І зупинилась біля образа Марія Дем'янюк

Ви — храм Юрій Вавринюк

Сповідь у сільському храмі Ігор Павлюк

Церкві Марія Дем'янюк

Церква Галина Гунченко

Церковна підлога Юрій Вавринюк

Ви — храм

Слiпучий промiнь впав на позолоту, 
Вiдбився дзвiнко вiд священних стiн. 
Спинивсь Христос. Ось храм, а там — Голгота. 
«Ви храм» — сказав до учнiв Вiн.

...Горiли стiни, плавилось камiння, 
Як Божий гнiв, палав Єрусалим. 
Святиня щезла в маревi осiннiм. 
«Ви — храм» — лунало, наче грiм.

Вставали згодом пишнi й непримiтнi, 
Малi, великi храми та церкви. 
Христова ж Церква поступом всесвiтнiм 
У темряву несла: «Храм Божий — ви».

Столiття стрiмко падали на мури, 
В руїни й безвiсть впали олтарi. 
Стояв, однак, мiцний фундамент вiри 
I храм живий, народжений згори.

«Ми — храм», — луною котиться по свiтi, 
Складають Церкву тисячi цеглин. 
I свiтить з неба сонцем у зенiтi 
Сам Будiвничий, вiчний Божий Син.

Юрій Вавринюк

Разработка веб сайтов