Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com




Християнство в поезії

Воскресіння Христове

Вірші до Великодня


Апостол Петро, Василь Мартинюк

Боже світло, Надія Кметюк

В очікуванні свята, Зоряна Живка
Великдень ("Зазначений святковий день в календарі"), А. Бабачук
Великдень ("Великий День відкриє двері неба"), Надія Кметюк
Великдень ("Великий День. Природа грає"), Вікторія Рутковська
Великий день мандрує по Вкраїні
,
Вікторія Рутковська
Великоднє привітання
, Василь Процюк
Великоднє, Зоряна Живка
Великодні дзвони, Надія Кметюк
Великодній ранок, В.П.
Великодній, Марія Звірид
Великодня молитва, Юрій Вавринюк
Відродження, Лідія Меланіч
"Він вже настав", Ольга Чорномаз
Воістину воскрес!, Лідія Меланіч
Воскресіння ("Воскресіння — сило незборима"), Сергій Рачинець
Воскресіння ("Спадають теплі небеса"), Сергій Рачинець
Воскресіння ("Господнє Серце на хресті, пробите терном"), Надія Кметюк
Воскресіння ("То був ранок нової доби"), Володимир Сад
Воскресіння тріумф, Петро Боско
Воскрес Христос, Михайло Клекоць

Двері до раю, Лідія Меланіч
"Діла, як слава", Петро Ящук
"Для молитви я схилю коліна", Зоряна Живка

"Єрусалима білі ребра", Галина Манів

Земля не мертва, Юрій Вавринюк
Зійшла на землю Божа благодать, Вікторія Рутковська
Зустріч
, Лідія Меланіч

"Його вели дорогою, як вбивцю", Лідія Меланіч

"Ісус воскреслий, гора Оливна", Володимир Сад

"Любов, прибита до хреста", Лідія Меланіч

Марія біля гробу, Юрій Вавринюк
Марія Магдалина, Лідія Вудвуд
Медитація про Воскресіння, Зоряна Живка
На Маслиновій горі, Лідія Меланіч

"Найглибші у світі", Лідія Меланіч
Небесний Єрусалим, Зоряна Живка

О Великодню, Василь Мартинюк

П’ятниця, Лідія Меланіч
Пасха, Лідія Меланіч
"Пасхальна писанка…, а завтра — проза", Лідія Меланіч
Пасхальне ("Весна цвіте, як Божий рай"), Зоряна Живка
Пасхальне ("Цвітуть абрикоси"), Лідія Меланіч
Пасхальний етюд, Лідія Меланіч
Пісня Богу, Лідія Меланіч
"Привіт, горобчику! Ти знаєш", Зоряна Живка
Притча про діалог, Зоряна Живка

Радість Воскресіння, Вікторія Рутковська
Ранок Великодня
, Зоряна Живка
Ранок, Юрій Вавринюк
Роздуми у передвеликодню ніч незадовго до світанку, Зоряна Живка

Світ зіщулився і завмер, Зоряна Живка
Світле воскресіння, П. Станкевич
Світлий день Воскресіння, Сергій Рачинець
Серце моє (Передвеликоднє), Зоряна Живка
Слава Богу за дар Воскресіння!, Зоряна Живка
Слава воскресіння, В. Яцюк
"Сонце зійшло і морок щез", Зоряна Живка

Ти йшов…, Лідія Меланіч
Торжество воскресіння, А. Бабачук
Три дні, Лариса Козинюк
Три хрести, Зоряна Живка

У полоні Воскресіння, Петро Боско
У Чистий четвер
, Лідія Меланіч

Хваліте!, Лідія Меланіч
Хрест, Лідія Меланіч
"Христос воскрес! Воістину воскрес! ", Зоряна Живка
Христос воскрес! ("Земля, за день стомившись, спала"), Любов Омельчук
Христос воскрес ("Врочистих гімнів ллються звуки"), Сергій Рачинець
Христос воскрес, ("Пасхальний дзвін лунає звідусіль"), Ігор Федчишин

Чудова мить, Юлія Тонего

"Ще п’ять хвилин", Лідія Меланіч

 



Апостол Петро

Ти знаєш, Господи, що я люблю Тебе.
Ти знаєш, Господи, що я Тебе кохаю.
Ти знаєш, як зневажив я себе
До невимовного болючого відчаю.

Щоб зрадити — й на думці не було.
Надіявсь у дворі Тебе дождатись.
«Невинний Він, відпустять все одно, —
Я думав, — разом будемо вертатись».

Не знаю, звідки впав на душу страх.
Невже із вуст зневажливих служниці?
Побачив вирок я в її очах
І зрозумів: це смерть — це не дрібниці.

Злякався я. Вона ж: «Ти був із Ним».
Злякався я, бо кожен на дворищі
На мене зиркав поглядом лихим, —
І гідність впала
                    на щаблі найнижчі.

«Не був я з Ним! Не знаю я, хто Він!
Бог свідок! Присягаюся! Це правда!»
Бо що ж сказати їм? Я тут один.
І півень заспівав, немов прорiк: «Це зрада».

Сльозами все закрилося вгорі.
Розкраялась душа від болю розуміння.
О, ліпше б я помер у тім дворі,
Ніж мучитись від докорів сумління.

Та бачу я, що Ти мені простив.
Ти не лишив мене Себе і раю.
Ти знаєш, Господи, що я Тебе любив!
Ти знаєш, Господи, що і тепер кохаю.
Василь Мартинюк

 

Боже світло

В іпостасі Воскреслого Божого Сина
Нам Спасіння дароване з синіх Небес.
Великоднього ранку, у світлу годину
Він во Істину Божу із мертвих воскрес.

У терновім вінку розіп'ятий за Світло,
Яке ніс на Голгофу під тяжким хрестом,
Великоднього ранку, коли все розквітло,
«Мир Вам!» — ніжно промовив Воскреслий Христос.

І у Серці, що прощення всім дарувало,
У тім Серці побачив здивований світ
Боже Світло, яке ні на мить не згасало,
Боже Світло, що сяє нам тисячі літ.

Животворним промінням надії і віри,
Стуком Серця Христового б'ється на люди.
І Любов'ю, Любов'ю, Любов'ю без міри
Ллється нині у спраглі і змучені груди.
Надія Кметюк



В очікуванні свята

Великдень зігріває серце променем
віри у воскресіння й відкуплення.
Бо весняне сонце землю зодягає
травою-квітом, ніби на свято.

Великдень починається зі спомину
ТОГО недільного ранку,
мироносиць і янголів,
радісного благовістя...

Але ж і весна спершу дощить, плаче,
вмиває землю сльозами Неба,
оповиває серце печаллю —
і тане біле простирадло смерті — сніг,
і чорна земля нага — ніби гріх…

Тож,
треба згадати,
що Великдень починається
              з Голгофи,
              з Гефсиманії,
              з Нагірної проповіді,
              з ясел…
…З клятого недогризка від яблука,
              яке вкрали
                     неслухняні діти
                            з райського саду.
Зоряна Живка



Великдень

Зазначений святковий день в календарі,
Який у нас Великим зветься.
І від врочистості лиш двох вітальних слів
Радіє серце.

В цей день Христос тенета смерті розірвав,
Став переможцем у двобої,
Тверду надію на безсмертя дарував
І нам з тобою.

Тому таке в серцях сьогодні торжество,
Тому і зветься день Великим,
Що дарував свободу людям багатьом
Від зла Спаситель.

І радість у душі — не однократний сплеск,
Вона без меж, як Божа ласка.
Христос, що на хресті розп’ятий був — воскрес.
Великдень! Пасха!
А. Бабачук

 

Великдень

Великий День відкриє двері неба,
І Херувими, і Архангели святі
Співатимуть для мене і для тебе,
Обнявшись з Богом у небесній висоті.

А на землі до кожного створіння
Така безмежна радість прийде вмить:
Великий День, Великдень, Воскресіння
Очистить душу, рани загоїть.

Христос Воскрес! З'явився в білих шатах.
І ніжним голосом до Серця Свого кличе.
Христос Воскрес! Щоб нас не залишати,
Щоб сльози втерти на заплаканих обличчях.
Надія Кметюк

 

Великдень

Великий День. Природа грає.
Вже розкриваються бруньки.
Веселий дзвін. Душа співає.
Духмяна паска. Крашанки.

Христос Воскрес! Небесне диво!
Немає смерті. Вічність є!
За нас, щоб ми були щасливі
Ісус віддав життя своє.

Як сяє золотом проміння!
Радіє світ і люд увесь!
Чудове свято Воскресіння!
— Христос воскрес! — лунає днесь!

А з ним і ми воскресли ніби
І піднялися над буттям!
Дзвінкі пташині піснеспіви —
Во славу вічного життя!

Христос Воскрес! Радіють люди.
Навік Він смертю смерть поправ.
Крізь морок зради і облуди
Нам світлом Віри засіяв!
Вікторія Рутковська

 

Великий день мандрує по Вкраїні

Додому навесні птахи летять
І вся природа знову оживає…
З небес приходить Божа благодать,
Про Воскресіння Сина сповіщає!

Виводить нас Господь з гробниці зла
Пречистим словом, у молитві щирій.
Ніколи світло не здолає мла,
Доки в душі панує запал віри!

І зникне перед темрявою страх —
Господь дає надію на спасіння!
В житті боротись зброєю добра,
У радості зустріти Воскресіння.

В очищенні возноситься душа…
Палка молитва… Сльози покаяння…
Життя і смерть: невидима межа
Дарує на спасіння сподівання.

Нехай небесна Божа благодать
Додасть відваги, дух наш загартує!
Ніколи ворогам нас не здолать,
Бо у крові козацький дух нуртує!

Нехай душевні мир і чистота
Нам вказують до Істини дорогу!
Хай Воскресіння нашого Христа
Наблизить доленосну перемогу!

— Христос Воскрес! — Воістину Воскрес! —
Пасхальна світла звістка всюди лине.
Підносять дзвони радість до небес —
Великий День мандрує по Вкраїні!
Вікторія Рутковська



Великоднє привітання

Вже вкотре розцвіла вишнева гілка,
І не вмовкає пісня солов’я
З тих місць, де народилася сопілка,
Де над струмком кружляє перепілка,
І тішиться тонка душа моя.

Вдягається земля в зелені шати,
Теплом війнуло з голубих небес.
Вже на черемсі одяг, наче з вати,
І хочеться усіх вас привітати:
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Василь Процюк



Великоднє

Сонце сяє у ясній блакиті,
Теплим променем цілує світ увесь.
І серця для радості відкриті:
Знайте, люди, що Христос Воскрес!

Пташечки цвірінькають надворі —
То вони співають Богу честь!
Позабудьмо сумніви та горе,
Бо Христос Воістину Воскрес!
Зоряна Живка

 

Великодні дзвони

Так натхненно дзвонять Великодні дзвони,
Срібний голос вітер зносить до небес.
Хай ніхто не плаче, хай ніхто не стогне,
Бо Христос сьогодні, бо Христос Воскрес!

По садах квітучих, по траві зеленій
Срібло передзвонів вилилось на світ.
Докотилось в села — у хатки різьблені,
Радістю вгорнуло білий дивоцвіт.

Воскресіння Боже — Милосердя Боже —
Українську душу зцілює сповна.
І стоять дівчатка, мов прекрасні рожі,
В оченятах чистих розцвіла весна.

Слухають, як дзвони великодні дзвонять —
Світанкові гімни Богові й весні,
І, як ніжні рожі пелюсточки ронять,
Личенька їх ронять усмішки ясні.
Надія Кметюк



Великодній ранок

Вогнищем палає небокрай,
Спалахнуло сонячне проміння,
І поволі неба голубіння
Світлом заливає сонний гай.

Сонце починає знову день,
В дзеркальцях роси милує погляд,
Жваве птаство величаво-довго
Розлива мажор своїх пісень.

Квіти розкривають пелюстки,
Наповняють блюдця теплим сяйвом,
Між травою цвіркунець звичайний
Щось виводить з наспівом хрустким.

Ранок серед інших багатьох
Нібито нічим не відрізнявся,
Та у пам’яті навік закарбувався,
Бо його накреслив в планах Бог.

В спогадах, постійно дорогих, —
Дивовижний у віках світанок,
Незабутній воскресіння ранок,
У який Христос смерть переміг.

Нам Спаситель дав нове життя —
Відступила ніч та скорбні думи,
І подякою звучать сердечні струни,
Сповнені святим передчуттям.
В.П.

 

Великодній

Який благословенний нині день!
У кожній квітці, в сонячнім промінні
Все дихає життям і воскресінням,
І серце повне радісних пісень!
Як дивовижно музика звучить,
Піднесено бринять її акорди,
І ластівки щебечуть великодньо!
Яка благословенна кожна мить!
Мені би крила й нотний звукоряд,
Я б над землею легко здійнялася,
І всім співала б про найвище щастя,
Кого би лиш зустріла, всім підряд!
Христос воскрес! Ви чуєте? Воскрес!
В Його долонях дар життя людині,
У посмішці Його благословіння,
А у очах – бездонна синь небес!
Який благословенний день прийшов!
Великдень – справжнє свято Перемоги!
За диво воскресіння – слава Богу!
Він є Життя! Він – Правда! Він – Любов!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос живий! Христос дає спасіння!
Йому осанна, честь і поклоніння!

Звучить хвала аж до святих небес!
Марія Звірид



Великодня молитва

До Тебе, Воскреслий, здіймаємо руки
І просим в молитвах: зійди на наш край.
Прийди до сердець, що в тенетах розпуки,
Повій Святим Духом і щастя нам дай.

Як учням зневіреним, кожній людині
Новину чудову у дім принеси.
Дай віру, надію і в день воскресіння
Святі почуття у душі воскреси.

Дай зцілення хворим, розбитим — надію,
В камінних серцях спалахне хай вогонь,
Й небесне проміння нам душі зігріє
Теплом на Голгофі пробитих долонь.

Твоє Воскресіння і нашим хай буде,
Щоб жертвенна смерть не намарне була,
Щоб дихали легко та радісно груди
І спрагла земля від дощів ожила.

До Тебе, Воскреслий, здіймаємо руки
І просимо щиро: зціли Ти наш край.
Уже над Вкраїною падають круки...
О, Боже, прости нам і щастя подай!
Юрій Вавринюк



Відродження

Відродження, пробудження від сну —
Нестримний поклик серця серед ночі,
Весела пісня, що зове весну?
Наповнені сльозами згаслі очі?

І здійнято обличчя до небес,
Над головою вверх піднято руки…
Господь Великий — з мертвих Він воскрес,
Переборовши смерть, пройшовши муки.

Це світло після темряви. Це грім
В ясному небі у прозору днину,
Це голос, що гукає в Божий дім
Заблудлу душу грішної людини.

Народження. Удруге за життя.
Щось неймовірне, дивне і космічне:
Молитва грішника в пориві каяття
І віра у можливість жити вічно…
Лідія Меланіч



* * *
Він вже настав, цей світлий добрий день —
Розбила віра чашу безнадії,
І повертає лик свій до людей
Всепрощенням осяяна неділя.

А нам до неї крізь літа спішить —
Чистішим від покаянь і пробачень.
В молитві хай розвидниться душі,
Щоб істину могла вона побачить.

І хай торкнуться нас, іще живих,
Ісуса очі — мудрі і предвічні.
Душі спасінням стрепенулась Вись
І благодать усіх до Бога кличе!
Ольга Чорномаз



Воістину воскрес!

Ранкове сонце ледве в вікна коситься,
Єрусалим напівдрімає мирно.
А дві Марії — жінки — мироносиці
Несуть Царю для погребання смирну.

Сльозами вкриті трави ніжно-росяні —
Вже третій день, як Спас-Ісус похований.
Господній Син, Хто за життя боровся,
В кайдани смерті назавжди закований.

Співає сад пташиним співом солодко,
Стежина сумно в’ється до гробниці…
Аж загриміло, й ангел, ніби золото,
З’явився перед сумом вкриті лиця.

Великий камінь силою відвалено…
Тікає жахом скована сторожа…
По сходах — вниз! А там, в земних підвалинах
Печера показалася порожня.

Ще плащаниця зберігає обриси,
Та тіла не знайти. Лиш тишу чутно
«Де мій Господь? Куди поклали Господа?»
Обличчя жінки заридало смутно.

Не плач, Маріє, бо не може втримати
Ні ад, ні пекло Господа живого.
Ісус воскрес, щоб Дух Святий вам вилити,
Щоби прославити величну силу Бога.

Позаду залишилось грізне поприще,
Позаду залишилась Долоросса…
В душі Марії запалало вогнище
Подяки за воскреслого Христоса.

Пасхальний день горить травневим цвітом.
Земля співає й Небеса Небес.
Лунає звістка людству понад Світом:
«Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Лідія Меланіч

 

Воскресіння

Воскресіння — сило незборима!
Життєдайний, переможний час...
Недаремно дні весняні зримо
Обіймають радощами нас.

Де були морози й хуртовини —
Зеленіють трави запашні.
Ген далеко небо тополине
Задзвеніло кобзою мені.

Все довкруг озвалося піснями,
Пророста пагіння молоде...
І земля, щаслива до нестями,
Відкрива обійми для людей.

Чую — йде до мене воскресіння
З голубої, чистої яси...
Не біда, що я в саду осіннім —
Ще не пізно душу воскресить.
Сергій Рачинець

 

Воскресіння

Спадають теплі небеса
Землі на груди щедрим світлом…
Вже Україна воскреса
Вишневим цвітом.

Країна тихої журби
І дивовижного терпіння,
Де люди й досі, як раби, —
В них страх прозріння.

А душі стоплені щодня
Не радість ждуть чомусь, — поразки,
Їх власна тінь наздоганя,
Зриває маски.

Вже годі, годі жити нам,
Отак, беззахисно, як подих…
Йде Воскресіння,йде весна —
Прокинсь народе!

Ген бачиш — стежка, наче сніг,
Уся покрита білим рястом,
Іди по ній, спокутуй гріх, —
Зустрінеш щастя.
Сергій Рачинець

 

Воскресіння

Господнє Серце на хресті, пробите терном...
В євхаристійній Чаші — Кров Свята.
Тендітний колосочок — добрі зерна.
Над ними Білий Голуб — Дух зліта.
Жертовність і любов... Палає свічка.
І небо воскресає після гроз.
Моє солоне від сльози, прозоре личко
Тримає у Своїх руках Христос.
З Тобою я молилась в Гефсимані...
З тобою хресні муки перейшла...
А нині впав від гробу сірий камінь,
І я Тебе між мертвих не знайшла.
Воскрес із мертвих! Два тисячоліття
Горить Любов'ю на Голгофі хрест.
В сльозинці болю — Воскресенське Світло,
Над муками розп'яття — Отчий хрест.
Спасителю! Учителю мій ніжний!
Тобі хвалу молитвою воздам.
У нас є віра, камінь є наріжний.
Тож дай нам сил звести Духовний Храм!
Хай мироносиці несуть святу новину,
Хай дзвони сколихнуть блакить небес!
Христос Воскрес! В неділю Світлу Днину
Прийми ж, Вкраїно, серцем Божий жест!
Надія Кметюк

 

Воскресіння

То був ранок нової доби,
Урочистий світанок безсмертя.
Підіймалося сонце, щоби
Знов світити повік і не вмерти.

То був ранок жалю і надій
(І ніхто того дива не знає).
О, Маріє, не плач, а радій,
Що у гробі Ісуса немає!

Це не байка про Фенікса, ні.
Бо ж не попіл на сонці сріблиться –
Під гучні в піднебессі пісні
То у гробі пустім — плащаниця.

І втікає від серця відчай.
Сталось так, бо збулося Писання.
Не вагайся, Маріє, стрічай
Найщасливіше в серці світання!

Хай же душу наповнить ущерть
Радість світла й подяка уклінна,
Що Христом переможена смерть
І Його не торкнулося тління.

Знов Великдень іде по землі
І всміхається сонце на тверді…
Хай пізнають великі й малі:
Ми у світ цей прийшли для безсмертя!
Володимир Сад

 

Воскресіння тріумф

Христос могутній, незрівнянний,
Великий, сильний Син Небес,
Як Переможець вічний, славний,
У величі Своїй воскрес!

Щасливо серце в грудях б’ється,
Я торжествую — Він живий!
У небо спів врочистий ллється —
Непереможний і святий.

Яке це щастя — перемога
Над смертю, пеклом, всяким злом!
Тепер Христос — моя дорога,
Моє спасіння, мій оплот!

І що зрівняється на світі
Із подвигом святим Христа?
Нам дано благодаті літо —
Між мертвими Його нема!

Тріумф це віри, правди, сили,
Моя надія й майбуття,
Любові, радості вітрило
І переможне з Ним життя.

І все тому, що мій Учитель
Диявола і смерть здолав.
Він — Тріумфатор, Бог, Спаситель —
Майбутність воскресіння дав.
Петро Боско

 

Воскрес Христос

Помер Христос! Прийшла: ось гріб — немає,
Лиш камінь геть відкинутий лежить…
Сад Гетсиманський сонця схід стрічає,
І вітер листям саду шелестить.

Схилилася над гробом, заридала,
На серці камінь: тяжко, так болить…
Хоч мертвого побачити бажала,
Але немає… А он хто стоїть?

Подумала: це садівник. «Можливо,
Ти взяв Його? Скажи, де заховав.
Мені Його забрати так важливо…
Ось пахощі для похоронних справ!»

— Не плач, Маріє, годі сумувати!
Радій, Маріє, Я — Спаситель твій.
— Учителю! — лиш встигла проказати —
І впала-поклонилася до ніг.

І так зраділа, що й не передати.
В душі пісень подячних благодать.
Хотіла обнімати, цілувати —
Й побігла в місто учням розказать…

Подія ця — людей благословіння —
Записана у Слові в добрий час.
Христове благодатне воскресіння
Дарує радість й кожному із нас —

Велику, неосяжну і безмірну
Спасіння радість, радість майбуття.
Він Сам воскрес — і наші смертні душі
Він воскресив для вічного життя.

Радій, Маріє, і сьогодні, нині.
Христос воскрес! Христос повік живий!
І більш не вмре — й ніколи не покине
Тебе Учитель і Спаситель твій.
Михайло Клекоць



Двері до раю

Обвисла ніч на п’ятірні каштана,
Завмер протяжний довгий гул хрущів.
І місяць жовтий у блідій сутані
Жасминові викохує кущі.

Пасхальну ніч світанок допиває
На сході сонце – багряниця сліз…
Відкрило воскресіння двері Раю:
Христос свободу грішникам приніс.
Лідія Меланіч



* * *
Діла, як слава, й слава у ділах,
Та не від діл моїх — моє спасіння;
Хрестом Христа увінчана Земля,
Увінчана Христовим воскресінням.
Явилось світло світу на життя, —
У вірі вірного горить світильник
Для добрих діл, що людям наче стяг
На славу істини всесильну.
І віру, і діла розцінить хрест,
З якого плата за безсмертя кров’ю,
Де у стражданнях Божий Син помер,
Розп’ятий і гріхами і любов’ю.
День сьомий впав, пошкоджений гріхом,
Та вперше переможена могила;
Освяченню, що за Святим Письмом,
День Перший підіймає крила.
Як в спрагу втікачів знайшлась скала,
Так з вірних б’є ріка води живої...
Христос воскрес! Воскреслому хвала —
Творцеві перемоги все святої.
Петро Ящук



* * *
Для молитви я схилю коліна
І заплачу, просто як дитя.
Я сьогодні — грішна Магдалина —
Вливаю душу каяттям.
Ти величний у вінці терновім!
Ти прекраснай у тяжкім стражданні!
По чолу стіка струмочок крові,
А в очах прощення, не прощання!
І Пілат промовить: «Ессе Hоmо!»,
Прошепоче сотник: «Божий Син…»
Через хрест лежить мій шлях додому,
У небесну яснооку синь.
Ти прости мені, Стражденний Боже,
За непослух, гордощі, байдужість.
Я до Тебе, Господи, приношу
Душу, що за раєм вперто тужить.
Чорний гріх, немовби чорну хмару,
Розігнав з Голгофи крик: «Звершилось!»
І зникають привиди-примари.
Я сьогодні вдруге народилась.
Для молитви я схилю коліна
І заплачу, просто як дитя.
Бо сьогодні грішна Магдалина
У Христі знайшла нове життя…
Зоряна Живка



* * *
Єрусалима білі ребра
у раці гір, під склом небес.
Чого шукаєте живого
поміж мерців?
                    Христос воскрес!

Христос воскрес, чекає Чаша,
живої сповнена води.
А тут стіна плачу не наша,
а тут лише Його сліди…

Та знову ми, Фоми нащадки,
йдемо молитись над гробами.
І милосердно відчиняє
для нас Господь небесні брами.
Галина Манів

 

Земля не мертва

Весна крізь сніг зухвало виглядає,
Стріляє вгору синій первоцвіт.
Земля не мертва: в дивному розмаї
Вона життя народжує у світ.

Земля не мертва. Трави наче стріли:
Ламають груддя пагони життя.
Рілля парує, дихає звесніло,
Земля живе новим серцебиттям.

Земля не мертва: чудо воскресіння
Я щовесни у пригорщі беру —
Буяння трав і грім у небі синім,
І перший дощ на яблуню стару.

Земля не мертва — бо Христове тіло
У ній життям безсмертним проросло.
Життя пробило кам'яну могилу
І пагоном у провесінь зійшло.

Земля не мертва. Отже — не боюся
Віддати їй свою зболілу плоть.
Весна настане. І тоді проб'юся
Крізь чорну землю у безсмертну суть.

І вічність прийме ніжно і врочисто
Мою весну, моє нове життя.
І в нове небо, голубе і чисте,
Мої пісні, як жайворон, злетять.

Земля не мертва. В шостий день творіння
Мене Творець із неї народив.
Колись я ляжу в землю, як насіння,
У небі щоб продовжити свій спів.
Юрій Вавринюк

 

Зійшла на землю Божа благодать

Зійшла на Землю світла благодать!
Радіє люд увесь: Воскрес Син Божий!
Пісні хвалебні весело звучать:
Добро — злобу й ненависть переможе!

Владикою і смерті, і життя
Відкрився нам Христос у Воскресінні.
Заради віри й вічного буття
Він смертю подолав земне і тлінне.

Небесне світло! Освяти нас всіх!
— Христос Воскрес! — ангелики співають.
Весна хай квітне! Хай зникає гріх!
Любов Господня Захід й Схід єднає!

Пасхальна звістка по землі усій
Несе нам перемогу, світлі мрії.
Стривожені відчують дух надій,
Печальні і засмучені — зрадіють.

У непохитній вірі сильні ми —
Молитва споконвіку в нас єдина:
Нехай панують злагода і мир!
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
Вікторія Рутковська



Зустріч

Ти призначив побачення
На перехресті віків.
Тиховоддя любові —
В розбитому серці Голгофи.
Надміром сплачено
Ціну за смертність гріхів.
Краплями крові
Плаче розіп’яте Слово.

Помираю без Істини.
Битва з собою — пуста…
Світові катастрофи
Не мають жодного значення…
Падають іскрами
Сльози на руки Христа.
В сутність Голгофи
Я іду на побачення.
Лідія Меланіч



* * *
Його вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камені в Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров’ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов’ю,
І йшов — прощенням стати за гріхи.
Покірно шлях протоптаний стелився —
Аж до Голгофи, сповнений людей,
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і на дітей…
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла мати в юрмищі солдат…
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять…
І як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить, чи так пройти…
Ісус біля Голгофи знов чекає —
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш, чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім’ї?
Наш Цар Царів любов свою безмірну
Тобі дарує. То ж прийми її!
Лідія Меланіч



* * *
Ісус воскреслий, гора Оливна,
Коханні учні, довкіл краса…
Вже наближалась хвилина дивна —
Піти на хмарі у небеса.

І Він піднявся. Небесні брами
Повідчинялись Царю царів,
Щоб наші храми, сердечні храми,
Наповнив подих Його дарів.

Чекають учні, росте напруга.
У місті свято, врочиста мить.
Надходить ера Святого Духа,
Щоб, запалавши, завжди горіть.

І — шум раптово, мов сильний вітер,
В очах надія, в серцях любов.
Чекають Духа Господні діти —
За мить священну пролита кров.

А далі — сяйво, немов вогненне,
Затріпотіло, та не пекло.
Народ побачив щось незбагненне,
Те, що чекали, таки зійшло.

Вогнем любові в сердечнім храмі,
Вогнем священним на вівтарі —
З небес утіха злилась дарами,
Як обітниця Царя царів.

Небесний Отче, Ти Свого Сина
Послав на землю — і Він нас спас,
А потім Духа Ти дав людині,
Щоби сирітство минуло нас.

Щось більше дати вже неможливо
І ближче стати ніхто не зміг.
Життя з достатком, таке щасливе,
Тобі, Ісусе, кладу до ніг.
Володимир Сад



* * *
Любов, прибита до хреста,
І хрест, що вріс корінням в землю,
І день, наповнений пітьмою
                  До краю…

На тлі епохи йде вистава:
В долоні не колюче стерня —
Цвяхи іржаві ми з тобою
                  Вбиваєм.

І гріх усіх людських творінь
На лик Ісуса кида тінь…
Гуркоче грім, гримить гроза —
То Божа падає сльоза…
Лідія Меланіч



Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?

Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.

Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
...В могилі — пустка.
...Ангели стоять.

Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину...
...Вставав Великдень, гонячи пітьму.

«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є... Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».

Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.

«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці...
Юрій Вавринюк

 

Марія Магдалина

Ти в серці пронесла святу любов
Через вогонь випробувань, гоніння
До Сина Людського, який з небес прийшов,
Щоб всьому світу принести спасіння.

З твоїх плечей Він зняв тягар важкий,
Тому Його так щиро полюбила,
Із Ним пройшла ти хресний шлях земний
І серцем всім Ісусові служила.

Маріє! Він належав не тобі.
Пішов на хрест від смерті всіх звільнити.
Не зрозуміть цього насмішників юрбі,
Що хоче твою святість осквернити.

Ти там стояла під Його хрестом,
Затамувавши у душі ридання,
І відчувала всім своїм єством
Пекельні муки і Його страждання.

— Він не помре! Хіба вмира Любов? —
І серце віддане святим чуттям пульсує. —
Ось зійде із хреста, підніме руки знов,
І голос Його лагідний почує.

«Звершилось!» — вмить над світом пронеслось,
І голова Ісусова схилилась.
Маріє, у ту мить тобі здалось,
Що все життя для тебе зупинилось.

— Чому жорстокий і холодний світ
Палку любов Спасителя відкинув?
Хто дасть за злочин цей кривавий звіт? —
І стогін в небо із грудей полинув.

Ось друзі тіло зняли із хреста
І поховали в гробі у новому.
Та не змовкали серце і вуста,
Несли молитву, що долала втому.

Здалася вічністю тобі тривожна ніч,
І день суботній не приніс спокою,
Душа твоя палала, наче піч:
Зійшлися віра й сумніви в двобої.

Недільний ранок в тиші ледь займавсь,
Жінки до гробу з миром поспішали,
Ніхто на диво вже не сподівавсь,
Та серце віддане з надією чекало.

Ось гріб в саду, та тіла в нім нема.
Все затремтіло у тобі й завмерло:
— Я сподівалась дива! Чи ж дарма?
І покотились сльози, наче перли.

Ти гірко плакала побіля гробу там.
Та раптом ангел: — «Жінко, чого плачеш?»
— Забрали Господа мого. Чи не відомо вам
Де Він? Скажіть, я хочу Його бачить.

Враз повернулась: «Хто це? Садівник?
О, пане мій, чи ти Його не бачив?»
— Маріє! — голос лагідний проник
У серце, що миттєво стало зрячим.

— Раввуні! — пташкою припала враз до ніг,
І впали сумнівів глухії вежі.
— О, не торкайсь, Маріє, бо Мені
Зійти до Нашого Отця належить.

Іди і розкажи Моїм братам,
Що я живий та йду до Батька Свого,
На вас усіх чекатиму Я там,
У вічність вже відкрита вам дорога.

— Я вірила, Ісусе, знала я:
Ти не помреш! Любов не помирає!
— Тепер навік, Маріє,ти моя!
Я двері відчинив тобі до раю.
Лідія Вудвуд

 

Медитація про воскресіння

Колись я помру.
Мій дух злине до Бога на небо,
а тіло повернеться в землю,
щоб прорости навесні молодою травою,
і зацвісти сонцем кульбаб і блакиттю волошок,
і здійняти в безмежжя долоні-гілки разом з кленом,
і торкнутися зір.
А потім золотіти житами в полі, пахнучи хлібом,
і досхочу слухать пташине щебетання,
а може, й самій пташиним співом задзвеніти на всесвіт.
Чи просто впасти на гарячий асфальт кришталевим дощем,
щоб потім, уранці, в калюжі віддзеркалити небо,
чисте мов очі дитини,
бо в ньому живе Бог.
Моє тіло повернеться в землю,
а дух злине до Бога,
коли я помру.
Та зараз до неба високо,
а крила такі малі,
тільки, буває, янголи
всміхаються мені, підбадьорюючи.
І я вчуся вмирати потроху щодня,
і не топтати молоду траву,
а ходити по тротуару.
Я саджу чорнобривці та мальви,
бо кульбабки садити не треба.
Й усміхаюся клену,
що здіймає долоні в безмежжя,
і зорям, яких він торкається.
А потім кришу недоїдену булку
горобцям на зупинці тролейбуса.
І не серджусь на дощ,
що застав мене без парасольки.
Бо вранці будуть калюжі,
які віддзеркалюють небо,
чисте мов очі дитини,
бо в ньому живе Бог.
Коли я помру,
моє тіло повернеться в землю,
а дух злине до неба.
Зоряна Живка



На Маслиновій горі

Там, між маслиновим, гілляччям.
На перехресті всіх доріг,
Чекав Ісус серця незрячі,
Бо не чекати Він не міг.

Ішли повз Нього бідні люди
Та проїжджали багачі…
І Господу боліло в грудях
За світ, розбитий об мечі.

Бог омиває світ любов’ю:
Забувши часу плинний лік,
Він молиться за нас з тобою,
Прийдешніх в двадцять перший вік.

Там, у саду маслин розлогих,
Куди ведуть усі шляхи,
Де всі схрестилися дороги,
Христос проща людські гріхи…

Господь чека серця незрячі,
Стражденні, стомлені, сумні…
Там, між маслиновим гілляччям,
Сьогодні, завтра й доки днів.
Лідія Меланіч



* * *
Найглибші у світі —
очі,
що відкриті для життя.

Найчистіша у світі —
сльоза,
Що бринить на серці Бога.

Найширше у світі —
серце,
Що вміщує Всесвіт.

Найвища у світі —
любов,
Що тече з пробитих рук.
Лідія Меланіч

 

Небесний Єрусалим

Блакитне небо, ясне, чисте,
Яскраво сонце сяє в нім…
Там, в далині, є дивне місто,
Господній град — Єрусалим.

Повік не в'януть в ньому квіти,
Дарують ніжний аромат,
А вітерець гойдає віти —
Прекрасний вічний край, мов сад.

Бруківка — золото очищене,
І брами — з перел сяйносрібних…
Усе гріховне — на землі залишене,
Усе марнотне — більше непотрібне…

Нема скорботи там і ночі,
Нема хвороб, тривоги, смерті,
І сліз не проливають очі —
Господня їх рука всі втерла.

Благословенні в ньому люди,
В святій омиті крові Агнця,
Співають Богу славу всюди,
Мов самоцвіти променяться.

Та найпрекрасніше в тім граді
Не квіти й самоцвіти, звісно.
Ісус Христос, що був розп'ятий,
Царює там. І лине пісня:

«Достойний Ти хвалу прийняти
І славу, й честь, бо Ти — Творець!
За нас поніс Ти гріх, прокляття,
Ти є Початок і Кінець …»

Глибінь у небі — таїнство врочисте…
Шукає серце тужно: «Що за ним?..»
Десь, в далині, чекає дивне місто,
Господній град — Єрусалим…
Зоряна Живка



О Великодню

О Великодню, справді, ти — великий.
Ти найвеличніший з усіх на світі днів,
Ти свідок одного з найбільших див,
Яким спаслися змучені навіки.

Розплющив очі ти й побачив — чи ж можливо?! —
Як Чоловік, зборовши смертний сон,
Покинув гробу кам’яний полон —
І об’явився Всесвіту сміливо.

З відрадою зітхнуло все творіння
І чиста радість полилась з небес:
Ісус, що вмер, тепер навік воскрес —
І дав надію всім на воскресіння!

Світ демонів захвилювавсь тривожно,
Тремтіла смерть: позбулася жала,
Яким у пеклі душі берегла, —
Його Воскреслий вирвав переможно.

О Великодню, справді, ти — великий,
Ти найвеличніший з усіх на світі днів.
Бо у тобі мій відчай спопелів,
Мій страх згорів навіки.
Василь Мартинюк



П’ятниця

Сьогодні зранку сірий дощ ридав,
Краплини степ на стежці вибивали…
В цей день Ісус життя за нас віддав —
В цей день Христа Ісуса розіп’яли.

Тому сьогодні скрутно похиливсь
Каштан розлогий, квіти геть зів’яли.
Стань на коліна, як Ісус колись —
В цей День Його за тебе розіп’яли.

Сьогодні зранку блискавки гули,
Як сурми, мов про війни сповіщали.
На суд людський, як злодія, вели
Царя, і на Голгофі розіп’яли.

Сьогодні принесім Хвалу Йому,
Щоб і земля, і небо заспівали!
Хай слава вся дістанеться Тому,
Кого в цей день на Древі розіп’яли.
Лідія Меланіч



Пасха

Пилат на троні, названім гаввата —
Питав людей: «Ісуса відпустить?»
А унизу кричали: «Страта! Страта!
Він має буть розп’ятий на Хресті!»

«Та ж скоро Пасха. Схаменіться, люди,
Варавва — злодій. Цей же — без вини...»
І знов летіли крики звідусюди:
«Не Цар Він нам. Розпни Його! Розпни!»

А потім насміхалися, плювали —
Він брав на Себе всі людські жалі…
Вони не розуміли чи й не знали,
Що розпинали Бога на землі.

Сміялись фарисеї, «добрі й чесні».
Ридали учні, з ними день ридав…
«Не плачте! Не ридайте! Я воскресну,
як нещодавно вам заповідав!»

І Він воскрес, і сотворилось чудо,
І Він пішов, і в славі Батька сів.
І Він живий, і наші душі судить.
Щоб ми жили отак, як Він велів.

Ісус воскрес! Тріпоче серце в грудях.
Ісус воскрес! Живий зійшов з хреста!
Ісус воскрес! І Пасха знаком буде,
Що тільки в Бозі — щастя повнота.
Лідія Меланіч



* * *
Пасхальна писанка…, а завтра — проза.
А завтра — вітер, дощі і грози.
А завтра — осінь, а завтра — страта…
Чуби кленові горять, як ватра.

Ми маєм будучність, то мусим бути…
Гріховні люди — нещасні люди.
На наших ликах — безвихідь злісна —
Дзеркало віку, печатка міста.

Пасхальна писанка чекає суду —
Він буде скоро, він конче буде:
За всі розп’яття Христа живого
У наших долях на дланях Бога.
Лідія Меланіч

 

Пасхальне

Весна цвіте, як Божий рай!
В серпанку синім виднокрай…
Співають вишні білокрилі:
"Христос воскрес! Нема в могилі!" –
і щебетом розквітнув сад.
Пелюсткодощ, мов зорепад,
вогні тюльпанів загорілись…
Христос воскрес! Нема в могилі!
Весна цвіте, як Божий рай!
Душе, воскресни й не вмирай!
Зоряна Живка



Пасхальне

І.
Цвітуть абрикоси —
Квітневі, ранні.
Зчорнілий хрест.
Великодні дзвони.
Холодні сльози…
Христові рани…
Ісус воскрес!!!
День у щасті тоне.

В букеті прощення —
Пелюстки білі
І Небеса
Прославляють Спаса.
Ісусу щемно…
Нестача сили…
Та воскреса,
Бо настала Пасха.

Приходьте до Нього,
Люди стражденні.
Порожній гріб —
Запорука Раю.
Ісус — дорога
У світі темнім.
Ламайте хліб —
Господь воскресає.

ІІ.
Дзвонять дзвони —
Тризвонять
У другий день щастя!
Вітер стогне
В погоні
За радістю-настроєм.
І душа доринає
До крони-корони
Церковної. Пасха.
І легко — не впасти!!!

ІІІ.
Блищать на сонці злоті куполи.
Спаси нас, Царю, і Вкраїну-матір!!!
У вічних дзвонах не гріхи гули —
Молитви вдів, що йшли Тебе благати.

Усі віки на полі чорних битв
Ми не розплати прагнули — надії.
Стоять у храмі милості стовпи,
У віри крила сонце-золотії.

Стікає миро з білого хреста.
О Боже, наш народ перед Тобою!
В очах — вогонь, іскринки на вустах:
«Пошли, Святий, духовного спокою!»

І возроди Закон Свій у серцях,
І вознеси Вкраїну понад Небо!!!
Блищить на сонці прощення сльоза.
Наш Царю, ми усі йдемо до Тебе…
Лідія Меланіч



Пасхальний етюд

Розставили тугі сітки,
Роздерли ніжну душу в шмаття…
А нам Отець віддав віки,
А ми – схрестили розіп’яття.

Шалений біль пече-горить,
На сонці спалений пустельнім…
Так, мав Ти невеличний вид,
Бо коронований був терням.

Юрба, безмірно гомінка,
Тебе кляла під небесами.
Життя тримаючи в руках,
Ти вибрав смерті білий саван,

Щоб ранок Пасхи освітить
Тим, хто стежки свої верстає,
І дать надію вічно жить
У Богом вибраному краї.

Червоні впали крашанки
На долі, латано-картаті…
Отець віддав Тобі віки,
А я — прогрішшя розіп’яті.
Лідія Меланіч



Пісня Богу

Я чую пісню… Вона сміється
Крилато світ огортає весь,
Вона торкає розбите серце,
Вона злітає у синь небес…

Я чую пісню. Вона прекрасна —
Прозора, чиста, немов кришталь….
В душі палає вогонь незгасний,
І ніжні очі зоріють вдаль.

Я чую: пісня до Бога лине,
Бринить мільйонами голосів.
І руки тягнуться без упину
До Того, Хто на Хресті висів.

Стоять в покорі подоби горді
Перед престолом святим Отця…
Я чую пісні дзвінкі акорди —
Прославмо, люди, свого Творця!
Лідія Меланіч



* * *
Привіт, горобчику! Ти знаєш —
Христос воскрес?!
Ця звістка райдужно лунає
Аж до небес!
Привіт, кульбабко! Знаєш ти —
Смерть переміг Ісус?!
Немає влади в темноти,
Я Богові молюсь!
О сонечку, привіт, привіт!
Зі мною ти радій!
Любов'ю викупив наш світ
Господь, Спаситель мій!
Співають небо і земля,
Луна хвала над світом,
Бо кожне серце промовля:
Воскрес наш Викупитель!
Зоряна Живка



Притча про діалог

1. Монолог розбійника
Я розбійник. Мій дім — дорога,
іншого притулку нема,
хіба що тюрма.
І я не шукаю Бога!

І Ти мене, Боже, не зви
розсипами зерен-зір,
вигнутими спинами гір,
і килимом біля ніг з трави.

Я не почую!

Не ваб мене хліба духом терпким,
очима дружини-лади,
долоньками немовляти,
родинним затишком теплим.

Я не побачу!

Забудь мене, Боже!
Не хочу ні суду, ні милосердя,
не шукаю в Тобі опертя,
мій гріх мені дорожче.

І нарешті цвяхи в долонях…
Що ж, здається, втік від Твого обличчя…
Ти ж змовчиш, як Тебе покличу
від воріт шеолу сьогодні?

Так, життя моє вирок небу!
Де Ти, Боже, тепер?
Я вже майже помер…

2. Відповідь Бога
— Я тут, на хресті, поряд Тебе.
Зоряна Живка

 

Радість Воскресіння

Любов, смирення і терпіння
Навік долають смерті страх.
Вселенська радість Воскресіння
До Бога осяває шлях.

Ще руки прагнуть до роботи,
А в серці вже хорал звучить:
— Христос Воскрес! Врочисті ноти
Священну наближають мить.

До церкви люди поспішають,
Паски у кошиках несуть,
Осанну Господу співають
І вже святкові дзвони б’ють!

Нехай летить привіт пасхальний
І завітає в кожний дім,
Хай проминуть думки печальні,
Хай буде радісно усім!

Сильніша за людські страждання
Глибока віра у Христа:
Хай Великоднє величання
У наших душах пророста!
Вікторія Рутковська



Ранок

І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. (Буття 1:5)
І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули...
(Марка 16:2)

Над Всесвітом стояла ніч.
Густа, тиха, спокійна.
Бо не було нічого,
що могло б порушити її одвічне мовчання.
Та й Всесвіту, власне, не було.
Була лише безодня.
І Дух Того,
Хто не має ані початку, ані кінця,
ширяв над нею.

І одного разу Він промовив Слово.
Перше слово серед ночі.
І ніч, зіщулившись,
відійшла далеко в глибини Космосу.
Творець із гордістю та задоволенням
дивився на плід Своїх рук.
І назвав це небом та землею.
І ночі вже не було.
Був ранок — день перший...

А потім ще були ранки.
Вони народжували нове та прекрасне.
Вони насамкінець народили
останній шедевр Творця —
того, кого Єгова поставив господарем
на Своїй землі.

І знову був на цій землі вечір,
коли Людина посягнула на власність Творця.
І знову настала ніч.
Ще більш густа та темна.
Вона міцно взяла в обійми Людину
і повела геть з Едему...

І більше не було ранків...
Ніч єхидно сміялася в лице обманутому, розгубленому Адамові.

...А потім знову було Слово.
Воно стало плоттю.
Воно жило серед жахної ночі.
Ніч душила Його та ненавиділа.
Вона ховала Його тонкі промінці від Людини,
душила надію, яка спалахувала там,
де ці промінці падали.
Десь далеко над небокраєм сірів ранок.
Погляди усіх живих були повернуті
до ледь жевріючої лінії горизонту.

Але несподівано чорним круком упав вечір.
Криваве тло неба
затулював грубо обтесаний хрест.
На ньому тремтливо згасав
останній промінь Надії.
І коли хижа тінь переможно накрила Череповище,
Той, Хто не міг в ту мить
з висоти Своєї величі дивитися на землю,
покликав Свого Посланця
з найважливіших доручень.
— Іди туди, в ніч,
до гробниці в єрусалимському саду,
до тих, хто зараз плаче, і скажи Моє Слово.

Біля гробниці був відчай,
страх та розгубленість.
Здивовані обличчя,
які не могли зрозуміти того, що відбувається.
Страшний землетрус
навпіл розірвав чорну скелю з хрестами.
Тріщина обійшла всю планету
і загубилася десь у глибині гробниці
Йосипа Ариматейського.

...Земля здригнулася
і повільно обернулася назустріч Сонцю.
Над Череповищем рум’янилася вранішня зоря.
Перші промінці
ковзнули по голій маківці кривавого пагорба
і несміло заглянули у порожню гробницю.

Ночі більше не було.
Був ранок — день перший...

Перший день тижня.
Перший день нової ери.
Юрій Вавринюк

 



Ранок Великодня

Він воскрес і немає Христа серед мертвих!
Він помер і воскрес! Вже принесена жертва
І гробниця пуста! Хоч сльозинка на вії в Марії,
Та Марія радіє…
Ангел з неба зійшов, щоб звістити: «Не плачте!»
Ангел каже: «Не плачте! Ви Ісуса побачите!»
«Переможена смерть і не має у пекла вже жала!» —
У ту мить вся вселенна співала.
Полотно біле-біле лежить, і забуто про миро…
Полотно біле-біле… Бог прийшов до нас з миром!
І кульбабка жовтіє, мов іскорка воскресіння —
То також вість спасіння.
У Великдень завжди небуденно так сонячно,
Пісня радості лине, в блакиті аж тонучи!
І якими словами віддати Воскреслому честь?!
Він направду воскрес!!!
Зоряна Живка

 

Роздуми у передвеликодню ніч незадовго до світанку

Воскресаю. Встаю з мертвих, розплющую очі
після молитви. Крізь відчай ночі пророче
бачу промінь надії.
Воскресаю. Радію.
Я з Пилатом страждала три дні від безсоння:
позавчора я Його вбила… а сьогодні?
Бог помер! Криза цивілізації — поминки Бога.
І туди нам дорога.
Нам шкода Бога, чесно.
І навіть себе (трохи) — коли Він не воскресне.
Я була біля гробу, де римська сторожа
і римська печатка — на гріхи мої схожа.
Я вартую пророка-невдаху чи власні розбиті ілюзії?
Вони все одно розбитися мусили…
Я з апостолами в горниці оплакувала свою зраду.
Мені без Нього навіть дихати важко — чого заради?
І з святими жінками несла до могили
миро, душу, сльози, простирадла білі.
Було темно — від сліз і щему у грудях:
Він був мені Братом, Сином, Учителем, Другом.
Я впала зомліла ниць від штурхань землетрусу.
А раптом шеол не зміг проковтнути Ісуса?
А раптом фарисеї праві —
і мені просто дали по голові?
І все ж могила пуста.
Бо нема там Христа. Нема?.. Серед мертвих немає Христа!
Я бачила янголів, що благовістили. І небо синє.
Як серце новонаверненого у день спасіння.
Воскресіння! Воскресіння!!!
Воскресіння Бога, а ще Друга, Брата, Сина!..
І я з Магдалиною до ніг Його впала.
Світало. Насправді воскрес! Світало!.
І я воскресаю, як ранок по ночі, як трава по зимі.
Я — грішник після молитви. І Воскреслий простив мені
гріхи, ілюзії, кризу цивілізації, зраду, сумніви — все.
Христос Воскрес!
І я воскресаю. Святе світло розгонить морок туману,
лихої омани. Ранок життя мого. Ранок.
Чую святковий дзвін.
Воскресаю, бо направду воскрес Він!
Зоряна Живка



* * *
Світ зіщулився і завмер.
Бо Христос в Гефсиманії молиться…
І ніхто Йому з скроні не втер
Піт кривавий, що зболено котиться.
Він один, Він вершить долю людства:
Сотні доль вже котре покоління
Все очікують на спасіння…
Поклонімось стражданню Ісуса!

Очі небо заплющило з жаху,
І здригнулась земля від болю —
Бог між злодіями розп'ятий,
Бог конає, стікаючи кров'ю!
Він один. І Він має вмерти…
Відчай? Вирок? Лиш вигук? «Звершилось!»
Сотні доль у молитві схилилось:
Поклонімось Христовій жертві!

На пелюстці роса бринить,
День, як птах, розгорта свої крила,
Пісня жайвора в небі дзвенить.
І порожня в саду могила.
Він воскрес! Нам явилось спасіння,
Що чекали його всі століття!
Ми для Бога відкуплені діти!
Поклонімось Христа воскресінню!
Зоряна Живка



Світле воскресіння

Яблуневим цвітом, клекотом лелеки
Травень величаво вже прийшов до нас,
Ліс дарує щедро запашні букети,
І душа радіє в цей весняний час.

Вітерець розносить дивні аромати,
Сонечко ллє світло з чарівних небес,
Ніби все навколо хоче нам сказати,
Що Христос із мертвих в третій день воскрес.

Воскресіння світле нам дає надію
На блаженство славне в вічних небесах;
І сьогодні в світі я така щаслива,
Що Христос воскреслий — мій до неба шлях.

На хресті Голгофи Він помер за мене,
Втримати могила не змогла Його.
Господа страждання й муки не даремні,
Бо заради цього Він у світ прийшов.

Дух мій грішно-мертвий воскресив Спаситель,
До життя нового душу пробудив,
Плід Святого Духа міг щоб проявитися,
Щоб ім’я Господнє славилось завжди.
Л. Станкевич



Світлий день Воскресіння

«Смертю смерть подолав» —
Все це так незбагненно,
І життя дарував
Він сьогодні для мене.
І живу я, росту
В цьому світі розлогім,
І радію Христу
У любові до Нього.
Він живий, він воскрес,
Бо любов невмируща.
Я візьму Його хрест
І нестиму в грядуще,
Щоби світ не погас,
Як зоря на світанні,
Щоб останній той час
Був для нас не останній,
Розквітали поля
Врожаєм небувалим,
Щоби доля моя
Згодом піснею стала…
О Ісус, Ти страждав
На Голгофі так довго,
Смертю смерть подолав
Радищастя мойого.
Благодатним дощем
Я відмию сумління —
Хай світлішає ще
Світлий день Воскресіння.
Сергій Рачинець



Серце моє… (Передвеликоднє)

Покайся, серце моє!

Первоцвітом
по довгій зимі
від мертвих снігів,
колючих вітрів.

Відповіж
небесною барвою
на подих Божий!

Сонце — свята усмішка,
долоні Його теплі,
ранок дає надію…

Серце моє, оживи!
Зоряна Живка

 

Слава Богу за дар Воскресіння!

Христос воскрес! Воістину воскрес!
Це почути ніколи не пізно!
Щоб віддати Воскреслому честь
Лине світом велична пісня!
Сонце сходить усе зігріть,
Сонце сходить імлу розвіять
І в блакиті ясній горіть.
Та ясніше за сонце світить
Радість Божа в серцях спасених,
Милість, віра, любов, прощення –
Ніби вірші. Душі пісенник
Розгорни, хай лунає щемно:
"Він воскрес!" Ранок трепетну звістку
Рознесе через щедре проміння.
І ніколи віддати не пізно
Славу Богу за дар Воскресіння.
Зоряна Живка



Слава воскресіння

Ранок воскресіння первозданно-трепетний —
Не було такого в пам’яті століть —
Сонцем озорився і пташиним щебетом.
Хай би вік тривала перемоги мить!

Свято воскресіння — це не просто звичаї,
Мертві ритуали, шлях у нікуди.
Світ змінила наскрізь вістка небожителів,
В спрагненій пустелі зацвіли сади.

Радість воскресіння полилася піснею,
Схвилювала душу, полонила слух,
Царство пекла впало силою Всевишнього,
І кайдани пристрастей вже не гнітять дух.

Вістка воскресіння — незліченні милості,
Ангельське вітання і порожній гріб.
Розум неспроможний таїну осмислити,
Проникаю вірою в сутність цих подій.

Сила воскресіння — камінь геть відвалено.
Правду не спинити силою меча.
Пасха — для спасенних вічності підвалина,
Сумніви розтанули, радісна душа.

Подвиг воскресіння гідний слави, вдячності,
Від перлин цінніший благодаті дар.
Переможцю смерті відповім посвяченням,
Подарую серця невгасимий дар.
В. Яцюк



* * *
Сонце зійшло і морок щез,
Ранок у чистих росах…
«Нині, сьогодні Христос воскрес!» —
Лине хвала стоголоса.

Про Воскресіння сонцем цвіте
Жовта мала кульбабка,
І соловейко співає про те,
І у ставочку жабка.

Щиро земля прославляє Бога!
Горе розтало, мов сніг,
Ніби туман, відступили тривоги.
Віра — мов квіт навесні!

Маківки храмів промінно блищать,
Небо ясне, синє-синє.
Сили дає Бог любить і прощать.
Славмо Христа воскресіння!
Зоряна Живка



Ти йшов…

Ти йшов вперед, Ти дивився прямо
На сльози, сміх, на слова брудні…
Ти знав, що наші життя – це ями,
Провалля чорні з багном на дні.

Ти йшов вперед — на базарну площу, —
Немов товар — за тридцять срібняків…
Там править той, хто кишеню товщу
Напхав на довгих рядах лотків.

Ти йшов вперед під гучне «Осанна»
По вітах пальм у Єрусалим.
Ти знав, Ісусе, ці дні — останні,
За них у Батька всяк час молив.

Ти йшов вперед. Іроди й пилати,
Священство Бога сміялось вслід…
Але не втримали сили Аду
Того, Хто словом поставив світ.

Ти йшов вперед! Перемога світла
Росою крові текла з хреста.
Ти йшов вперед, щоб в серцях розквітла
Надія, віра й любов свята.

Світи, Ісусе, незримим світлом,
Збирай каміння на Божий храм.
Ти йдеш вперед. За Тобою — діти
Спішать чимдуж до небесних брам.
Лідія Меланіч



Торжество воскресіння

Не плач, Маріє!.. Звеселися, Петре!...
І ти, Хомо, невіруючий, — вір!
Христос, Учитель ваш, воскрес із мертвих,
Розбив кайдани смерті вікові!

Воскрес, як сказано було в Писанні,
Як Сам про це віч-на-віч відкривав.
На зміну безпросвітним дням останнім
Засяяла зоря звитяги Вам!

І свідками цієї перемоги
Ви станете аж до країв землі,
Обравши послуху вузьку дорогу,
Щоб вість євангельську нести усім.

Про торжество Нового Заповіту,
Про благодать і про Голгофський хрест,
Щоб навіть в двадцять першому столітті
Віталися, як ви: «Христос воскрес!»
А. Бабачук



Три дні

Три дні — від смерті до життя.
Три дні — від мук до воскресіння.
В трьох днях нове серцебиття
Розпочалось у поколіннях...

Світ не змінився за три дні:
Христа розп’явши, святкували
Своєї перемоги тінь.
У груди били, як в кимвали.

— Ми всім, дивіться, довели,
Що Він не був Царем Юдейським!
Тим більше — Богом!
                                 Розп’яли
За богохульництво злодійське.

Сторожа третій день стоїть,
Підперши каменем печеру…
Хіба в небес святу блакить
Хтось може зачинити двері?!

Ну й що, що тіло розп’яли,
Що насміхались з Нього люди…
Вам буде боязко, коли
На третій день Його не буде!

Христос дорогу показав,
Як нам пройти з землі до неба.
Невже хтось хоче йти назад,
Як розпочався день вже третій?!

Неважко пережити смерть,
А куди важче мертвим жити.
Три дні земних, як тінь, мине,
Немов суха полова з жита.

Хоч як би не тягнути час,
Тут думка проситься відверта:
Христос воскрес! І Він у нас
Щось запитає в день четвертий.

В день судний, в день страшний чи ні —
Це ти для себе сам вирішуй:
Один чи два, чи три ще дні
Для каяття собі залишив?
Лариса Козинюк

 

Три хрести

А люди стояли й дивились…
Як Божі вуста молились:
«Не відають, Отче, прости».
Хрести, три хрести, три хрести…

Стелились дорогою квіти
І одіж, і пальмові віти,
Волали в екстазі: «Осанна!»
Гряде нам від Бога зісланий!

Та плакав Ісус, мов дитина:
«Єрусалиме…
Хотів Я зібрати мов квочка курчат…»
«Осанна!» Ти чуєш, кричать?

До неба в молитві припав,
І піт, наче кров, виступав…
«Мій Авва, як можна, Мене
Ця чаша нехай обмине!..»
Не мине.
І вицвіло небо, мов кров запеклася.
«Хай буде розп'ятий!» — волали в екстазі.
Хай буде розп'ятий! Проклятий? — Прокляті…
«Кров Його на нас і на дітях наших…»
Сині, дочці, в сповитку немовляті…

Та Ним всі прокляття стерті —
Ми викуплені від смерті,
Кров'ю Його воскресли,
Кров'ю Його — небесні.

Вічність — барвисті квіти…
Діти… Ми Божі діти!
Кров'ю Його… "Прости!"
Хрести, три хрести, три хрести…
Зоряна Живка

 

У полоні Воскресіння

У полоні події величної
У віночку пасхальних пісень
Вирізняю словамиврочистими
Особливий та радісний день.

Вся Земля ніби вбралася перлами,
Випромінює сяйво небес,
Бо немає Ісуса між мертвими,
Бо Спаситель насправді воскрес!

Переможена влада диявола,
Переможені пекло та смерть,
І приваблює погляд не райдуга,
А Розп'ятий, Воскреслий та… хрест.

Променисті слова та мелодія —
Як на крилах в польоті душа.
… А спочатку нічна Гефсиманія
Карбувала молитви слова.

А сьогодні ми радістю сповнені,
Бо прославлений величчю Він!
Воскресінням життя подароване.
«Він воскрес!»—і не змовкне цей гімн.

Не забуду ніколи Розп'ятого,
Не применшить подію прогрес —
Над Землею лунає набатами
Великодній акорд —Він воскрес!



У Чистий четвер

Я омию тіло в росі досвітній
У четвер — у Чистий Четвер.
Розлилась любов тюльпановим цвітом:
Ми живі, спасенні тепер!

Ця роса ще зріла обличчя Ноя,
Розбиваючись об ковчег,
Проростала соком життя весною
І сьогодні в жилах тече.

Ця роса тримає Голгофи ранок,
Молитов нічних тихий сум.
Це вона стікала в криваві рани,
Коли Бог не втримав сльозу.

Розлилась любов тюльпановим цвітом
В чашу долі аж через верх…
Я умию очі в росі досвітній.
У четвер — у Чистий Четвер.
Лідія Меланіч



Хваліте!

Хваліте Господа з небес!
Хваліть його в висотах дальніх!
Він був померлий — і воскрес!
Він — Бог живий, Він Бог реальний!

Всі Ангели, Його хваліть,
Все воїнство святе небесне!
Він дав надію вічно жить
Нам в Царстві Божому чудеснім!

Хваліте Бога від землі:
Вогонь і град, і сніг, і вітер!
Хваліть Його, усі живі —
Омиті, викуплені діти!

Хай хвалить Всесвіт наш Творця,
Бо Він сказав — і сотворилось!
Хваліть в Піснях свого Отця,
Щоб серце ваше звеселилось!

Хваліть в думках, хваліть в тілах,
Царі земні та всі народи,
В своїх молитвах і ділах —
На вас чекає нагорода!

Хваліте Господа з небес
За те, що любить, терпить, чує…
Хваліте Бога – Він воскрес!
Йому співайте «Аллілуя!»
Лідія Меланіч



Хрест

Над світом височіє хрест —
Безсиле людство зберігає.
Що проти нього Еверест?
Він шлях, прокладений до Раю!

Коли надходить час видінь
І ніч свій шлейф кладе над світом;
Творіння кожне має тінь,
А хрест горить всесильним світлом.

Від нього йде початок «буть»
І все до нього повертає…
Над світом хрест — духовна суть,
Місток, прокладений до Раю.

Ось руки…
Ось руки, що знали всі терпкості муки,
Іржаві залізні цвяхи.
Ось очі, що бачили дійсність пророчу —
Майбутніх часів береги.

Ось ноги, що знали пустельні дороги –
І їм був відмірений час.
Ось тіло, що болі нестримні терпіло
За мене, за тебе — за нас.

Вуста ось, що учням з любов’ю всміхались,
І слово Господнє несли.
Ось небо сам Бог відчиняє для тебе,
Щоб всі ми у вірі росли.

Ось світло, що в душах спасенних розквітло,
Пройшовши Голгофи жахи.
Ті руки, що знали всі терпкості муки,
В спасіння відкрили шляхи.
Лідія Меланіч



* * *
«Христос воскрес! Воістину воскрес!» —
Це почути ніколи не пізно.
Щоб віддати Воскреслому честь
Лине світом велична пісня.
Він воскрес! Ранок трепетну звістку
Рознесе через щедре проміння.
І співає хай серце чисте:
«Славу Богу за дар Воскресіння!»
Зоряна Живка

 

Христос воскрес!

Земля, за день стомившись, спала
В легкій м'якій перині сну.
Христос воскрес! Сліпучий спалах
Ранковий морок розітнув.

Чудесним сяєвом порушив
Старі кордони темноти,
Усі куточки в людських душах
Яскравим світлом освітив.

І кожен змін себе пізнати,
Всі вчинки зваживши, діла,
Дорогу праведну обрати
Або лишитись в зоні зла.

Христос воскрес! І над землею
Дзвінка котилася луна.
Христос воскрес! Для фарисеїв
Смертельний вибух пролунав.

Відкрило світло воскресіння,
Що душі їх — суцільне зло,
І чорних заздрощів насіння
В серцях холодних проросло.

Стрімкі ненависті потоки
Намулом совість залили,
Тому, знущаючись жорстоко,
Любов невинну розп'яли.

Якби з сердечним покаянням
Прийшли до Господа вони,
Простив би Він всі злодіяння
І не згадав би їх вини.

Та щире «Господи помилуй!»
Не пролунало в мить святу.
Вони в той час оголосили
Війну воскреслому Христу.

Зі страху втратити пошану
Або накликати біду,
Прикрили ширмою обману
Мерзенні вчинки вбогих душ.

Та всі здолавши перешкоди,
Суспільні кризи і прогрес,
Живе і радує народи
Новина та: Христос воскрес!

Христос воскрес! І в Його ранах
Спасіння вічне для людей,
В небесний край обітований
Усіх бажаючих веде.

Здобув над смертю перемогу,
У зла відняв життя ключі.
Хто прийде з вірою до Нього,
Той зможе в Царстві відпочить.
Любов Омельчук

 

Христос воскрес

Врочистих гімнів ллються звуки
Христу — Спасителю людей,
Хто переніс нелюдські муки
Для торжества святих ідей.

І пеклу більше не під силу
Вселяти страх — саме тремтить.
Вже не лякає тінь могили
Того, хто Божий дар хранить.

Якби не славне воскресіння
Христа, що вмер, було, за нас,
Тоді б воістину від тління
Ніхто б на світі нас не спас.

Тоді була б даремна віра,
Надія наша в майбуття,
Життя було б непевним, сірим,
Не схожим навіть на життя.

Наука вся тоді Христова,
Його пророчі в ній думки
Були б не варті навіть слова
Для всіх людей на всі віки.

Та Він воскрес! Тепер правдивий
На все знаходиться одвіт.
Віднині й завжди є щасливі,
Оті, що йдуть за Ним услід.

Так, Він воскрес! Життя основа
Нам зрозуміла сущим тут.
Тепер є сенс читати Слово,
Вклонятись Господу Христу.

Співаймо всі, щоб на замовкла
Хвала Тому, Хто йшов на хрест,
Щоб звістка радісно звучала:
Христос воістину воскрес!
Сергій Рачинець

 

Христос Воскрес!

Пасхальний дзвін лунає звідусіль,
оділа Україна вишиванку.
«Христос воскрес! Воістину! Амінь!»
І крашанки в корзинах спозаранку.

Христос пройшов через тортури й біль,
він переміг зловісний відблиск смерті
і нам вказав, що з вірою батьків
воскресне, коли навіть треба вмерти.

«Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес!» – лунає без упину.
І піднімаєм руки до небес:
«Христос воскрес! Воскресне й Україна!»
Ігор Федчишин

 

Чудова мить

Чудова мить світанку: Спас воскрес,
Щоб я і ти, Його життям пробуджені,
Могли сягнути душами небес,
Відкуплені, вже більше не осуджені!

Він нам подарував нове життя,
Назвавши так велично: дітьми Божими.
Вже у зневірі дні не пролетять -
Ми можем бути на Ісуса схожими.

Христос воскрес і дав спасіння дар
Із милості до нас і ласки Божої.
Себе віддав як жертву на вівтар,
Бо дуже любить по-отцівськи кожного.

Заради нас Він смерть здолати зміг,
І сили пекла також посоромлені.
Христос воскрес! Темряву переміг!
Вже назавжди гріха основи зломлені!

Чудова мить: в відкуплених серцях
Воскреслий Святим Духом поселяється.
Бринить сльоза подяки на очах
Й величне Боже Ім'я прославляється.

Він спас і відродив тебе й мене
Того світанку воскресіння світлого.
Наповнив змістом все життя земне
І дарував надію життя вічного.

Христос воскрес! Яка блага ця вість,
Що силою і торжеством наповнена.
Нехай лунає так, як і колись:
Відрадно, урочисто і упевнено!

Нехай же радість сповнює серця
І вдячна пісня в небо хай здіймається!
Прославмо за любов свого Творця,
І Ним, воскреслим, хай душа втішається!
Юлія Тонего



* * *
Ще п’ять хвилин,
І я воскресну, підіймуся з земних глибин.
«Вставай, підходь!» —
Мені шепоче Ісус Христос Господь.

І я іду —
Щоденні прогріхи до ніг Його кладу.
За кроком крок —
Лечу у вирій між планет і між зірок.

Незримий час.
Зрива вуаль – і я стою вже без прикрас.
Така, як є —
У жертву Богу віддаю життя своє.

«Вставай, підходь!» —
мені шепоче Ісус Христос Господь.
Лідія Меланіч

 

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ