А істинна любов у серці — жертва Василь Мартинюк

Бездіяльна любов — не любов Віка Яричевська

Варто життя посвятити і за тих Світлана Пиза

Вища простота Юрій Тітов

Друзі-християни Олена Романішина

Друзям Любов Омельчук

Закон збереження любові Сергій Рачинець

Замало буде просто почуттів Тетяна Свірська

Здавалось, що той кволий вітер? Світлана Касянчик

Квіти прощення Михайло Козубовський

Коли ти дивишся в блакитні очі неба Вікторія Шупортяка

Любити ближнього — як складно і як просто Юрій Вавринюк

Любов — не свято у календарі Лариса Козинюк

Мело, мело... Хотілося спокою Ольга Лазарук

Ми один одному так часто мнем боки Михайло Козубовський

Мої брати і сестри у Христі! Галина Манів

Навчись прощати Олена Романішина

Не кидай каменем Володимир Сад

Ненавиджу! Люблю! Василь Мартинюк

Подрузі ("Коли ти в собі носиш Сонце") Марія Звірид

Подрузі ("Народжена взимку, ти носиш в собі Весну") Марія Звірід

Полюби… Прости… Благослови Олена Романішина

Проміння любові Олександр Войтицький

Святі поради Юрій Тітов

Солодкий свiте!.. Солоно від тебе Лариса Мельник

Тобі, Господь, Тобі одному Ольга Лазарук

Торкнусь Ольга Міцевська

Хоч я в тяжкій роботі дні та ночі Василь Мартинюк

Хочу Микола Савчук

Щоб не стало пізно Юрій Тітов

Я вас люблю, кого зустріла Галина Леонович

Ненавиджу! Люблю!

1. «Ненавиджу!»

Будую як умію і як знаю,
Хатинку спокою, куточок раю
І вибираю кращі із прикрас,
Щоб вигравали в ньому повсякчас.

Йде до кінця натхненне будування —
І ув очах моїх замилування,
І не вхиляюсь від передчуття
Блаженного і тихого життя.

Але «ненавиджу!» —
Як бомба терориста —
І нагла, і руїнна, і вогниста,
Торощить й спалює усе, що будував.
І в розпачі приходжу до нестями,
Бо вкинена чарівними вустами,
Які кохаю, як завжди кохав.

2. «Люблю!»

Немиле все, все падає із рук,
Несе неспокій, хилить до відчаю.
Коли воно мине? Коли? Не знаю.
Усе тяжке — і слово, навіть звук.

Знесилився від боротьби і мук
І вже добра у світі не шукаю.
І байдуже душі до раю
Від розпук.

Та ось «люблю!» — оливою на рани,
Як сонце, що пронизує тумани,
Жене пітьму і осяває шлях.
Воно відкрило джерело наснаги.
І я, наповнений і сили, і відваги,
Лечу за обрії, як птах.

Василь Мартинюк

Разработка веб сайтов