Ім’я на долонях Юрій Вавринюк

Бачити доброту Господа Галина Леонович

Блудниця Василь Мартинюк

Бог є Любов Надія Кметюк

Бог є любов. Це — правда. Ви не вірите? Юлія Тонего

Відцвітають яблуні несміло Галина Леонович

Вибір Степан Коханець

Заримована любов Юрій Вавринюк

Його вели дорогою, як вбивцю Лідія Меланіч

Йшла недостойна до достойних в дім Ольга Лазарук

Коли плаче Бог… Зоряна Живка

Летять слова через епохи й дати Галина Гунченко

Любить нас Бог Степан Коханець

Любов прибита до хреста цвяхами Марія Звірід

На Божу надіюся милість Любов Омельчук

Найглибші у світі — очі... Лідія Меланіч

Нас більш, як сім мільярдів Юрій Вавринюк

Поправді, Бог є Бог сиріт і вдів Ольга Лазарук

Притча про діалог Зоряна Живка

Серце Бога Марія Звірид

Сніги Лідія Меланіч

Стражденне серце в Бога на долоні Василь Мартинюк

Тебе, Ісусе, увінчали терном Василь Мартинюк

Ти відплатив любов’ю Василь Мартинюк

Ти йшов… Лідія Меланіч

Уже весна, а за весною літо Сергій Рачинець

Христова любов Лідія Вудвуд

Хто б душу полюбив мою, як власну Василь Мартинюк

Чи заблукалі, чи блудні? Тетяна Свірська

Чи знаєш ти, що Я тебе люблю? Юлія Тонего

Я із мочару Богом взятий Василь Мартинюк

Я радий, що ти маєш радість… Галина Леонович

Як дорого заплачено за гріх! Ольга Чорномаз

«Як дорого заплачено за гріх!»

*   *   *

Як дорого заплачено за гріх!
Сміється й досі з Єви змій-спокусник.
Ми тлінного життя орендарі
У вирі нам нав’язаних дискусій.

Орендарі без віри й каяття,
Обтяжені немислимим податком
За те, що вже ніколи не злетять,
За те, що на любов уже не здатні.

Іскриться гордість, як міцне вино —
Смертельна підсолоджена отрута.
І байдуже усім, — і все одно
У випарах духовного банкрутства.

За плуг важкий, сп’янівши, узялись —
Безсилі й незахищені законом.
Чи ви хоч в небо глянули колись,
Орендарі без страху і докору?

І що наповнять чашу наших душ  —
Слова порожні, до дискусій скорі,
Настояні на згірклому меду
Безглуздої глухої непокори?

Орендарі, ошукані колись —
Лиш наймити на не своєму полі.
Що можемо і завжди могли,
Коли ми страхом платимо за волю?

Печальний голос з обріїв землі
У небеса підніметься крещендо!
Бог вміє тільки дарувати хліб —
Господь нічого не дає в оренду.

Та й що в нас є, щоб Бог заплатить?
Що маємо свого на цьому світі?
Земних багатств криву примарну тінь
Та душі небагаті й неомиті?

За душами — дрібний розмірний гріш.
І той — хіба що людям на догоду.
Ми тлінного життя орендарі —
Нагі приходим і нагі відходим.

Ми можемо на вірність присягнуть
Добру чи злу — в гіркім протистоянні...
Та тільки Спас знімає з нас вину
В смиреннім омовенні покаянням..

Ольга Чорномаз