Ave, Маріє! Надія Кметюк

Єремія. Неспалене слово Юрій Вавринюк

Іван. Ціна пророка Юрій Вавринюк

Ірод Олег Берман

Ісав Василь Мартинюк

Ісус і самарянка Зоряна Живка

Ісус іде по воді Галина Гунченко

Адам. Дорогою одинокості Юрій Вавринюк

Апостол Павло Тарас Вихованець

Апостол Петро Василь Мартинюк

Біля криниці Олег Берман

Батьківська спадщина Вавринюк Юрій

Блага вість Олег Берман

Блага вість ("Пречиста Діво, радуйся, Маріє!..") Надія Кметюк

Відречення Тарас Вихованець

Він був великим і страшним Ольга Лазарук

Вартимей Галина Гунченко

Воанергес Дмитро Довбуш

Воли Ольга Лазарук

Воскресіння Лазаря Галина Гунченко

Гора Преображення Лідія Вудвуд

Гора Преображення Юрій Вавринюк

Горить Содом. Аж плавиться каміння Юрій Вавринюк

Господь сказав Любов Омельчук

До Понтія Пилата Ігор Федчишин

Жива вода Галина Гунченко

Зробіть, що скаже Господь Любов Омельчук

Кому з людей довірити Святе? Галина Манів

Кровоточива Галина Манів

Лицемірство Олег Берман

Марія Тарас Вихованець

Марія Магдалина Лідія Вудвуд

Мов золото — ці кучері на плечі Ольга Чорномаз

Мольба Надія Кметюк

Ніневія Любов Омельчук

Нагірна проповідь Сергій Рачинець

Останній крок… Роман Цуман

Пілат Тарас Вихованець

Пісня Юрій Вавринюк

Патріархи. Екзамен на чесність Юрій Вавринюк

Предтеча Тарас Вихованець

Притча про сіяча Зоряна Живка

Пророк Володимир Сад

Савл. Дорога до себе Юрій Вавринюк

Соломон. Поділене кохання Юрій Вавринюк

Соляний стовп Микола Савчук

Сотник Юрій Вавринюк

Сотник. Розп’ята надія Юрій Вавринюк

Стрітення Дмитро Довбуш

Хіба можливо, Господи, скажи Юлія Тонего

Юда Тарас Вихованець

Я бачити хочу! Степан Коханець

Воанергес

Тих хлопців нарекли синами грому...
Чи їхній батько був-таки крутій,
А чи й самі прославилися в тому,
Що, піддаючись норову крутому,
Дали би меду будь-якій куті!

Та там усі такі були джигіти,
Що Боже збав і Боже сохрани...
А як забачиш, то ховайся в жито,
Бо ціле місто ладні спопелити,
Вогнем із неба громові сини.

Атож! Чого там тільки не бувало —
Летіли вуха, січені мечем,
Вщухали бурі, демони тікали...
Але й цього братам здалося мало —
Гаряча голова просила ще!

До діла, звісно ж, підключили жінку...
Бо — як не глянь, і що там не кажи,
А ніжних слів, м'якої поведінки,
Тремтячих вій і тихої сльозинки
Ніякі не витримують мужі!

Поглянула вона в Христові очі,
По-материнськи обняла обох:
Учителю, просити щиро хочу,
Аби до Себе взяв моїх синочків,
Коли Тебе царем поставить Бог!

Ого! Це ж треба, капосна сімейка!
Оце хапуги, що там говорить...
А ми? Та чим ми гірші, Зеведейко?
От зараз розберемося швиденько,
Хто більший з нас і де кому сидіть...

Такі лоби — що Господи помилуй!
Мов на розбій собі хто набирав...
А Він узяв і їм довірив силу!
І подалися на священне діло
Рибалка, митник, тесля, костоправ...

Оце то учні, з дозволу сказати!
Це ж буде з ними клопоту й журби...
І, може — так шептали супостати,
Та поряд з Ним не так і просто стати,
Тож всі «порядні» — чухали чуби...

Він не шукав тихонь і боягузів,
Які блазнились грішним і святим...
Господь Собі збирав надійних друзів,
Які підуть в нестачі і в напрузі
Далекими дорогами за Ним.

І хай вони поснуть у хвилю бурі,
І накивають п'ятами, бува.
Нічого, прийде час — на власній шкурі
Відчують рани, допити і тюрми.
І мовлять Богом вкладені слова.

А поки — хай потроху цупить Юда,
І Симон хай пройдеться по воді,
Нехай, не зрозумівши серцем чуда,
П'ятьма хлібами наїдяться люди.
Усе це їм згадається тоді...

І дехто зрозуміє в двадцять першім —
Під сірістю задимлених небес,
Що Богу для Своїх нагальних звершень
Потрібні не знавці високих речень,
А дикий і живий Воанергес!

Дмитро Довбуш