе Його тепло зігріє,
Коли до тебе посміхнеться Він,
Душа твоя ніколи не посміє
У серці загасити Божий дзвін.

Хоч проминуло два тисячоліття,
Але Ісус народжений — живий!
Він і тобі дарує довголіття,
Коли живе у серці Дух Святий.

Різдво, народження Ісуса,
Чи є ще більше свято на землі?!
Відтак святкуйте його, любі друзі,
У місті кожному і в кожному селі.
Лариса Козинюк

 

 

Різдво Христове

Бог бачив, що нещасні, бідні люди
Потерпають у гріхах, у всякім бруді.
Гріх зумів людей в кайдани закувати
І не хоче їх нізащо відпускати.

О, як шкода Богу в небі людства стало,
Захотів Він, щоби зло не панувало.
І для того, щоб звільнилася людина,
Бог Отець послав Свого на землю Сина.
Божий Син, Який ходив в Отцевій силі,
Мав з’явитись на землі у смертнім тілі.
Як настав же час явити цю подію,
То для цього Бог Отець обрав Марію.

2. Йосип і Марія ідуть та ідуть —
До Віфлеєму веде їхня путь.
В місті Давидовім люд не злічить,
В місті Давидовім ніде спочить.
Гості заповнили геть всі хати.
Вільного місця ніяк не знайти.
Он, у вертепі, худоба стоїть.
Там і лишились вони відпочить.

3. В ніч оцю так темно, в ніч оцю так зимно,
Тільки зорі мріють і вогні десь видно.
Пастухи у полі змерзли і втомились,
Вогнище розвівши, біля нього грілись.
А вогонь гуркоче, а вогонь палає...
Що за дивне світло із небес спадає?!
Що за дивна хмара, і яка іскриста,
Освітила поле навкруги до міста?!
О, це Божий ангел, з ним же — ціле військо,
Прибули у славі, опустились низько.
Й ось могутній голос пролунав повсюди.
Кожне слово чули зляканії люди.

4. — Чуйте, люди, чуйте, ось прийшла година
Вже Марія в Віфлеємі народила Сина.
Вже Марія народила, народила.
Її Сина ще огорне Божа сила.
Немовля, Яке Ісусом наречеться,
В славу Батька, що на небі, убереться.
Немовля, Яке Ісусом буде зване,
В кожнім місці всього світу знаним стане.
В Немовляті, ув оцій малій Дитині
Буде воля подарована людині.
Боже прагнення і Боже повеління —
Дарувати ув Ісусі всім спасіння.
О, радійте, о, радійте, грішні люди,
Прославляйте Батька-Бога гучно всюди!
Бо з’явилась серед вас Господня Слава —
Превелика, пречудова, преяскрава!
Бо Ісус, мале Дитятко, — ваш Спаситель,
Відкупитель Він небесний, Вибавитель!
Відкупитель від усіх гріхів і рабства
Для Небесного Свого Святого Царства.
Вибавитель від пітьми і страху смерті.
В Його книзі всі провини будуть стерті.
Слава Богу, слава Богу, слава Богу,
Що послав в малім Ісусі допомогу!
Слава Богу, слава Богу, слава в вишніх,
Що спасіння буде явлене для грішних!
На землі хай буде мир, хай буде спокій,
Що від Господа, — міцний і надглибокий!
І у людях хай же буде добра воля!
Відтепер усіх чекає славна доля!
І знялося разом в небо Боже військо,
Вище й вище — й ось воно уже не близько.
Пастухів уся здивована громада
Йде до міста пересвідчитись, чи правда,
Чи правдиві тії ангельськії вісті,
Що Спаситель у Давидовому місті.
Віднайшли вони те місце й ту родину,
І у яслах в сповитку Святу Дитину.
І зраділи щиро: Господу осанна!
Бо наблизилась година довгождана.

5. А вгорі горіли зорі і співали,
І також Ісуса радісно вітали.
Пломениста зірка в небесах світила,
Мудрецям на сході диво сповістила.
Мудреці на сході на таку ознаку
Принести схотіли Богові подяку.
А коли зібрались, то аж від порога
Вказувалась з неба правильна дорога.
Це за їхню мудрість і за душі вірні
Всі світила неба їм були покірні.
О, подяка Богу — що ще більше треба? —
Бачимо, родився Цар землі і неба.
І вклонились низько Спасу в тій хвилині,
Що лежав сповитий в ясельцях на сіні.
Мудреці зі сходу привезли Маляті
Золото і смирну — всі дари багаті.
Славили Ісуса голосно й потому
Радісні вернулись до свойого дому.
Спас наш народився, Спас наш народився!
Люди, порадіймо, люди, звеселімся!
Василь Мартинюк

 

 

Різдво

Від посміху дитячого весь світ
заграв у барвах і здобрів в поклоні.
«Ісус родився!» – голосом трембіт
забили на церквах співуче дзвони
і розпустився навіть змерзлий цвіт.
Пішла блукати краєм коляда,
господар за вінчівку сипле дари.
«Славім його!» – лунає попід хмари.
Зібрались біля пастора отари –
Різдво Христове. Божії свята.
Ігор Федчишин

 

 

Різдво

Запалала свічечка життя,
Що від Духа Божого зачате,
Прийняла Його Марія-мати —
Народилось Божеє дитя.

Мати сліз щасливих не хова,
Не надивляться на Сина очі,
В серці знову ожили пророчі,
Незабутні і святі слова.

Він сьогодні ще спокійно спить,
Благодаті сповнені хвилини.
Що тебе чекає, любий Сину? —
Затремтіло її серце вмить.

І тривога крає, наче ніж:
— Мусить за людей Він постраждати.
І молитву до Отця шепоче мати:
— Вірю, Отче, Сина захисти.

Хоч у Ньому кров тече моя,
Я, земная жінка, — Його мати,
Та прийшов Він Боже Царство дати.
Хай же воля сповниться Твоя.
Лідія Вудвуд

 

 

Різдво

Ніч як ніч. Вифлеєм. Зорі сяють.
В листі пальмовім вітер співає.
Місто, мабуть, давно тихо спить –
Кожен хоче від праці спочить.
Хоча ні… Он, поглянь, хтось іде!
Чоловік, віслючка він веде.
На тім жінка сидить, утомилася бідна,
Шлях тяжкий, а вона ще й вагітна.
І нема їм притулку, ночівлі немає.
«Сподівайся, кохана, Бог бачить, Бог знає»,
Знов у двері з надією стука,
А у відповідь – тиша, ні звуку.
Він до інших, і вкотре луна:
«Далі йдіть, далі йдіть, місць нема».
Вже останній будинок стоїть.
«Подорожні? Куди вас пустить?
Повна хата… Хоча зачекай,
В мене хлів є, туди й завертай.
Тепло там, сіно свіже для ложа,
Зараз ковдру ще дам…Милий Боже!
Ти ж родити вже маєш, дитино,
Я води принесу і тканину…»
В листі пальмовім вітер співає.
Вбогий хлів. Вифлеєм. Зорі сяють,
В небі їх засвітив певно хтось?
У цю ніч народився Христос.
«Моє сонечко, спи, люлі-люлі-люля, –
Колихає Марія Святе Немовля, –
Засинай, – і з любов'ю підносить до вуст, –
Моя зіронько, пташко. Ісус…»
І Дитя засинає в ясельцях на сіні.
І, схилившись над Ним, засинає Марія,
І утомлений Йосип дрімає,
А у небі велично зоря дивна сяє.
Янгол з неба звіща: «Цар родився вам нині,
Тихо спить Він у яслах на сіні,
Бог прийшов і надію дарує землі».
Ніч як ніч; тихо, люлі-люлі.
Зоряна Живка

 

 

Різдво

Різдво! Величне свято серця —
Во ім'я істини і вічності життя.
Пречиста Діва Богоматір'ю вже зветься,
І німбом святості осяяне Дитя.

Серед мільйонів свіч, що нині сяють,
Моя різдвяна свічечка горить.
І міріади зір з небес вітають
Цю неповторну мить, різдвяну мить.

Маленький Бог, покладений у ясла,
До сліз зворушує серця і душі знов.
І воскресає в тих серцях, де вже погасла,
Дитятка Божого освячена Любов.

Різдвяне свято — вічне й неповторне:
Хтось молиться, хтось хоче каяття,
А хтось цнотливо-трепетно пригорне
І вперше поцілує це Дитя...

Так довго марив світ і світу снилось
Небесне сяйво Божої зорі.
І ось Дитятко Боже народилось,
Щоб сяять у віках на вівтарі!

Накинувши посріблену мережку,
Милують око голубі сади.
І Сам Господь благословляє нині стежку,
Яка веде до свята коляди.

Облагородженою, світлою ходою
Ступає по землі святе Різдво —
Із таїнством вертепу, з колядою.
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЖЕ ЙОГО!
Надія Кметюк

 

 

Різдво

Такого дива ще не бачив світ:
На землю Божий Син прийшов у тілі…
А на землі гріховні заметілі
Кружляли злісно так багато літ!

Втомились люди. Немічний закон
Волав безсило і губився в скелях.
Немає миру у містах і селах,
Життя гріховне, мов пекельний сон.

Чекали люди. Бо ж казав пророк,
Що виповниться час — і Цар Месія
Залишить небо, щоб добром засіять
Гріховну землю, де буяв порок.

І Він прийшов і зірку запалив
В нічній, далекій, тихій Палестині,
І показав Себе Отець у Сині
Й до тих, хто гинув, небо прихилив.

І встав, і засвітивсь Єрусалим.
З’явилася над ним Господня слава
І благодать спасаюча ласкаво
Вказала путь великим і малим.

Йдуть пастухи і мудреці, й царі,
Сини і дочки — діти заповіту.
Утомлені ідуть зі всього світу
Із темряви — до світла, до зорі.

Несуть Йому не золоті дари,
Гріхи свої несуть і біль, і горе.
А очі їхні і думки — угору…
Освічуй шлях їм, зірко, не згори!
Володимир Сад

 

 


Різдво

Як день весни, що заходу не знає,
Як мудрості живої торжество,
Як сім небес, що в шибці кожній сяє,
Господь наш людям дасть у дар Різдво.

І ось вночі накресленим порядком
Над немовлям в колисці — над Царем —
Засяяла зоря, щоб стати нам світанком,
Прозорливцем віків й поводирем.

Дитя наділять щедрими дарами
Волхви зі сходу. Та чи зможеш ти
З людьми їх порівняти і серцями,
Які Йому приносим, як світи?

Йому до ніг, Хто жив не як лінивий,
А, зруйнувавши пекло вогняне,
Своїм життям заплатить в час великий
За душ людських безсмертя осяйне.
Юрій Камінський,
Переклад з російської Василя Мартинюка

 

* * *
Різдво мені пахне дитинством,
Хурделицями і снігами,
І ніжним, святим материнством,
Невтомними неньки руками,

Затишшям домашнім, святковим…
За стіл все сімейство сідало…
Різдвяні пісні світанкові
Матуся тихенько співала.

І в нашій дитячій уяві
З’являлась чудова картина:
Ягнятка малі, кучеряві,
Марія, яселка й Дитина…
Володимир Сад

 

 

Різдвяна молитва

Аж ось благословенний вечір
Повісив ангел над землею,
Зірок хітоном неба плечі
Накрив. І увінчав зорею.

А там, внизу, в старій яскині,
Під знаком ангелів звізди,
Без дому, ніби на чужині,
Рождався вічно світлий Ти.

Ти світлий. Ніч Тобі чувала,
Тебе впізнала вся Земля.
Земля із праху воскресала –
І з нею воскресала я.

На землю, і сліпу, і тлінну,
Пролилось несказанне світло,
Навік засяяло над тінню
В мені… Через далекі літа.
Олеся Білоус

 

 

Різдвяна ніч, врочисто світять зорі

Різдвяна ніч, врочисто світять зорі,
Радіє небо, ангели летять;
Над грішною землею у просторі
Святу новину людям всім вістять.

Сьогодні Бог послав на землю Сина,
З кайданів зла щоб грішників звільнить;
Прийшла пророцтвом звіщена година,
Яка серця захоплює в цю мить.

Велику Тайну Бог нам відкриває:
В печері, в яслах Божий Син лежить.
Любовью землю Бог благословляє,
Хто прийме дар, цей буде вічно жить.

Проснися земле, у провинах кайся!
Ти злита кровью на шляху століть.
Ти йдешь в загин, спинитись не вагайся, 
Життя твоє Бог хоче обновить.

Сьогодні Божий день усепрощення,
Під небом ангельский лунає спів.
Бо день прийшов свободи і спасіння,
Який призначенний с перед віків.

В цей день забудь мій друже, всі зітхання
І з ангелами пісню заспівай;
Земля сьогодні з Богом в поєднанні,
Для грішних двері відчинились в рай.

Різдвяна ніч, чарує серця очі,
Її краси меж зір я не знайшов.
Бо в ніч цю здійснились слова пророчі;
Як Божий Сін на землю цю прийшов.
Сергій Бичковський

 

 

Різдвяна поема

Гостинно входить в дім Свят-Вечір…
Уся родина за столом…
Смачна кутя, з узваром глечик
І образи під рушником…

На покуті панує Дідух —
На щастя й добрий урожай,
Щоб обійшли оселю біди,
Раділи серце і душа.

Дванадцять пісних страв, як треба —
Було так ще у давнину…
Ось-ось зійде зоря на небі
І сповістить про новину.

Малеча тут, допомагає,
Сьогодні бавитися — гріх.
— Біжіть, дивіться, чи немає
На небі першої зорі? —

До них матуся промовляє.
А діти — миттю до вікна.
По черзі в небо зазирають
І радісно: — Є! Ось вона!

Поважно батько — він — Господар:
Прошу сідати всіх за стіл.
Помолимося спершу Богу
Й ви, душі предків, нас простіть.

І ти, Морозе-Морозенку,
До нас на кашу теж іди.
А хто від дому далеченько,
До хати стежечку знайди!

Ось за вікном почувся гомін:
Чарівний дзвін, колядок спів…
Не буде сумно хай нікому —
Ісуса світу Бог явив!

Цю звістку — радісну й веселу,
Що народився наш Ісус,
Містам, малим й великим селам
Колядники скоріш несуть!

Різдвяна Зірка теплим сяйвом,
Як діамантом, виграє,
і з неба світло життєдайне
На грішну Землю щедро ллє,

Різдвяна ніч — як одкровення…
Зоря нам сяє з висоти…
Хай Бог пошле благословення
І зійде в серце Дух Святий!
Вікторія Рутковська

 

 

Різдвяне

Засніжену Симфонію Різдва
Ще раз землі подарувало Небо.
І зірка та, що мудреців вела
Колись до стін старого Віфлеєму,
Та зірка серцю показала шлях
Через віки, вітри та заметілі
Туди, де на соломі у яслах
Лежав Христос, що увійшов у тіло.
І я прийшла в ту дивовижну мить,
Схиливши серце, впала на коліна.
Повірила – Спаситель мій лежить
І Миру Князь, що стався Людським Сином.
У кожного із нас своє Різдво,
Та особиста неповторна зустріч,
Коли своє земне, людське єство
І волю підкорили ми Ісусу.
І скільки б ви не міряли доріг,
Щоб обминути Віфлеємські ясла,
Мине життя – і буде той поріг
І зустріч, що колись не відбулася.
Та вже не з немовлятком у хліву,
А з Господом прославленим на троні...
Ти вибираєш зустріч пресумну
Чи це засніжене Різдво сьогодні?...
Марія Звірид

 

 

Різдвяне

Змовкає нічна Палестина,
Затихли, завмерли поля.
Напоєна спокоєм ночі,
Дрімає юдейська земля.

А небо так низько схилилось,
Бо ж часу прийшла повнота.
Схилилось, щоб Сина віддати,
Месію, Ісуса Христа.

Турботливо так нахилилось,
Неначе прощається з Ним.
Ще кілька хвилин – і Син Божий
Назветься Сином людським.

І ось запромінилось небо,
Зійшла, засвітилась зоря,
Промінням своїм сповістила
Про втілення Бога-Царя!

Христос не прийшов царювати,
Прийшов, щоб звільнити, спасти,
І Церкву Свою збудувати,
До шлюбу її довести.

Прекрасна зоря Віфлеєма,
Над шляхом вузьким не згасай,
Гори і у серці моєму,
Небесним теплом зігрівай!

Бо храм мого серця — для Бога,
Він там поселився й живе,
І голосом повним любові
У небо до вічності зве.
Володимир Сад

 

 

Різдвяний мотив

Відлигло звечора. Мороз вже не пече.
Кружляє у повітрі тихий сніг лапатий,
Вдягає сонне місто в білі-білі шати.
Здається, — ніч поставила верстати
Й при світлі ліхтарів зимову казку тче.

Ні зір, ні місяця. Лиш тільки снігопад.
Такий густий-густий, що й темрява ясніє!
Сніжинки падають на плечі, руки, вії —
То оживають знов у пам’яті події,
Вертають в Україну напередодні свят.

Не завжди верстами і кількістю декад
Вдається виміряти віддалі та строки.
Знайомі з юності пісні стирають роки,
І через світлих сліз гарячу поволоку
Я бачу наяву далекий снігопад:

Стежки заметені ми торували знов,
Юрбою йшли від хати і до хати.
— Господарю, дозвольте заколядувати,
В свят вечір вам добра і щастя побажати,
Бо в грішний світ Спаситель немовлям прийшов!

Злітала музика з намерзлих струн гітар
І видихав акордеон ажурні трелі.
Ми молоді були, щасливі та веселі —
Живі герої у різдвяній акварелі,
Де фоном був нічний засніжений бульвар...

З тих давніх пір пройшло не мало вже років...
Не йде у Сакраменто сніг рясний, лапатий.
Незмінним є одне: Різдво — зимове свято,
Хоч можуть у ці дні дощі нас полоскати,
Та не змовкає наш дзвінкий, різдвяний спів.
Світлана Касянчик

 

 

Різдвяний сніг

Різдвяний сніг… Він падає так тихо
І мрійно сонну тишу обійма.
На серці в мене невимовна втіха, —
Це ж скільки срібла кинула зима!

Різдвяний сніг… Святково-урочисто
Летить в долоні трепетні землі.
А на душі так сонячно і чисто,
І я — немов на білому крилі.

Немає зла, і заздрість навіжена
Десь відійшла, і світ помолодів…
Різдвяний сніг… Ця мить — така блаженна
Я ждав її, я так її хотів!
Сергій Рачинець

 

 

Різдвяний сонет

На раз — кінець, на два — початок.
Од віку все одне і те ж.
В крові першогріховний спадок,
на серці прагнення без меж...

і синьо-синьо царські очі,
що вкотре споглядають світ:
зорю незгасну серед ночі,
волхвів розважений прихід...

І раз. І два. А поміж ними
і ти, і я, вчорашній день,
і день майбутній, літа, зими,
доладність різдвяних пісень —
суть, що не взяти, не додати, —
Отець-Любов, Дитя та Мати.
Володимир Ляшкевич

 

 

Різдвяні сонети

1.
З'явився в Назареті Гавриїл
Й став перед очі лагідні Марії.
Вона стривожилась і опустила вії,
І щось подумати не мала сил.

Бо налякали сяйво й розмах крил
Її, заручену, що у хвилини тії
Весільної чекала веремії
І стільки мала невідкладних діл!

— Радій, радій же, благодаті повна!
Від Господа ти милості достойна!
Господь з тобою! — ангел промовляв.

Мовчала діва. Ангела вітання
Збудило в серці жінки здивування,
А страх — її побожність виявляв.

2.
— Не бійсь, Маріє, дивну благодать
Ти віднайшла у Господа Святого.
Зачнеш в утробі Сина дорогого —
І прийде день Його рождать.

Назвеш Ісусом. Буде величать
Твоє насіння люд зі світу всього.
Він сяде на престолі золотому,
Щоб вічно царювать.

О, не тривожся ти, що не пізнала мужа,
Тебе огорне Божа сила дужа
І злине Дух Святий у повноті.

І Син твій Сином Господа назветься.
Вкладе життя Він до людського серця,
І будуть всі слова й діла Його святі.

3.
Для Бога неможливого нема!
— Хай буде так, як Він того бажає.
І ангела повітря розчиняє —
Й Марія залишилася сама.

Скоріш до родички. О, мабуть, не дарма
Й для неї ангел радість сповіщає.
Хай щире серце інше привітає,
Бо щастя більшає, як ділиться двома.

Вуста торкнулись вуст Єлизавети —
І їй відкрились Божії секрети:
— Господня мати ось прийшла сюди!

Благословенна ти між жонами у світі,
Благословенний Той, що маєш народити,
А як повірила — блаженна назавжди!

4.
Йде Йосип з Назарета, з Галілеї,
З Марією в юдейський Віфлеєм.
Додав цар Август до своїх проблем —
Переписати люд землі своєї.

Ось місто батьківське. Кімнат ні однієї
В заїздах не знайшлося. Що ж робить?
Вагітній жінці треба відпочить,
Та й близько пологи у неї.

Вертеп вони нарешті віднайшли,
Де вівці скупчились і кози, і воли...
Тут світ зазнав небаченого дива!

...Марія Первенця натхненно сповила.
Подяку Богу стримать не могла —
І по щоках пливла сльоза щаслива.

5.
Так тепло пастухам біля вогню.
Отара, утомившись, спочиває.
Ніч навкруги. А полум'я шугає —
І видно поле й стоптану стерню.

Ой, що за світло, що за чудеса?!
Це ангел, ангел у Господній славі!
І пастухи тремтять бувалі й браві —
Десь їхня мужність загубилась вся.

— Не бійтеся, бо дивне відбулось —
Спаситель народився вам, Христос.
У Віфлеємі Він, у яслах, в сповиточку.

І Боже військо ув отій порі
Зійшло із неба в одязі зорі
Й співало славу Богу і Синочку.

6.
У Віфлеєм зі сходу мудреці
Ідуть вклонитися царю Юдеї,
І не жаліють старості своєї,
І кожен має скарб в своїй руці.

Ясна зоря показує їм путь,
А Божі ангели від зла застерігають.
Хоч очі Ірода на Немовля чигають —
Йому Спасителеві шлях не перетнуть.

Ось віднайшлася пресвята родина.
І впали ницьма на пошану Сина,
І не соромились щасливих сліз,

Бо Бога бачили вони, а не людину.
І щире золото, і ладан, й смирну
Для Нього кожен зі скарбів приніс.

7.
Ісусе мій, Твій ангел сповістив
Й мені Твоє народження щасливе,
І думав я: «Хіба оце можливе?» —
Вилазячи з думок, як з чагарів.

І так Дитя побачить захотів!..
Невір'я переміг в жахному герці.
І віднайшов Тебе в своєму серці —
І плакав радо, і благоговів.

Тоді Тобі приніс за радість неймовірну
Хвали палкої ладан й смирну —
Спасенний я, від смерті втік!

І хочу, щоб отримав Ти від мене
Ще й діл любові золото червлене
На доказ вдячності повік.
Василь Мартинюк

 

 

* * *
Різдвяні стежки ведуть не до ясел.
Різдвяні дороги ідуть — з Віфлеєма.
Ідуть повз столітній замислений ясен,
Що стане хрестом у трагічній поемі.

Проходять вони через ті перехрестя,
Де милості просять сліпі й прокажені.
Повз блудницю, страчену власним безчестям,
І тих, хто ховає каміння в кишені.

Вони пролягли через хату Закхея,
Якого цуралися праведні люди.
По водах озер і по землях Юдеї,
По тих манівцях, що вели у нікуди.

Різдвяні стежки пролягли через душі
Обвітрені злом, крізь серця, що «убогі
І спрагнені правди», які небайдужі
До вічного Слова Предвічного Бога.

Різдвяні дороги ідуть через совість,
Заплямлену злом, крізь замулену грішність...
Проходять крізь болі мої, щоб натомість
Привести у яслах народжену Вічність.
Юрій Вавринюк

 

 

* * *
Різдвяні троянди в букеті палають,
Дзвіночки пролили на світ голоси,
Красуні ялинки гірляндами сяють —
Запрошують в свято добра і краси.

Молитвенно-чистим і ніжно-родинним
Це свято приходить до кожного в дім.
Дитятко Ісус йде до серця людини,
З небес несучи Свій Божественний німб.

А в небо різдвяна молитва хай лине,
І в ній — наша віра, надія, любов
До Того, Хто з іменем Божого Сина
До кожного серця сьогодні ввійшов.

Минули ті дні, як на рідній землиці
В нас Бога вбивали, калічили дух.
Але на Свят-вечір в батьківській світлиці
Ми в серці ховали Христа від наруг.

Минули ті дні, любі сестри і браття,
З Христовим Різдвом! Не соромтесь сльози.
Сьогодні немає ні зла, ні прокляття.
Є люди і Бог, Бог Добра і Краси!
Надія Кметюк

 

 

Розкажи мені, зіронько

Пітьма вповила надвечір’я.
І ось вже зірки мерехтять.
Вдивляюсь в далекі сузір’я —
Хто зміг би мені розказать
Про давні і дивні події?
Святе народилось маля.
В пісні колискові Марії
Вслухались і Небо й Земля.

Розкажи мені, зіронько,
Проспівай мені, мила!
Та мелодія ніжна, врочиста, свята.
Тільки ти пам’ятаєш час, коли народила
В ніч різдвяну Марія Ісуса Христа.

Минуле покрилося пилом.
І тільки тоді, як в цю ніч,
Ті ж самі зірки мерехтіли.
Протягом довгих сторіч,
Іскринки небесної слави —
Прекрасне, величне, святе —
Співають «Осанна» і «Слава».
Погляньмо ж на небо нічне!

Розкажи мені, зіронько,
Заспівай мені, мила,
Та мелодія неба врочиста, свята.
Тільки ти пам’ятаєш час, коли народила
В ніч різдвяну Марія Ісуса Христа.
Світлана Касянчик

 

 

* * *
Розцвіте серед зими різдвяна квітка,
Як молитва розцвітає у душі.
Знов покличе золота прекрасна зірка
До Святої Вифлеємської землі.

Тут весь світ з любов'ю колихає
(Бо й молитва, й колискова — на устах)
І голубить, і до серця пригортає
Ніжного маленького Христа.
Надія Кметюк

 

 

Свята зоря

Ніч свята, ти така урочиста,
Не забула про тебе земля,
Крізь віки нам горить промениста
Неповторна Різдвяна зоря.

О, яка вона мила й прекрасна,
В ній надія, спасіння, життя.
Її промінь чудовий і ясний
Викликає в душі почуття.

Підніміть до небес ваші очі,
Подивіться, яка там краса!
Там ця зірка від темряви ночі
Направляє людей до Христа.

Я стою і на неї дивлюся,
Як на вісницю миру й добра,
Це ж вона в Назарет до Ісуса
Мудреців за собою вела.

Дивне світло від зірки тієї
І сьогодні нам гріє серця,
Як я хочу, подібно до неї
Направляти людей до Христа.

Хоч маленьким промінчиком бути,
Для народу, що гине в гріхах,
Щоб побачили стомлені люди
До Христової істини шлях.

Чудодійна ця зірка Різдвяна,
Як маяк, на землі нам дана,
Хай і вам, дорогі християни,
Буде прикладом добрим вона.
Невідомий автор

 

 

Святвечір

Різдвяний вечір, вічністю налитий,
Вкотив на небо місячний обруч.
Ще в кучугурах галасують діти,
З'їжджаючи санчатами із круч.

Морозна гілка стукає об шибку,
І ніч крізь скло в світлицю загляда.
Багатий стіл, духмяна свіжа скибка,
І мати ріже хліб — завсіди молода.

Різдвяний вечір, вдячністю налитий,
Складає славу Богові-Царю —
Тому, Хто, в пелюшки прості сповитий,
В хліві стрічав провісницю-зорю.

В овечих яслах Всесвіт умістився,
До жінки пригорнувся немовлям,
Осанною небесною розлився
На віфлеємських висохлих полях.

Різдвяний вечір, славою налитий,
Йде по землі, освітлюючи ніч...
Співають славу і батьки, і діти,
Родиною зібравшись зусібіч...
Юрій Вавринюк

 


Святий вечір

Мов таїна, мов диво-мрія,
Приходить вечір цей до тебе.
Прекрасна зірка вже зоріє
На темнім оксамиті неба.

Найперша зірка, срібна-срібна,
Така божественна і ясна.
Весь світ схилився на коліна,
І свічка на столі не гасне.

Молитва... Тиша... Мить прекрасна...
В душі — і радість, і надія.
Дитятко Боже — вже у яслах,
І молиться над Ним Марія.

З небес злетілись янголята,
Молитвенно затихли люди.
Прийшло на землю добре Свято,
Звершилось незбагненне чудо.

Сім'я сідає до вечері,
Святі батьківські побажання.
Святвечір відкриває двері
Сердечним, щирим віншуванням.
Надія Кметюк

 


Святі вогні

Ні шляху, ні стежини —
Завія, заметіль. . .
В лице — крихкі крижини
І вітер звідусіль.
А йти і йти ще треба
У темряві степів. . .
Та раптом — що це? — з неба,
Мов янголиний спів.
Немов блискітка — в вічі,
І в сніжній далині
Десь свят-вечірні свічі
Засяли у вікні. . .
Усім, що у дорозі,
І вдома у добрі,
Хто в щасті і тривозі
Жде світлої зорі;
Усіх, що заблудились,
Господь не забува
Всім щедро засвітились.
Святі вогні Різдва!
Микола Щербак

 


Свято надії

Свято надії, що завжди з Тобою, —
Вічне Пречисте Різдво.
Божа Любов постає над журбою
В серці страждальному — Бог.

Діви Святої й Дитяточка лики
Світять крізь терни й пітьму.
З княжого роду ідуть три владики,
Йдуть поклонитись Йому.

В світлу поезію тихої ночі
Ллється мелодія зір.
Діви Терплячої лагідні очі
Вмиті в криштальній сльозі.

АУЄ, Маріє! Святе Твоє лоно...
Послух... Покора... Любов...
Хай береже Вас з Дитятком, Мадонно,
Світло моїх молитов.

Ти народила в убогій яскині,
Бо ж не пустили ніде.
Я заспіваю Господній Дитині,
Я притулю до грудей:

Спи Вифлеємське Дитятко кохане,
Очка свої зажмури.
Музика зір, мов прекрасний орнамент,
Світиться дивом згори.

Хай Богодух коронує Вселенну.
Досить вже горя і сльоз.
Возвеселіться, співайте натхненно,
Бо народився ХРИСТОС!
Надія Кметюк

 


* * *
Сказати — просто слів не вистачає,
А серце сповнюють найкращі почуття:
Христос родився! Вся земля вітає
Святе, пречисте, Божеє Дитя!

Прийшов Господь у тілі Немовляти.
Старенькі ясла, сіно, пастухи…
Йому велів Отець на Себе взяти
Усього людства скоєні гріхи.

Різдвяна ніч — і радість понад світом:
Співають ангели, нова зоря горить!
Щоб всіх людей Своїм теплом зігріти,
Прийшов Ісус у цю священну мить.

Немає свята більшого для мене,
Я відчуваю Божу благодать!
Самотнє серце, й досі не спасенне,
Чому Різдва не хочеш святкувать?

Хай плаче серце з радості і щастя!
Як мало в грудях місця для душі!
У день Різдва хай мрії всі здійсняться!
Але одну для Бога збережи:

Своє життя — дарунок найцінніший,
Який з любов’ю прийме Немовля.
Сказати — просто слів немає більше,
Нехай говорять наші почуття!
Лариса Козинюк

 


Сяйво Різдва

Гляньте, люди, цей день всміхається,
Як дві тисячі років тому.
Гляньте, люди, Христос рождається,
Тож віддаймо хвалу Йому!

Чули, люди, ця звістка котиться
Вслід усім чотирьом вітрам?
Чули, люди, Ісус народи всі
Закликає в Небесний храм!

Знайте, люди, що, взявшись кригою,
Річка Господа прославля.
Знайте, люди, усе, що дихає
Й квітне — славить Його ім’я.

Вірте, люди, що скоро станеться
Нове Небо й Земля нова.
Вірте, люди, що дні останні це,
Скоро збудуться всі слова.

Подивіться — цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Нам Спаситель-Христос рождається,
Тож віддаймо хвалу Йому!
Лідія Меланіч

 


Сьогодні Бог…

Спадала темна ніч. Горів вогонь…
На сонні вівці осідала тиша,
А пастухи сиділи осторонь —
У темряву вдивлялися пильніше.

Текла розмова тиха. Місяць плив
Молочним Шляхом між зірок у вирій.
Здіймався дим стовпом поверх голів,
І розчинявся в ночі чорно-сірій.

Все дихало спокоєм і теплом
В напівдрімоті… Раптом — ясне світло
Засяяло. І з сонячним крилом
Два Ангели з’явилося для світу.

Від чарівних пісень розлився дзвін…
Гриміло скрізь: «Вам чудо сотворилось.
Родився Спас землі — у яслах Він.
Ідіть туди, де зірка засвітилась».

І пастухи без нарікань пішли.
На ноги вставши, стали на дорогу.
У Віфлеємі у хліву знайшли
В людській подобі родженого Бога.

Сповитий, в світ дививсь могутній Цар,
І вирувало щастя в повній тиші.
Сьогодні Бог роджається в серцях,
Не як мале дитя — а як Всевишній.

Сьогодні Бог стоїть як захисник,
Сьогодні Бог наш світ в руках тримає.
Сьогодні Бог живе в життях людських,
Сьогодні Бог веде дітей до Раю.
Лідія Меланіч

 

* * *
Такий маленький, такий хороший,
Хоч безпорадний, та в Нім – Дух Божий.
Заграло небо на цю подію,
Цей Хлопчик людям приніс надію.
Прийшов Месія – близьке спасіння.
І повнить Всесвіт ангельська пісня.
В Різдві Христовім велика сила –
Оця подія всіх обігріла:
І пастухів, і волхвів завзятих…
Ідуть нового Царя вітати.
Василь Мартинюк

 


Тінь Голгофи

Над Віфлеємом — блискавки-салюти.
Над Віфлеємом — хмари у вогнях.
Земля угору поглядом прикута,
До неба-неньки тулиться ягням.

Над Віфлеємом ангельські хорали
Столітню тишу різали навпіл.
А зорі благовійно німували,
І падали в долоні сонних сіл.

У сплетенім зі слави та соломи
Земнім кубельці вічність спочива.
Небесні перламутрові хороми
Втиснулися у розміри хліва.

Над Віфлеємом нічка-повитуха
Сорочку ткала з променів зорі
Для немовляти. Він же пісню слухав,
Що сплетена із болю матерів.

Співала мати першу колискову.
Співало небо гімни неземні…
Туман котився пагорбом шовковим,
Ковтаючи отари і вогні…

Ще Віфлеєм і небо святкували,
Ще гімн в полях міцнів і наростав.
…А вже над містом круками ширяла
Зловіща тінь голгофського хреста.
Юрій Вавринюк

 


Тебе, великий Господи, хвалім!

Я довго плакала: чому їх не пустили?..
Сльозу дитячу понесла у світ.
Для них в Творця благала ласки й сили,
Під зіронькою йшла за ними вслід.

І не в одні постукали ми дверці,
Нас залишали в холоді й хулі.
А я молилась і вразливим серцем
Шукала Милосердя на землі.

І гріла душу та свята лампадка,
І Мама усміхалася мені.
Свята Вечеря... Перша шоколадка.
Різдвяник на промерзлому вікні.

Моя сльоза й молитва — на сторожі
Святого Дива після довгих мук.
Я чистим серцем бачу очі Божі
І Серце, що осяяло пітьму.

Від янгольської тиші і блакиті
Здається ще смачнішою кутя.
Немов співочі квіти у букеті,
Дзвіночки срібним співом мерехтять.

Все майже схоже на дитячу мрію,
Лиш болісніше і рідніше все...
Сніги тисячоліть... Смутну Марію
Тепер чекають в кожній із осель.

Вже двері перед нею не зачинять.
ЛЮБОВ і ЧИСТОТА здолали гріх!
Страждальний світ в Її сльозі спочине
Під тихим сяйвом Вічної Зорі.

Як перший пастушок, прийде паломник —
Мов не було цих двох тисячоліть —
І мовить перед яслами в поклоні:
ТЕБЕ, ВЕЛИКИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!

ТЕБЕ, ТЕРПЛЯЧИЙ ГОСПОДИ, ХВАЛІМ!
Надія Кметюк

 


У Віфлеємі

У Віфлеємі, в тихім Віфлеємі
В ніч зоряну з’явився в тілі Ти,
На вбогій, з сіна мощеній постелі
Дитятком закричав на всі світи.

Надію провістив дитячим криком,
І ангелам утіхи не втаїть:
— Пастуше, чи старий, чи юний віком,
Йди, подивись, як Він блаженно спить!

А світла, світла — аж до Віфлеєма!..
А світла, світла — боляче очам...
Йдуть пастухи і мають віру певну,
Що Господа вони побачать там.

Ось вулиці міські, ось промені з вертепу.
А може, тут улюблене Дитя?..
Хтось двері відчинив на їх душі потребу,
І бачать всі — родина пресвята.

Усміхнена Марія, Йосип радий
Показують на Спаса в сповитку.
А Він лежить, рожевий, безпорадний,
І радість випромінює тремку!..

Співали всі хвали натхненну пісню,
І миром віяло з Його чола...
Це Він Дитям зійшов на землю грішну,
Щоб перемога над гріхом була.

У Віфлеємі, в тихім Віфлеємі
В ніч зоряну з’явився в тілі Ти,
На вбогій, з сіна мощеній постелі
Дитятком закричав на всі світи...
Василь Мартинюк

 

* * *
У кожного своє Різдво,
Своя у кожного уява.
Та завжди Духа торжество —
Господнє втілення-поява.

У кожного в житті свій храм,
Своя і Альфа, і Омега.
І тільки жалюгідний хам
Зречеться духа оберегу.

Душа у кожного своя,
Не зазирнеш в її глибини.
Там біль чи співи солов’я
В страшні чи радісні хвилини.

Свої в людей і небеса:
В одних — блакитні та веселі,
Для когось небо — чудеса,
Для інших небо — тільки стеля.

І тільки Вічність в нас одна.
Колись закінчимо дорогу.
Там все проясниться сповна,
Як звіт даватимемо Богу.
Володимир Сад

 


Христові

Альфа і омега християнства.
Істина, дорога і життя.
Серця і душі моїх багатство —
Дівою народжене Дитя.
Я візьму Його із рук Мадонни —
Таємниче, світле, неземне,
Що зійшло у світ з святого лона
Й святістю наповнило мене.
О! Блаженство! І вже слів не треба.
Бо душа молитвою стає,
Я щаслива! В мене стільки Неба!
Хай святиться в нім ім'я Твоє!
Надія Кметюк

 


Христові

Хай не буде, не буде сумна
Нова радість, яка не бувала.
Помолюсь на Дитятко... У снах —
Білий Янгол і зорі — хорали.

У литаври молитвенні б'є
Пріснотиша, різдвяна і сніжна.
Людська доня Тобі віддає
Зі сльозою повінчану ніжність...

«О, не плач, моя рідна! Не плач! —
Богородиця тихо промовить, —
З болю свічка горить! Не зола.
А над свічкою — безмір Любови!»
Надія Кменюк

 


* * *
Христос прийшов до нас, і стало світло,
Мов Сонце народилось для землі.
І білим снігоцвітом все розквітло,
І ангел ніс нам зорі на крилі.

В убогому вертепі стало ясно —
Благословив це таїнство Господь.
А Син Його лежав сповитий в яслах,
Маленьким Серцем промовляючи: приходь!..

Осяяний вертеп запрошує до себе,
Дух таїнства не сходить з його стін.
А Він — Христос — вже дивиться із неба,
Як йдуть і йдуть до Нього на поклін...
Надія Кметюк

 


* * *
Як сяяла зоря! Як пахло сіно!
У сповиточку спало Немовля
— Господня Сутність вічна і єдина,
Яку всі наші немочі болять.

Яку болять всі пристрасті й лукавства,
Відверта... тайна, та — нечистота.
Душе моя, прозри. Прозри й покайся,
Зніми із себе чорну тінь хреста.

І цвяхи вийми з Божих рук всесильних —
Сльоза твоя пребуде неземна!
Якою мукою Христу чоло зросило!..
Хоч зараз вже Його не розпинай.

Бог не бажав ні жертв, ні цілопалень,
А тіло Синові приготував.
Ще Ця нога на землю не ступала,
Ще Ці уста не мовили слова...

Лукавий світ мечем добра розтяти
(Одвіку не було таких народжень!)
Прийшов Господь беззахисним Дитятком,
Щоб «виконати волю Твою, Боже».

Він на землі — хвилина по хвилині —
Дитя Небесне, чисте і святе.
Марія бачить в Ньому тільки Сина,
А це Спаситель світу вже росте.

Спаситель світу гордого та злого
Принизився до праведної плоті.
Безкомпромісний, безкінечний Логос –
І докір самоправедним чеснотам.

Пливла зоря небачена над світом...
А люди спали, до гріхів готові.
Скінчився вік Старого Заповіту —
Була вже ера по Різдву Христовім.

Пливла зоря небачена над світом...
І деревом ще був Господній хрест,
Він ще гойдав густе мовчазне віття
Під пильним поглядом зачинених небес.

Пливла зоря небачена над світом...
А люди спали й сни дивились зайві.
І незбагненна вічності палітра
Вбирала в себе те небесне сяйво.
Ольга Чорномаз

 

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ