Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезїі

Слово Боже

 


Слово, Юрій Вавринюк
Господь сказав. Любов Омельчук
Сила слова, Степан Коханець
Могутнє Слово, Наталія Марценюк
До рідної мови, Василь Процюк
"Буває дивне: у страшну жару", Василь Мартинюк
"Все міряється в часі", Сергій Рачинець
Боже Слово, Юрій Монда
"Не хлібом єдиним живемо", Ольга Чорномаз
Читаю Слово, Юрій Вавринюк

 

Слово

«Споконвіку було Слово… усе через Нього повстало»
Євангеліє від Івана 1 розділ

В основу Всесвіту поклав був Слово Бог.
В колисці Слова зорі виростали.
З уламків хаосу в тумані праепох
Складалися гармонії фрактали.

І прокидалася матерія від сну,
Галактики за рангом шикувались.
Комети у сузір’ях першу борозну
По цілині космічній прокладали.

І Слово Бог сказав — і зацвіла земля,
Від Слова небеса заголубіли.
І перший вітер, прилетівши іздаля,
Гострив лелекам у дорогу крила.

Людина з пороху від Слова ожила
І Божий Дух в земні вселився груди.
І потекла ріка з живого джерела —
Ріка життя і втіленого чуда.

І день позолотив Адамів світлий лик,
І перше Слово під склепінням раю
Почув від Батька перший чоловік:
«Благословляю!»
Юрій Вавринюк

 

Господь сказав

Це той Божий чоловік, що був
неслухняний Господнім наказам, і
Господь дав його левові.
1 Цар. 13:26

Господь сказав – й Слова Його
Завжди лишаються незмінні.
Ми їх виконувать повинні,
Аби уникнути пригод.

Господь сказав, та сто разів
Готові ми перепитати,
Щоб трохи вигоди дістати,
Щоб менше мати мозолів.

Господь сказав, а ми, сини,
Святу неквапно чиним волю,
Сюрприз чекаємо від долі –
Щоб думку Бог Свою змінив.

Як той пророк, що у Бет-Ел
Прийшов звістить Господнє Слово,
Прийняв людську за Божу мову
Й сплатив життям своїм за те.

В сюрприз повірив. Їв і пив,
Бо довгий шлях здолав, стомився,
Тому обман не роздивився
Й наказ Творця переступив.

Не вірмо голосу людей!
Нам Боже Слово є знаменом,
І нам відомо достеменно,
Куди непослух приведе.

Бо люди, журячись лиш тим,
Чи ми насправді Божі діти,
Нам будуть в очі говорити
Неправду іменем Святим.

А потім будуть день при дні
В чеканні осторонь стояти
І будуть пильно придивлятись,
Чи Бог скарає нас чи ні.

Господь сказав – й Слова Його
Завжди лишаються незмінні.
Ми їх виконувать повинні,
Аби уникнути пригод.
Любов Омельчук

 

Сила слова

Євр.4, 12

За словом Божим всі шляхи планет
У всесвіті закладені від віку.
Священне Слово — це авторитет
Для кожного, хто вірить, чоловіка.

Промовив Бог — і зразу стало так!
Збуваються й тепер слова пророчі.
Священне Слово для людей — маяк,
Що світить навіть в бурю серед ночі.

Безсильним Слово не буває, ні!
Міцніше від граніту і броні,
Ним стало все, воно — життя основа.

За Словом Божим збудеться усе,
А вірним всім блаженство принесе
Всесильне і незмінне Боже Слово!
Степан Коханець

 

Могутнє Слово

Хто народив тебе, могутнє Слово?
Багато хто міркує і питає.
Ти не з’явилося на світ цей випадково,
Хоч і Отця твого не пам’ятають.

Могутнє Слово, ти тоді зродилось,
Коли безмежні вкрили землю води,
І ти над ними птахою носилось
Й не мало ні у чому перешкоди.

Твоя предивна сила за шість днів
Великий і красивий світ створила –
У небі спів пташиний задзвенів,
Лілея ніжні пелюстки розкрила.

Усе зродилось через Боже Слово,
Воно звільнило людство все від сну
І увійшло в серця не випадково –
Щоб дарувати вічную весну.

Воно – чарівне, бо серця лікує,
Воно – прекрасне, бо дає надію,
Воно – могутнє, царство зла руйнує
І втілює в життя велику мрію.
Наталія Марценюк

 

До рідної мови

Мальовнича, барвінкова,
Українська, рідна мово!
Ти привітна, наче мати,
Милозвучна і крилата.

Ти немов весняна злива,
Наче дівчина вродлива.
Наче тепла літня днина,
Мов усміхнена дитина.

Ти запала мені в серце
Ще в колисці яворовій.
Щоб сьогодні віршем-скерцо
Люд збудити до розмови.

Не про те короткочасне,
Що життя в собі не має.
А про Слово — світло ясне,
Що цей світ перемагає.
Василь Процюк

 

* * *
Буває дивне: у страшну жару,
Коли земля волає спраглим груддям, —
Тендітний пагін проломив кору
І усміхається щасливо небу й людям.

Чи на дорозі, де, немов на зло,
Рослинам зроблять гроба кам’яного,
Асфальт пробивши, трав’яне стебло
Всім сповіщає про Творця Благого.

Так Боже слово у сухих серцях
Даремно не лежить і не мертвіє:
Комусь на радість, а комусь на жах
Розколе їх й любов’ю зарясніє,
І сповістить усім в ту мить неждану,
Що має силу нездоланну.
Василь Мартинюк

 

* * *
Все міряється в часі:
І життя, і робота,
В небі сонце незгасне
І хлібів позолота.
І усмішка привітна
Білопінного саду,
І мелодія вітру,
І журба листопаду,
І запалена зірка серед ночі, як свічка,
Та не зміряне тільки
Боже слово повічне.
Тож несу його сміло
І надіюся щасно,
Що душею, не тілом,
Став незмірним у часі.
Сергій Рачинець

 

Боже Слово

Є, є у світі дивна дивина,
Яка в людині оживає знову —
Це із безодні стрімко вирина
На поклик Бога дивне Боже Слово.

Воно і грізне, як Його хода,
Яка і гори втоптує в долини,
Коли, як повінь, наповза біда
На праведника з рук лихих людини.

Воно ж — ніжніше материнських рук,
Вірніше серця — серця на сторожі,
Коли в спокусах, у стрибку із мук
Душа в гріхах стає дитятком Божим.

Воно — і мед з Ісусових долонь,
А для душі — земні незнані крила.
І той могутній, неземний вогонь,
Що має назву — «Гнів у Божій Силі».

Щасливий вкритий Словом уночі,
А світлим днем — зодягнутий у Слово:
Над ним , як захист — Янголів мечі,
Як вхід у рай, у Божу відбудову.
Юрій Монда

 

* * *
Не хлібом єдиним живемо,
А словом щоденним Господнім.
У вічних рядках «Одкровення» —
Учора і завтра, й сьогодні.

Не хлібом єдиним. Не хлібом,
Що колосом хилиться в полі...
Не золотим щирим і сріблом,
А Світлом Господньої волі.

Не хлібом єдиним — Любов’ю,
Що в серці розбитім — по вінця.
Бо в тяжкім двобої з собою
Впадемо смиренно на лиця

І скажем: «Господь мій і Бог мій,
Душа моя вибрала Світло!
Обріж її віття засохлі,
Щоб в Силі твоїй вона квітла».

Не в хлібі єдинім потреба,
А в Слові всесильнім Господнім —
У Хлібі, що сходить із Неба,
І вічне життя з Ним приходить.

Не знатиме голоду й спраги,
Хто смак того Хліба пізнав,
І Божого Імені ради
Воскресне останнього дня.
Ольга Чорномаз

 

Читаю Слово

Читаю Слово. В дивний світ надії
Мене ведуть натхненності рядки.
І серце плаче, тішиться, радіє,
Й спадає пил з історії віків.

Лягають в душу образів лавини:
Мойсей та Йосип, Яків та Ілля.
Ось мудреці з дарами для Дитини,
Там Ірод стежить злякано здаля.

А ось Христос навчає біля моря,
Спішать сліпці, батьки ведуть дітей.
Ось Він хреста несе в святій покорі,
А з тим хрестом гріхи усіх людей.

Сміється з Юди зрадницький цілунок,
Пече в кишені жменя срібняків.
Любов Христа, як вічний подарунок
Слова святі проносять крізь віки.

Знаходжу в них я вічну мудрість й силу,
Вони ведуть в незвідані світи.
Хоч перші кроки ще такі несмілі,
Та з Божим Словом впевненіше йти.

У Слові тім — минуле і майбутнє,
Моє спасіння і моє життя.
Воно відкрило вічну Божу сутність,
Збудивши в серці слово каяття.

Читаю вкотре вічне Боже Слово
І вічність душу в Слово огорта.
І я стаю частинкою Святого,
Який іде до мене із хреста.

Він Словом став живим і життєдайним,
Ввійшов любов’ю в плоть і кров мою.
...Читаю Слово і молюся вдячно,
І знову й знову Божу мудрість п’ю.
Юрій Вавринюк

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ