Філософська лірика

І називають совість... рудиментом Марія Дем'янюк

Ілюзорність світу, що існує сам у собі Світлана Пиза

А сини-соколи... Лариса Мельник

А Твій Вітер віє де хоче Зоряна Живка

А Твої долоні — долоні Садівника Зоряна Живка

Божі очі Зоряна Живка

В неприступному світлі Дмитро Довбуш

В туманну ніч Світлана Касянчик

Від храму мого серця Зоряна Живка

Вірш надії Яна Синюк

Видіння Дмитро Довбуш

Гетсиманські лани Дмитро Довбуш

Глюк Дмитро Довбуш

Говорила душа — я почути не вміла Тетяна Свірська

Добрий час Яна Синюк

Доля Дмитро Довбуш

Дороги Олеся Білоус

Думки й слова — дві грані, дві межі Олеся Білоус

Душею нестерплою я дивлюсь... Світлана Пиза

Життя ("Життя свічечки...") Юлія Тонего

Заблукала в лабіринті буденних проблем Марія Дем'янюк

Згадаймо, що в любові Божа суть Тетяна Свірська

Згрібаю з душі голіруч жар і попіл… Ольга Міцевська

Здається, мить — і віднайдеться слово Тетяна Свірська

Знайти себе? Ні-ні, — себе забути Галина Манів

Кажуть, знову зими не буде Тетяна Свірська

Каміння Олеся Білоус

Камені Віра Кушнір

Камо грядеші Володимир Сад

Коли себе ти хочеш розпізнати Михайло Козубовський

Коли тривога не дає заснути Світлана Касянчик

Крематорії Дмитро Довбуш

Легенда Зоряна Живка

Лише пів-подиху — і зацвітуть сади Тетяна Свірська

Місце зустрічі — хрест Галина Манів

Маскарад ілюзорності Ольга Міцевська

Мене називали Ангелом Галина Леонович

Мене не поглине морок Яна Синюк

Ми всі одне — і мертві, і живі Галина Манів

Мниме протиріччя Світлана Пиза

Моя душа — як цей різдвяний сніг Надія Кметюк

На відстані подиху Зоряна Живка

На сонну землю небо сипле сніг Тетяна Свірська

Навчи мене стати зерном... Зоряна Живка

Налаштуємося на тишу Тетяна Свірська

Неіснуючими стежками Тетяна Свірська

Неймовірно, та мало справжнього Світлана Пиза

Під звуки полонезу Ігор Федчишин

Під розлогим куполом неба Тетяна Свірська

Під тишею небесного склепіння Надія Кметюк

Підпис Яна Синюк

Перли Наталія Марценюк

Печера серця Лідія Меланіч

Плач душі ("Я віднайшла у Небі звуки Баха") Надія Кметюк

Плач душі ("Як лишаюся сам наодинцi з думками") Юрій Вавринюк

Поверни мені пам’ять, Боже! Світлана Касянчик

Пустир Дмитро Довбуш

Різнобарв'я долі Ольга Міцевська

Сірий німотний день Тетяна Свірська

Серце Юрій Тітов

Синість Марія Дем'янюк

Скільки коштують хмари в євро, доларах, кронах? Марія Дем'янюк

Скажи мені Ім’я Твоє... Зоряна Живка

Слово без рими Дмитро Довбуш

Сповідь будяка-чортополоха Зоряна Живка

Споконвічне Марія Дем'янюк

Стихала буря і було прозріння Світлана Пиза

Так незвично і так забуто Тетяна Свірська

Так переконливо дзвенить з усіх сторін Тетяна Свірська

Творилася душа у муках і безсонні Тетяна Свірська

Тепер нічим нікого не здивуєш Володимир Сад

Тихо. В горнятку чай... Дмитро Довбуш

Треба, врешті, научитись жити Тетяна Свірська

Туга воскової сльози Ольга Міцевська

У дзеркалі Дмитро Довбуш

Хай сповідається душа в відкритім полі Тетяна Свірська

Холодний присмерк пізніх покаянь Ольга Чорномаз

Хрести над світом Лідія Меланіч

Христос Ігор Павлюк

Час Ігор Федчишин

Часом просить душа самотності Дмитро Довбуш

Через вогонь Зоряна Живка

Ще трохи – і погасне світу темрява Віка Яричевська

Я вихлюпую сни Лідія Меланіч

Я часто сам себе не впізнаю Михайло Козубовський

Як віддавати, то усе Тетяна Свірська

Якби була я жителем Землі Лариса Мельник

Якби ту радість докупки зібрати Тетяна Свірська

Глюк

Це звучить так цинічно, це так невдячно:
Навіщо мене привела ти, нене,
На цю божевільну планету? Неначе
Тут мало страждання було без мене.
Я бачу шрами у тих, хто плаче,
Вони щомісяця ріжуть вени...

Невже в цих кімнатах, в оцих кварталах,
У цих провулках, на цих рекламах
Мого ще болю не вистачало,
Що ти мене народила, мамо?
Невже тобі стало свого замало?
Невже мені стане колись так само?

Власне, тут ледве навчишся ходити,
Знатимеш триповерхові мати.
Хто ми і звідки на цьому світі —
Вищі істоти, розумні примати?
У мене те саме спитають діти,
І я не знаю, що їм казати.

Може, ми роботи — з крові і плоті,
Робоча сила, вільні резерви?
Замість металу — череп і кості,
Провідники — судини і нерви.
Ми теж ржавіємо — тільки від злості,
Нашу систему підточують черви...

Наші контакти і мікросхеми —
Міжгалактичного виробництва.
Завод — за межами Сонячної системи,
Туди не добратися в разі каліцтва...
Ото тільки пишемо їм. Окремо —
Інженеру, Майстру і Керівництву.

Чекаємо — тижнями, місяцями...
Часом приходить стара поштарка
І каже: «Повернулася телеграма!»
Або: «Ви неправильно вклеїли марку!»
І якось стає так порожньо, мамо,
Душа — наче використана заварка.

Та годі, мамо... Ти думаєш, може:
Я — скептик, такий собі доктор Хаус,
І так говорити мені не гоже?
Я зовсім не Йов і далеко не Фауст!
Тільки й того (прости мене Боже),
Що не замовчую біль і хаос...

Напевно, я — хворий, і це минеться.
Я скоро знову стану слухняним,
Наївним хлопчиком з чистим серцем:
«Дякую, пане! Даруйте, пане!»
Та віра гасне, надія на денці,
В любові — з життям не сумісні рани...

Мене покажуть спеціалістам,
Перевстановлять піратський віндовс.
Певно, це збій на системному диску,
Давно не оновлював антивірус...
Глюк на рівні думок і змісту,
Між тим, що знаєш, і тим, у що віриш.

Оновлюйте, тільки одне прохання:
Не форматуйте лобної долі,
У мене там радісні поривання...
Решту — не згадувати б ніколи.
Я — робот із функцією страждання
На симуляції доброї волі.

Я скоро стану такий, як інші,
Типу: «Осанна!» і «Алілуя!»
А поки пишу єретичні вірші...
Мамо, ти плачеш? Не треба, чуєш!
Це просто глюк і нічого більше!
Мене полагодять, відремонтують...

Ми будемо в небі без зла й розпуки
Грати на арфах чи барабанах...
А світ — це сон, це системні глюки,
Все це закінчиться, перестане.
На клавіатурі — пробиті руки,
Адмін усміхається до екрана…

Дмитро Довбуш