Головна

Християнство в поезії
Християнські автори
Поезія за темами
Дитячі вірші
Християнські мотиви у творчості класиків

Русская христианская поэзия
Русская христианская поэзия по авторах
Русская христианская поэзия по темах

Поетична майстерня
Про поезію з гумором
Цікавий інтернет

Що? Де? Коли?

 

Замовити
поетичну збірку

Поезія віри

Осоння віри

Замовити
поетичну збірку

 

Ваші побажання та ваші поезії надсилайте на адресу
poet.vav@gmail.com





Увага!
Це стара вірсія сайту. Через деякий час вона не працюватиме.
Переходьте на нову версію сайту "Українська християнська поезія"

 

Християнство в поезії

На Свято жнив


Прийдуть жнива, Лідія Вудвуд
Плід. Любов Омельчук
"Завжди любуюся жнивами", Ольга Лазарук
Я дякую, Юрій Вавринюк
Не хлібом єдиним, Степан Коханець
Виноградний цвіт, Юрій Вавринюк
Свято жнив, автор невідомий
Слава Богові за літо, Зоряна Живка
Дякую!, Зоряна Живка
Осінній славень, Зоряна Живка
Плоди Святого Духа, Зоряна Живка
Притча про сіяча, Зоряна Живка
Хліб, Зоряна Живка

 

Прийдуть жнива

Біжать роки невпинно наші вдаль,
Ми їм услід: «Роки, не поспішайте,
Не кидайте на плечі срібну шаль,
Погожим днем потішитись нам дайте!»

Та не спинити їх шалений біг,
Вони, неначе плин ріки гірської,
Через крутії перевали шлях проліг,
Життя людське не відає спокою.

Здається вчора лиш цвіли сади
І літом усміхались жовті ниви,
Та осінь вже — пора збирать плоди,
Які вони: чи добрі, чи правдиві?

Хай кожен в своє серце зазирне,
Що він ростив: кукіль а чи пшеницю?
Чи добре він плекав, а чи марне,
Чим його нива буйно колоситься?

Чи хочемо того ми, а чи ні,
Прийдеться всім нам перед Богом стати,
І щоб тоді у серця глибині
Нам про шляхи свої не жалкувати.

Тож дорожімо кожним своїм днем —
Для кожного прийдуть жнива Господні.
Які плоди у вічність принесем?
Подбаймо всі про це уже сьогодні.

Щоби любов’ю повнились серця,
І на добро були вони багаті,
Щоб нам, бува, не втратити вінця
І в Царстві Божім вічно пробувати.
Лідія Вудвуд

 

Плід

По їхніх плодах ви Впізнаєте їх.
Матвія 7:16


Яблука вродили дуже рясно,
Прямо гронами , усі в одне.
Цих плодів принадних і прекрасних
Ми п'ять літ чекали день за днем.

Ось і осінь стукає до хати,
Нам люб'язно посилає знак:
Вже прийшла пора покуштувати
Ці достиглі яблучка на смак.

Їхню стиглість далеко видно,
Так і тягнуться до них вуста.
Тільки що це? О матусю рідна!
Щелепи судомить кислота.

Хоч, на перший погляд, гарне диво
Проситься до рота залюбки,
А спожити просто неможливо.
Ну, хіба на оцет на якийсь.
Всі ми плодоносні, мов дерева,
Зріють наші «яблука» щодня,
Ними пригощаються миттєво
Друзі, співробітники, рідня.

Присмак же який від них у душах?
Кислий чи солодкий, чи гіркий?
Чи Спаситель не зітхає скрушно,
Взявши урожай наш до руки?

Чи в серцях з небесного насіння
Кожен з нас духовний плід зростив?
Будем радість, мир, довготерпіння,
Добрість та любов усім нести.
Любов Омельчук

 

* * *
Завжди любуюся жнивами —
Воістину свята пора.
Турбота Господа над нами:
Поля, наповнені добра.

Погладжує липневий вітер
Пшениць чуприну золоту,
А десь вже зібрано в засіки
Зерно добірне на току.

За днями дні проходять грози.
«Чому ж комбайн косить не йде?»
Ще трохи і зерно, як сльози,
На вогку землю опаде.

Є добрі хазяї й недбалі,
А Бог добро подав усім,
Та не усі його зібрали,
Щоб був у них з достатком дім.

Люблю жнива. Благословінням
Колосяться поля у всіх.
Даруй же, Господи, прозріння,
Як слід нам ставитись до них!
Ольга Лазарук

 

* * *
Я дякую
За те, що небо — синє.
За те, що нива — золота.
Що в мене світла й гожа днина,
Що в серці — зоряна мета.

Я дякую
За те що в грудях — пісня.
Що хліб — щоденно на столі.
Що над країною не виснуть
Ворожі хмари: чорні й злі.

Я дякую
За сильну руку брата,
За слово в хвилю безнадій,
Що над колискою дитяти
Шепоче мати: «Сину мій!»

Я дякую
За те, що дощ — врожайний,
Що поле щедрістю зроста.
Що Боже Слово — життєдайне,
Що Богом повняться літа.

Я дякую
За те, що ранок — чистий,
Що вечір — свіжо-мовчазний.
Що очі в сина — променисті,
Що доня — втілення весни.

Я дякую
За пісню Віфлеєма,
Пробиті руки — два крила.
За ніжну провесінь Едему,
Що в воскресінні проросла.

Я дякую
Що Бог — моя утіха
З малечих літ і до сивин.
Його любов —
як дотик неба тихий…
Я дякую, що я Твій, Боже, син!

Я дякую!
Юрій Вавринюк

 

Не хлібом єдиним

Мтв.4, 4

Бринить мажором степу далина
І чути спів колосся. Ні, не сон це —
Іде процес народження зерна,
Учасники — земля, вода і сонце.
Причасна і людина-хлібороб,
Та над усе — великий Бог причина,
І, мабуть, нас на світі не було б,
Якби не Божий дар — свята хлібина.

Адам і скіф, полянин і дуліб
Вже сіяли зерно пшениці й жита.
Хвала Творцеві за насущний хліб!
І все ж: «Не тільки хлібом будем жити…»
Степан Коханець

 

Виноградний цвіт

Чи бачили ви як цвіте виноград?
Миршавенький цвіт і не зовсім привітний.
Навколо буяє веселкою сад,
І тільки на лозах щось ледве помітне.

І швидко пролине цвітіння пора —
І так не порадує погляд буянням,
Та листям тріпоче назустріч вітрам
Й осіннім живе сподіванням.

Блідий, непримітний, він знає: пройдуть
Усі барви квітучого літа,
Й натруджені руки на лозах зберуть
Іскристії грона, заховані в вітах.

Проміння злотаве, багатство землі,
П’янкі аромати налитого дива,
Прикраса на лозах, краса на столі —
У них поєдналася щедрості злива.

Бідненький хоч цвіт, та багаті плоди:
За це він шанований нами.
...А дехто живе, аби тільки цвісти,
Забувши, що треба гордитись плодами.

Хоч грає веселкою сад навесні,
Лиш осінь поставить всі крапки.
Цвіте виноград і говорить мені:
«Для неба зібрав уже статки?

У Царство Небесне готовий ввійти?
Не з квітами, ні, а з плодами?
Чи може зманила земля суєти
Й життя відцвітає одними квітками?»

Цвіте виноград. Бур’яни теж цвітуть...
Та рано по квітах судити.
Бо все ж не для того рослини живуть.
І нам не для цвіту судилося жити.
Юрій Вавринюк

 

Свято жнив

Нашу працю Бог благословив —
Уражай, якого так чекали,
Як дарунок щедрий із полів
Ми по Божій милості зібрали.

В багатьох з нас — вдячність у серцях
За великі милості Господні.
Хоч, можливо, сіяли в сльозах,
З радістю зібрали ми сьогодні.

Наш Господь із щедрості до нас
Свої блага і й милості являє,
В цей останній і нелегкий час
Все нам необхідне посилає.

Дощ і сонце, вітер і роса:
Звідки все приходить? — ми не знаєм.
Чи ж не Бог ці творить чудеса?
Та про те ми часто забуваєм.

Якби сонечко на небі не зійшло,
То хоч скільки б ми не працювали,
В полі зовсім плоду не було,
Хліба ми щоденного не мали б.

Марна праця, якщо вічний Бог
Не проллє своєї благодаті.
Хоч буває стільки в нас тривог,
Але ж Бог спішить нам помогати.

Нашу працю Бог благословив —
Ми це бачимо на власні очі.
І тому в цей радісний День жнив
Ми ім'я Його прославить хочем.
Автор невідомий

 

Слава Богові за літо!

Слава Господу за літо,
Дощиком веселим вмите,
Сонечком зігріте щедро,
Радісне, бадьоре, тепле.
Слава Господу за літо,
За рясні барвисті квіти,
За сунички і порічки,
І за стежечку до річки.
Річка весело хлюпоче
І скупає нас охоче.
У гайку співає вітер:
"Слава Господу за літо!"
Зоряна Живка

 

Дякую!

Осінь в садочку листя фарбує…
Яблука Бог нам рум'яні дарує,
Груші, айву, виноград і горіхи –
Все задля щирої радості-втіхи!
Дякую Богу за сонце і дощик!
Я назбираю плодів цілий кошик,
Щоби всіх друзів почастувати,
Радість Господню подарувати.
Всіх пригощу: і Маринку, й Андрійка,
Галю, Оленку, Надійку, Софійку,
Петрика, Толика, Віру, Марка,
Знайду гостинець і для Мурка.
Нас пригощає осінній садок –
Скільки лакоминок виплекав Бог!
Я помолюся, подякую в тиші…
І побіжу до роботи хутчіше!
Зоряна Живка

 

Осінній славень

Яблука солодкі яблуню укрили,
Золота хлібина сяє на столі –
З Божої любові нива нам вродила.
Дякуємо, Царю, за дари землі!
Дякуємо, Боже, за кавун і диню,
За духмяні груші, сливи, виноград!
Хай Тобі лунає, Господи, хваління,
Що благословив Ти наш город і сад!
Знову кличе поле до роботи стати.
Нам даруй годину вчасно і дощі!
Поможи нам, Боже, у Христі зростати,
Щоб Тебе прославить плодом у душі!
Зоряна Живка

 

Плоди Святого Духа

Твоє серце – таємничий сад.
Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Скарб чеснот плекає благодать,
Щоб на Небеса твій сад був схожий.

Вона найбільший скарб, найперший плід.
Без неї мертві всі слова всіх мов.
Бо нею Бог і сотворив наш світ,
І викупив його. Цей плід – ЛЮБОВ.
Бува зростає гріх, немов бур'ян,
Приносить сум, тривоги, заздрість.
Та Дух Святий у серці християн
Викохує солодку світлу РАДІСТЬ.
Вітрів чимало приліта до нас,
Тому якглибше ти пускай коріння –
І визріє тоді в потрібний час
Терпкий, але корисний плід – ДОВГОТЕРПІННЯ.
Від суєти давно стомився світ –
Тривоги й клопоти затягують у вир.
Але звисає зі слухняних віт –
Христовий дар – Господній МИР.
У мороці без неї світ потоне.
Від злості все охопить марнота.
Її нам треба тонни, тонни, тонни!
Цей плід коштовний – Божа ДОБРОТА.
Воно поранення усі лікує.
Діла його крокують у безсмертя.
Добро без нього зовсім не смакує.
Таке важливе перед Богом МИЛОСЕРДЯ.
Є від лукавих стріл надійний щит –
Лиш має бути віддана і щира.
Як золото нехай вона блищить!
Перлина саду Божого – це ВІРА.
Їй гордість достигати заважає,
Проте без неї неможлива праведність.
Цей плід блаженством Сам Господь вважає:
Вспадкує землю тиха ЛАГІДНІСТЬ.
"Усе мені можливо!" – до сваволі
Один лиш крок, а гріх – поганий гість,
Коли спокус чигає скрізь доволі,
Нам є від Духа плід чудовий – СТРИМАНІСТЬ.
Твоє серце – таємничий сад.

Мешкає, працює в нім Дух Божий.
Плід чеснот плекає благодать,
Щоб на Небеса твій сад був схожий.
Зоряна Живка

 

Притча про сіяча

Вийшов сіяч у поле.
Ранок, чорніє рілля.
Прийме зерно, як долю,
Зранена плугом земля.
Ті золоті зернини
У сіячевій жмені –
Плоду чекання, нині
Повні снаги й натхнення.
Впали одні обіч шляху,
Що в далину курився.
Стали обідом птаху –
Марно сіяч трудився.
Інші – на ґрунт кам'янистий.
Швидко рости почали.
Сонце зійшло променисте –
Швидко вони пов'яли.
Ще одні впали між терен.
Вигнався той – поглушив.
Не дочекатися зерен,
Тільки бур'ян лишивсь.
Решта на добру землю
Впали в обійми ниви.
Золотом сяють стебла
У промінцях пестливих.
…Чути коси голос,
Пісня женців тане…
Пада рясний колос –
Хлібом зерно стане.
Зоряна Живка

 

Хліб

Поле, волошки, пшениця.
Ось ваша праця, серпи!
Ляжуть покоси, снопи…
Хлібові сонце сниться...
Марить вогонь в печі,
Тісто дрімає в теплі,
Борошна сніг на столі,
Праці у них ­– не злічить.
Синього неба шибка...
Вдячно душею схилюся,
Богу за хліб помолюся,
Трепетно вріжу скибку.
Зоряна Живка

 

 

 

ГОЛОВНА   •   ПОЕЗІЯ   •  ПРОЗА  •    РУССКАЯ ПОЭЗИЯ   •   ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ