Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

Воскресіння Христове

Вірші до Великодня

1 2

Апостол Петро, Василь Мартинюк

Боже світло, Надія Кметюк

В очікуванні свята, Зоряна Живка
Великдень ("Зазначений святковий день в календарі"), А. Бабачук
Великдень ("Великий День відкриє двері неба"), Надія Кметюк
Великдень ("Великий День. Природа грає"), Вікторія Рутковська
Великий день мандрує по Вкраїні
,
Вікторія Рутковська
Великоднє привітання
, Василь Процюк
Великоднє, Зоряна Живка
Великодні дзвони ("Здавалось, світ завмер і онімів"), Олекса Бригас
Великодні дзвони ("Так натхненно дзвонять"), Надія Кметюк
Великодній ранок, В.П.
Великодній, Марія Звірид
Великодня молитва, Юрій Вавринюк
Відродження, Лідія Меланіч
"Він вже настав", Ольга Чорномаз
Воістину воскрес!, Лідія Меланіч
Воскресіння ("Воскресіння — сило незборима"), Сергій Рачинець
Воскресіння ("Спадають теплі небеса"), Сергій Рачинець
Воскресіння ("Господнє Серце на хресті, пробите терном"), Надія Кметюк
Воскресіння ("То був ранок нової доби"), Володимир Сад
Воскресіння тріумф, Петро Боско
Воскрес Христос, Михайло Клекоць

Двері до раю, Лідія Меланіч
"Діла, як слава", Петро Ящук
"Для молитви я схилю коліна", Зоряна Живка

"Єрусалима білі ребра", Галина Манів

Звучить мелодія небес, Галина Гунченко
Земля не мертва
, Юрій Вавринюк
Зійшла на землю Божа благодать, Вікторія Рутковська
Зустріч
, Лідія Меланіч

"Його вели дорогою, як вбивцю", Лідія Меланіч

"Ісус воскреслий, гора Оливна", Володимир Сад

"Любов, прибита до хреста", Лідія Меланіч

Марія біля гробу, Юрій Вавринюк
Марія Магдалина, Лідія Вудвуд
Медитація про Воскресіння, Зоряна Живка
На Маслиновій горі, Лідія Меланіч

"Найглибші у світі", Лідія Меланіч
Небесний Єрусалим, Зоряна Живка



Апостол Петро

Ти знаєш, Господи, що я люблю Тебе.
Ти знаєш, Господи, що я Тебе кохаю.
Ти знаєш, як зневажив я себе
До невимовного болючого відчаю.

Щоб зрадити — й на думці не було.
Надіявсь у дворі Тебе дождатись.
«Невинний Він, відпустять все одно, —
Я думав, — разом будемо вертатись».

Не знаю, звідки впав на душу страх.
Невже із вуст зневажливих служниці?
Побачив вирок я в її очах
І зрозумів: це смерть — це не дрібниці.

Злякався я. Вона ж: «Ти був із Ним».
Злякався я, бо кожен на дворищі
На мене зиркав поглядом лихим, —
І гідність впала
                    на щаблі найнижчі.

«Не був я з Ним! Не знаю я, хто Він!
Бог свідок! Присягаюся! Це правда!»
Бо що ж сказати їм? Я тут один.
І півень заспівав, немов прорiк: «Це зрада».

Сльозами все закрилося вгорі.
Розкраялась душа від болю розуміння.
О, ліпше б я помер у тім дворі,
Ніж мучитись від докорів сумління.

Та бачу я, що Ти мені простив.
Ти не лишив мене Себе і раю.
Ти знаєш, Господи, що я Тебе любив!
Ти знаєш, Господи, що і тепер кохаю.
Василь Мартинюк

 

Боже світло

В іпостасі Воскреслого Божого Сина
Нам Спасіння дароване з синіх Небес.
Великоднього ранку, у світлу годину
Він во Істину Божу із мертвих воскрес.

У терновім вінку розіп'ятий за Світло,
Яке ніс на Голгофу під тяжким хрестом,
Великоднього ранку, коли все розквітло,
«Мир Вам!» — ніжно промовив Воскреслий Христос.

І у Серці, що прощення всім дарувало,
У тім Серці побачив здивований світ
Боже Світло, яке ні на мить не згасало,
Боже Світло, що сяє нам тисячі літ.

Животворним промінням надії і віри,
Стуком Серця Христового б'ється на люди.
І Любов'ю, Любов'ю, Любов'ю без міри
Ллється нині у спраглі і змучені груди.
Надія Кметюк



В очікуванні свята

Великдень зігріває серце променем
віри у воскресіння й відкуплення.
Бо весняне сонце землю зодягає
травою-квітом, ніби на свято.

Великдень починається зі спомину
ТОГО недільного ранку,
мироносиць і янголів,
радісного благовістя...

Але ж і весна спершу дощить, плаче,
вмиває землю сльозами Неба,
оповиває серце печаллю —
і тане біле простирадло смерті — сніг,
і чорна земля нага — ніби гріх…

Тож,
треба згадати,
що Великдень починається
              з Голгофи,
              з Гефсиманії,
              з Нагірної проповіді,
              з ясел…
…З клятого недогризка від яблука,
              яке вкрали
                     неслухняні діти
                            з райського саду.
Зоряна Живка



Великдень

Зазначений святковий день в календарі,
Який у нас Великим зветься.
І від врочистості лиш двох вітальних слів
Радіє серце.

В цей день Христос тенета смерті розірвав,
Став переможцем у двобої,
Тверду надію на безсмертя дарував
І нам з тобою.

Тому таке в серцях сьогодні торжество,
Тому і зветься день Великим,
Що дарував свободу людям багатьом
Від зла Спаситель.

І радість у душі — не однократний сплеск,
Вона без меж, як Божа ласка.
Христос, що на хресті розп’ятий був — воскрес.
Великдень! Пасха!
А. Бабачук

 

Великдень

Великий День відкриє двері неба,
І Херувими, і Архангели святі
Співатимуть для мене і для тебе,
Обнявшись з Богом у небесній висоті.

А на землі до кожного створіння
Така безмежна радість прийде вмить:
Великий День, Великдень, Воскресіння
Очистить душу, рани загоїть.

Христос Воскрес! З'явився в білих шатах.
І ніжним голосом до Серця Свого кличе.
Христос Воскрес! Щоб нас не залишати,
Щоб сльози втерти на заплаканих обличчях.
Надія Кметюк

 

Великдень

Великий День. Природа грає.
Вже розкриваються бруньки.
Веселий дзвін. Душа співає.
Духмяна паска. Крашанки.

Христос Воскрес! Небесне диво!
Немає смерті. Вічність є!
За нас, щоб ми були щасливі
Ісус віддав життя своє.

Як сяє золотом проміння!
Радіє світ і люд увесь!
Чудове свято Воскресіння!
— Христос воскрес! — лунає днесь!

А з ним і ми воскресли ніби
І піднялися над буттям!
Дзвінкі пташині піснеспіви —
Во славу вічного життя!

Христос Воскрес! Радіють люди.
Навік Він смертю смерть поправ.
Крізь морок зради і облуди
Нам світлом Віри засіяв!
Вікторія Рутковська

 

Великий день мандрує по Вкраїні

Додому навесні птахи летять
І вся природа знову оживає…
З небес приходить Божа благодать,
Про Воскресіння Сина сповіщає!

Виводить нас Господь з гробниці зла
Пречистим словом, у молитві щирій.
Ніколи світло не здолає мла,
Доки в душі панує запал віри!

І зникне перед темрявою страх —
Господь дає надію на спасіння!
В житті боротись зброєю добра,
У радості зустріти Воскресіння.

В очищенні возноситься душа…
Палка молитва… Сльози покаяння…
Життя і смерть: невидима межа
Дарує на спасіння сподівання.

Нехай небесна Божа благодать
Додасть відваги, дух наш загартує!
Ніколи ворогам нас не здолать,
Бо у крові козацький дух нуртує!

Нехай душевні мир і чистота
Нам вказують до Істини дорогу!
Хай Воскресіння нашого Христа
Наблизить доленосну перемогу!

— Христос Воскрес! — Воістину Воскрес! —
Пасхальна світла звістка всюди лине.
Підносять дзвони радість до небес —
Великий День мандрує по Вкраїні!
Вікторія Рутковська



Великоднє привітання

Вже вкотре розцвіла вишнева гілка,
І не вмовкає пісня солов’я
З тих місць, де народилася сопілка,
Де над струмком кружляє перепілка,
І тішиться тонка душа моя.

Вдягається земля в зелені шати,
Теплом війнуло з голубих небес.
Вже на черемсі одяг, наче з вати,
І хочеться усіх вас привітати:
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Василь Процюк



Великоднє

Сонце сяє у ясній блакиті,
Теплим променем цілує світ увесь.
І серця для радості відкриті:
Знайте, люди, що Христос Воскрес!

Пташечки цвірінькають надворі —
То вони співають Богу честь!
Позабудьмо сумніви та горе,
Бо Христос Воістину Воскрес!
Зоряна Живка

 

Великодні дзвони

Здавалось, світ завмер і онімів,
Зійшлись в молитві складені долоні,
Коли над куполами враз ожив
Весняний клекіт Великодніх дзвонів.

Звершилося! Пішов у небуття
Одвічний страх смертельної години.
Христос Воскрес, даруючи життя,
Даруючи надію для Людини.

Він смерть Своєю смертю переміг,
Воскреснувши в закинутій яскині,
І безліччю невидимих доріг
Ввійшов в серця і торжествує нині.

Тож грайте, дзвони, по усій Землі,
Летіть до Неба, звуки, серцю милі,
Втішайтеся дорослі і малі,
Співайте славу Чудотворній Силі!
Олекса Бригас

 

Великодні дзвони

Так натхненно дзвонять Великодні дзвони,
Срібний голос вітер зносить до небес.
Хай ніхто не плаче, хай ніхто не стогне,
Бо Христос сьогодні, бо Христос Воскрес!

По садах квітучих, по траві зеленій
Срібло передзвонів вилилось на світ.
Докотилось в села — у хатки різьблені,
Радістю вгорнуло білий дивоцвіт.

Воскресіння Боже — Милосердя Боже —
Українську душу зцілює сповна.
І стоять дівчатка, мов прекрасні рожі,
В оченятах чистих розцвіла весна.

Слухають, як дзвони великодні дзвонять —
Світанкові гімни Богові й весні,
І, як ніжні рожі пелюсточки ронять,
Личенька їх ронять усмішки ясні.
Надія Кметюк



Великодній ранок

Вогнищем палає небокрай,
Спалахнуло сонячне проміння,
І поволі неба голубіння
Світлом заливає сонний гай.

Сонце починає знову день,
В дзеркальцях роси милує погляд,
Жваве птаство величаво-довго
Розлива мажор своїх пісень.

Квіти розкривають пелюстки,
Наповняють блюдця теплим сяйвом,
Між травою цвіркунець звичайний
Щось виводить з наспівом хрустким.

Ранок серед інших багатьох
Нібито нічим не відрізнявся,
Та у пам’яті навік закарбувався,
Бо його накреслив в планах Бог.

В спогадах, постійно дорогих, —
Дивовижний у віках світанок,
Незабутній воскресіння ранок,
У який Христос смерть переміг.

Нам Спаситель дав нове життя —
Відступила ніч та скорбні думи,
І подякою звучать сердечні струни,
Сповнені святим передчуттям.
В.П.

 

Великодній

Який благословенний нині день!
У кожній квітці, в сонячнім промінні
Все дихає життям і воскресінням,
І серце повне радісних пісень!
Як дивовижно музика звучить,
Піднесено бринять її акорди,
І ластівки щебечуть великодньо!
Яка благословенна кожна мить!
Мені би крила й нотний звукоряд,
Я б над землею легко здійнялася,
І всім співала б про найвище щастя,
Кого би лиш зустріла, всім підряд!
Христос воскрес! Ви чуєте? Воскрес!
В Його долонях дар життя людині,
У посмішці Його благословіння,
А у очах – бездонна синь небес!
Який благословенний день прийшов!
Великдень – справжнє свято Перемоги!
За диво воскресіння – слава Богу!
Він є Життя! Він – Правда! Він – Любов!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос живий! Христос дає спасіння!
Йому осанна, честь і поклоніння!

Звучить хвала аж до святих небес!
Марія Звірид



Великодня молитва

До Тебе, Воскреслий, здіймаємо руки
І просим в молитвах: зійди на наш край.
Прийди до сердець, що в тенетах розпуки,
Повій Святим Духом і щастя нам дай.

Як учням зневіреним, кожній людині
Новину чудову у дім принеси.
Дай віру, надію і в день воскресіння
Святі почуття у душі воскреси.

Дай зцілення хворим, розбитим — надію,
В камінних серцях спалахне хай вогонь,
Й небесне проміння нам душі зігріє
Теплом на Голгофі пробитих долонь.

Твоє Воскресіння і нашим хай буде,
Щоб жертвенна смерть не намарне була,
Щоб дихали легко та радісно груди
І спрагла земля від дощів ожила.

До Тебе, Воскреслий, здіймаємо руки
І просимо щиро: зціли Ти наш край.
Уже над Вкраїною падають круки...
О, Боже, прости нам і щастя подай!
Юрій Вавринюк



Відродження

Відродження, пробудження від сну —
Нестримний поклик серця серед ночі,
Весела пісня, що зове весну?
Наповнені сльозами згаслі очі?

І здійнято обличчя до небес,
Над головою вверх піднято руки…
Господь Великий — з мертвих Він воскрес,
Переборовши смерть, пройшовши муки.

Це світло після темряви. Це грім
В ясному небі у прозору днину,
Це голос, що гукає в Божий дім
Заблудлу душу грішної людини.

Народження. Удруге за життя.
Щось неймовірне, дивне і космічне:
Молитва грішника в пориві каяття
І віра у можливість жити вічно…
Лідія Меланіч



* * *
Він вже настав, цей світлий добрий день —
Розбила віра чашу безнадії,
І повертає лик свій до людей
Всепрощенням осяяна неділя.

А нам до неї крізь літа спішить —
Чистішим від покаянь і пробачень.
В молитві хай розвидниться душі,
Щоб істину могла вона побачить.

І хай торкнуться нас, іще живих,
Ісуса очі — мудрі і предвічні.
Душі спасінням стрепенулась Вись
І благодать усіх до Бога кличе!
Ольга Чорномаз



Воістину воскрес!

Ранкове сонце ледве в вікна коситься,
Єрусалим напівдрімає мирно.
А дві Марії — жінки — мироносиці
Несуть Царю для погребання смирну.

Сльозами вкриті трави ніжно-росяні —
Вже третій день, як Спас-Ісус похований.
Господній Син, Хто за життя боровся,
В кайдани смерті назавжди закований.

Співає сад пташиним співом солодко,
Стежина сумно в’ється до гробниці…
Аж загриміло, й ангел, ніби золото,
З’явився перед сумом вкриті лиця.

Великий камінь силою відвалено…
Тікає жахом скована сторожа…
По сходах — вниз! А там, в земних підвалинах
Печера показалася порожня.

Ще плащаниця зберігає обриси,
Та тіла не знайти. Лиш тишу чутно
«Де мій Господь? Куди поклали Господа?»
Обличчя жінки заридало смутно.

Не плач, Маріє, бо не може втримати
Ні ад, ні пекло Господа живого.
Ісус воскрес, щоб Дух Святий вам вилити,
Щоби прославити величну силу Бога.

Позаду залишилось грізне поприще,
Позаду залишилась Долоросса…
В душі Марії запалало вогнище
Подяки за воскреслого Христоса.

Пасхальний день горить травневим цвітом.
Земля співає й Небеса Небес.
Лунає звістка людству понад Світом:
«Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Лідія Меланіч

 

Воскресіння

Воскресіння — сило незборима!
Життєдайний, переможний час...
Недаремно дні весняні зримо
Обіймають радощами нас.

Де були морози й хуртовини —
Зеленіють трави запашні.
Ген далеко небо тополине
Задзвеніло кобзою мені.

Все довкруг озвалося піснями,
Пророста пагіння молоде...
І земля, щаслива до нестями,
Відкрива обійми для людей.

Чую — йде до мене воскресіння
З голубої, чистої яси...
Не біда, що я в саду осіннім —
Ще не пізно душу воскресить.
Сергій Рачинець

 

Воскресіння

Спадають теплі небеса
Землі на груди щедрим світлом…
Вже Україна воскреса
Вишневим цвітом.

Країна тихої журби
І дивовижного терпіння,
Де люди й досі, як раби, —
В них страх прозріння.

А душі стоплені щодня
Не радість ждуть чомусь, — поразки,
Їх власна тінь наздоганя,
Зриває маски.

Вже годі, годі жити нам,
Отак, беззахисно, як подих…
Йде Воскресіння,йде весна —
Прокинсь народе!

Ген бачиш — стежка, наче сніг,
Уся покрита білим рястом,
Іди по ній, спокутуй гріх, —
Зустрінеш щастя.
Сергій Рачинець

 

Воскресіння

Господнє Серце на хресті, пробите терном...
В євхаристійній Чаші — Кров Свята.
Тендітний колосочок — добрі зерна.
Над ними Білий Голуб — Дух зліта.
Жертовність і любов... Палає свічка.
І небо воскресає після гроз.
Моє солоне від сльози, прозоре личко
Тримає у Своїх руках Христос.
З Тобою я молилась в Гефсимані...
З тобою хресні муки перейшла...
А нині впав від гробу сірий камінь,
І я Тебе між мертвих не знайшла.
Воскрес із мертвих! Два тисячоліття
Горить Любов'ю на Голгофі хрест.
В сльозинці болю — Воскресенське Світло,
Над муками розп'яття — Отчий хрест.
Спасителю! Учителю мій ніжний!
Тобі хвалу молитвою воздам.
У нас є віра, камінь є наріжний.
Тож дай нам сил звести Духовний Храм!
Хай мироносиці несуть святу новину,
Хай дзвони сколихнуть блакить небес!
Христос Воскрес! В неділю Світлу Днину
Прийми ж, Вкраїно, серцем Божий жест!
Надія Кметюк

 

Воскресіння

То був ранок нової доби,
Урочистий світанок безсмертя.
Підіймалося сонце, щоби
Знов світити повік і не вмерти.

То був ранок жалю і надій
(І ніхто того дива не знає).
О, Маріє, не плач, а радій,
Що у гробі Ісуса немає!

Це не байка про Фенікса, ні.
Бо ж не попіл на сонці сріблиться –
Під гучні в піднебессі пісні
То у гробі пустім — плащаниця.

І втікає від серця відчай.
Сталось так, бо збулося Писання.
Не вагайся, Маріє, стрічай
Найщасливіше в серці світання!

Хай же душу наповнить ущерть
Радість світла й подяка уклінна,
Що Христом переможена смерть
І Його не торкнулося тління.

Знов Великдень іде по землі
І всміхається сонце на тверді…
Хай пізнають великі й малі:
Ми у світ цей прийшли для безсмертя!
Володимир Сад

 

Воскресіння тріумф

Христос могутній, незрівнянний,
Великий, сильний Син Небес,
Як Переможець вічний, славний,
У величі Своїй воскрес!

Щасливо серце в грудях б’ється,
Я торжествую — Він живий!
У небо спів врочистий ллється —
Непереможний і святий.

Яке це щастя — перемога
Над смертю, пеклом, всяким злом!
Тепер Христос — моя дорога,
Моє спасіння, мій оплот!

І що зрівняється на світі
Із подвигом святим Христа?
Нам дано благодаті літо —
Між мертвими Його нема!

Тріумф це віри, правди, сили,
Моя надія й майбуття,
Любові, радості вітрило
І переможне з Ним життя.

І все тому, що мій Учитель
Диявола і смерть здолав.
Він — Тріумфатор, Бог, Спаситель —
Майбутність воскресіння дав.
Петро Боско

 

Воскрес Христос

Помер Христос! Прийшла: ось гріб — немає,
Лиш камінь геть відкинутий лежить…
Сад Гетсиманський сонця схід стрічає,
І вітер листям саду шелестить.

Схилилася над гробом, заридала,
На серці камінь: тяжко, так болить…
Хоч мертвого побачити бажала,
Але немає… А он хто стоїть?

Подумала: це садівник. «Можливо,
Ти взяв Його? Скажи, де заховав.
Мені Його забрати так важливо…
Ось пахощі для похоронних справ!»

— Не плач, Маріє, годі сумувати!
Радій, Маріє, Я — Спаситель твій.
— Учителю! — лиш встигла проказати —
І впала-поклонилася до ніг.

І так зраділа, що й не передати.
В душі пісень подячних благодать.
Хотіла обнімати, цілувати —
Й побігла в місто учням розказать…

Подія ця — людей благословіння —
Записана у Слові в добрий час.
Христове благодатне воскресіння
Дарує радість й кожному із нас —

Велику, неосяжну і безмірну
Спасіння радість, радість майбуття.
Він Сам воскрес — і наші смертні душі
Він воскресив для вічного життя.

Радій, Маріє, і сьогодні, нині.
Христос воскрес! Христос повік живий!
І більш не вмре — й ніколи не покине
Тебе Учитель і Спаситель твій.
Михайло Клекоць



Двері до раю

Обвисла ніч на п’ятірні каштана,
Завмер протяжний довгий гул хрущів.
І місяць жовтий у блідій сутані
Жасминові викохує кущі.

Пасхальну ніч світанок допиває
На сході сонце – багряниця сліз…
Відкрило воскресіння двері Раю:
Христос свободу грішникам приніс.
Лідія Меланіч



* * *
Діла, як слава, й слава у ділах,
Та не від діл моїх — моє спасіння;
Хрестом Христа увінчана Земля,
Увінчана Христовим воскресінням.
Явилось світло світу на життя, —
У вірі вірного горить світильник
Для добрих діл, що людям наче стяг
На славу істини всесильну.
І віру, і діла розцінить хрест,
З якого плата за безсмертя кров’ю,
Де у стражданнях Божий Син помер,
Розп’ятий і гріхами і любов’ю.
День сьомий впав, пошкоджений гріхом,
Та вперше переможена могила;
Освяченню, що за Святим Письмом,
День Перший підіймає крила.
Як в спрагу втікачів знайшлась скала,
Так з вірних б’є ріка води живої...
Христос воскрес! Воскреслому хвала —
Творцеві перемоги все святої.
Петро Ящук



* * *
Для молитви я схилю коліна
І заплачу, просто як дитя.
Я сьогодні — грішна Магдалина —
Вливаю душу каяттям.
Ти величний у вінці терновім!
Ти прекраснай у тяжкім стражданні!
По чолу стіка струмочок крові,
А в очах прощення, не прощання!
І Пілат промовить: «Ессе Hоmо!»,
Прошепоче сотник: «Божий Син…»
Через хрест лежить мій шлях додому,
У небесну яснооку синь.
Ти прости мені, Стражденний Боже,
За непослух, гордощі, байдужість.
Я до Тебе, Господи, приношу
Душу, що за раєм вперто тужить.
Чорний гріх, немовби чорну хмару,
Розігнав з Голгофи крик: «Звершилось!»
І зникають привиди-примари.
Я сьогодні вдруге народилась.
Для молитви я схилю коліна
І заплачу, просто як дитя.
Бо сьогодні грішна Магдалина
У Христі знайшла нове життя…
Зоряна Живка



* * *
Єрусалима білі ребра
у раці гір, під склом небес.
Чого шукаєте живого
поміж мерців?
                    Христос воскрес!

Христос воскрес, чекає Чаша,
живої сповнена води.
А тут стіна плачу не наша,
а тут лише Його сліди…

Та знову ми, Фоми нащадки,
йдемо молитись над гробами.
І милосердно відчиняє
для нас Господь небесні брами.
Галина Манів

 

* * *
Звучить мелодія небес:
«Христос воскрес! Христос воскрес!»
Співають ангельські хори
І лине радісно згори:
«Христос воскрес!»

Звершилось! Веселись, життя!
Хай кане смерть у небуття,
Журба в минуле відійде,
Бо в людях місця не знайде
Гріхів сміття.

Христос воскрес! Воскресни й ти,
Іди сміливо до мети:
Христа шукать — Христа знайти,
Навіки в серці зберегти
Вогонь святий!
Галина Гунченко

 

Земля не мертва

Весна крізь сніг зухвало виглядає,
Стріляє вгору синій первоцвіт.
Земля не мертва: в дивному розмаї
Вона життя народжує у світ.

Земля не мертва. Трави наче стріли:
Ламають груддя пагони життя.
Рілля парує, дихає звесніло,
Земля живе новим серцебиттям.

Земля не мертва: чудо воскресіння
Я щовесни у пригорщі беру —
Буяння трав і грім у небі синім,
І перший дощ на яблуню стару.

Земля не мертва — бо Христове тіло
У ній життям безсмертним проросло.
Життя пробило кам'яну могилу
І пагоном у провесінь зійшло.

Земля не мертва. Отже — не боюся
Віддати їй свою зболілу плоть.
Весна настане. І тоді проб'юся
Крізь чорну землю у безсмертну суть.

І вічність прийме ніжно і врочисто
Мою весну, моє нове життя.
І в нове небо, голубе і чисте,
Мої пісні, як жайворон, злетять.

Земля не мертва. В шостий день творіння
Мене Творець із неї народив.
Колись я ляжу в землю, як насіння,
У небі щоб продовжити свій спів.
Юрій Вавринюк

 

Зійшла на землю Божа благодать

Зійшла на Землю світла благодать!
Радіє люд увесь: Воскрес Син Божий!
Пісні хвалебні весело звучать:
Добро — злобу й ненависть переможе!

Владикою і смерті, і життя
Відкрився нам Христос у Воскресінні.
Заради віри й вічного буття
Він смертю подолав земне і тлінне.

Небесне світло! Освяти нас всіх!
— Христос Воскрес! — ангелики співають.
Весна хай квітне! Хай зникає гріх!
Любов Господня Захід й Схід єднає!

Пасхальна звістка по землі усій
Несе нам перемогу, світлі мрії.
Стривожені відчують дух надій,
Печальні і засмучені — зрадіють.

У непохитній вірі сильні ми —
Молитва споконвіку в нас єдина:
Нехай панують злагода і мир!
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
Вікторія Рутковська



Зустріч

Ти призначив побачення
На перехресті віків.
Тиховоддя любові —
В розбитому серці Голгофи.
Надміром сплачено
Ціну за смертність гріхів.
Краплями крові
Плаче розіп’яте Слово.

Помираю без Істини.
Битва з собою — пуста…
Світові катастрофи
Не мають жодного значення…
Падають іскрами
Сльози на руки Христа.
В сутність Голгофи
Я іду на побачення.
Лідія Меланіч



* * *
Його вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камені в Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров’ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов’ю,
І йшов — прощенням стати за гріхи.
Покірно шлях протоптаний стелився —
Аж до Голгофи, сповнений людей,
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і на дітей…
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла мати в юрмищі солдат…
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять…
І як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить, чи так пройти…
Ісус біля Голгофи знов чекає —
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш, чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім’ї?
Наш Цар Царів любов свою безмірну
Тобі дарує. То ж прийми її!
Лідія Меланіч



* * *
Ісус воскреслий, гора Оливна,
Коханні учні, довкіл краса…
Вже наближалась хвилина дивна —
Піти на хмарі у небеса.

І Він піднявся. Небесні брами
Повідчинялись Царю царів,
Щоб наші храми, сердечні храми,
Наповнив подих Його дарів.

Чекають учні, росте напруга.
У місті свято, врочиста мить.
Надходить ера Святого Духа,
Щоб, запалавши, завжди горіть.

І — шум раптово, мов сильний вітер,
В очах надія, в серцях любов.
Чекають Духа Господні діти —
За мить священну пролита кров.

А далі — сяйво, немов вогненне,
Затріпотіло, та не пекло.
Народ побачив щось незбагненне,
Те, що чекали, таки зійшло.

Вогнем любові в сердечнім храмі,
Вогнем священним на вівтарі —
З небес утіха злилась дарами,
Як обітниця Царя царів.

Небесний Отче, Ти Свого Сина
Послав на землю — і Він нас спас,
А потім Духа Ти дав людині,
Щоби сирітство минуло нас.

Щось більше дати вже неможливо
І ближче стати ніхто не зміг.
Життя з достатком, таке щасливе,
Тобі, Ісусе, кладу до ніг.
Володимир Сад



* * *
Любов, прибита до хреста,
І хрест, що вріс корінням в землю,
І день, наповнений пітьмою
                  До краю…

На тлі епохи йде вистава:
В долоні не колюче стерня —
Цвяхи іржаві ми з тобою
                  Вбиваєм.

І гріх усіх людських творінь
На лик Ісуса кида тінь…
Гуркоче грім, гримить гроза —
То Божа падає сльоза…
Лідія Меланіч



Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?

Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.

Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
...В могилі — пустка.
...Ангели стоять.

Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину...
...Вставав Великдень, гонячи пітьму.

«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є... Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».

Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.

«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці...
Юрій Вавринюк

 

Марія Магдалина

Ти в серці пронесла святу любов
Через вогонь випробувань, гоніння
До Сина Людського, який з небес прийшов,
Щоб всьому світу принести спасіння.

З твоїх плечей Він зняв тягар важкий,
Тому Його так щиро полюбила,
Із Ним пройшла ти хресний шлях земний
І серцем всім Ісусові служила.

Маріє! Він належав не тобі.
Пішов на хрест від смерті всіх звільнити.
Не зрозуміть цього насмішників юрбі,
Що хоче твою святість осквернити.

Ти там стояла під Його хрестом,
Затамувавши у душі ридання,
І відчувала всім своїм єством
Пекельні муки і Його страждання.

— Він не помре! Хіба вмира Любов? —
І серце віддане святим чуттям пульсує. —
Ось зійде із хреста, підніме руки знов,
І голос Його лагідний почує.

«Звершилось!» — вмить над світом пронеслось,
І голова Ісусова схилилась.
Маріє, у ту мить тобі здалось,
Що все життя для тебе зупинилось.

— Чому жорстокий і холодний світ
Палку любов Спасителя відкинув?
Хто дасть за злочин цей кривавий звіт? —
І стогін в небо із грудей полинув.

Ось друзі тіло зняли із хреста
І поховали в гробі у новому.
Та не змовкали серце і вуста,
Несли молитву, що долала втому.

Здалася вічністю тобі тривожна ніч,
І день суботній не приніс спокою,
Душа твоя палала, наче піч:
Зійшлися віра й сумніви в двобої.

Недільний ранок в тиші ледь займавсь,
Жінки до гробу з миром поспішали,
Ніхто на диво вже не сподівавсь,
Та серце віддане з надією чекало.

Ось гріб в саду, та тіла в нім нема.
Все затремтіло у тобі й завмерло:
— Я сподівалась дива! Чи ж дарма?
І покотились сльози, наче перли.

Ти гірко плакала побіля гробу там.
Та раптом ангел: — «Жінко, чого плачеш?»
— Забрали Господа мого. Чи не відомо вам
Де Він? Скажіть, я хочу Його бачить.

Враз повернулась: «Хто це? Садівник?
О, пане мій, чи ти Його не бачив?»
— Маріє! — голос лагідний проник
У серце, що миттєво стало зрячим.

— Раввуні! — пташкою припала враз до ніг,
І впали сумнівів глухії вежі.
— О, не торкайсь, Маріє, бо Мені
Зійти до Нашого Отця належить.

Іди і розкажи Моїм братам,
Що я живий та йду до Батька Свого,
На вас усіх чекатиму Я там,
У вічність вже відкрита вам дорога.

— Я вірила, Ісусе, знала я:
Ти не помреш! Любов не помирає!
— Тепер навік, Маріє,ти моя!
Я двері відчинив тобі до раю.
Лідія Вудвуд

 

Медитація про воскресіння

Колись я помру.
Мій дух злине до Бога на небо,
а тіло повернеться в землю,
щоб прорости навесні молодою травою,
і зацвісти сонцем кульбаб і блакиттю волошок,
і здійняти в безмежжя долоні-гілки разом з кленом,
і торкнутися зір.
А потім золотіти житами в полі, пахнучи хлібом,
і досхочу слухать пташине щебетання,
а може, й самій пташиним співом задзвеніти на всесвіт.
Чи просто впасти на гарячий асфальт кришталевим дощем,
щоб потім, уранці, в калюжі віддзеркалити небо,
чисте мов очі дитини,
бо в ньому живе Бог.
Моє тіло повернеться в землю,
а дух злине до Бога,
коли я помру.
Та зараз до неба високо,
а крила такі малі,
тільки, буває, янголи
всміхаються мені, підбадьорюючи.
І я вчуся вмирати потроху щодня,
і не топтати молоду траву,
а ходити по тротуару.
Я саджу чорнобривці та мальви,
бо кульбабки садити не треба.
Й усміхаюся клену,
що здіймає долоні в безмежжя,
і зорям, яких він торкається.
А потім кришу недоїдену булку
горобцям на зупинці тролейбуса.
І не серджусь на дощ,
що застав мене без парасольки.
Бо вранці будуть калюжі,
які віддзеркалюють небо,
чисте мов очі дитини,
бо в ньому живе Бог.
Коли я помру,
моє тіло повернеться в землю,
а дух злине до неба.
Зоряна Живка



На Маслиновій горі

Там, між маслиновим, гілляччям.
На перехресті всіх доріг,
Чекав Ісус серця незрячі,
Бо не чекати Він не міг.

Ішли повз Нього бідні люди
Та проїжджали багачі…
І Господу боліло в грудях
За світ, розбитий об мечі.

Бог омиває світ любов’ю:
Забувши часу плинний лік,
Він молиться за нас з тобою,
Прийдешніх в двадцять перший вік.

Там, у саду маслин розлогих,
Куди ведуть усі шляхи,
Де всі схрестилися дороги,
Христос проща людські гріхи…

Господь чека серця незрячі,
Стражденні, стомлені, сумні…
Там, між маслиновим гілляччям,
Сьогодні, завтра й доки днів.
Лідія Меланіч



* * *
Найглибші у світі —
очі,
що відкриті для життя.

Найчистіша у світі —
сльоза,
Що бринить на серці Бога.

Найширше у світі —
серце,
Що вміщує Всесвіт.

Найвища у світі —
любов,
Що тече з пробитих рук.
Лідія Меланіч

 

Небесний Єрусалим

Блакитне небо, ясне, чисте,
Яскраво сонце сяє в нім…
Там, в далині, є дивне місто,
Господній град — Єрусалим.

Повік не в'януть в ньому квіти,
Дарують ніжний аромат,
А вітерець гойдає віти —
Прекрасний вічний край, мов сад.

Бруківка — золото очищене,
І брами — з перел сяйносрібних…
Усе гріховне — на землі залишене,
Усе марнотне — більше непотрібне…

Нема скорботи там і ночі,
Нема хвороб, тривоги, смерті,
І сліз не проливають очі —
Господня їх рука всі втерла.

Благословенні в ньому люди,
В святій омиті крові Агнця,
Співають Богу славу всюди,
Мов самоцвіти променяться.

Та найпрекрасніше в тім граді
Не квіти й самоцвіти, звісно.
Ісус Христос, що був розп'ятий,
Царює там. І лине пісня:

«Достойний Ти хвалу прийняти
І славу, й честь, бо Ти — Творець!
За нас поніс Ти гріх, прокляття,
Ти є Початок і Кінець …»

Глибінь у небі — таїнство врочисте…
Шукає серце тужно: «Що за ним?..»
Десь, в далині, чекає дивне місто,
Господній град — Єрусалим…
Зоряна Живка

1 2

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ