Ave, Маріє! Надія Кметюк

Єремія. Неспалене слово Юрій Вавринюк

Іван. Ціна пророка Юрій Вавринюк

Ірод Олег Берман

Ісав Василь Мартинюк

Ісус і самарянка Зоряна Живка

Ісус іде по воді Галина Гунченко

Адам. Дорогою одинокості Юрій Вавринюк

Апостол Павло Тарас Вихованець

Апостол Петро Василь Мартинюк

Біля криниці Олег Берман

Батьківська спадщина Вавринюк Юрій

Блага вість Олег Берман

Блага вість ("Пречиста Діво, радуйся, Маріє!..") Надія Кметюк

Відречення Тарас Вихованець

Він був великим і страшним Ольга Лазарук

Валаам Дмитро Довбуш

Вартимей Галина Гунченко

Воанергес Дмитро Довбуш

Воли Ольга Лазарук

Воскресіння Лазаря Галина Гунченко

Гора Преображення Лідія Вудвуд

Гора Преображення Юрій Вавринюк

Горить Содом. Аж плавиться каміння Юрій Вавринюк

Господь сказав Любов Омельчук

До Понтія Пилата Ігор Федчишин

Жива вода Галина Гунченко

Зробіть, що скаже Господь Любов Омельчук

Кому з людей довірити Святе? Галина Манів

Кровоточива Галина Манів

Лицемірство Олег Берман

Марія Тарас Вихованець

Марія Магдалина Лідія Вудвуд

Мов золото — ці кучері на плечі Ольга Чорномаз

Мольба Надія Кметюк

Ніневія Любов Омельчук

Нагірна проповідь Сергій Рачинець

Останній крок… Роман Цуман

Пілат Тарас Вихованець

Пісня Юрій Вавринюк

Патріархи. Екзамен на чесність Юрій Вавринюк

Предтеча Тарас Вихованець

Притча про сіяча Зоряна Живка

Пророк Володимир Сад

Савл. Дорога до себе Юрій Вавринюк

Соломон. Поділене кохання Юрій Вавринюк

Соляний стовп Микола Савчук

Сотник Юрій Вавринюк

Сотник. Розп’ята надія Юрій Вавринюк

Стрітення Дмитро Довбуш

Хіба можливо, Господи, скажи Юлія Тонего

Юда Тарас Вихованець

Я бачити хочу! Степан Коханець

Воскресіння Лазаря

Стоять юдеї у зажурі,
І Марфа сльози утира,
Мовчать вершини гір похмурі
Кругом Віфанії-села.

Гарячий вітер із пустелі
Піском заносить сліду нить,
Цілитель, родом з Галилеї,
В жалобі між людей стоїть.

Марія в розпачі припала
До ніг Ісуса: «О якби,
Коли ще смерть не наступала,
Ісусе, Ти прийшов сюди!

А нині… Нині день четвертий,
Як брат наш Лазар в гробі цім.
Вже чути дух з печери мертвий,
О скільки горя нам усім!

Ісус заплакав. І сказали
Юдеї: «Як же Він любив
Померлого. Чому ж, як звали,
Ісус до нас не поспішив?

Він очі відкривав незрячим
І хворих зцілював не раз.
А нині ми в жалобі плачем —
Немає Лазаря між нас!»

В чиємусь погляді був подив,
Гриз сумнів шашелем когось:
Чому так довго не приходив?
Не поспішав Ісус чогось?..

Не раз у домі цім обідав,
Вуста у притчах відкривав.
Невже про Лазаря не відав
Той, Хто всі Божі тайни знав?

Чому? Чому у час скорботи
Ісус не квапився в путі?
О як же смуток нам збороти,
Не втратить віри у житті?!

Ісус до Марфи промовляє:
«Чи не казав Я, не учив — 
Як хто у серці віру має,
Побачить славу Божих див.

Відкиньте каменя від гробу!» —
Ісус дивився в неба вись
І перед людом крізь жалобу
Отцю небесною моливсь.

А потім гучно, владно скрикнув:
«Гей, Лазарю, іди сюди!»
І тиша зойкнула зі скрипом
Від ще не певної ходи…

Він вийшов! Той, хто був померлим,
І став, замружившись в очах.
Присутні з подиву завмерли,
Скував їх мову Божий страх.

Пов’язки з рук і ніг потому
Зняли, і хустку з голови,
А Лазар всміхнений додому
Пішов в тріумфі між юрби.

В сестер його — безмірна радість!
Іще такого не було,
Щоб з того світу повертались
В юдейське це гірське село.

Та розпач нас бентежить нині:
«Чому не йдеш, чому, Ісус?
Коли так гірко в самотині
До Тебе, Боже, я молюсь...

Чому мене не хочеш чути?
Чому у поміч не стаєш?
Чи у біді мене забув Ти,
Від Себе звістки не даєш?

Стискає туга серце кволе,
А душу сумніви ятрять.
Здається, що уже ніколи
Твої слова не прозвучать…»

Та в мить останню, над труною
Усіх святих моїх надій,
Озветься тихою луною
В душі знеможеній моїй:

«Мої шляхи — не ваші кроки,
Моїх думок вам не збагнуть.
Як небо від землі високо —
Моя від ваших вища путь.

І вам ніяк не зрозуміти
Початок часу і кінець,
Бо ви — земні для Мене діти,
А Я — Небесний ваш Отець.

Мою любов не згасить вітер,
Не змиє дощ з землі лиця.
Любіть, надійтеся і вірте
В слова-обітниці Отця».

Галина Гунченко

Разработка веб сайтов